Справа № 761/6666/19
Провадження № 2/761/4251/2019
06 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Макаренко І.О., при секретарі Савлук І.М., розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор-Інвест» про визнання кредитного договору недійсним,
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним, посилаючись на те, що 25 березня 2008 року між позивачем та АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» було укладено кредитний договір №1306/252/238, згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 1502375 грн., а позичальник зобов'язується повернути надані кредитні кошти у строк до 24 березня 2028 року включно.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» було укладено договір іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В., за реєстровим №1174. Предметом вказаного договору іпотеки є домоволодіння та земельна ділянка площею 0,0846 га, що розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гнідин.
17 червня 2014 року між ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» та ТОВ «Боспор-Інвест» було укладено договір про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора. За умовами вказаного договору до нового кредитора перейшли права банку за кредитним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, про що було повідомлено позивача листом за вих. №20/6 від 20 червня 2014 року.
У п. 1.9 кредитного договору зазначено, що сукупна вартість кредиту та послуг пов'язаних з оформленням цього договору включає в себе: суму кредиту, згідно з п. 1.2 кредитного договору та суму відсотків, нарахованих відповідно до п.п. 1.4 1.5 кредитного договору та інші платежі, які пов'язані з наданням та супроводом кредиту, відповідно до п.п. 4.6, 4.7, 4.14 кредитного договору.
Приписами цього ж пункту передбачено, що з умовами кредитування, що зазначені у відповідній програмі кредитування, та сукупною вартістю кредиту, що визначена у додатку №1 позичальник ознайомлений.
Однак, позивач зазначає, що не підписував та не ознайомлювався з зазначеним вище додатком №1. Окрім того, банк не проінформував позичальника про загальні умови кредитування, орієнтовну та сукупну вартість кредиту, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо, ні усно, ні письмово.
Таким чином, до кредитного договору включені умови, які є несправедливими та ткими, що трактуються безпосередньо на користь банку всупереч інтересам позичальника. Ненадання банком зазначеної вище детальної інформації порушує права позивача як споживача продукції, а також імперативні приписи Постанови Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року, якою було затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту та Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір №1306/252/238 від 25 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», який відступлено ТОВ «Боспор-Інвест».
Відзив на позовну заяву від відповідача у справі на адресу Шевченківського районного суду м. Києва не надходив.
На адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання позивача про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, у зв'язку з тим, предметом спору є кредитний договір, який було укладено з порушенням вимог чинного законодавства на момент його укладення, нез'ясованим залишається питання щодо відступлення прав вимоги за договором іпотеки, яким забезпечувалося виконання зобов'язань за кредитним договором, спірні правовідносини не мають усталеного практично-правового регулювання, для правильного вирішення справи по суті та повного дослідження усіх фактичних обставин справи необхідні пояснення представника Відповідача щодо укладення договору про відступлення права вимоги кредитора від 17 червня 2014 року.
Враховуючи наведені в клопотанні про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи обставини, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки предметом розгляду справи є виключно оспорювання дійсності кредитного договору, що за своїм змістом підпадає під ознаки малозначності.
Відповідно до ст.. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.
25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» було укладено кредитний договір №1306/252/238, за умовами якого банк надає кредит на придбання нерухомого майна, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,0846 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 268,7 кв.м., що розташований на вказаній земельній ділянці у розмірі 1502375 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти до 24 березня 2028 року, зі сплатою за користування кредитом 18 відсотків річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майна, а саме: домоволодіння загальною площею 268,7 га, що складається з житлового будинку, колодязя, каналізаційної ями, що розташоване на земельній ділянці наданій для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,0846 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до повідомлення №К-451 від 25 липня 2008 року, банком було повідомлено ОСОБА_1 про те, що у зв'язку зі зростанням цін на ринку кредитних ресурсів, зі зміною облікової ставки Національного Банку України та збільшенням рівня інфляції, та на підставі ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» змінено відсоткову ставку за користування наданими кредитними коштами до 21% річних. Встановлений розмір відсоткової ставки буде застосовуватися до розрахунку з 01 серпня 2008 року. В разі незгоди з встановленою відсотковою ставкою повідомлено про право скористатися п. 6.2 кредитного договору та ініціювати дострокове розірвання договору з повним погашенням існуючої заборгованості протягом 30 днів.
Відповідно до повідомлення №К-603 від 03 листопада 2008 року, банком було повідомлено ОСОБА_1 про те, що у зв'язку зі зростанням цін на ринку кредитних ресурсів, зі зміною облікової ставки Національного Банку України та збільшенням рівня інфляції, та на підставі ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» змінено відсоткову ставку за користування наданими кредитними коштами до 20% річних. Встановлений розмір відсоткової ставки буде застосовуватися до розрахунку з 01 жовтня 2008 року. В разі незгоди з встановленою відсотковою ставкою повідомлено про право скористатися п. 6.2 кредитного договору та ініціювати дострокове розірвання договору з повним погашенням існуючої заборгованості протягом 30 днів.
ТОВ «Боспор-Інвест» на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про відступлення прав вимоги за вих. №20/6 від 20 червня 2014 року, згідно з якого позивача повідомлено про те,що ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» відступило ТОВ «Боспор-Інвест» право вимоги за кредитним договором №1306/252/238 від 25 березня 2008 року, що був укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції». Відступлення прав вимоги здійснено на підставі договору про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора від 17 червня 2017 року.
Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
В свою чергу відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
В розумінні положень чинного законодавства України, зокрема, ст. 1056 ЦК України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.
Згідно постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1-3, 6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину (його частини) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (його частини).
Положеннями ст. 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин (частина правочину), визнана судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ по визнання правочинів недійсними» в п. 9 роз'яснив, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.
Таким чином, беручи до уваги, що здійснення платежів за обслуговування кредиту та видачу кредиту не є послугою в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи висновок Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16, однак, оскільки закону не відповідають лише окремі частини кредитного договору, підстав для визнання недійсним договору в цілому відсутні.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
КеруючисьЗаконом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215-217, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор-Інвест» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: