22.04.2019 Справа №607/15171/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Грицака Р.М.
за участю секретаря Чех Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька посилаючись на те, що 17.10.2007 року між ним та відповідачем був укладений шлюб. За час перебування у шлюбі у них народилось троє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 У відомостях про народження дітей, оскільки вони перебували в шлюбі з відповідачем, були зазначені відомості про нього (позивача), як батька дітей. 24.04.2013 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду їх шлюб - розірвано. У рішенні суду про розірвання шлюбу вказано, що сторін є лише одна дитина ОСОБА_5, 2012 р.н. Оскільки він з 2008 року по 2013 рік перебував на заробітках у Росії та приїжджав додому вкрай рідко, з огляду на дії відповідача у нього є всі підстави вважати, що він справі не є біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, тому просить суд виключити з актових записів про народження останніх відомості про нього як батька. Ухвалою від 20.08.2018 року відкрито провадження по даній справі. За клопотанням сторони позивача 03.10.2018 року судом постановлено ухвалу про призначення судово-медичної генетичної експертизи. Провадження у справі зупинено. 11.02.2019 року матеріали справи повернуто без висновку експерта, оскільки відповідач ОСОБА_2 з дітьми на відбір зразків крові не з'явилась. 12.02.2019 року провадження у справі поновлено. У підготовчому судовому засіданні 26.03.2019 року відповідач ОСОБА_2 позову не визнала та надала суду письмові пояснення про те, що проти проведення генетичної експертизи вона не заперечує, однак фінансової можливості придбати квитки на дорогу у м.Київ вона не має, а тому просить зобов'язати позивача забезпечити оплату витрат на дорогу до експертної установи для неї та дітей з метою проведення генетичної експертизи. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Семененко С.М. заперечив проти задоволення клопотання відповідача, щодо призначення повторно судової генетичної експертизи з покладенням на позивача обов'язку оплати витрат на дорогу до експертної установи для відповідача та дітей з метою проведення генетичної експертизи. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Додатково значив, що відповідач сама неодноразово зазначала, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 не є дітьми позивача. Також просив врахувати те, що судом призначалась генетична експертиза, однак відповідач не забезпечила участь дітей у проведенні дослідження. Відповідач в судове засідання 22.04.2019 року не з'явилася з невідомих на те суду причин, хоча про день та час слухання справи була повідомлена належним чином. Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі, суд прийшов до переконання, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 17.10.2007 року, який в подальшому був розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24.04.2013 року в якому суд зазначив, що у сторін спору є спільна дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та його батьками записані ОСОБА_1 - батько та ОСОБА_2 - мати. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 та її батьками записані ОСОБА_1 - батько та ОСОБА_2 - мати. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками записані ОСОБА_1 - батько та ОСОБА_2 - мати. 12.02.2014 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_6 виданого Відділом РАЦС Тернопільського районного управління юстиції. Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Частиною 1 статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Згідно ч. 1 ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини 1 статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. З метою підтвердження/спростування батьківства позивача, судом призначалась судово-медична генетична експертиза проведення якої доручено експерту Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи. Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не забезпечила участь дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в експертній установі призначеній судом для відбору зразків крові у зв'язку з відсутністю фінансової можливості придбати квитки на дорогу у м. Київ для себе та дітей, та з метою проведення генетичної експертизи заявляла клопотання про покладення на позивача оплати витрат на дорогу до експертної установи для неї та дітей. В судовому засіданні представник позивача у категоричній формі заперечив проти повторного призначення судом генетичної експертизи з покладенням на позивача оплати витрат на дорогу до експертної установи для позивача та дітей з метою проведення генетичної експертизи. Наслідки ст. 109 ЦПК України представнику позивача, судом були роз'яснені. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Статтею 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Як зазначалось вище, судом призначалась судово-медична генетична експертиза для підтвердження чи спростування батьківства позивача, та причиною неявки відповідача до експертної установи призначеної судом для відбору зразків крові, стала відсутність фінансової можливості придбати квитки на дорогу у м. Київ для себе та дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Оскільки стороною позивача категорично заперечувалося проти повторного призначення судом генетичної експертизи з покладенням на позивача оплати витрат на дорогу до експертної установи для позивача та дітей з метою проведення генетичної експертизи, з врахуванням матеріального становища відповідача, суд приходить до висновку, що експертиза не була проведена з вини позивача. Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на те, що в рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 24.04.2013 року (справа №607/5437/13-ц) яким розірвано шлюб між сторонами, суд зазначив, що у сторін спору є спільна дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки не зазначення судом про наявність у сторін інших дітей не свідчить про факт відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 як батьком та дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.
В судовому засіданні було оглянуто матеріали цивільної справи №607/5437/13-ц (про розірвання шлюбу сторін), в яких наявний позов поданий ОСОБА_2 в якому позивач посилається на те, що у неї та відповідача ОСОБА_1 у шлюбі народилося троє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 Також матеріали справи містять копії свідоцтв про народження дітей у яких сторони вказані батьками. Наявна у справі також заява ОСОБА_1 про визнання позову, з якої не вбачається наявності між сторонами спору про батьківство.
Недоведеними суд також вважає і посилання позивача на відсутність у нього статевих стосунків з відповідачем у момент ймовірного зачаття дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Враховуючи вищенаведене та вимоги законодавства України, суд не вбачає передбачених законом підстав для визнання факту того, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 121, 122, 133, 136 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 103, 106, 109, 141, 258, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_2.
Повний текст рішення суду складено 06 травня 2019 року.
Головуючий суддяР. М. Грицак