"25" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2925/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,
розглянувши справу №916/2925/18 за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (67701, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81)
до відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67701, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81)
про стягнення 1 988 871,14 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Баган К.Ю. згідно посвідчення №1034 від 17.12.2018р.
від відповідача: не з'явився,
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", згідно якої просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 1 609 562,32 грн., пеню у сумі 270 144,48грн., 3% річних у сумі 29 954,82 грн., інфляційні втрати в розмірі 79 209,52грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає про порушення ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" умов укладеного між сторонами по справі договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) за №197-П-АМПУ-17 від 29.12.2017р. в частині повної та своєчасної сплати наданих за договором послуг із забезпечення доступу до причалів.
Оскільки адміністрацією (позивачем) було надано портовому оператору (відповідачу) відповідні послуги за договором, виставлено та надано для оплати рахунки, які портовий оператор (відповідач) не сплатив, у зв'язку із чим виникла основна заборгованість, на яку нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2019р. відкрито провадження у справі № 916/2925/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 22.01.2019р. о 11год.00хв.
18.01.2019р. за вх.№3148/19 подано відзив на позов, в якому відповідач, позов в частині стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних визнає, підтвердив укладений між сторонами договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) за №197-П-АМПУ-17 від 29.12.2017р. При цьому, відповідач не погоджується із викладеним розрахунком штрафних санкцій в частині стягнення пені.
В обґрунтування правової позиції зазначає, що з 2016р. з незалежних від підприємства причин відповідач перебуває у тяжкому фінансовому стані, у зв'язку із чим останній не міг виконати зобов'язання по спірному договору, у визначені терміни.
Відповідач зазначає, що причинами не сплати боргу є зовнішні фактори, на які підприємство не має впливу а саме, відповідно до ст.2-1 Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни, - з 1 листопада 2015 року; деревних порід сосни - з 1 січня 2017 року. При цьому, ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» є державною стивідорною компанією, яка займається здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт лісоматеріалів, У підприємства відсутня інфраструктура задля обробки вантажів іншої номенклатури.
Також, відзначив, що у 2017р. Білгород-Дністровський морський порт фактично перебував на межі зупинення через зменшення глибин у гавані порту. Відповідно до ЗУ «Про морські порти України», фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів; організація та забезпечення безпеки мореплавства є метою утворення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Днопоглиблювальні роботи у гавані Білгород-Дністровського морського порту було здійснено Білгород-Дністровською філією ДП «Адміністрація морських портів України» лише наприкінці 2017р., але наразі вони є недостатніми для повноцінного проходу суден до Білгород-Дністровського морського порту.
Наведені зовнішні фактори, які вплинули негативно на господарську діяльність підприємства відповідач підтверджує аудиторським звітом за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р.
Відповідач просить суд врахувати, що позивачем не надано докази на підтвердження завдання йому збитків від прострочення сплати рахунків. Вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції занадто непомірні для відповідача у зв'язку із тяжким фінансовим становищем, відзначає, що стягнення останніх може призвести до тяжких наслідків, зокрема не виплата заробітної плати та податків. У зв'язку із наведеним, відповідач просить суд в частині стягнення з ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» пені відмовити повністю.
21.01.2019р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що не погоджується з доводами та обставинами, які викладено у відзиві, оскільки вказує, що ДП «Адміністрація морських портів України» є комерційним підприємством сектору економіки, що входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та розпоряджається державними коштами. Позивач вказує, що останній також знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, збитки перевищують доходи, на підтвердження чого надає звіти про фінансові результати позивача за 2016р., 2017р. та 9 місяців 2018р.
Ухвалою суду від 14.02.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду.
01.03.2019р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№4191/19), де він зазначає, що твердження позивача щодо тяжкого фінансового стану є недоречним, та вказує, що саме відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, в тому числі, через зменшення глибин у гавані Білгород-Дністровського морського порту, при цьому, звертає увагу суду, що підтримання паспортних характеристик каналу останнього є метою утворення ДП «Адміністрація морських портів України». Також, відповідач відзначив, що позивач надав фінансовий звіт Білгород-Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України». А не надав звітність «Адміністрація морських портів України» в цілому.
Ухвалою суду від 12.03.2019р. підготовче засідання закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
В процесі розгляду справи сторонами надавалися клопотання та заяви, які були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що, відзначено у протоколах судових засідань.
В судовому засіданні 25.04.2019р. позивач позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити його.
Відповідач, в судове засідання призначене на 25.04.2019р. не з'явився, оскільки просив суд розглядати справу без участі представника останнього.
