номер провадження справи 5/10/19
26.04.2019 Справа № 908/177/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна-Агро" (72551, Запорізька область, Якимівський район, с. Вовчанське, вул. Молодіжна, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 33005220)
До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947)
про стягнення 37 816,98 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Єгорушкін В.В., довіреність № 08/01-01 від 08.01.2019, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001561 від 09.02.2018);
Від відповідача: не з'явився;
23.01.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна-Агро" за вих. №23/01-01 від 23.01.2019 (вх. №195/08-07/19 від 23.01.2019) до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" про стягнення 367 276,65 грн.
23.01.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/177/19 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/10/19. Підготовче засідання призначено на 27.02.2019 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою. Ухвалою від 27.02.2019 підготовче засідання відкладено на 21.03.2019 о 12 год. 00 хв. Ухвалою суду від 21.03.2019 прийнято до розгляду заяву позивача № 15/03-01 від 15.03.2019 про зменшення розміру позовних вимог згідно з якою розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 37 816,98 грн. штрафних санкцій, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 28.04.2019, закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.04.2019 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 08.04.2019 оголошено перерву до 26.04.2019 о 10 год. 30 хв. У судовому засіданні 26.04.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
22.04.2019 до господарського суду Запорізької області від Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" надійшло письмове клопотання № 18/04 від 18.04.2019 (вх. № 08-08/8262/19 від 22.04.2019) про розгляд справи за відсутністю представника відповідача у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія".
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".
В судовому засіданні 26.04.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що між ТОВ «Оріяна-Агро» та ПАТ «Агропромислова компанія» укладено два однотипних договорів поставки № 03/01 від 03.01.2019 та № 08/01 від 08.01.2019, за умовами яких позивач взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах вказаних договорів. Позивач виконав свої зобов'язання за договорами, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Проте, відповідач оплату в обумовлені договорами строки не здійснив. У зв'язку з простроченням оплати за товар, на підставі п. 4.1. договорів відповідачу нараховано штраф за договором № 03/01 від 03.01.2019 у розмірі 12 223,83 грн., пеню у сумі 1 567,49 грн., штраф за договором № 08/01 від 08.01.2019 у розмірі 21 164,96 грн. та пеню у сумі 2 860,70 грн.. В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Оріяна-Агро» посилається на умови договорів поставки № 03/01 від 03.01.2019 та № 08/01 від 08.01.2019, ст. 525, 526, 610, 612, 624 ЦК України, ст. 193 ГК України. Просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 26.04.2019 повторно не з'явився. 18.02.2019 до суду надіслав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за період з 08.01.2019 по 10.01.2019 відповідачем на користь позивача сплачена сума в розмірі 271 126,01 грн. на підставі рахунку-фактури № СФ-0301001, в підтвердження чого додав відповідні платіжні доручення. Крім того, 08.01.2019 на виконання умов договору відповідачу виставлено рахунок-фактуру № СФ-0801001 на поставку товару на суму 122 238,46 грн. та 09.01.2019 виставлено рахунок-фактуру № СФ-0901001 на поставку товару на суму 132 480,00 грн. позивачем невірно зазначена сума заборгованості за договором-2 у розмірі 211 649,60 грн. замість належної - 132 480,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 535 від 24.01.2019 відповідачем на користь позивача в повному обсязі сплачена заборгованість за договором-1 в розмірі 122 238,46 грн. та за договором-2 в сумі 132 480,00 грн., в підтвердження чого додав оригінали платіжних доручень. Заперечив проти нарахування штрафу в розмірі 21 164,96 грн. за договором-2 зазначивши, що сума штрафу складає 13 248,00 грн.
Згідно ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна-Агро" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" (далі - покупець, відповідач) укладений договір поставки №03/01 (надалі за текстом - Договір № 03/01).
Також, 08.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна-Агро" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" (далі - покупець, відповідач) укладений договір поставки №08/01 (надалі за текстом - Договір № 08/01).
Вищевказані договори поставки є однотипними.
Відповідно до п.1.1. договорів №№ 03/01 та 08/01 позивач (постачальник) передає, а відповідач (покупець) приймає та оплачує товар на умовах вказаних договорів.
Згідно з Розділом 2 Договору № 03/01, найменування товару: кукурудза, умови поставки: транспортом покупця на умовах EXW - склад постачальника, кількість товару: 85 т., ціна товару: 4 270 за 1 тону, в т.ч. НДС, сума товару: 401 200,00 грн. в т.ч. НДС, строком поставки враховувати дату товарної накладної, умови та форма оплати - сума за товар перераховується на р/р Постачальника протягом 1-го банківського дня з моменту відвантаження.
Відповідно до розділу 2 Договору № 08/01, найменування товару: кукурудза, умови поставки: транспортом покупця на умовах EXW - склад постачальника, кількість товару: 50 т., ціна товару: 4 800,00 за 1 тону, в т.ч. НДС, сума товару: 240 000,00 грн. в т.ч. НДС, строком поставки враховувати дату товарної накладної, умови та форма оплати - сума за товар перераховується на р/р Постачальника протягом 1-го банківського дня з моменту відвантаження.
Відповідно до пункту 5.1 Договорів № 03/01 та № 08/01, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань .
На виконання умов Договору № 03/01, позивач поставив відповідачу товар, а саме кукурудзу в кількості 83,340 тон на загальну суму 393 364,47 грн. згідно видатковою накладною №РН-0301001 від 03.01.2019 на суму 271 126,01 грн. з товарно-транспортною накладною № 1 та № 2 від 03.01.2019 та видатковою накладною №РН-0801001 від 08.01.2019 на суму 122 238,46 грн. з товарно-транспортною накладною № 3 від 08.01.2019.
На виконання умов Договору № 08/01, позивач поставив відповідачу товар, а саме кукурудзу в кількості 52,427 тон на загальну суму 251 649,60 грн. згідно видатковою накладною №РН-0901001 від 09.01.2019 на суму 123 480,00 грн. з товарно-транспортною накладною № 4 від 09.01.2019 та видатковою накладною №РН-1001001 від 10.01.2019 на суму 119 169,60 грн. з товарно-транспортною накладною № 5 від 10.01.2019.
Зазначені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств.
Як свідчать матеріали справи, в порушення умов п. 2.7. Договорів № 03/01 та № 08/01, відповідач здійснив оплату за отриманий товар 24.01.2019.
Згідно п. 4.1. Договорів № 03/01 та № 08/01, за прострочення оплати, неповне передання товару, сторони сплачують пеню в розмірі подвійної обліковою ставки НБУ України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення. За прострочення оплати більш, ніж на три банківських дня Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договорів № 03/01 від 03.01.2019 та № 08/01 від 08.01.2019, керуючись п. 4.1. Договорів позивач нарахував відповідачу за договором № 03/01 від 03.01.2019 штраф у розмірі 12 223,83 грн. та пеню за період з 10.01.2019 по 22.01.2019 включно на суму 1 567,49 грн.; за договором № 08/01 від 08.01.2019 штраф у розмірі 21 164,96 грн. та пеню за період з 11.01.2019 по 22.01.2019 включно на суму 2 860,70 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/177/19, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом першим статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено вище, на виконання умов договору № 03/01, ТОВ «Оріяна-Агро» поставило ПАТ «Агропромислова компанія» товар за видатковими накладними №РН-0301001 від 03.01.2019 та №РН-0801001 від 08.01.2019 на загальну суму 393 364,47 грн. та на виконання умов договору № 08/01, поставило товар за видатковими накладними №РН-0901001 від 09.01.2019 та №РН-1001001 від 10.01.2019 на загальну суму 251 649,60 грн.
Як встановлено судом, факт отримання товару за вищевказаними видатковими накладними відповідачем не заперечується, підтверджується підписами уповноважених осіб сторін та скріплені печатками ПАТ «Агропромислова компанія»
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Проте, оплата товару, наданого позивачем на виконання умов договорів № 03/01 та № 08/01, в порушення п. 2.7. вказаних договорів відповідачем здійснена 24.01.2019, що підтверджується матеріалами справи, а саме виписками з банківських рахунків позивача та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 4.1. договорів № 03/01 від 03.01.2019 та № 08/01 від 08.01.2019 встановлено, що за прострочення оплати, неповне передання товару, сторони сплачують пеню в розмірі подвійної обліковою ставки НБУ України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення. За прострочення оплати більш, ніж на три банківських дня Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.
Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договорів № 03/01 та № 08/01 щодо несвоєчасного виконання розрахунків за отриманий товар, враховуючи положення п. 4.1 договорів, позивач просить суд стягнути з відповідача: за договором № 03/01 від 03.01.2019 штраф у розмірі 12 223,83 грн. та пеню за період з 10.01.2019 по 22.01.2019 включно на суму 1 567,49 грн.; за договором № 08/01 від 08.01.2019 штраф у розмірі 21 164,96 грн. та пеню за період з 11.01.2019 по 22.01.2019 включно на суму 2 860,70 грн.
Перевіривши розрахунки пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» за період з 10.01.2019 по 22.01.2019 включно на суму 1 567,49 грн., штрафу у розмірі 12 223,83 грн., пені з 11.01.2019 по 22.01.2019 включно на суму 2 860,70 грн. та штрафу у розмірі 21 164,96 грн. відповідно, наданих позивачем, приходить до висновку, що вони є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факту виявленого порушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Так, пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону (в редакції станом на дату розгляду справи) встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2019 ТОВ "Оріяна-Агро" звернулось до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Агропромислова компанія" штрафних санкцій на суму 367 276,65 грн.
Ухвалою суду від 21.03.2019 прийнято до розгляду заяву позивача № 15/03-01 від 15.03.2019 про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою розглядались вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 37 816,98 грн..
Суд зазначає, що при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 509,15 грн. та враховуючи прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», вважає за можливе повернути позивачу судовий збір у розмірі 3 588,15 грн., сплачений платіжним дорученням № 2386 від 23.01.2019 на суму 5 509,15 грн., оригінал якого міститься в матеріалах справи, про що винести відповідну ухвалу суду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1 921,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна-Агро" (72551, Запорізька область, Якимівський район, с. Вовчанське, вул. Молодіжна, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 33005220) 12 223 (дванадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 83 коп. штрафу за прострочення грошового зобов'язання по договору № 03/01 від 03.01.2019, 1 567 (одна тисяча п'ятсот шістдесят сім) грн. 49 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання за договором № 03/01 від 03.01.2019 за період з 10.01.2019 по 22.01.2019 включно, 21 164 (двадцять одна тисяча сто шістдесят чотири) грн. 96 коп. штрафу за прострочення грошового зобов'язання по договору № 08/01 від 08.01.2019, 2 860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 70 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання за договором № 08/01 від 08.01.2019 за період з 11.01.2019 по 22.01.2019 включно, та судові витрати у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.
Повний текст рішення складено: 07.05.2019.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.