Справа № 500/660/19
22 квітня 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баб'юка П.М.
за участю:
секретаря судового засідання Косюк О.П.
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Матуса Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Тернопільське ОУПФУ Тернопільської області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, якими ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку із змінами складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 90% від цієї винагороди;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів":
з 04.12.2018 в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 53785,05 грн. згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №1460/18 від 20.12.2018;
з 01.01.2019 в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 58639,45 грн. згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №454/19 від 22.01.2019 без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум
- стягнути з Державного бюджету України понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.12.2016 він звільнений з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку. З 29.12.2016 позивач отримує довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду від 13.04.2017.
На підставі Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р2018 змінилась суддівська винагорода суддів Тернопільського апеляційного суду. Тому, позивач 20.12.2018 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі зміною розміру складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Однак листами №6/Д-11 від 21.01.2019 та №54/Д-11 від 21.02.2019 відповідач повідомив позивачу про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 та з 01.02.2019 у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.03.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб та призначено у справі судове засідання.
Від відповідача на адресу суду 12.04.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позову не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, в обґрунтування зазначено, що відповідно до пункту 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Крім того, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача складає 80 відсотків суддівської винагороди. В разі, якщо виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, такі виплати продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення або до змін умов пенсійного забезпечення одержувача.
Від позивача на адресу суду 19.04.2019 надійшло клопотання, в якому він просить винести окрему ухвалу, якою довести до відома начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про виявлені під час розгляду справи порушення закону, вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону, запобігти повторенню цих порушень та притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив відповідача (надійшов на адресу суду 17.04.2019, аркуші справи 39-41) .
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
У зв'язку з поданням заяви про відставку, Рішенням Вищої Ради правосуддя №3445/0/15-16 від 26.12.2016, позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області і наказом голови цього суду №261-к від 28.12.2016 відраховано зі штату суду.
На час звільнення стаж позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становив 35 років 1 місяці 22 дні.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2017 року (справа №607/3960/17) дії Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області при проведенні розрахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 визнано неправомірними та зобов'язано здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 29.12.2016 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює відповідній посаді, з суми 32560,00 грн без обмежень граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум, та зарахувати до стажу роботи, що дає судді право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби, роботу на посадах слідчого, старшого слідчого, начальника слідчого відділення та заступника начальника райвідділу по слідству в органах внутрішніх справ Тернопільської області (аркуші справи 18-21).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишено без задоволення, а зазначену постанову Тернопільського міськрайонного суду від 13.04.2017 в справі №607/3960/17 залишено без змін (аркуші справи 22-23).
З урахуванням вказаних судових рішень, Тернопільським ОУПФУ Тернопільської області, з 29.12.2016 позивачу здійснюється виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII. Визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється з 01.01.2015 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом. Положення закону, визнані неконституційним втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 04.12.2018.
На підставі Рішення Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р2018 змінилась і суддівська винагорода суддів Тернопільського апеляційного суду, а тому, позивачем 20.12.2018 подана заява до Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, до якої долучена довідка Апеляційного суду Тернопільської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №1460/18 від 20.12.2018.
Згідно із довідкою суддівська винагорода позивача станом на 14.12.2018 складає 53785,05 грн, у тому числі: посадовий оклад 29073,00 грн, доплата за вислугу років 20351,10 грн, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 2907,30 грн, щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 1453,65 грн (аркуш справи - 15).
За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом №6/Д-11 від 21.01.2019 повідомив позивача про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (аркуш справи 14).
Надалі, у зв'язку зі зміною з 01.01.2019 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 23.01.2019 позивачем подана заява до Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області, до якої долучена довідка №454/19 від 22.01.2019, видана Тернопільським апеляційним судом, про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 року в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з суми 58639,45 грн (аркуш справи 12).
За результатами розгляду зазначеного звернення позивача відповідач листом №54/Д-11 від 21.02.2019 повідомив позивача про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.02.2019 в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (аркуш справи 17).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та незаконними, звернувся із даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На момент виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Разом із тим, відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453).
Частиною третьою статті 141 Закону №2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, рішенням від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII. За змістом резолютивної частини вказаного Рішення, це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З аналізу зазначених норм випливає, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає перерахунку у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, яка у свою чергу залежить від розміру мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, пунктом 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
22.07.2018 набрав чинності Закон України від 15.05.2018 №2415-VII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (чи) суміжних прав", яким було внесено зміни до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та встановлено, що до внесення змін щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Таким чином, дію Закону України від 15.05.2018 №2415-VI "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (чи) суміжних прав" поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме: починаючи з 01 січня 2017 року.
Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII визначено з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн.
Також, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що з 01.01.2018 посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 гривні, а з 01.01.2019 посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1921 гривні.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 20.12.2018, в якій просив провести перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді відставці з врахуванням грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, яке з 04 грудня 2019 року, відповідно до Рішення Конституційного суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 р. справа №1-7/2018/ (4062/15) складає в розмірі 90 %, що повинно становити 53785,05 грн.
Надалі, у зв'язку зі зміною з 01.01.2019 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 23.01.2019 позивачем подана заява до Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 року в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з суми 58639,45 грн.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо відмови позивачу в задоволенні його заяв, відповідач посилається на пункт 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2018 №3-1, відповідно до якого перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. При цьому право на такий перерахунок пов'язує з набранням чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Суд вважає таке твердження помилковим, оскільки вказаним вище законом прямо встановлено поширення його дії на правовідносини, що виникли з 01 січня 2017 року.
Крім того, слід зазначити, що Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 13.04.2017 (справа №607/3960/17) позивачу зараховано до стажу роботи, що дає судді право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби, роботу на посадах слідчого, старшого слідчого, начальника слідчого відділення та заступника начальника райвідділу по слідству в органах внутрішніх справ Тернопільської області. В даному судовому рішенні встановлено, що загальний стаж позивача становить 35 років 03 місяці 22 дні.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Крім того, частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини шостої статті 47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в проведенні перерахунку та виплаті за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 90% суддівської винагороди, яка складає 53785,05 грн., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1762 грн, та починаючи з 01 січня 2019 року в розмірі 90% суддівської винагороди судді, яка складає 58639,45 грн. виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1921 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. Це підтверджується квитанцією №0.0.1303063804.1 від 20.03.2019, що міститься в матеріалах справи.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.
Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали, якою довести до відома начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про виявлені під час розгляду справи порушення закону, вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону, запобігти повторенню цих порушень та притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З системного аналізу викладених норм вбачається, окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.
Разом із тим, суд звертає увагу, що у відповідності до зазначених норм КАС України постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком.
Також слід зазначити, що у клопотанні про винесення окремої ухвали позивач посилається на те, що рішенням Вищої ради правосуддя йому було визначено стаж трудової діяльності, і орган пенсійного фонду не уповноважений його перераховувати. Однак, вказаного рішення позивачем не додано до матеріалів справи, а тому, суд позбавлений надати йому належну оцінку.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про постановлення окремої ухвали у справі №500/660/19.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд акцентує увагу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Оскільки, зазначене рішення має зобов'язальний характер, а обставини його невиконання дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд приходить до висновку встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача протягом 30 днів з моменту набрання рішенням законної сили, подати звіт про його виконання.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 40377598) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80% суддівської винагороди працюючого судді.
Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №1460/18вх. від 20 грудня 2018 року складає 53785,05 грн., - без обмеження граничного розміру, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.
Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2019 року в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №454/19 від 22 січня 2019 року складає 58639,45 грн., - без обмеження граничного розміру, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
В задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали - відмовити.
У відповідності до положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення, та зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у тридцятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили - подати звіт про його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.