Справа № 500/2795/18
23 квітня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Мірінович У.А.
за участю:
секретаря судового засідання Хоменко Л.В.
представника позивача ОСОБА_1,
представник відповідача Дудак І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказу, постанов, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Тернопільській області , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.10.2018 № 671 в частині проведення інспекційного відвідування у позивача;
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 29.10.2018 інспекційного відвідування позивача, за результатами якої складено акт інспекційного відвідування № ТР1525/40/АВ від 30.10.2018;
- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу № ТР1525/40/АВ/ТД-ФС в розмірі 558450 грн. від 14.11.2018;
- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу № ТР1525/40/АВ/ІП-ФС в розмірі 3723 грн. від 14.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач провів інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, який здійснює перевезення пасажирів в межах Тернопільської області за маршрутами - "Тернопіль - Маловоди, Тернопіль - Св. Слобода, Тернопіль - Теребовля - Різдвяни", розпочинаючи їх з території автостанції Тернопіль, що знаходиться за адресою: вул. Живова, 7, м. Тернопіль. За результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт № ТР1525/40/АВ від 30.10.2018, на підставі якого останній виніс, зокрема, постанову про накладення штрафу на позивача № ТР1525/40/АВ/ТД-ФС від 14.11.2018 в розмірі 558450 грн. та постанову про накладення штрафу на позивача № ТР1525/40/АВ/ІП-ФС від 14.11.2018 в розмірі 3723 грн. Позивач вважає, що винесені відповідачем оскаржені постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
У мотивувальній частині постанови про накладення штрафу в розмірі 558450 грн. від 14.11.2018 зазначено, що в підтвердження наявності у позивача неоформлених працівників є інформація, яка була надана TOB "Тернопільавтотранс 16100" від 26.09.2018. Однак, позивач вважає, що даний лист не може бути доказом підтвердження факту виявлення неоформлених працівників саме під час здійснення інспекційного відвідування, оскільки такий лист в першу чергу не містить жодної інформації щодо наявності неоформлених працівників. Водночас, зазначив, що лист TOB "Тернопільавтотранс 16100" був використаний при прийнятті наказу про проведення інспекційного відвідування від 26.10.2018, тобто даний лист був тільки підставою для інспекційного відвідування, а неоформлених працівників відповідач повинен був виявити саме під час проведення інспекційного відвідування, на підтвердження чого повинен був надати належні докази.
Щодо протиправності винесення постанови про накладення штрафу на позивача № ТР1525/40/АВ/ІП-ФС від 14.11.2018 в розмірі 3723 грн., останній зазначив, що складання такої постанови суперечить наказу про проведення інспекційного відвідування від 26.10.2018, оскільки предмет проведення перевірки відповідно до статей 29, 169 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП) не вказаний.
Водночас, позивач вважає, що відповідач видав наказ від 26.10.2018 № 671 в частині проведення інспекційного відвідування у позивача в порушення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, оскільки у ньому не зазначено предмет перевірки, тобто які саме питання будуть перевірятись інспекційним відвідуванням. Таким чином, позивач вважає, що у зазначеному наказі повинно бути визначено предмет перевірки, а саме "виявлення неоформлених працівників" і тільки такий предмет перевірки дає підстави для складання наказу з підстав, які визначені у підпунктах 1, 2, 4 - 7 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295). Додатково зазначив, що позивача не було повідомлено про зазначене інспекційне відвідування, чим порушено пункт 8 Порядку № 295.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що наказ виданий з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому правових підстав у відповідача для проведення інспекційного відвідування у позивача не було, як наслідок протиправно виніс оскаржені постанови.
Ухвалою суду від 22.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.02.2019.
Тернопільським окружним адміністративним судом у підготовчому засіданні у даній справі, яке проводилося 21.02.2019 оголошувалась перерва до 14.03.2019 на підставі статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).
Підготовче засідання, призначене на 14.03.2019 не проводилося у зв'язку із перебуванням головуючої судді Мірінович У.А. у відрядженні, підготовче провадження відкладено на 19.03.2019.
Тернопільським окружним адміністративним судом у підготовчому засіданні у даній справі, яке проводилося 19.03.2019 оголошувалась перерва до 29.03.2019 на підставі статті 181 КАС та продовжено процесуальні строки підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 29.03.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09.04.2019 відповідно до статті 181 КАС.
Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 09.04.2019, 12.04.2019 оголошувалась перерва на підставі статті 223 КАС.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та додатковому поясненні (арк. справи 165-170), просив позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та винесення на підставі акта інспекційного відвідування № ТР1525/40/АВ від 30.10.2018 оскаржених постанов здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позов (арк. справи 91-95) та запереченні (арк. справи 177), просила у задоволені позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець 01.07.2009 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, в тому числі дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, про що свідчать також відповідні документи (арк. справи 115-117).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) основними завданнями Держпраці, зокрема, є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Підпунктом 1 пункту 11 Порядку № 295 визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Суд встановив, що з 29.10.2018 по 30.10.2018 інспектор праці Гранківська І.В., за участю інспектора праці Пастух Г.М. та головного державного інспектора Климчук Г.І. згідно наказу від 26.10.2018 № 671 та відповідно до направлення від 26.09.2018 № ТР1525/040 провели інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, який здійснює перевезення пасажирів в межах Тернопільської області за маршрутами - "Тернопіль - Маловоди, Тернопіль - Св. Слобода, Тернопіль - Теребовля - Різдвяни", розпочинаючи їх з території автостанції Тернопіль, що знаходиться за адресою: вул. Живова, 7, м. Тернопіль.
Підставою для видачі наказу від 26.10.2018 № 671 "Про проведення інспекційних відвідувань ФОП ОСОБА_3" слугували окремі доручення Голови Державної служби України з питань праці від 19.06.2018 № 138/4.1-18, від 25.06.2018 № 149/4.1-18, від 24.07.2018 № 173/4.1-18, наказ Управління Держпраці у Тернопільській області від 26.06.2018 № 438, лист ТОВ "Тернопільавтотранс 16100" від 29.09.2018 № ?-164 та лист Головного управління ДФС у Тернопільській області від 23.08.2018 № 7002/10/19-00-13-01-30/16920 (арк. справи 26).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржений наказ відповідач прийняв відповідно до пункту 5 Порядку № 295.
Щодо правомірності прийняття оскарженого наказу та дій відповідача щодо проведення 29.10.2018 інспекційного відвідування у позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.
Суд встановив та не заперечується сторонами у справі, що позивач допустив інспекторів праці до зазначеного інспекційного відвідування, зокрема позивачем в ході інспекційного відвідування надавались пояснення та додаткові документи, які в свою чергу відображені в акті.
Між тим, об'єкт відвідування, який вважає порушеним порядок та підстави призначення інспекційного відвідування щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску інспекторів праці до такого інспекційного відвідування відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 14 Порядку № 295. Якщо ж допуск до інспекційного відвідування відбувся, надалі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства про працю за дотриманням якого покладено на Державну службу України з питань праці.
З огляду на зазначене, позови об'єктів відвідування, спрямовані на оскарження постанов (у тому числі наказів про призначення інспекційного відвідування), дій або бездіяльності Держпраці щодо призначення та/або проведення інспекційного відвідування можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску інспекторів праці Держпраці до спірного інспекційного відвідування. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позовних вимог не може призвести до відновлення порушених прав об'єктів відвідування, оскільки після проведення інспекційного відвідування права об'єктів відвідування порушують лише наслідки проведення відповідного інспекційного відвідування.
Тобто допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених Держпраці при призначенні та проведенні інспекційного відвідування та задоволення позовних вимог не призводить до відновлення порушених прав об'єктів відвідування.
Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №806/2127/16, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, суд звертає увагу на те, що проведення інспекційного відвідування на підставі Порядку № 295, в тому числі з використанням належних форм документів, зокрема, службового посвідчення, наказу та направлення, не свідчить про те, що відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а навпаки є підтвердженням належного виконання суб'єктом владних повноважень завдань, покладених на нього чинним законодавством.
Також, твердження позивача на те, що відповідач протиправно провів інспекційне відвідування, оскільки позивача належним чином не було повідомлено про зазначене інспекційне відвідування, є хибним, оскільки пункти 8, 11 Порядку № 295 не зобов'язують інспектора праці повідомляти об'єкта відвідування про інспекційне відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу Управління Держпраці у Тернопільській області від 26.10.2018 № 671 в частині проведення інспекційного відвідування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, та щодо визнання протиправними дій Управління Держпраці у Тернопільській області щодо проведення 29.10.2018 інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 295 порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.
Наказом від 18.08.2017 № 1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368, затверджено, зокрема, форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та форму постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Як слідує з матеріалів справи, що за результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт № ТР1525/40/АВ від 30.10.2018 (арк. справи 34-37), у якому встановлено, що на дату проведення заходу державного контролю у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 перебувало 2 особи.
Водночас, у зазначеному акті встановлено, що за інформацією, наданою TOB "Тернопільавтотранс 16100" листом №1/4-164 від 26.09.2018 із зазначенням: дати, часу відправлення, назви маршруту, прізвища водія, який здійснює перевезення з 01 по 16 вересня 2018 року у ФОП ОСОБА_3 працювали (здійснювали перевезення пасажирів) наступні водії: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Під час здійснення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 29.10.2018 о 12:10 год. на автостанції "Тернопіль АС-2", виявлено та зафіксовано засобами фото- та відеотехніки особу (чоловіка) за кермом автобуса з номерним знаком НОМЕР_2, що відправлявся за маршрутом м. Тернопіль - с. Різдвяни о 12:15 год., який назвався ОСОБА_3. Однак, як зазначено в акті, диспетчер автостанції "Тернопіль АС-2" (особа не зазначена) на усний запит повідомила, що за цим маршрутом зареєструвався і здійснює перевезення водій, прізвище якого ОСОБА_8.
Надалі, ФОП ОСОБА_3 30.10.2018 надав письмове пояснення, що впродовж вересня - жовтня поточного року водії: ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7 стажувалися на посаду водія, заробітної плати не отримували (арк. справи 41).
Однак, трудових договорів із ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби ФОП ОСОБА_3 не надав.
Крім цього, ФОП ОСОБА_3 надав:
- письмовий договір № 2 від 14.09.2018, укладений з ОСОБА_9,
- наказ № 2 від 14.09.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_9
- повідомлення від 14.09.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_9, квитанцію № 2 від 14.09.2018 о 14:36:35 год.;
- письмовий договір № 3 від 19.09.2018, укладений з ОСОБА_10,
- наказ №3 від 19.09.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_10,
- повідомлення від 18.09.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_10, квитанцію № 2 від 18.09.2018 о 09:18:29 год.
За інформацією, наданою TOB "Тернопільавтотранс 16100", водій ОСОБА_9 здійснював перевезення пасажирів за маршрутом "Тернопіль АС-2_Козова" з 03 по 13 вересня 2018 року, водій ОСОБА_10 здійснював перевезення пасажирів за маршрутом "Тернопіль АС-2_Козова" з 08 по 16 вересня 2018 року.
З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку, що вказане свідчить про використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 найманої праці ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7 без укладення трудового договору та без повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також, відповідач встановив, що в ФОП ОСОБА_3 здійснюють перевезення водії, однак підприємцем не забезпечено проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів зазначених працівників.
Таким чином, за результатами інспекційного відвідування та аналізу поданих вказаних документів відповідач під час інспекційного відвідування встановив наступні порушення позивачем, зокрема:
- частини третьої статті 24 КЗпП;
- частини першої статті 169 КЗпП;
- постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 № 413 (далі - Постанова № 413).
Акт інспекційного відвідування № ТР1525/40/АВ від 30.10.2018 надіслано позивачу 31.10.2018, у зв'язку із неможливістю особистого вручення (арк. справи 37).
Надалі, відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядку № 509) штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа (пункт 3 Порядку № 509)).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку № 509).
Інших підстав для відкладення розгляду справи Порядком № 509 не визначено, як і не визначено іншої процедури повідомлення суб'єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу.
Як слідує з матеріалів справи, що відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_1 повідомлення про розгляд справи, в якому було зазначено дату, час та місце розгляду такої справи (арк. справи 125).
Суд встановив та не заперечується сторонами у справі, що на розгляд справи позивач прибув особисто.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною третьою статті 24 КЗпП визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Абзацами другим та восьмим частини другої статті 265 КЗпП визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.
Таким чином, керуючись Порядком № 509, уповноваженою посадовою особою було розглянуто справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та прийнято рішення про винесення наступних постанов:
- № ТР1525/40/АВ/ТД-ФС від 14.11.2018, згідно якої на позивача накладено штраф відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника - ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, щодо яких скоєно порушення в сумі 558450 грн. до Державного бюджету України;
- № ТР1525/40/АВ/ІП-ФС від 14.11.2018, згідно якої на позивача накладено штраф відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП в розмірі 3723 грн.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що зазначені постанови позивач отримав власноручно (арк. справи 126-128).
Щодо встановленого порушення, суд зазначає, що згідно правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792) акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Як слідує з акта інспекційного відвідування № ТР1525/40/АВ від 30.10.2018, що у ньому встановлено, зокрема, використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 найманої праці ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7 без укладення трудового договору та без повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Однак, такі висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними доказами у справі, оскільки під час інспекційного відвідування інспекторами праці зафіксовано засобами відеотехніки чоловіка за кермом автобуса з номерним знаком НОМЕР_2, який представився як ОСОБА_3 (прізвище позивача). Також, як слідує з акта інспекційного відвідування, що засобами фото- та відеотехніки зафіксовано особу (чоловіка) за кермом автобуса з номерним знаком НОМЕР_2, що відправлявся за маршрутом м. Тернопіль - с. Різдвяни о 12:15 год., який назвався ОСОБА_3. Проте, як надалі зазначено в акті, диспетчер автостанції "Тернопіль АС-2" на усний запит повідомила, що за цим маршрутом зареєструвався і здійснює перевезення водій, прізвище якого ОСОБА_8. Таким чином, відповідач не встановив зазначену особу, в тому числі не відібрав від такої особи будь - які пояснення, як це визначено підпунктом 3 пункту 11 Порядку № 295.