В судовому засіданні 25.04.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків:
Як встановлено судом, 29.12.2017р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Портовий оператор) було укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) №197-П-амп-17, згідно з п.1.1. цього Договору, позивач зобов'язався забезпечити доступ портового оператора до причалу № 1 п/п "Бугаз" та причалів № 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морський портів України» (надалі - послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації, для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу (ів) у межах, визначених у паспорті спору, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.
Відповідно до п.п.2.2.1., 2.3.15. договору №197-П-АМП-17 адміністрація має право вимагати здійснення своєчасної та повної оплати за послугу відповідно до умов договору. Здійснювати оплату наданої адміністрацією послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 3.1. Договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), що перебувають у господарському віддані Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України №541 від 18.12.2015. «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському відданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015р. за №1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) портовий оператор надає до адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені додатком 3 до цього договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місяця наступного за звітним.
Згідно з п. 3.4. Договору, оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату послуг.
Відповідно до п.п.6.1., 6.4. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором на умовах, викладених у цьому договорі, і відповідно до чинного законодавства. За порушення портовим оператором строків оплати, вказаних у цьому договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості.
Положеннями договору №197-П-АМП-17 від 29.12.2017р. передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3 (трьох) років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або змін цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Отже, між сторонами у зв'язку з укладенням Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу склались зобов'язальні відносини як за договором про надання послуг.
Протягом 2018 року позивач надав відповідачу послуги, передбачені Договором, що підтверджується Актами наданих послуг та рахунками, виставленими на їх оплату (т.2 а.с.20-133).
У відзиві на позовну заяву (за вх.№1005/19 від 18.01.2019р.) відповідач у повному обсязі визнав обставину наявності заборгованості зі сплати за послуги за договором №197-П-АМП-17 від 29.12.2017р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Аналогічне правило встановлене статтею 193 ГПК України.
Частиною 2 ст. 193 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, як встановлено судом, 29.12.2017р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (позивач) та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (відповідач) було укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) №197-П-амп-17. Так, позивач на виконання зобов'язання, які виникли між сторонами, зокрема в частині забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 п/п "Бугаз" та причалів № 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морський портів України», виконав у повному обсязі, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, при цьому, відповідач в порушення п.2.3.15. договору, оплату за надані адміністрацією послуги не здійснив, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1 609 562,32грн.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, що регулюють спірні відносини, визнання відповідачем суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 1 609 562,32грн. основного боргу, є законними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від суми боргу в розмірі 29 954,82грн., інфляційних втрат у розмірі 79 209,52грн. суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором, що уклали сторони, інший розмір процентів не передбачений. Отже, наявні підстави для стягнення зазначених штрафних санкцій з відповідача.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіривши розрахунки втрат від інфляції, надані позивачем, суд встановив, що останній здійснено рахунку №75 від 05.01.2018р. здійснено не вірно. Тому, судом здійснено відповідний розрахунок самостійно, відповідно до якого:
28 292,56грн. (сума боргу згідно рахунку №75 від 05.01.2018р.) х 1.07296411 (сукупний індекс інфляції за період з 03.02.2018р.-19.12.2018р.) = 30 356,90грн. (сума боргу із врахуванням індексу інфляції), а тому інфляційним збільшенням є сума 2064,34грн. (30 356,90грн. -28 292,56грн.).
Розрахунки позивача, відповідно до інших рахунків, здійснено вірно.
За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 80 527,40грн., при цьому, враховуючи заявлену позивачем суму інфляційних втрат у меншому розмірі, ніж встановлено судом, судом підлягають задоволенню в повній мірі позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 79 209,52грн. інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунки 3% річних суд встановив, що останні здійснено не вірно, тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
11638.5201.02.2018 - 19.12.20183223 %308.02
11638.5201.02.2018 - 19.12.20183223 %308.02
28292.5603.02.2018 - 19.12.20183203 %744.13
23300.2306.02.2018 - 19.12.20183173 %607.08
29525.9206.02.2018 - 19.12.20183173 %769.29
43490.0909.02.2018 - 19.12.20183143 %1122.40
1901.2310.02.2018 - 19.12.20183133 %48.91
44012.1117.02.2018 - 19.12.20183063 %1106.93
11536.5423.02.2018 - 19.12.20183003 %284.46
42271.2127.02.2018 - 19.12.20182963 %1028.41
39986.6813.03.2018 - 19.12.20182823 %926.81
33632.5814.03.2018 - 19.12.20182813 %776.77
41895.9622.03.2018 - 19.12.20182733 %940.08
41637.9822.03.2018 - 19.12.20182733 %934.29
35399.2830.03.2018 - 19.12.20182653 %771.03
16965.2506.04.2018 - 19.12.20182583 %359.76
40062.9707.04.2018 - 19.12.20182573 %846.26
15324.2314.04.2018 - 19.12.20182503 %314.88
40103.3924.04.2018 - 19.12.20182403 %791.08
40799.7825.04.2018 - 19.12.20182393 %801.46
18872.2626.04.2018 - 19.12.20182383 %369.17
42428.3806.05.2018 - 19.12.20182283 %795.10
38994.8309.05.2018 - 19.12.20182253 %721.14
40723.7809.05.2018 - 19.12.20182253 %753.11
29672.5609.05.2018 - 19.12.20182253 %548.74
41146.0615.05.2018 - 19.12.20182193 %740.63
29518.2616.05.2018 - 19.12.20182183 %528.90
38133.8516.05.2018 - 19.12.20182183 %683.28
1874.6322.05.2018 - 19.12.20182123 %32.66
39852.3523.05.2018 - 19.12.20182113 %691.14
22031.3825.05.2018 - 19.12.20182093 %378.46
38285.2031.05.2018 - 19.12.20182033 %638.79
30202.9430.05.2018 - 19.12.20182043 %506.42
40127.6801.06.2018 - 19.12.20182023 %666.23
40104.6407.06.2018 - 19.12.20181963 %646.07
27016.4309.06.2018 - 19.12.20181943 %430.78
13778.4012.06.2018 - 19.12.20181913 %216.30
7174.2412.06.2018 - 19.12.20181913 %112.63
20753.5712.06.2018 - 19.12.20181913 %325.80
37183.2112.06.2018 - 19.12.20181913 %583.73
30271.0714.06.2018 - 19.12.20181893 %470.24
29344.4023.06.2018 - 19.12.20181803 %434.14
38345.4526.06.2018 - 19.12.20181773 %557.85
38828.8127.06.2018 - 19.12.20181763 %561.69
36410.1604.07.2018 - 19.12.20181693 %505.75
27272.4510.07.2018 - 19.12.20181633 %365.38
38079.1811.07.2018 - 19.12.20181623 %507.03
24947.3917.07.2018 - 19.12.20181563 %319.87
8631.3418.07.2018 - 19.12.20181553 %109.96
13093.3826.07.2018 - 19.12.20181473 %158.20
27692.9804.08.2018 - 19.12.20181383 %314.11
2054.1604.09.2018 - 19.12.20181073 %18.07
19032.9707.09.2018 - 19.12.20181043 %162.69
7284.2511.09.2018 - 19.12.20181003 %59.87
27071.5411.09.2018 - 19.12.20181003 %222.51
19156.9922.09.2018 - 19.12.2018893 %140.13
12110.8322.09.2018 - 19.12.2018893 %88.59
З урахуванням здійсненого судом розрахунку 3% річник в загальній сумі 29646,56грн., доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 29 646,56грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі_270 144,48грн. від суми боргу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сплата неустойки передбачена умовами Договору, що був укладений між сторонами.
Відповідно до п.п.6.1., 6.4. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором на умовах, викладених у цьому договорі, і відповідно до чинного законодавства. За порушення портовим оператором строків оплати, вказаних у цьому договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості.
Так, суд перевіривши розрахунок позивача, встановив, що останній зроблено не вірно, з огляду на наступне.
Позивачем, зокрема, не вірно визначено загальний період розрахунку та кількість днів прострочення за наступними рахунками, зокрема:
- згідно рахунку №70 від 03.01.2018р., вірним періодом є з 01.02.2018р. по 30.07.2018р., загальна кількість днів якого є 180;
- згідно рахунку №71 від 04.01.2018р., вірним періодом є з 02.02.2018р. по 31.07.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №75 від 05.01.2018р., вірним періодом є з 03.02.2018р. по 01.08.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №72 від 07.01.2018р., вірним періодом є з 06.02.2018р. по 04.08.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №82 від 09.01.2018р., вірним періодом є з 06.02.2018р. по 04.08.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №99 від 12.01.2018р., вірним періодом є з 09.02.2018р. по 07.08.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №98 від 15.01.2018р., вірним періодом є з 10.02.2018р. по 08.08.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №133 від 22.01.2018р., вірним періодом є з 17.02.2018р. по 15.08.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №132 від 26.01.2018р., вірним періодом є з 23.02.2018р. по 21.08.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №150 від 30.01.2018р., вірним періодом є з 27.02.2018р. по 25.08.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №255 від 11.02.2018р., вірним періодом є з 13.03.2018р. по 11.09.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №281 від 21.02.2018р., вірним періодом є з 22.03.2018р. по 20.09.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №282 від 21.02.2018р., вірним періодом є з 22.02.2018р. по 30.07.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №412 від 01.03.2018р., вірним періодом є з 30.03.2018р. по 28.09.2018р., загальна кількість днів якого є 183.
- згідно рахунку №423 від 08.03.2018р., вірним періодом є з 06.04.2018р. по 04.10.2018р., загальна кількість днів якого є 182.
- згідно рахунку №445 від 16.03.2018р., вірним періодом є з 14.04.2018р. по 12.10.2018р., загальна кількість днів якого є 182.
- згідно рахунку №463 від 27.03.2018р., вірним періодом є з 25.04.2018р. по 23.10.2018р., загальна кількість днів якого є 182.
- згідно рахунку №510 від 28.03.2018р., вірним періодом є з 26.04.2018р. по 24.10.2018р., загальна кількість днів якого є 182.
- згідно рахунку №610 від 05.04.2018р., вірним періодом є з 06.05.2018р. по 03.11.2018р., загальна кількість днів якого є 182.
- згідно рахунку №612 від 10.04.2018р., вірним періодом є з 09.05.2018р. по 07.11.2018р., загальна кількість днів якого є 183.
- згідно рахунку №652 від 16.04.2018р., вірним періодом є з 16.05.2018р. по 14.11.2018р., загальна кількість днів якого є 183.
- згідно рахунку №683 від 20.04.2018р., вірним періодом є з 22.05.2018р. по 20.11.2018р., загальна кількість днів якого є 183.
- згідно рахунку №687 від 25.04.2018р., вірним періодом є з 25.05.2018р. по 23.11.2018р., загальна кількість днів якого є 183.
- згідно рахунку №698 від 27.04.2018р., вірним періодом є з 30.05.2018р. по 28.11.2018р., загальна кількість днів якого є 183.
- згідно рахунку №809 від 08.05.2018р., вірним періодом є з 07.06.2018р. по 05.12.2018р., загальна кількість днів якого є 182.
- згідно рахунку №845 від 11.05.2018р., вірним періодом є з 09.06.2018р. по 07.12.2018р., загальна кількість днів якого є 182.
- згідно рахунку №847 від 14.05.2018р., вірним періодом є з 12.06.2018р. по 10.12.2018р., загальна кількість днів якого є 182.
- згідно рахунку №873 від 16.05.2018р., вірним періодом є з 14.06.2018р. по 10.12.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №918 від 25.05.2018р., вірним періодом є з 23.06.2018р. по 19.12.2018р., загальна кількість днів якого є 180.
- згідно рахунку №1030 від 05.06.2018р., вірним періодом є з 04.07.2018р. по 19.12.2018р., загальна кількість днів якого є 169.
- згідно рахунку №1073 від 12.06.2018р., вірним періодом є з 11.07.2018р. по 19.12.2018р., загальна кількість днів якого є 162.
- згідно рахунку №1112 від 19.06.2018р., вірним періодом є з 18.07.2018р. по 19.12.2018р., загальна кількість днів якого є 155.
- згідно рахунку №1113 від 26.06.2018р., вірним періодом є з 26.07.2018р. по 19.12.2018р., загальна кількість днів якого є 147.
- згідно рахунку №1419 від 09.08.2018р., вірним періодом є з 07.09.2018р. по 19.12.2018р., загальна кількість днів якого є 104.
Таким чином, за розрахунком суду розмір пені за всіма накладними становить 266 670грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов наступних висновків:
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Позивач про наявність та стягнення збитків у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору не заявив.
Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Пунктом 6.4 роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" визначено, що виходячи з наведених норм, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Як свідчить Витяг з Аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності відповідача за період з 01.01.2015 по 31.03.2018р.р., обсяг вантажопереробки відповідача протягом 2015-2017 років істотно зменшився та не відповідає плану (за 2017 рік, зокрема, становив 152, 1 тис. тонн при плані 452,0 тис. тонн) внаслідок погіршення стану судноплавного каналу (прохідні глибини дорівнюють 3,8-3,9 м замість необхідних 5,5 м) з причин, незалежних від відповідача; це призводить до втрати останнім контрагентів та, відповідно, доходів. Звітами про фінансові результати відповідача за 2016 -2017 роки підтверджуються збитки останнього у 2016 році в розмірі 16 644 тис. грн, у 2017 році - 28 735 тис. грн, за 9 місяців 2018 року - 15 740 тис.
Отже, наявні обставини важкого фінансового стану відповідача. Виходячи з цього, суд з врахуванням ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання, інтереси та майновий стан обох сторін, наслідки порушення зобов'язання, відповідність розміру заявленому до стягнення штрафу таким наслідкам, поведінку відповідача (в тому числі невжиття ним заходів добровільного усунення порушення та його наслідків), дійшов висновку про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій до 130 000,00 грн.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 29833,07грн., 25200грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25200грн. витрат на правничу допомогу, які оформлено заявою за вх.№2-1349/19 від 26.03.2019р., в обґрунтування якої зазначено, що у зв'язку із тим, що представництво в судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами, 15.02.2019р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (замовник) та Адвокатським об'єднання "Адвокатська компанія "Юскутум" (виконавець) було укладено договір №12-В-АМПУ-19, за умовами якого, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з юридичного консультування та юридичного представництва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах та в строки, визначені у договорі. Крім того, умовами договору визначено фіксований розмір гонорару по наданню юридичних послуг пов'язаних з представництвом та захистом прав та інтересів Адміністрації в межах однієї судової інстанції, який складає 25200грн. з ПДВ. Оплата наданих виконавцем послуг здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дня, наступного за днем отримання замовником оригіналу рахунку, виставленого виконавцем, але у будь-якому випадку після затвердження замовником звіту про надані послуги та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
09.04.2019р. за вх.№6986/19 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якої відзначає, що витрати адвоката у розмірі 25200грн. є необґрунтованими та не доведеними належними доказами з огляду на наступне.
Як зазначає відповідач, із матеріалів справи та усіх документів, які подані позивачем не вбачається, що виконавець по договору на надання послуг від 15.02.2019р., готував, підписував та подавав позовну заяву чи інші документи по справі. При цьому, зауважив, що позовна заява підписана т.в.о. начальника філії Ткаченко Д.В., відповідь на відзив підписаний в.о. начальника філії Бондаренко А.І., виконавцем даних документів є Бойко С.В. Також усі розрахунки штрафних санкцій підписані представником БДФ ДП «АМПУ» за довіреністю Бойко С.В. Крім іншого, відповідач зазначив, що заявка на представництво інтересів Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» по справі №916/2925/18, відповідно до Договору від 15.02.2018р., була надана виконавцю 11.03.2019р., тобто, послуги з представництва надавалися лише протягом березня 2019 року. При цьому, за твердженнями відповідача, після 11.03.2019р. було лише одне засідання - 12.03.2019р., на якому був присутній представник Позивача - адвокат Батан К.ІО., жодних процесуальних документів за підписом адвоката як представника позивача не має в матеріалах справи.
Тому, відповідач вважає, що визначений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 200,00 гри. є занадто завищеним та необґрунтованим.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.
При цьому, згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи наведені доводи відповідача щодо неспівмірності заявлених адвокатських витрат, та те, що представником позивача підтверджено правовий статус адвоката, також те, що розмір гонорару представника позивача не залежить від обсягу наданих послуг і виконаних робіт, які було здійснено адвокатом у межах даної справи, з врахуванням часткового задоволення судом позову, та звертаючи увагу на те, що адвокат позивача був присутній лише у двох судових засіданнях, при цьому, матеріали не містять інформації, що саме адвокат готував позовну заяву та розрахунки позовних вимог, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, є за доцільним, зменшити суму витрат позивача на правову допомогу до 12500рн., які покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас ч.9 ст.129 ГПК України передбачено, що, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, які виявились в неналежному виконанні ним зобов'язань за Договором, і хоча суд зменшив заявлений позивачем розмір пені, яку належить стягнути, часткове задоволення позовних вимог в цій частині сталось не через їх безпідставність, а також не пов'язане з тим, що відповідачу вдалось їх спростувати.
У зв'язку з зазначеним, суд покладає на відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 29 776,33грн.
Керуючись ст.ст. 13, 76, 86, 129, 233, 237, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376) основну заборгованість у розмірі 1 609 562 (один мільйон шістсот дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві)грн. 32коп., пеню у сумі 130 000 (сто тридцять тисяч)грн.00коп., 3% річних у сумі 29 646 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок шість)грн. 56коп., інфляційні втрати в розмірі 79 209 (сімдесят дев'ять тисяч двісті дев'ять)грн. 52коп., судовий збір у розмірі 29 776 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят шість)грн. 33коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот)грн. 00коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України
Повний текст рішення складено 06 травня 2019 р.
Суддя О.В. Цісельський