Справа № 560/4224/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
06 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (ухвалене у м. Хмельницькому 06 лютого 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені ОСОБА_2, пенсії по втраті годувальника виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_3 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн. згідно довідки за № 78 від 24 липня 2017 року;
- зобов'язати відповідача призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника, виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_3 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн., згідно довідки за № 78 від 24 липня 2017 року з дня звернення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначені ОСОБА_2, пенсії по втраті годувальника виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_3 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформленого листом від 04.09.2018 № 2024/Б-8 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії по втраті годувальника. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення їй пенсії по втраті годувальника від 21.08.2018 та додані до неї документи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у відповідних частинах.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що зобов'язання відповідача призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Позивач наголосила, що за результатом розгляду поданих нею документів відповідач не може прийняти іншого законного рішення ніж про призначення і виплату їй пенсії по втраті годувальника, при цьому, відмова в задоволенні позову в цій частині призведе до повторної незаконної відмови у призначенні пенсії та не відновить права позивача.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що вказане рішення є незаконним та необґрунтованим в частині задоволення позовних вимог. Так, судом першої інстанції не взято до уваги те, що постанова Хмельницького міськрайонного суду від 26.03.2015 по справі № 686/5128/15-а для врахування заробітної плати не може братися до уваги при обчисленні розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника для ОСОБА_2. Згідно наявних даних встановити період перебування ОСОБА_3 в зоні відчуження не було можливості. Окрім цього, відповідач зауважив, що перехід позивача на пенсії по втраті годувальника призведе до зменшення розміру її пенсії, що не є доцільним.
Також відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні позову, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги позивача.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 24.05.1970 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб від 28.05.1970 НОМЕР_1.
Відповідно до посвідчення НОМЕР_2, яке видане 10.07.2018 ОСОБА_2 є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів 1-ї категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
ОСОБА_3, був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (період з 25.10.1987 по 22.11.1987), що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками № 128 від 26.07.1991 та № 1222 від 27.08.1991.
Згідно експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 27.06.2018 вбачається, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
ОСОБА_3 отримував пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
21.08.2018 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_3, за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн. згідно довідки за № 78 від 24.07.2017.
Листом № 2024/Б-8 від 04.09.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу в переході на пенсію в разі втрати годувальника. Відмова мотивована тим, що не можливо встановити період перебування ОСОБА_3 в зоні відчуження. А також, зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_3 було проведено, виходячи із заробітної плати, одержаної за період роботи в зоні відчуження з 01.11.1987 - 22.11.1987, починаючи з 23.02.2015, на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 26.03.2015 по справі № 686/5128/15-а, яке набрало законної сили 17.06.2015. Однак, постанова Хмельницького міськрайонного суду від 26.03.2015 для врахування заробітної плати не може братися до уваги при обчисленні розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника для ОСОБА_2.
Позивач вважає вказану відмову протиправною, а тому звернулася до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має право на призначення пенсії по втраті годувальника виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_3, за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн. згідно довідки за № 78 від 24.07.2017. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, оскільки задоволення позову в цій частині призведе до втручання до дискреційних повноважень відповідача щодо призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Згідно ст.36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, у тому числі, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, мають право перейти на нову пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком.
Пенсії в разі втрати годувальника призначаються:
а) сім'ям осіб, зазначених у статті 3 цього Закону, - незалежно від того, коли помер годувальник: у період роботи (навчання) чи після припинення роботи (навчання);
б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати пенсії.
Згідно зі 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому настали обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Встановлено, що ОСОБА_2 з 24.05.1970 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, та знаходилася на утриманні свого чоловіка, досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника ОСОБА_3.
При цьому, ОСОБА_3 перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, визнаний інвалідом 1 групи та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 26.03.2015 по справі № 686/5128/15-а, встановлено факт роботи померлого ОСОБА_3 в зоні відчуження в період з 01.11.1987 по 22.11.1987 та визначено нарахування відповідної заробітної плати у відповідності до вимог законодавства, що діяло на момент призначення.
Тому, є безпідставними доводи відповідача про те, що з наданих позивачем документів не можливо встановити період перебування ОСОБА_3 в зоні відчуження. Судом встановлено, що ОСОБА_3, приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та працював в зоні відчуження в період з 01.11.1987 по 22.11.1987.
Отже, ОСОБА_2 має право на отримання пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". До того ж, пенсія померлому ОСОБА_3 вже була призначена та виплачувалася на підставі документів, наявних в матеріалах його пенсійної справи та на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду від 26.03.2015. Тому, відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів для переведення її на пенсію померлого чоловіка, розмір якої вже призначався раніше.
У зв'язку із викладеним є протиправною відмова відповідача у призначені позивачу пенсії по втраті годувальника виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_3 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, а також висновків суду першої інстанції щодо цієї вимоги, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року, згідно з якою, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки питання щодо призначення пенсій належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, суд, з огляду на принцип розподілу влади, не можу втручатись до дискреції відповідача та зобов'язувати його прийняти рішення про призначення пенсії позивачу.
Разом з цим, з огляду на встановлені в ході судового розгляду справи обставини та положення ч. 4 ст. 245 КАС України суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення їй пенсії по втраті годувальника від 21.08.2018 та додані до неї документи, з урахуванням правової оцінки, наданої судовому рішенні.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.