Справа № 154/865/19 Головуючий у 1 інстанції: Селинний М. С.
Провадження № 22-ц/802/493/19 Категорія: 2 Доповідач: Матвійчук Л. В.
06 травня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л.В.,
суддів - Карпук А.К., Русинчука М.М.,
з участю секретаря - Лимаря Р.С.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського територіального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області про внесення змін до актового запису за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 березня 2019 року
У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 26 березня 1957 року Володимир-Волинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області складений актовий запис про її народження № 100, в графі 10 зазначено національність - українець. Зазначені відомості внесені на підставі актового запису її батька № 50 від 14 вересня 1952 року, складеного виконавчим комітетом Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області, де в графі 6 зазначено національність - українець.
Вказує, що її батько, ОСОБА_2, був уродженим поляком, сповідував римо-католицьку віру і проживав на території України, дотримуючись традицій цієї національності. Народився батько ІНФОРМАЦІЯ_1 в Котліце Республіки Польщі, батьками його були ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про народження батька, за № 65/1931 в м. Комарув-Осаде, воєвудства Люблінського, республіки Польща. 12 липня 1931 року її батько був хрещений в римо-католицькій парафії непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з римо-католицьким віросповіданням та національністю Польщі, що стверджується свідоцтвом про хрещення № акту 65 за 1931 рік. Дідусь, ОСОБА_4, 23 лютого 1925 року уклав шлюб з ОСОБА_5 в парафіальному костелі, що стверджується свідоцтвом про одруження.
Позивач звернулася до Головного територіального управління юстиції у Волинській області виправити національність по національності батька полячка. 28 лютого 2019 року Володимир-Волинський міськрайонний державний відділ реєстрації актів цивільного стану виніс висновок-відмову про неможливість внесення змін до актового запису, зазначивши, що виправлення можливо внести тільки за рішенням суду.
З огляду на вищевикладене, позивач у позові просить суд зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Володимир-Волинського управління юстиції внести зміни до актового запису № 100 від 26 березня 1956 року про народження ОСОБА_1, вказавши в графі «національність» її батька - ОСОБА_2, національність «поляк» та вказавши національність ОСОБА_1 - «полячка».
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Володимир-Волинського територіального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області про внесення змін до актового запису.
В апеляційній скарзі, позивач покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати цю ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи і зроблений з порушенням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, звертаючись із заявою до Володимир-Волинського територіального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, бажала внести зміни до актового запису про своє народження, зазначивши факт належності батька до польської національності, та зазначення її національності - «полячка».
Отже спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни (зазначити факт належності її батька до польської національності та зазначення її національності - «полячка») до актового запису про народження ОСОБА_1, який відмінний від існуючого запису цивільного стану.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч. 1, 2, 3 ст. 49 ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, тобто дій/подій, що впливають на набуття ,зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Відповідно до п. 1.1. розд. І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У пункті 2.13 Правил зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
У даній справі позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч. 1 ст. 273 ЦК України) на відображення у актовому записі про своє народження інформації про належність батька до польської національності та зазначення зазначення її національності - «полячка», а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
У позовній заяві відсутні доводи щодо неправомірності відмови відповідача у внесенні змін до актового запису, а лише вимога позивача зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки суд першої інстанції правильно не встановив природу правовідносин, які виникли, неправильно застосував норми процесуального права, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у даній справі підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду(для вирішення питання про відкриття провадження у справі).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 березня 2019 року в даній справі скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді