вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.05.2019м. ДніпроСправа № 904/700/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. , розглянувши справу
, розглянувши справу, розглянувши справуЙза позовом Фізичної особи-підприємця Тищенко Олега Вікторовича, с. Маячка, Новосанжарський р-н, Полтавська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс", с. Роздори, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у сумі 306 426,91 грн. за договором оренди сільськогосподарської техніки
Без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Тищенко Олег Вікторович звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про стягнення збитків за договором оренди сільськогосподарської техніки від 05.06.2018 №К/0506/2 у сумі 306 426,91 грн., яка складається, з суми збитків - 277 552,50 грн., пені - 5 440,02 грн., річних - 4 460,82 грн., 18 873,57 грн. - інфляції.
Ухвалою від 25.02.2019 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
12.03.2019 Позивач надав до суду клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач не скористався своїм правом, відзив на позов не надав, про розгляд справи в суді знав, що підтверджується підписом його представника на поштовому повідомленні № 5253200035600.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи та закінченням строку, встановленого ст. 248 ГПК України для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
05.06.2018 між Фізичною особою-підприємцем Тищенко Олегом Вікторовичем (орендодавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (орендар - відповідач) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки від №К/0506/2.
Відповідно до п. 1.1. договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажем (два спеціаліста орендодавця, які забезпечують безперебійну роботу техніки, керування нею та виконання технічних завдань орендаря (далі іменуються - «техніка»), а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування техніку з екіпажем, і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Згідно з п. 1.2. договору, ознаки техніки, кількість та марка, її характеристики визначаються у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1. договору, техніка, що передається в оренду, повинна використовуватися орендарем виключно для проведення сільськогосподарських робіт, відповідно до вимог Інструкції з експлуатації заводу-виробника.
Згідно з п. 2.2. договору, техніка передається в оренду орендарю з метою проведення збирання врожаю озимих культур, розмір яких орієнтовно складає 300 га для одної одиниці техніки.
Доставка техніки з екіпажем до орендаря та повернення техніки з екіпажем після закінчення строку оренди здійснюється силами та за рахунок орендодавця (п. 3.1. договору).
Пунктом 3.2. договору визначено, що передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 4.1. договору, передача сільськогосподарської техніки з екіпажем в оренду, а також повернення її з оренди здійснюється на підставі Актів приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.2. договору, строк оренди техніки з екіпажем орієнтовно складає з 30 червня 2018 року по 20 липня 2018 року. Фактичні строки оренди техніки з екіпажем визначаються відповідно до Актів приймання-передачі техніки, без внесення змін до умов договору. Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі.
Згідно з п. 5.1. договору, орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання - передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 5.1.1. договору, попередній розрахунок орендної плати складає 750,00 грн. без ПДВ, за один гектар обробленої площі озимої пшениці однією одиницею техніки та 850,00 грн. без ПДВ, за один гектар обробленої площі озимого ріпаку однією одиницею техніки.
Згідно з п. 5.1.2. договору, остаточний розрахунок орендної плати погоджується сторонами додатковою угодою до договору.
Відповідно до п. 5.2. договору, оренда плата визначатиметься в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом 5 робочих днів з моменту отримання його від виконавця або в цей же строк направити виконавцю обґрунтовану мотивовану відмову від підписання акту.
Виплата орендної плати проводиться протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору, повернення техніки проводиться за актом приймання-передачі за місцезнаходженням орендаря.
Відповідно до п. 8.3. договору, у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду техніки з екіпажем, встановленого в пункті 5.4. цього договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та укладається на строк до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).
На виконання умов укладеного договору, 05.06.2018 позивач надав відповідачу в оренду техніку з екіпажем New Holland CX8070, 2014 року випуску, а відповідач прийняв зазначену техніку, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання - передачі техніки (а.с.16).
14.07.2018 між сторонами було укладено акт приймання-передачі (повернення) техніки, згідно з яким відповідач повернув позивачу з оренди техніку з екіпажем New Holland CX8070. У акті зазначено, що претензії до стану техніки у орендодавця (позивача) відсутні.
