Справа № 676/1261/18
Провадження № 1-кп/676/49/19
6 травня 2019 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240070000214, №12018240070000387, №12018240070000476, про обвинувачення
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні малолітню дитину, раніше неодноразово судимого:
- вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 грудня 2001 року за ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, відповідно до ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;
- вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 грудня 2002 року за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців, звільненого з виправної колонії 31 грудня 2005 року у зв'язку з відбуттям строку покарання;
- вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 вересня 2006 року за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, звільненого з виправної колонії 22 березня 2010 року умовно-достроково на 5 місяців;
- вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 липня 2010 року за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, звільненого з виправної колонії 6 травня 2014 року у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання 24 дня на 60 годин громадських робіт;
- вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 4 листопада 2014 року за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і три місяці, звільненого з виправної колонії 9 серпня 2016 року умовно-достроково на 2 місяці 21 день;
- вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року за ч.2 ст. 190, ч.1 ст.69 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці, звільненого з арештного дому 5 червня 2018 року у зв'язку відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України, -
ОСОБА_13 будучи неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини.
Так, 17 лютого 2018 року близько 17 год. ОСОБА_13 , знаходячись в приміщенні літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_3 , діючи з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що ОСОБА_8 спав у своїй власній кімнаті, зайшов на кухню, де із столу умисно, таємно викрав мобільний телефон «HTC Desire» моделі 820 G, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 2500 грн., в комплекті із захисним склом до нього, вартістю 150 гривень, із сім-карткою оператора стільникового зв'язку «Lifesell», вартістю 30 грн., на рахунку якої грошових коштів не було, карткою пам'яті «Micro SD» ємністю 16 Gb, вартістю 200 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 2880 грн., який в подальшому співмешканка ОСОБА_13 - ОСОБА_14 18 лютого 2018 року використала як предмет закладу для отримання грошового кредиту у ПТ «Ломбард Донкредит» товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті і Компанія», що по проспекту Грушевсткого, 25 в м.Кам'янці-Подільському Хмельницької області.
Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
Також, ОСОБА_13 у другій декаді вересня 2017 року, близько 13 год.,знаходячись в приміщенні спальної кімнати за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_9 - квартири АДРЕСА_4 , під час розпивання спиртних напоїв з метою незаконного збагачення, із корисливих мотивів, умисно, повторно, відкрито викрав із чоловічої наплічної барсетки, яка знаходилась на потерпілому, мобільний телефон марки «LG» моделі «H320 Leon», ІМЕІ: НОМЕР_3 , вартістю 500 грн., в комплекті із силіконовим чохлом, вартістю 100 грн., із сім-карткою оператора стільникового зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн., які належали ОСОБА_9 , спричинивши останньому майнову шкоду на суму 625 грн., який в подальшому використав як предмет закладу для отримання грошового кредиту у ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім», що по вул. Князів Коріатовичів 17 в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області.
Своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.
Крім того, 8 лютого 2018 року близько 19 год. 30 хв., знаходячись у приміщені квартири АДРЕСА_5 , будучи запрошеним власником, перебуваючи у дружніх відносинах із ОСОБА_10 , з метою заволодіння мобільним телефоном, умисно, повторно, шляхом зловживання довірою останнього під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів мобільним телефоном марки «Fly» моделі DS 130, ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , вартістю 405 грн., в комплекті із сім-картками операторів стільникового зв'язку «Київстар» та «Lifesell», на яких грошових коштів не було та вартість яких 30 грн. кожної, карткою пам'яті «Micro SD» ємністю 4 Gb, вартістю 155 грн., чохлом рожевого кольору вартістю 100 грн., чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 720 грн., після чого вказаний телефон сховав у кишеню та розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно, ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину в інкримінованих йому правопорушеннях визнав частково за епізодом крадіжки майна ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та не визнаючи епізод пограбування ОСОБА_9 . При цьому, дав показання про те, що в день події він дійсно спільно із незнайомим чоловіком, з яким познайомився біля центрального ринку, прийшов до квартири ОСОБА_9 . По дорозі вони придбали пляшку горілки. Зайшовши до ОСОБА_9 , він побачив у квартирі також ОСОБА_15 . Останні вживали спиртні напої. Він познайомив чоловіка, ім'я якого на даний час забув, із ОСОБА_9 та ОСОБА_16 та учотирьох вони вжили спиртне. Після цього ОСОБА_16 та незнайомий чоловік пішли обміняти наявні у останнього рублі та придбати спиртне, а він із ОСОБА_9 залишилися. Оскільки ОСОБА_16 та чоловіка довго не було, ОСОБА_9 запропонував йому здати у ломбард належний йому мобільний телефон марки «LG», на що він погодився. Так як у нього був із собою паспорт, він запропонував здати телефон на своє ім'я, при цьому попередив, що коштів його викупити в нього не має. ОСОБА_9 повідомив, що сам викупить телефон. Після цього він пішов до ломбарду, де здав телефон, а на отримані кошти придбав горілку та закуску. Коли він прийшов до ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та невідомого чоловіка так і не було. Будь-яких претензій ОСОБА_9 до нього не висловлював. Через півроку він від працівників поліції дізнався, що ОСОБА_9 звернувся із заявою до поліції про викрадення його телефону, проте вказаного злочину він не вчиняв.
За епізодом крадіжки у ОСОБА_8 ОСОБА_17 дав показання про те, що дійсно приходив до брата потерпілого, оскільки він обіцяв йому дати гречки. Проте, коли він прийшов, то ОСОБА_18 дав йому варену гречку, яку він відмовився взяти. На столі у літній кухні він дійсно бачив мобільний телефон, якого взяв за згодою ОСОБА_19 зателефонувати. Після цього вони пішли до їхнього спільного знайомого ОСОБА_20 , а коли поверталися він показав ОСОБА_19 телефон, якого забув покласти на стіл, і на його запитання відповів, що поверне. Оскільки ОСОБА_19 загубив пляшку горілки та повернувся назад до ОСОБА_20 , він пішов додому, не повернувши телефон. В дома він вирішив телефон здати до ломбарду і його дружина в подальшому це зробила. Кошти він витратив на утримання сім'ї.
За епізодом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_10 . ОСОБА_13 дав показання про те, що під час розпивання спиртних напоїв із ОСОБА_10 на кухні квартири останнього, він дійсно декілька разів брав телефон за згодою ОСОБА_10 . Також за його проханням ОСОБА_10 дозволив йому покористуватися певний час телефоном. Оскільки ОСОБА_10 вирішив йти відпочивати, він також пішов із квартири. При цьому, наданий йому у користування телефон він забрав із собою. На вулиці він вирішив телефон залишити собі та вимкнув його. В дома він вирішив подарувати телефон дружині, проте вона відмовилася його прийняти і він вирішив наступного дня віднести телефон ОСОБА_10 . Проте, наступного дня його затримали працівники поліції та повідомили йому, що дружина ОСОБА_10 звернулася із заявою до поліції про заволодіння телефоном. Тоді ж він видав телефон працівникам поліції, а сім-картки та картку пам'яті, які залишилися в дому, згодом повернув ОСОБА_10 .
Незважаючи на фактичне невизнання ОСОБА_13 вини у вчиненні інкримінованих правопорушень, його винуватість підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_8 винуватість ОСОБА_13 підтверджується сукупністю наступних досліджених судом доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_8 надав в суді показання, згідно із яких встановлено, що в день події він спільно із братом ОСОБА_21 вжили спиртне, оскільки в нього помер товариш. Він сп'янів та заснув. Через деякий час його розбудила мати та він пішов до власної квартири, забувши телефони на столі. Згодом мати принесла один із телефонів. На його запитання, де інший телефон, вона відповіла, що там був лише один. Коли він пішов до брата, останній повідомив, що до нього у гості приходив ОСОБА_22 , який просив їсти. Після чого брат розповів, що він вийшов на декілька хвилин, залишивши ОСОБА_23 в кімнаті, а коли повернувся, разом із ним пішли до іншого сусіда. Він відразу не звертався в поліцію, оскільки намагався самостійно повернути телефон, але ОСОБА_13 телефон не повернув. Телефон марки «HTC» із сенсорним екраном, в комплекті із карткою пам'яті ємкістю 8 Гб, сім-карткою «Лайф» та захисним склом він купував в Республіці Польща.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні дав показання про те, що в день події до нього додому прийшов ОСОБА_25 , який попросив їсти для дитини. Тоді ж у нього в гостях перебував брат, який спав у кімнаті. Він вийшов до бабусі та не був у будинку близько п'яти хвилин. ОСОБА_13 у цей час залишився у будинку. Після того як він приніс кашу, яку передав ОСОБА_23 , вони удвох із останнім пішли до сусіда ще вжити спиртного. По дорозі ОСОБА_23 показав телефон брата та сказав, що пізніше його віддасть. Підтвердив, що у брата було два телефони, а також, що ОСОБА_13 залишався сам на певний період у кімнаті, на столі у якій знаходились телефони брата.
