Справа № 758/10750/18
Категорія 45
(ЗАОЧНЕ)
19 березня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюк В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, -
В серпні 2018 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом, про визнання ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач) таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Вказані вимоги мотивувала тим, що вона разом із своїми батьками є співвласником вказаної квартири в рівних частинах, де зареєстрований її колишній чоловік - відповідач по справі. Проте, з часу розлучення, а саме, з 2010 року останній виїхав на інше місце проживання та категорично не погоджується самостійно та добровільно знятись з реєстрації. В квартирі позивача відсутні речі і майно відповідача, він не з'являється до даної квартири, не цікавиться нею та не сплачує комунальні послуги за зазначене житло. Наразі, позивач прагне продати квартиру, втім, позбавлена такого права через зареєстроване в ній місце проживання відповідача, у зв'язку із чим, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом порушеного права.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач у справі, місце реєстрації якого за адресою, зазначеною в позові, підтверджено відповіддю на запит суду (а.с. 23), викликався в судове засідання на 14.01.2018 р. та 19.03.2019 р. рекомендованим поштовим відправленням. Поштове відправлення на ім'я відповідача повернулося без вручення адресату з позначкою листоноші «за закінченням терміну зберігання» (а.с.29,34), в судові засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, з заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи в його відсутність до суду не звертався, відзив на позов не подав.
З зазначених підстав суд розглядає справу у відсутність відповідача за наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення, відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, за домовленістю з позивачем та обізнаний про те, що біля 9 років відповідач не проживає в даній квартирі, та не цікавиться побутово-комунальними питаннями, не з'являється за згаданою адресою.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази і дав оцінку добутим доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 01.10.1993 р. Шевченківською районною державною адміністрацією (а.с. 18), вбачається, що квартир, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках кожному, при цьому 16.02.2008 р. за р. № 2-1566 посвідчено договір дарування 1/3 част. квартири від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7.
Згідно інформаційної довідки КВ-2017 №50322 від 26.12.2017 р. квартира за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за 1/3 ч. ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 01.10.1993 р. Шевченківською районною державною адміністрацією, та 1/3 ч. ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою № 4 від 16.02.2008 р. № 2-1566 (а.с. 14).
З копії паспорта відповідача вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17), що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 1882284 від 02.10.2018 р. (а.с. 23).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 25.11.2010 р., актовий запис № 512 (а.с. 11), сторони розірвали шлюб 25.10.2010 року.
З пояснень у судовому засіданні позивача та свідчень свідка судом встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованим у квартирі позивача, з дня припинення відносин з позивачем у квартирі не проживає.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, Справа № 6-709цс16).
Частиною першою статті 156 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 Житлового кодексу України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно із ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік.
Згідно із п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Оскільки відповідач не є власником квартири, не проживає в ній, не є членом сім'ї власника квартири - позивача, витрати по утриманню квартири не несе, комунальні послуги не сплачує, суд вважає, що реєстрація відповідача в квартирі позивача порушує право останньої як власника квартири.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст.317,319,383, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 9, 10, 12, 18, 223 ч.4, 263-265, 267-268, 272, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою - задовольнити;
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок;
Повне найменування:
позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1);
відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1);
Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.
Суддя В.В. Гребенюк