Також, 14.07.2018 між сторонами було укладено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг №14/07/18 від 14.07.2018, за змістом якого позивач надав відповідачу послуги з збирання врожаю озимої пшениці у кількості 370,07 га, вартістю 750,00 грн. за 1га, на загальну суму 277 552,50 грн. Зазначений акт підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено печатками сторін. (а.с.18).
Враховуючи умов договору, строк оплати є таким, що настав 10.08.2018.
Відповідач, в порушення умов договору не сплатив позивачу вартість оренди техніки з екіпажем.
31.12.2018 між позивачем та відповідачем було укладено акт звіряння взаємних розрахунків за період 2018 року, згідно з яким заборгованість відповідача становить 277 552,50 грн. (а.с.19).
18.01.2019 позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав погашення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки від 05.06.2018 №К/0506/2.
Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.
Звертаючись до господарського суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди сільськогосподарської техніки від 05.06.2018 №К/0506/2 та просить суд стягнути з відповідача 277 552,50 грн. збитків, 5440,02 грн. пені, 4460,82 грн. 3% річних, 18 873,57 грн. інфляції, що і є причиною виникнення цього спору.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.
При цьому, суд зазначає, що звертаючись до суду із цим позовом позивач просить стягнути з відповідача саме збитки у розмірі 277 552,50 грн., які були спричинені несплатою відповідачем заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки від 05.06.2018 №К/0506/2.
Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з приписами статті 22 ЦК України під збитками розуміються:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у порушенні зобов'язання (невиконання або виконання його з порушенням умов), та завдання у зв'язку з цим збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Частинами першою, другою статті 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно із статтями 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статей 525, 526 названого Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Укладений сторонами.
Відтак, оскільки сторонами було укладено Договір, то кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, як оплату за Договором оренди техніки, не можуть вважатися збитками.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Слід зазначити, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
За таких обставин, суд вважає за необхідне з метою відновлення порушено права позивача застосувати інші правові норми.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку про те, що вказаний договір містить у собі елементи договору оренди та договору про надання послуг, тобто є змішаним.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного Кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу не сплачено.
Враховуючи, що наявність заборгованості у розмірі 277 552,50 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 277 552,50 грн. підлягають задоволенню.
Також, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 5440,02 грн. пені, 4460,82 грн. 3% річних, 18 873,57 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Відповідно до п. 8.3. договору, у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду техніки з екіпажем, встановленого в пункті 5.4. цього договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Виплата орендної плати проводиться протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку (п. 5.3. договору).
Враховуючи умови договору, строк оплати є таким, що настав 10.08.2018.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивачем було невірно визначено початок періоду прострочення та нараховано пеню починаючи з 04.08.2018, тоді як необхідно здійснювати розрахунок пені з 11.08.2018.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені на суму 5 245,74 грн.
В решті позовних вимог про стягнення пені у розмірі 194,28 грн. суд відмовляє.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем було невірно визначено початок періоду прострочення та нараховано 3% річних починаючи з 04.08.2018, тоді як необхідно здійснювати розрахунок 3% річних починаючи з 11.08.2018.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 4311,57 грн.
В решті позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 149,25 грн. суд відмовляє.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення становить 18873,57 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 277 552,50 грн. заборгованості, 5 245,74 грн. пені, 4311,57 грн. 3% річних, 18 873,57 грн. інфляційних втрат.
Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця Тищенко Олега Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про стягнення збитків за договором оренди сільськогосподарської техніки від 05.06.2018 № К/0506/2 у сумі 306 426,91 грн., яка складається, з суми збитків - 277 552,50 грн., пені - 5 440,02 грн., річних - 4 460,82 грн., 18 873,57 грн. - інфляції - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Роздори, вул. Робоча, 10-Б, код ЄДРПОУ 34590337) на користь Фізичної особи-підприємця Тищенко Олега Вікторовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 277 552,50 грн. (двісті сімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 50 коп.) заборгованості, 5245,74 грн. (п'ять тисяч двісті сорок п'ять грн. 74 коп.) пені, 4311,57 грн. (чотири тисячі триста одинадцять грн. 57 коп.) 3% річних, 18 873,57 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят три грн. 57 коп.) інфляційних втрат та 4589,75 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 75 коп.) судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 194,28 грн., 3% річних у розмірі 149,25 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.05.2019
Суддя Н.Г. Назаренко