Із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_26 встановлено, що в день події у сусідки будинку були поминки, у зв'язку з чим її сини випили спиртного. ОСОБА_27 заснув у літній кухні та через деякий час вона забрала його до квартири, закривши літню кухню на замок. На столі у літній кухні вона бачила два мобільних телефони ОСОБА_27 . Через деякий час до неї прийшов ОСОБА_19 , який попросив дати щось поїсти ОСОБА_28 , у зв'язку з чим вона накинула йому гречаної каші. Коли через деякий час вона прийшла до літньої кухні, виявила, що каша стояла на столі, а також виявила зникнення одного мобільного телефону. Після цього вона пішла до ОСОБА_27 , який повідомив, що на столі він залишив два телефони. Крім того, свідок зазначила, що окрім ОСОБА_13 у приміщення літньої кухні у той день ніхто із сторонніх не заходив.
Відповідно до даних протоколу від 7 березня 2018 року прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілий ОСОБА_8 того ж дня о 15 год. 10 звернувся до поліції із усною заявою про викрадення невстановленою особою його мобільного телефону марки «HTC Desire 820 G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 8000 грн., в комплекті із сім-карткою оператора стільникового зв'язку «Lifesell», вартістю 30 грн., на рахунку якої грошових коштів не було, карткою пам'яті «Micro SD» ємністю 16 Gb, вартістю 200 грн. (т.3 а.м.к.п.7).
Згідно із інформацією ПТ «Ломбард Донкредит» товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті і Компанія» №1577 від 13 березня 2018 року ОСОБА_14 отримала у Товариства фінансовий кредит за договором від 18 лютого 2019 року один предмет застави - телефон «HTC Desire 820 G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , оціночною вартістю 1324,40 грн., (т.3 а.м.к.п.47).
Факт здачі ОСОБА_14 мобільного телефону ОСОБА_8 до зазначеного ломбарду не заперечував обвинувачений ОСОБА_13 .
Судом оцінюються як недопустимі докази дані довідок про вартість мобільного телефону, сім-карток, чохла (т.3 а.м.к.п.44), які видані підприємцем ОСОБА_29 ,, оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що останній здійснює торгівлю вказаними речами, а також довідки не конкретні за змістом, із них неможливо встановити критерії оцінки зазначеного у них майна.
Поряд з цим, із врахуванням показань потерпілого ОСОБА_8 про вартість телефону, захисного скла, сім-картки та карти-пам'яті, а також, що вартість вказаних речей, зазначена в обвинуваченні, менша за вказану потерпілим вартість, враховуючи, що відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, у зв'язку з чим судом визнається, що ОСОБА_13 було таємно викрадено майно ОСОБА_8 саме тією вартістю, яка зазначена у обвинувальному акті.
Судом також оцінюються як спосіб уникнення кримінальної відповідальності показання ОСОБА_13 щодо непричетності до вчинення вказаного злочину, оскільки ці показання спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_8 , а також свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_26 , підстав сумніватися у яких судом не встановлено, як і не встановлено підстав вважати, що останні оговорили ОСОБА_13 . Факт здачі співмешканкою ОСОБА_13 - ОСОБА_14 мобільного телефону ОСОБА_8 до ломбарду, підтверджує причетність до його крадіжки ОСОБА_13 , який, як встановлено із показань потерпілого та свідків, був єдиною сторонньою особою у літній кухні ОСОБА_24 , який залишався в місці знаходження мобільного телефону в той час, як із приміщення кухні ОСОБА_24 вийшов та повернувся через певний час.
За епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_9 винуватість ОСОБА_30 підтверджується сукупністю наступних досліджених судом доказів.
Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 дав показання про те, що у вересні 2017 року одного з днів близько 11-12 год. він за місцем проживання спільно із ОСОБА_31 вживали спиртні напої. Тоді ж до них приєднався ОСОБА_13 , який із собою приніс пляшку горілки. Вони утрьох вживали спиртне. У його користуванні знаходився мобільний телефон «LG Leon», якого він переносив у барсетці, що закріплювалася на поясі. Коли він сидів на дивані, ОСОБА_13 зігнувся до нього та, відкривши барсетку, намагався витягнути телефон. На його запитання, що він робить, ОСОБА_13 вдарив його рукою в обличчя, від чого він на певний час втратив свідомість. Коли прийшов до свідомості, ОСОБА_32 повідомив йому, що телефон забрав ОСОБА_25 . Оскільки він мав намір добровільно вирішити питання із ОСОБА_13 щодо повернення телефону, у поліції відразу не звертався. Коли ж зустрівся із ОСОБА_13 , останній повідомив, що телефон забрав ОСОБА_16 , натомість останній стверджував, що телефон забрав ОСОБА_13 . Певний час він не звертався в поліцію, оскільки хотів звести ОСОБА_16 та ОСОБА_13 з метою добровільного повернення телефону останнім. Але в подальшому поліцейський на ім'я ОСОБА_33 , із яким він був знайомий, після того, які він розповів про заволодіння ОСОБА_13 телефону, порадив звернутися із заявою до поліції, що він і зробив. Телефон ним було придбано в ломбарді, він був обладнаний силіконовим чохлом та сім-карткою. В судовому засідання потерпілий ОСОБА_9 категорично заперечив показання обвинуваченого, зазначивши, що телефон для здачі в ломбард ОСОБА_34 він не давав, а також у нього відсутні будь-які підстави оговорювати ОСОБА_35 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 підтвердив показання потерпілого ОСОБА_9 та дав показання, що дійсно був свідком того, як ОСОБА_13 під час спільного розпивання із ним та ОСОБА_9 із поясної барсетки забрав у останнього мобільний телефон, а після того, як потерпілий запитав, що він робить, вдарив його рукою у щелепу. Він йому не перешкоджав, так як побоювався розправи. Будь-яких розмов про те, що ОСОБА_9 передавав телефон ОСОБА_13 він не чув.
Відповідно до даних протоколу від 13 березня 2018 року прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілий ОСОБА_9 того ж дня о 11 год. звернувся до поліції із усною заявою про викрадення ОСОБА_13 його мобільного телефону марки «LG» модної Н320, ІМЕІ НОМЕР_3 вартістю 900 гривень (т.4 а.м.к.п.7).
Як встановлено із протоколу добровільного надання предметів від 23 березня 2018 року потерпілий ОСОБА_9 добровільно видав слідчому товарний чек із ломбарду про придбання мобільного телефону марки «LG» модної Н320, ІМЕІ НОМЕР_3 вартістю 900 гривень (т.4 а.м.к.п.15), який оглянутий та приєднаний до матеріалів кримінального провадження (т.4 а.м.к.п.16-18).
Згідно із вищевказаного товарного чеку ФОП ОСОБА_36 відпустив (реалізував) за 900 гривень мобільний марки «LG» модної Н320, ІМЕІ НОМЕР_3 , а також зазначено його стан - 30% потертий, наявні чохол та сім-картка (т.4 а.м.к.п.18).
Відповідно до інформації Повного товариства «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» №1291 від 23 березня 2018 року ОСОБА_37 21 вересня 2017 року о 19 год. 54 хв. звертався до Кам'янець-Подільського відділення вказаного ломбарду з приводу закладу майна - мобільного телефону «LG» моделі «Н320 Leon», ІМЕІ НОМЕР_3 , на який звернуто стягнення 26 вересня 2017 року (т.4 а.м.к.п.34-35).
Судом оцінюються як недопустимі докази дані довідок про вартість мобільного телефону, сім-карток, чохла (т.4 а.м.к.п.32), які видані підприємцем ОСОБА_38 , оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що останній здійснює торгівлю вказаними речами, а також із довідок не зрозумілі буд-які критерії оцінки речей.
Поряд з цим, судом беруться до уваги показання потерпілого ОСОБА_9 про вартість придбаного телефону, сім-картки та чохла, а також, що вартість вказаних речей, зазначена а обвинуваченні, менша вартості придбання цього майна у ломбарді, у зв'язку з чим судом відповідно до ст.337 КПК України в межах обвинувачення визнається, що ОСОБА_13 було відкрито викрадено майно ОСОБА_9 саме тією вартістю, яка зазначена у обвинувальному акті.
Судом критично оцінюються показання ОСОБА_13 щодо непричетності до вчинення вказаного злочину, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16 , підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено, як і не встановлено підстав оговорювати обвинуваченого. У поєднанні із фактом закладу ОСОБА_13 вказаного потерпілим телефону до ломбарду, зазначені докази свідчать про винуватість останнього у відкритому викраденні мобільного телефону потерпілого ОСОБА_9 .
Крім того, судом оцінюються як неналежні докази показання свідка ОСОБА_39 про те, що він весною 2018 року неподалік міськрайонного суду на розі вулиць Огієнка та Драй Хмари чув частково розмову ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , в ході якої останній висловив обурення, що ОСОБА_9 втягнув його у якусь справу. При цьому, фраза «Навіщо ти мене у це плутаєш?» є лише контекстом розмови, свідок зазначив, що чув лише цю фразу, а тому неможливо, на переконання суду, стверджувати, що зазначена розмова стосувалася саме зазначеного провадження, а також із цієї розмови неможливо зрозуміти сутність розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_16 .
За епізодом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_10 винуватість ОСОБА_13 підтверджується наступними доказами.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні встановлено, що в день події він за місцем свого проживання спільно із ОСОБА_13 вживав спиртні напої. Коли вони перебували на кухні, ОСОБА_13 попросив у нього зателефонувати дружині. Телефон стояв на столі і він дозволив його ОСОБА_13 взяти. Через деякий час він сп'янів та пішов спати. Коли він прокинувся ввечері, виявив, що ОСОБА_13 не було, а дружина повідомила, що зник телефон. Після цього дружина звернулася до поліції. Наступного дня він зустрівся із ОСОБА_13 , який повідомив йому, що телефон забув повернути, а коли йшов до нього додому щоб віддати телефон, його зупинили працівники поліції і він телефон віддав їм.
Свідок ОСОБА_40 в судовому засіданні дала показання про те, що в день події її чоловік ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_13 вживали спиртні напої. ОСОБА_13 попросив зателефонувати, у зв'язку з чим вона принесла на кухню мобільний телефон, із якого ОСОБА_13 декілька разів пробував зателефонувати, але не зміг цього зробити. Вона пішла у іншу кімнату, а через деякий час в кімнату прийшов її чоловік та ліг спати. Вона відразу ж пішла до кухні, де ОСОБА_13 повідомив, що йому потрібно додому та вийшов з квартири. Коли вона повернулася на кухню, виявила відсутність мобільного телефону. Тоді ж вона відразу здійснила спробу зателефонувати на телефон чоловіка, проте виявила, що він був вимкнутий та перебував поза мережею. Після цього вона звернулася із заявою до поліції. Окрім ОСОБА_30 та її із чоловіком, у квартирі нікого більше не було.
Відповідно до даних протоколу від 8 лютого 2018 року прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_41 того ж дня звернулася до поліції із усною заявою про заволодіння ОСОБА_13 шахрайським шляхом мобільного телефону марки «Fly» чорного кольору із сім-картками операторів стільникового зв'язку «Київстар» та «Лайф» (т.2 а.м.к.п.8).
Як встановлено із протоколу добровільної видачі речових доказів від 9 лютого 2018 року ОСОБА_13 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон «Fly» моделі «DS130», чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 . (т.2 а.м.к.п.20).
При цьому, із протоколу огляду вказаної речі від 9 лютого 2019 року встановлено, що телефон вилучався та опечатувався у встановленому порядку (т.2 а.м.к.п.21).
Згідно із висновком експерта №12.1-0120:18 від 16 лютого 2018 року судової товарознавчої експертизи ринкова вартість представленого на дослідження мобільного телефону «Fly» моделі «DS130» станом на 8 лютого 2018 року становила 405 грн. (т.2 а.м.к.п.29-32).
Судом визнається недопустимими доказами дані протоколу добровільної видачі речових доказів від 12 лютого 2018 року (т.2 а.м.к.п.15), згідно із якого потерпілий ОСОБА_10 добровільно видав працівникам поліції аркуш паперу із рукописним текстом з написами марки та номерів ІМЕІ телефонів, оскільки вказаний речовий доказ з порушенням вимог ч.5 ст.237 КПК України не було відразу опечатано із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. Той факт, що вказаний речовий доказ не опечатувався у встановленому законом порядку свідчать дані протоколу огляду вказаних доказів від 12 лютого 2018 року (т.2 а.м.к.п.16), згідно із якого опечатування вказаного аркушу паперу проведено вже під час вказаного огляду. З цих же підстав на переконання суду підлягають визнанню недопустимими доказами як «плоди отруєного дерева» і дані вищевказаного протоколу огляду вказаних доказів від 12 лютого 2018 року.
Судом оцінюються як недопустимі докази дані довідок про вартість картки пам'яті, сім-карток, чохла (т.2 а.м.к.п.43,45,47,51), які видані підприємцем ОСОБА_42 , оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що останній здійснює торгівлю вказаними речами, а також довідки не конкретні за змістом, із них неможливо встановити критерії оцінки майна.
Також судом оцінюється як недопустимий доказ дані слідчого експерименту (т.2 а.м.к.п.77-80,81), оскільки вказана слідча дія проведена з істотним порушенням вимог ст.ст.233, 240 КПК України. Зокрема, із відеозапису проведення вказаної слідчої дії встановлено, що учасникам не були роз'ясненні права, в т.ч. не було роз'яснено ОСОБА_13 права не свідчити проти себе, а також право на захист, зокрема, не з'ясовано, чому він відмовляється від захисника і чи не пов'язана ця відмова з вкрай тяжким майновим становищем підозрюваного. Із відеозапису слідчої дії встановлено, що у власників квартири не з'ясовувалося питання наявності добровільної згоди на проникнення до житла та проведення там слідчого експерименту. Наявність заяви ОСОБА_40 без дати (т.2 а.м.к.п.76) не свідчить про те, що вказана слідча дія проведена саме на підставі цієї заяви, оскільки при проведенні слідчої дії слідчий жодним чином не зазначала про факт наявності такої заяви.
Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а згідно із пунктами 3 і 4 ч.2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як порушення права особи на захист та отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, дані здобуті в результаті вказаної слідчої дії визнаються судом недопустимими.
Разом з тим, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що він не мав намір заволодівати мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_43 , а також, що потерпілий ОСОБА_10 дозволив користуватися вказаним телефоном, що він мав намір наступного дня віддати телефон, оскільки ці показання спростовуються сукупністю досліджених доказів у справі.
Так, із показань свідка ОСОБА_40 судом встановлено, що відразу після того як ОСОБА_13 пішов, зник мобільний телефон чоловіка і при спробі на нього зателефонувати, вона виявила, що він вимкнений. При добровільній видачі ОСОБА_13 представив працівникам поліції мобільний телефон потерпілого, який не був укомплектований сім-карткою. Як пояснив ОСОБА_44 він сім-картку не витягував. Поряд з цим, мобільний телефон перебував лише у його володінні, а відтак сім-картку витягнув саме він. Більш того, із показань потерпілого ОСОБА_10 встановлено, що мобільний телефон лежав у кухні на столі та він дозволив ОСОБА_13 із нього зателефонувати. Саме у приміщенні кухні ОСОБА_13 телефонував, а тому будь-якої необхідності ставити телефон до власного одягу в ОСОБА_13 не було. Факт вимкнення телефону та викидання сім-картки також свідчить про намір заволодіти телефоном, оскільки будь-яка особа, яка випадково взяла чужу річ і мала намір її повернути, в жодному разі не вимикала б телефон та не викидала б сім-картку.
Не беруться до уваги змінені в останньому судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_10 про те, що він надав ОСОБА_13 телефон у користування, оскільки вказані показання спростовуються його ж показаннями, наданими 23 квітня 2018 року, згідно із яких в ході допиту в судовому засіданні потерпілий зазначав, що лише дозволив ОСОБА_13 зателефонувати. Про те, що він надав телефон у користування потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні не зазначав. Більш того, із показань потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_40 встановлено, що ввечері остання повідомляла потерпілого про зникнення телефону, після чого звернулася до поліції. На переконання суду, у випадку надання потерпілим ОСОБА_13 телефону для тривалого користування, про вказаний факт він міг у ході розмови із дружиною повідомити, у зв'язку з чим ОСОБА_40 не зверталася б із заявою до поліції.
Таким чином, на переконання суду сукупність вищевказаних доказів свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_13 у шахрайському заволодінні шляхом зловживання довірою мобільним телефоном ОСОБА_10 .