Водночас, суд не приймає до уваги "усне пояснення диспетчера автостанції "Тернопіль АС-2"", як доказ що за вказаним маршрутом зареєструвався і здійснював перевезення водій, прізвище якого ОСОБА_8, оскільки в акті інспекційного відвідування відсутні будь - яка інформація щодо встановлення відповідачем особи такого диспетчера, в тому числі і відсутні письмові пояснення від диспетчера автостанції "Тернопіль АС-2", а тому таке посилання на "усне пояснення диспетчера" не є належним та допустимим доказом щодо встановлення порушення позивачем абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП.
Також, суд не приймає як належний та допустимий доказ лист №1/4-164 від 26.09.2018 TOB "Тернопільавтотранс 16100", а саме що з 01 по 16 вересня 2018 року позивачем допущено до роботи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки інспекційне відвідування проводилося 29.10.2018. Крім того, відповідачем не обґрунтовано на підставі яких фактичних обставин (доказів) та в межах яких повноважень TOB "Тернопільавтотранс 16100" сформовано на запит відповідача таку інформацію. З огляду на що, на думку суду такі докази не можуть свідчити в сукупності з іншим доказами, про доведеність фактичного допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Зокрема слід відмітити, що позивачем було надано в ході інспекційного відвідування пояснення з приводу стажування таких осіб, зокрема під час розгляду справи судом, представником позивача зазначено, що таке стажування відбувалось шляхом спостерігання особами, що стажуються за діями водія, який перебуває в трудових відносинах з позивачем та під час виконання безпосередньо останнім функцій водія, а не особами які стажуються, що не спростовано відповідачем.
Таким чином, суд не встановив, а відповідач не надав належних та допустимих доказів, в тому числі і не зафіксував під час інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку № 295, які би підтверджували про те, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 використовував найману праці ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7 без укладення трудового договору та без повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, як слідує з акта перевірки, що на дату проведення заходу державного контролю у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 перебувало 2 особи, зокрема, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на підтвердження чого позивачем було надано відповідні документи інспекторам праці.
Таким чином, відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що позивач порушив абзац другий частини другої статті 265 КЗпП, як наслідок протиправно виніс постанову № ТР1525/40/АВ/ТД-ФС від 14.11.2018 про накладення штрафу на позивача в розмірі 558450 грн., а тому позовні вимоги в частині скасування зазначеної постанови підлягають задоволенню.
Щодо задоволення позовних вимог позивача щодо скасування постанови про накладення штрафу на останнього № ТР1525/40/АВ/ІП-ФС від 14.11.2018 в розмірі 3723 грн., суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Статтею 169 КЗпП визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113 (далі - Порядок № 246) обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.
Пунктом 2.16 Порядку № 246 визначено, що результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок Комісії про стан здоров'я заносяться до Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду (далі - Картка працівника) за формою, зазначеною у додатку 7, і до Медичної картки амбулаторного хворого (форма 025/о, затверджена наказом МОЗ України від 27.12.99 № 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)".
За результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформляє Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників (далі - Заключний акт) за формою, зазначеною у додатку 9, який складається у шести примірниках - один примірник залишається в закладі охорони здоров'я, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або вповноваженій працівниками особі, профпатологу, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, робочому органу виконавчої дирекції Фонду (пункт 2.17 Порядку № 246).
Як слідує з акта перевірки та не заперечується сторонами у справі, що у ФОП ОСОБА_3 перебувають у трудових відносинах ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які здійснюють перевезення пасажирів. Однак, під час інспекційного відвідування встановлено, що позивач не забезпечив проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом місяця після їх закінчення) оглядів зазначених працівників.
Водночас, і суду позивач не надав Заключні акти за результатами періодичного медичного огляду працівників, за формою, зазначеною у додатку 9 Порядку № 246, які би підтверджували про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 провели попередній (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом місяця після їх закінчення) медичних оглядів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв постанову про накладення штрафу на позивача № ТР1525/40/АВ/ІП-ФС від 14.11.2018 в розмірі 3723 грн. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5584,50 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ: 39777822) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказу, постанов, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу № ТР1525/40/АВ/ТД-ФС від 14.11.2018 на фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 в розмірі 558450 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп.
В задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління Держпраці у Тернопільській області від 26.10.2018 № 671 в частині проведення інспекційного відвідування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, про визнання протиправними дій Управління Держпраці у Тернопільській області щодо проведення 29.10.2018 інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за результатами якої складено акт інспекційного відвідування № ТР1525/40/АВ від 30.10.2018, та про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу № ТР1525/40/АВ/ІП-ФС в розмірі 3723 грн. від 14 листопада 2018 року, - відмовити повністю.
Стягнути в користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області судові витрати на суму 5584 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 50 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.05.2019.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.