06 травня 2019 року справа №200/4109/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Токарева А.Г.,
з участю: представника відповідача - Балдинюка М.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 200/4109/19-а (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е., повний текст ухвали складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області, відповідач), в якому просив:
- скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Балдинюка М.Ю. про арешт коштів боржника від 7 березня 2019 року у зведеному ВП № 47030601;
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Балдинюка М.Ю., що полягає у неприйнятті постанови про зупинення зведеного ВП № 47030601;
- зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Балдинюка М.Ю. прийняти постанову про зупинення зведеного ВП № 47030601 (а.с. 6-10).
Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням у справі шляхом зупинення дії постанови про арешт коштів боржника від 7 березня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 та заборони відповідачу вчиняти дії з примусового виконання рішень у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 (а.с. 24-26).
В обґрунтування заяви посилався на те, що в разі стягнення коштів, арешту майна, реалізації майна, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року заяву задоволено:
- застосовано заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про арешт коштів боржника від 7 березня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 до набрання законної сили судовим рішенням у справі та заборони відповідачу вчиняти дії з примусового виконання рішень у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 до набрання законної сили судовим рішенням у справі (а.с. 1-2).
Відповідачем на ухвалу суду подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду (а.с. 28-29).
В обґрунтування посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки таким чином суд фактично задовольнив позов до розгляду справи. Крім того, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчих дій належить тільки до компетенції органів виконавчої служби і за умови зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Суд першої інстанції посилався на те, що накладення арешту на рахунки боржника створює реальну загрозу для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, що в свою чергу унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві. При цьому, судом не зазначено з яких рахунків позивача сплачується заробітна плата, тобто суд не розглянув це питання, а лише припустив таку можливість. Крім того, в постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено, що арешт накладено на всі рахунки боржника, крім коштів, що наявні на рахунках, на які законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.ий
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та встановив наступне.
Позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови про арешт коштів боржника від 7 березня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 47030601 та заборони відповідачу вчиняти дії з примусового виконання рішень у зведеному виконавчому провадженні № 47030601.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За приписами ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону - до розгляду питання по суті (ч. 1 ст. 35 Закону № 1404).
З аналізу наведених норм Закону № 1404 встановлено, що зупинення виконавчих дій належить тільки до компетенції органів виконавчої служби і за умови, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Тобто суд не може зупинити дію постанови про арешт коштів боржника та заборонити відповідачу вчиняти дії з примусового виконання рішень у зведеному виконавчому провадженні, оскільки це протирічить Закону № 1404.
Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування мотивів наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову посилався на те, що накладення арешту на рахунки боржника створює реальну загрозу для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, що в свою чергу унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.
Водночас, суд першої інстанції не з'ясував та зазначив з яких рахунків позивача сплачується заробітна плата, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджує доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не розглянув зазначене питання, а лише припустив таку можливість.
Крім того, в постанові про арешт коштів боржника від 07.03.2019 року зазначено, що арешт накладено на всі рахунки боржника, крім коштів, що наявні на рахунках боржника, на які законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення, що спростовує позицію суду першої інстанції про те, що накладення арешту на рахунки боржника створює реальну загрозу для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, що в свою чергу унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника (а.с. 12-16).
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вирішив, що внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, в зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 250, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 200/4109/19-а за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
У задоволенні заяви Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про забезпечення позову від 14 березня 2019 року - відмовити.
Повний текст постанови складений 6 травня 2019 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова