ун. № 759/16877/17
пр. № 2/759/759/19
21 березня 2019 року суддя Святошинського районного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Шелудько В.В.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Гуріної Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві (місце знаходження: 03148, м.Київ, вул.Гната Юри,9) про зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності,
09.11.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Святошинського районного суду з позовом, та з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.01.2019 р. /а.с. 24, 25/, просить: зняти арешт з 1/6 частини будинку по АДРЕСА_2, що був накладений постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 18.10.2017 р. у зведеному виконавчому провадженні № 47474247 та постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві № 46031291 від 15.01.2015 р., реєстраційний номер обтяження 9356516, та виключити 1/6 частину будинку з реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна; забезпечити позов шляхом зупинення продажу відділом державної виконавчої служби арештованої 1/6 частини будинку до розгляду справи по суті; визнати за позщивачем право власності на 1/6 частину будинку по АДРЕСА_2.
Свої вимоги позивач обгрунтовує своїм правом власності на 1/6 частину будинку по АДРЕСА_2,згідно даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Оскільки постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.10.2017 р. у зведеному виконавчому провадженні № 47474247, було накладено арешт, та оскільки боржником у данному виконавчому провадження є її батько - ОСОБА_5, та на його майно було накладео постановою арешт, вважає дану постанову державного виконавця такою, що винесена з грубим порушенням закону.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 14.11.2017 р. провадження у справі відкрито.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 14.11.2017 р. заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у вище зазначеній справі задоволено. Зупинено продаж Святошинським районним відділом державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві арештованої 1/6 частини будинку по АДРЕСА_2, по зведеному виконавчому провадженні № 47474247 до розгляду справи по суті.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Так, відповідно до п.п.9 п.1 Розділу XIII (Перехідні положення) ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 19.02.2018 року прожовжино розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.03.2018 р. державним виконавцем Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Федоренком А.М. направлено відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки у позивачки взагалі відсутні правові підстави звернення до суду з даним позовом з огляду на наступне.
Позивачка дійсно володіла на праві власності 1/6 частиною житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору дарування від 22.07.2013 р. укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що посвідчений приватним погарі сом ОСОБА_7, серія та номер: 1739. Проте, Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року по справі № 759/19037/14-ц вище зазначений договір було визнано недійсним, застосовано наслідки недійсності правочину, повернувши сторони за договором дарування в первісний стан. У зв'язку з цим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було скасовано запис згідно з яким право власності на майно належить ОСОБА_3
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2018 року визначені правила подальшого розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.01.2019 р. закрито підготовче засідання у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
На підставі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження державним виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Підстави зняття арешту державним виконавцем передбачені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.10.2017 р. у зведеному виконавчому провадженні № 47474247, було накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_5, а саме на /6 частину будинку по АДРЕСА_2 /а.с. 57/.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що позивачка дійсно володіла на праві власності 1/6 частиною житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору дарування від 22.07.2013 р. укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, серія та номер: 1739 /а.с. 8-12/.
Проте, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року по справі № 759/19037/14-ц вище зазначений договір було визнано недійсним, застосовано наслідки недійсності правочину, повернувши сторони за договором дарування в первісний стан /а.с. 38-41, 42-47, 48-50/. У зв'язку з цим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було скасовано запис згідно з яким право власності на майно належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22.07.2013 року, таким чином виконано рішення суду від 28 квітня 2015 року по справі № 759/19037/14-ц /а.с. 53-54/.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З вищевикладеного вбачається, що станом на момент подачі позовної заяви позивачка немає жодного відношення до 1/6 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки не являється ані власником, ані стороною виконавчого провадження №47474247.
Таким чином, у позивачки взагалі відсутні правові підстави звернення до суду з даним позовом як власника нерухомого майна.
Крім того, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16.06.2016 р. по справі ун. № 759/19037/14-ц було скасовано ухвалу про забезпечення позову Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року, якою накладено арешт на 1/6 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 51/.
З наведеного вбачається, подача позову про зняття неіснуючого арешту з неналежного позивачу нерухомого майна для зупинення зведеного ВП № 47474247 щодо боржника ОСОБА_5, який являється її батьком.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, на основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, проаналізувавши у сукупності норми законодавства, урахувавши всі обставини справи, суддя вважає, що даний позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не являючись ні власником (володільцем) 1/6 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ні стороною виконавчого провадження №47474247, просить зняти неіснуючий арешт з неналежного їй нерухомого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, ч. 13 ст. 7, 8-13, 18, 19,77-79, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві (місце знаходження: 03148, м.Київ, вул.Гната Юри,9) про зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Миколаєць