61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
07.05.2019 м.Харків Справа № 905/372/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О. при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка, Донецька область
до відповідача: Комунального підприємства “Служба єдиного замовника” Авдіївської міської ради, м.Авдіївка, Донецька область
про стягнення 1057776,27грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства “Служби єдиного замовника” Авдіївської міської ради, м.Авдіївка, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 1057776,27грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №04-09/107/16Э від 25.02.15р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти з додатковими угодами до нього №1 від 20.09.16р. та №2 від 26.12.16р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг з постачання пари та гарячої води в обумовлені даним договором строки.
В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення статей 526, 909 Цивільного Кодексу України, статей 193, 308 Господарського кодексу України.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/372/19.
Ухвалою господарського суду від 22.02.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/372/19; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 19.03.19р.
19.03.19р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив від 14.03.19р. №01-09/219, в якому він просить відтермінувати погашення заборгованості строком на три роки згідно наданому графіку, який додано до відзиву.
Ухвалою суду від 19.03.19р. відкладено підготовче засідання на 09.04.19р.
29.03.19р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій він просить суд відмовити Комунальному підприємству “Служба єдиного замовника” Авдіївської міської ради у задоволені вимог заявлених у відзиві на позовну заяву по справі №905/372/19 про відтермінування погашення заборгованості перед Приватним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод”.
Ухвалою суду від 09.04.19р. закрито підготовче провадження у справі №905/372/19; призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2019р.
У судове засідання 07.05.19р. представники сторін не з'явились; про місце, час та дату слухання справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд
встановив:
25.02.16р. між Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (учасник, позивач) (нині - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод») укладено договір №04-09/107/16Э про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, за умовами п.1.1 якого учасник зобов'язується у 2016 році поставити замовникові (товари), зазначені в пропозиції конкурсних торгів код 35.30.1 - послуги «пари та гарячої води» постачання пари та гарячої води, а замовник - прийняти і оплатити (такі товари, роботи або послуги) - код 35.30.1 - послуга «пари та гарячої води» постачання пари та гарячої води.
Найменування (номенклатура, асортимент товару, роботи або послуги) - код 35.30.1 - послуги «пари та гарячої води» постачання пари та гарячої води. Кількість (товару) послуги (або кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт) - 158088,08 Г/кал., та 133872 м3 хімічно очищеної води (п.1.2 договору).
Згідно п.1.3 договору, обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Відповідно до п.3.1. договору ціна цього договору становить 8096855,94грн. у тому числі: ПДВ 20% - 1349475,99грн.
Згідно п.3.1. та п.3.1.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 26.12.16р., ціна договору становить 9716227,13грн., у тому числі: ПДВ 20% - 1619371,19грн.
Ціна договору з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року становить 1619371,19грн., у тому числі: ПДВ 20% - 269895,20грн.
Пунктом 4.1. договору сторонами узгоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунку на оплату (товару, робіт або послуг) або після (на підставі) підписання сторонами акта, а саме: розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 робочих днів після їх надання, з власних коштів підприємства.
До рахунків додаються: акти приймання-передачі (поставки) товару. Вся документація, у обов'язковому порядку засвідчена підписами уповноважених осіб та скріплена печаткою (п.4.2. договору).
Відповідно до п.5.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 26.12.16р., строк (термін) поставки (передачі) товарів (виконаних робіт або надання послуг) протягом 2016 року та з 01.01.2017р. по 28.02.2017р.
Згідно п.5.2. договору, місце поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) за адресою замовника: Україна, Донецька обл., м.Авдіївка (згідно межі балансової належності).
Цей договір набуває чинності з дати укладання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, але не пізніше 28.02.2017р. (п.10.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 26.12.16р.).
Договір та додаткова угода підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
На виконання умов договору №04-09/107/16Э від 25.05.16р., позивачем у березні, квітні та жовтні 2016 року були надані відповідачу послуги на загальну суму 1057776,27грн.
В підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано копії:
- рахунку-фактури №90804900 від 24.03.16р. та акту наданих послуг від 24.03.16р. за березень 2016р. на суму 122382,00грн.;
- рахунку-фактури №90871864 від 24.04.16р. та акту наданих послуг від 24.04.16р. на суму 451916,14грн.;
- рахунку-фактури №90870776 від 24.04.16р. та акту наданих послуг від 24.04.16р. на суму 72585,00грн.;
- рахунку-фактури №91205214 від 24.10.16р. та акту №91205214 від 24.10.16р. прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) на суму 109296,00грн.;
- рахунку-фактури №91214782 від 24.10.16р. та акту №91214782 від 24.10.16р. прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) на суму 301597,13грн.
Рахунки-фактури містять посилання на договір №04-09/107/16Э від 25.02.16р. та відповідні акти наданих послуг, які в свою чергу також містять посилання на договір №04-09/107/16Э від 25.02.16р.
Вказані акти підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками підприємств. Акти підписані представником відповідача (споживача) без будь-яких зауважень.
Як зазначає позивач, відповідачем оплата отриманих послуг згідно вказаних рахунків-фактури та актів наданих послуг не здійснена.
З наведених обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором №04-09/107/16Э від 25.02.16р. в сумі 1057776,27грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг, обумовлених договором №04-09/107/16Э від 25.02.16р., що підтверджується актами отриманих послуг за березень, квітень, жовтень 2016р., які підписані сторонами без зауважень та відповідними рахунками - фактурами на загальну суму 1057776,27грн.
Пунктом 4.1. договору сторонами узгоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунку на оплату (товару, робіт або послуг) або після (на підставі) підписання сторонами акта, а саме: розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 робочих днів після їх надання, з власних коштів підприємства.
Відповідачем оплата отриманих послуг не здійснена. Доказів перерахування грошових коштів в сумі 1057776,27грн. на користь позивача суду не надано, матеріалів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, суду не надано.
Таким чином, за висновками суду, зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за надані послуги в супереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Доказів зворотнього суду не надано.
За вказаних обставин, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору №04-09/107/16Э від 25.02.16р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1057776,27грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства, зазначає про відсутність грошових коштів для сплати позивачу суми заборгованості у розмірі 1057776,27грн. Таким чином, у наданому відзиві відповідач фактично визнав позов у повному обсязі.
Разом з тим, відповідач просить суд відтермінувати погашення вказаної заборгованості строком на п'ять років згідно наданого графіку.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Положенням ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За змістом наведених норм, відстрочення або розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.4, 5 ст.331 ГПК України).
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст.86 ГПК України.
Відповідно до п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст.129 Конституції України та статтей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
В якості доказів скрутного фінансового стану, відповідач посилається лише на висновок Донецької торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 23.06.17р. №464/12.1-21-03.
Суд зазначає, що належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання Комунальним підприємством “Служба єдиного замовника” Авдіївської міської ради даного рішення суду.
Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження обставин можливості виконати рішення суду саме у заявлений термін, а наявність обставин скрутного фінансового стану відповідача, не є безумовною підставою для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду.
При цьому, надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, п.40).
Таким чином, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки по виконанню рішення суду, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.
Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги задоволення позову, який визнано відповідачем, суд повертає позивачу 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору в сумі 7933,32 грн.
Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить судовий збір у розмірі 7933,32 грн. (як 50% від сплаченого позивачем судового збору при поданні позову).
Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір частково покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка, Донецька область до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, м.Авдіївка, Донецька область про стягнення 1057776,27грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради (86060, Донецька область, м.Авдіївка, вул. Молодіжна, 3, код ЄДРПОУ 32270664) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, ЄДРПОУ 00191075) основний борг в сумі 1057776,27грн., судовий збір в сумі 7933,32 грн.
Повернути платнику - Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, ЄДРПОУ 00191075) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого при поданні позову, згідно платіжного доручення №4500007613 від 06.02.2019р., судового збору в сумі 7933,32 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.
Рішення складено та підписано 07.05.19р.
Суддя М.О. Лейба