печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29318/18-к
08 квітня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТ» про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні №22017101110000100,-
До провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «АЛІТ» про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №22017101110000100, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2017року у справі № 757/58283/17-к на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відкритих у банківських установах ТОВ «АЛІТ» (код ЄРДПОУ 30255335) № НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкриті в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (МФО 300658).
Заявник зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням вимог КПК України. Вказує що грошові кошти на рахунках товариства не підпадають під ознаки визначені ст. 98 КПК України, оскільки вони не можуть зберігати на собі сліди злочину чимістити відомості про злочин. Також вважає, що було неповно з'ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. Вказує, щоз моменту накладення арешту на грошові кошти, не встановлено факт причетності службових осіб ТОВ «АЛІТ» до вчинення кримінальних правопорушень, крім того жодній особі не повідомлено про підозру. На підтвердження чого, адвокатом було надано копію постанови від 07.02.2018 року, згідно якою вбачається, що органом досудового розслідування в кримінальному проваджені №22017101110000100 не встановлено факт причетності ТОВ «АЛІТ» та службових осіб підприємства до вчинення кримінальних правопорушень.
Заявник також вказує, що оскільки розслідування кримінального провадження ведеться не у відношенні ТОВ «АЛІТ» та службових осіб товариства, однак арешт накладений на грошові кошти товариства, це порушує права та інтереси юридичної особи, тому накладений арешт слід скасувати на підставі та у відповідності до вимог статті 174 КПК України.
У судове засідання заявник не з'явився, адвокат ОСОБА_3 , до канцелярії суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, підтримує клопотання та просить його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що слідчими слідчого відділу Головного управління СБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22017101110000100 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2017 рокупо справі № 757/58283/17-к накладено арешт на кошти на рахунок ТОВ «АЛІТ» (код ЄРДПОУ 30255335) № НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкриті в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (МФО 300658).
Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Як визначено ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Разом з тим, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, встановлено відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти у зв'язку із необхідністю збереження речових доказів, оскільки органом досудового розслідування на виконання приписів ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України не було надано допустимих та достатніх, в розумінні положень ст. 84, 85, 86 КПК України, доказів, які б могли свідчити про відповідність грошових коштів критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
У відповідності до вимог ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності ст. ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказуються на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Підозра в кримінальному провадженні №22017101110000100 службовим особам ТОВ «АЛІТ» не пред'явлена.
Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок службових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.
Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №22017101110000100, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована в клопотанні про скасуванні арешту майна та наданими доказами.
Враховуючи вказане підстав вважати, що існує правова підстава для подальшого арешту рахунків заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170-175, 309 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2017 року у справі № 757/58283/17-к на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відкритих у банківських установах ТОВ «АЛІТ» (код ЄРДПОУ 30255335) № НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкриті в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (МФО 300658), шляхом заборони видаткових операцій по даному рахунку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1