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_13 мали місце, що вони містять склади кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України, а також, що обвинувачений ОСОБА_13 винен у їх вчиненні, за що підлягає покаранню. Судом зазначені вище умисні дії ОСОБА_13 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, кваліфікуються за ч.2 ст.185 КК України; які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно - ч.2 ст.190 КК України, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно - ч.2 ст.186 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_13 , суд на підставі ст.ст.65,66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, ОСОБА_13 вчинив кримінальні правопорушення, які згідно із ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої (ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України) та тяжких злочинів (ч.2 ст.186 КК України). Крім того, ОСОБА_13 раніше неодноразово судимий, про що свідчить досліджена судом інформація ОСК ГУНП в Хмельницькій області та ОСК МВС України (т.4 а.м.к.п.23-24), відповідно до довідок Кам'янець-Подільської міської поліклініки від 23 березня 2018 року ОСОБА_13 не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога (т.4 а.м.к.п.27, 29), за місцем проживання відносно ОСОБА_13 КП «Добробут» компрометуючими даними не володіє (т.4 а.м.к.п.31), має на утриманні малолітню дитину (т.4 а.м.к.п.25). Обставинами, які пом'якшують покарання, судом визнаються добровільне часткове відшкодування завданого збитку, обставини, які обтяжують покарання, відсутні. Крім того, при призначення покарання судом враховується досудова доповідь представника персоналу органу пробації щодо високого ризику вчинення ОСОБА_13 повторних кримінальних правопорушень та середнього ризику небезпеки для суспільства.
З урахуванням викладеного, на переконання суду ОСОБА_13 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати цілям покарання, передбаченим ч.2 ст.50 КК України, зокрема, буде пропорційною карою за вчинені злочини та є достатнім для виправлення засудженого, а також буде запобігати вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При призначення покарання із врахуванням вимог ч.4 ст.70 КК України судом враховується, що ОСОБА_13 відбув повністю покарання, призначене вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року, у зв'язку з чим відповідно до ч.4 ст.70 КК України вказане відбуте покарання у виді арешту строком на два місяці повністю підлягає зарахуванню відповідно до ч.1 ст.72 КК України з розрахунку один день позбавлення волі за один день арешту. При призначенні покарання за ч.1 ст.71 КК України судом враховується, що невідбутий строк покарання за попереднім вироком із врахуванням повністю зараховано відбутого покарання становить три роки і десять місяців, що відповідає призначеному покаранню за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України у виді чотирьох років позбавленню волі, мінус зарахований згідно із ч.4 ст.70, ч.1 ст.72 КК України строк відбутого покарання у виді двох місяців арешту.
Враховуючи, що ОСОБА_13 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, корисливих злочинів проти власності, продовжив злочинну діяльність через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, і зокрема, вчинив два корисливих злочини у період після ухвалення вироку судом першої інстанції 30 жовтня 2017 року до розгляду його апеляційної скарги 20 березня 2018 року, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, а також із врахуванням форми вини й мотивів вчинення злочинів, тяжкості і суспільної небезпечності вчинених злочинів та особи обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосування при призначенні покарання статей 69 та 75 КК України.
Цивільний позов не заявлено. Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна слід після набрання вироком законної сили скасувати. Запобіжний захід не обирався. Процесуальні витрати на залучення експерта відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого. Питання про долю речових доказів та документів підлягає вирішенню на підставі ч.9 ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_13 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України, призначивши йому наступне покарання:
За ч.2 ст.186 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року, більш суворим, визначеним за ч.2 ст.186 КК України, призначити ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, зарахувавши повністю відбуте покарання за вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року у виді арешту строком на два місяці, відповідно до ч.1 ст.72 КК України з розрахунку один день позбавлення волі за один день арешту.
За ч.2 ст.185 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, за ч.2 ст.190 КК України - у виді позбавлення волі на строк один рік;
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2017 року та призначеного за вказаним вироком відповідно до ч.4 ст.70 КК України покарання (невідбутий строк покарання у виді позбавлення волі становить три роки і десять місяців), остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнути із ОСОБА_13 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь держави 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. витрат на залучення експерта (т.2 а.м.к.п.28).
Після набрання вироком законної сили скасувати накладений ухвалою слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року арешт на мобільний телефон марки «Fly» моделі DS 130, ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 (т.2 а.м.к.п.36).
Речові докази: мобільний телефон марки «Fly» моделі DS 130, ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Кам'янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області (т.2 а.м.к.п.33,34), після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_10 .
Документи: аркуш паперу із рукописним написом (т.2 а.м.к.п.16-18), ДВД-диск із відеозаписом слідчої дії (т.2 а.м.к.п.81), товарний чек (т.4 а.м.к.п.18) після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду
Хмельницької області ОСОБА_1