Справа № 560/125/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
06 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,
представника відповідача: Стеценко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 20.04.2016 включно.
Також, позивач просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 20.04.2016 включно.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 позов задоволено частково.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2016 року.
У задоволенні решти вимог адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши, суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 25 вересня 2001 року по 20 квітня 2016 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ).
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил № 43 від 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 призначений та переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 (військова частина польова пошта НОМЕР_4 ) м.Новоград-Волинський.
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 вересня 2017 року №134 позивача звільнено у запас за підпунктом «а» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
26 вересня 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 81 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення та проведено розрахунок.
Після ознайомлення з пенсійною справою позивачу стало відомо, що у довідці військової частини НОМЕР_1 про види грошового забезпечення відсутні відомості про виплату індексації за період з січня 2016 року по квітень 2016 року.
Позивач 26.09.2018 звернувся із запитом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати інформацію щодо нарахованої та фактично виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період з 2013 року по 26 вересня 2017 року.
Листом № 350/485/60/1640 від 08.10.2018 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність відомостей про нарахування грошового забезпечення у зв'язку з передачею документів до Львівського територіального архівного відділу Галузевого архіву міністерства оборони України. Також надав довідку від 11.06.2018 №1142, з якої вбачається, що за період з січня по квітень 2016 року індексація грошового забезпечення позивачу не проводилась та не виплачувалась.
В судовому засіданні (в суді першої інстанції) представник відповідача надав суду документи на підтвердження того, що військова частина НОМЕР_1 (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) вчиняла дії та зробила усе можливе для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.
Однак, у зв'язку із тим, що військова частина НОМЕР_1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня проводить видатки виключно у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах, а бюджетних призначень на виплату індексації грошового забезпечення не було, відповідач не міг провести індексацію грошового забезпечення.
Судом встановлено, що відповідач дійсно направляв листи №350/485/139/52 від 19 березня 2016 року, № 350/485/139/40 від 30 березня 2016 року, №350/485/139/52 від 19 квітня 2016 року, копії яких є у справі, до відділу внутрішнього контролю Генерального штабу ЗС України про наявність у військової частини НОМЕР_1 заборгованості по виплаті індексації за грудень 2015 року та надання роз'яснень щодо порядку виплати індексації у 2016 році.
Крім того, командир військової частини НОМЕР_1 (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) звертався до військової частини НОМЕР_5 (вищестоящий орган) про потребу в коштах на виплату грошового забезпечення та індексації, заявками на фінансування (потребу в коштах) для військової частини на січень-червень 2016 року, що підтверджується листами №485/139/6 від 11 січня 2016 року, №485/139/9 від 20 січня 2016 року, №485/139/22 від 19 лютого 2016 року, №350/485/139/46 від 05 квітня 2016 року, №350/485/139/60 від 05 травня 2016 року, №350/485/139/80 від 06 червня 2016 року, копії яких у матеріалах справи.
Разом з тим, фінансування на виплату індексації за спірний період не було отримане.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що нарахування та виплата індексації не пов'язана з наявністю окремого коду бюджетної класифікації або відповідної статті у кошторисі відповідача, а здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів і за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Тому відсутність бюджетного фінансування або бюджетних призначень на виплату індексації не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» сум індексації.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у справі відсутні докази, які свідчать про те, що відповідач будь - яким своїм рішенням прямо відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» сум індексації.
Натомість, невиконання вищими органами влади та управління зобов'язань держави перед її громадянами та працівниками через ті чи інші особливості державної політики в сфері фінансування, не свідчить про безпосередню протиправність дій розпорядників коштів нижчого рівня, які часто позбавлені можливості виплатити відповідні кошти.
Разом з тим, суд встановив, що невиплата індексації відбулась через незалежні від нього обставини, хоча ним вживались необхідні заходи, спрямовані на дотримання вимог Закону.
У той же час це не звільняє його від обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2016 року. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1-4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ст.1, 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статей 4, 6 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Як передбачено п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Крім того, нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі у період з 01.01.2016 по 20.04.2016 відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата індексації позивачу. Тобто фактично індексація грошового забезпечення позивачу у визначений вище період не виплачувалась.
Посилання апелянта, що грошове забезпечення військовослужбовців здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік не знаходять свого підтвердження, оскільки відсутність на рахунках відповідача коштів для таких виплат не є само по собі належним доказом неможливості здійснення останніх.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем дійсно направлялись листи №350/485/139/52 від 19 березня 2016 року, № 350/485/139/40 від 30 березня 2016 року, №350/485/139/52 від 19 квітня 2016 року, до відділу внутрішнього контролю Генерального штабу ЗС України про наявність у військової частини НОМЕР_1 заборгованості по виплаті індексації за грудень 2015 року та надання роз'яснень щодо порядку виплати індексації у 2016 році. А також, командир військової частини НОМЕР_1 (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) звертався до військової частини НОМЕР_5 про потребу в коштах на виплату грошового забезпечення та індексації, заявками на фінансування (потребу в коштах) для військової частини на січень-червень 2016 року, що підтверджується листами №485/139/6 від 11 січня 2016 року, №485/139/9 від 20 січня 2016 року, №485/139/22 від 19 лютого 2016 року, №350/485/139/46 від 05 квітня 2016 року, №350/485/139/60 від 05 травня 2016 року, №350/485/139/80 від 06 червня 2016 року.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що дані факти не свідчить про безпосередню протиправність дій відповідача, оскільки ним вчинялись дії щодо виплати заборгованості в частині індексації. Проте, така виплата проведена не була.
Разом з цим, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням викладеного, вимог закону та практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказав на необґрунтованість посилань відповідача щодо відсутності на його рахунках коштів для виплати індексації грошового забезпечення, що не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, які передбачені законом.
А тому, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 06 травня 2019 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.