Справа № 760/17261/16-ц
2-з-162/17
27 квітня 2017 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору дарування,
ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулась в Солом'янський районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_4, Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору дарування.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.
Позивач подала до суду заяву про забезпечення позову та посилається на наявність загрози відчуження спірної квартири, що зробить неможливим виконання рішення суду.
Позивач просить постановити ухвалу, якою накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Позивач просить накласти арешт на спірну квартиру.
Частиною 3 ст. 151 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову також визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Предметом спору між сторонами є визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору дарування, безпосередньо стосовно самого нерухомого об'єкта спору майнового характеру між сторонами не існує.
Разом з тим, у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягає примусовому виконанню, не є майновим та не носить зобов'язального характеру.
За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову не призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору дарування.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 151-153 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору дарування.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: