Справа № 404/1167/16-к
Номер провадження 1-кс/404/1728/19
03 травня 2019 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника володільця майна ОСОБА_4 , розглянувши в залі судових засідань в місті Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту майно по матеріалам кримінального провадження 12016120020000425 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на цілу будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 , а також на неприватизовані кімнати цього гуртожитку з номерами: 916, 910, 931, 926, 938, 913, 941, 820, 818, 810, 821, 804, 805, 839, 827, 733, 715, 736, 723, 703, 709, 730, 739, 632, 608, 630, 619, 637, 641, 507, 534, 530, 509, 531, 440, 437, 431, 312, 313, 333, 115, 717.
В обґрунтування заявлених вимог слідчий та прокурор зазначає, що виконавчий комітет Кіровоградської міської ради 14 жовтня 2004 року прийняв незаконне рішення № 1546, на підставі якого службові особи приватного підприємства «Вагран», використовуючи документи з недостовірною інформацією шахрайським шляхом набули право власності на гуртожиток, по АДРЕСА_1 . У теперішній час невідомі службові особи вчинили спроби продати невстановленим особам невизначені житлові та нежитлові приміщення розміщені в будівлі гуртожитку.
Метою арешту вказують: збереження речових доказів,- об'єктів нерухомого майна.
Підставою арешту зазначають, що майно стало об'єктом злочину і набуто кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Внаслідок ймовірного відчуження, буде порушено право на проживання мешканців (потерпілих) у кімнатах цього гуртожитку.
Представник приватного підприємства «Вагран» викликався, не з'явився. Надав письмове заперечення, в якому посилається на безпідставність арешту як заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки існують численні тривалі цивільно-правові спори з цього приводу.
Клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав :
12 січня 2016 року, слідчий відділ Національної поліції України в Кіровоградській області розпочав проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню 12016120020000425 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, по факту заволодіння шахрайським шляхом квартирами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .
Мешканцями перерахованих кімнат є: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Після продажу кімнати № 508, № 901 та АДРЕСА_6 , їх мешканців визнано потерпілими від злочину (ст. 55 КПК України.)
19 лютого 2018 року, на підставі ухвали колегії суддів апеляційного суду Кіровоградської області, задоволено клопотання слідчого, у зв'язку з чим накладений арешт на квартиру АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_6 . Приводом для застосування такого виду забезпечення став продаж перелічених кімнат. Фактичні обставини справи, заявлені ризики, мотиви арешту, підстави арешту та завдання в цьому кримінальному проваджені змін не зазнали. Щодо трьох кімнат і на сьогоднішній день актуальними є висновки законної та чинної ухвали колегії суддів апеляційного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2018 року.
Разом з цим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час розгляду питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. (ч. 5 ст. 132 КПК України).
На відміну від перших трьох кімнат, на які був накладений арешт,- слідчий, прокурор не подав доказів про продаж, або спробу відчуження решти об'єктів нерухомого майна чи намір розпорядитись майном заявленим до арешту, зокрема : цілої будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 , а також неприватизованих кімнат цього гуртожитку з номерами: 916, 910, 931, 926, 938, 913, 941, 820, 818, 810, 821, 804, 805, 839, 827, 733, 715, 736, 723, 703, 709, 730, 739, 632, 608, 630, 619, 637, 641, 507, 534, 530, 509, 531, 440, 437, 431, 312, 313, 333, 115, 717.
Не підтверджуються доказами припущення представників сторони обвинувачення про існування реальних ризиків чи законних мотивів для накладення арешту на зазначене майно, а також їх співмірність з завданнями цього провадження, та підставами для застосування такого заходу забезпечення.
Вимога мешканців неприватизованих кімнат про заборону продажу житла яким вони користюються, не відносяться до завдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК України)
Згідно з ст. 25 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Слідчий, прокурор повинні забезпечити повне та ефективне проведення досудового розслідування (ст. ст. 36, 40 КПК України).
Останні три роки необхідно було проводити ефективне розслідування. Замість цього, представники сторони обвинувачення власну бездіяльність компенсують перед мешканцями неприватизованих кімнат шляхом зверненням з безпідставним клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно. Фактична залежність слідчого ОСОБА_5 і прокурора ОСОБА_3 , від потерпілих документально підтверджується тим, що у справі публічного обвинувачення незалежно від форми власності, важливим є захист всіх обєктів нерухомого майна від злочинного посягання. Проте, слідчий з прокурором, у поданому ними клопотанні вибірково просять накласти арешт тільки на неприватизовані кімнати спірного гуртожитку. Слідчий з прокурором діють упереджено та однобічно, оскільки намагаються компенсувати неефективність досудового розслідування, за рахунок накладення арешту на спірне неприватизоване житло мешканців гуртожитку.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. Після оголошеної перерви для огляду була надана копія витягу з Єдиного реєстру прав власників нерухомого майна № 164243744 від 19 квітня 2019 року, згідно якого за приватним підприємством «Вагран» анульовано державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно заявлене до арешту.
Відсутність документів про підтвердження права власності на майно, що належить арештувати, зобов'язує відмовити у задоволенні вимог слідчого про накладення арешту на майно.
На підставі рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2002 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, за товариством з обмеженою відповідальністю «Славія» визнано право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 29.11.2002 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Славія» продало, а приватне підприємство «Вагран» придбало право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 .
26 травня 2016 року, представники чергової частини Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області зареєстрували колективну письмову заяву мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 про те, що : «29.11.2002 року службові особи приватного підприємства «Вагран», використовуючи документи з недостовірною інформацією, шляхом обману та зловживання довірою переоформили право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 ».
Відомості про злочин внесли до ЄРДР і почали досудове розслідування, яке обєднали з матеріалами цього кримінального провадження.
Згідно з ст. 1 та ст. 2 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Основним завданням господарського провадження є вирішення спорів. Отже, отримання та виконання судового рішення, що набрало законної сили не відноситься до кримінально-карного діяння.
Сама по собі передача прав власності на підставі чинної цивільно-правової угоди є правомірню дією, яка не переслідується за Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Після трьох років проведення досудового розслідування прокурор не зміг пояснити який підроблений документ був наданий суду з недостовірною інформацією. Також прокурор не описав об'єктивну сторону можливого діяння, завдяки якому відбулось ймовірне заволодіння будівлею ( ст. 190 КК України), не навів обставин як і хто зловживаючи довірою чи обманом заволодів чужим майном.
Згідно з ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За таких умов констатую, що прокурор не довів сукупної наявності об'єктивних підстав і розумних підозр вважати, що службові особи умисно заволоділи чужою будівлею спірного гуртожитку.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Не доведено існування ризиків переховування, знищення, перетворення кімнат чи будівлі гуртожитку. Прокурор міг ретельно оглянути, зафіксувати, залучити експерта, провести судові експертизи, реалізувати надані йому повноваження спрямовані на збір і фіксацію доказів. Запропонований прокурором вид заходу забезпечення призведе до непропорційного впливу або інших негативних наслідків, що суттєво позначаються на інтересах інших осіб. (ч. 4 ст. 173 КПК України) Подане в цьому кримінальному провадженні клопотанням про накладення арешту на майно для забезпечення доказів під час проведення досудового розслідування є надмірним дискреційним заходом.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 173 КПК України, в ухвалі про арешт необхідно зазначити перелік майна, на яке накладено арешт. Прокурор просить накласти арешт на «цілу будівлю гуртожитку», при цьому не посилається з чого складається складна річ, не зазначає всі її складові елементи. Не надав технічну документацію, тощо. Такий поверховий підхід суперечить правовій позиції ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 7 липня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» вказано, що невизначене формулювання обсягу майна дало органу влади на власний розсуд вирішувати це питання, тобто відноситься до порушеннь ст. 6 Конвенції. Аналогічна позиція ЄСПЛ міститься в рішенні від 15 липня 2003 року у справі «Ернст та інші проти Бельгії», де вказано що відсутність інформації про предмети, що підлягають арешту, надало слідчим широких повноважень, арешти не були пропорційними.
Керуючись ст.170, 173 КПК України,
У задоволенні поданого слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 , клопотання про накладення арешту по матеріалам кримінального провадження 12016120020000425 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, на цілу будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 , та на кімнати: 916, 910, 931, 926, 938, 913, 941, 820, 818, 810, 821, 804, 805, 839, 827, 733, 715, 736, 723, 703, 709, 730, 739, 632, 608, 630, 619, 637, 641, 507, 534, 530, 509, 531, 440, 437, 431, 312, 313, 333, 115, 717, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1