03 травня 2019 р. № 400/3133/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ЦЕНТР", вул. Леніна, 33, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017
про:визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2018 № UA504070/2018/00055/1; визнання протиправним та скасування картки відмови від 06.12.2018 № UA504070/2018/00083 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «В-ЦЕНТР» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправною та скасувати прийняте 06.12.2018 Миколаївською митницею ДФС України (надалі - Митниця або відповідач) рішення про відмову у прийнятті митної декларації, викладене у Картці відмови в прийнятті митної декларації № UA504070/2018/00083 (надалі - Картка відмови);
визнати протиправним та скасувати прийняте 06.12.2018 Митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA504070/2018/00055/1 (надалі - Рішення про коригування).
В обґрунтування позову Товариство вказало, що відмова у митному оформленні товарів та визначення відповідачем їх митної вартості за резервним методом не відповідає вимогам Митного кодексу України. Зокрема, висновок, покладений в основу Рішення про коригування, зроблений відповідачем за відсутності належного аналізу наданих документів, без урахування всіх обставин. Відповідач не обґрунтував застосування резервного методу визначення митної вартості товарів та не провів попередню консультацію з позивачем.
У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 44-49) Митниця заперечила доводи позивача повністю, просила у позові відмовити. Зазначила, що надані позивачем під час митного оформлення документи містять розбіжності та ознаки підробки, а саме: у зовнішньоекономічному контракті № 0207/18 від 02.07.2018 (надалі - Контракт) підпис директора суттєво відрізняється від підпису невстановленої особи у рахунку-фактурі № 000716/18 від 23.11.2018 та гр. 1, 6 Контракту не має відповідного заповнення; відсутня інформація щодо вказаних у Контракті складових митної вартості товарів.
В обґрунтування доводів щодо відсутності інформації щодо складових митної вартості товару, вказаних у Контракті, відповідач зазначив, що на дату подання адміністративного позову оплата товарів, згідно з Контрактом, мала була бути здійснена в повному обсязі, проте позивач не надав жодного документа щодо здійснення оплати, що може свідчити про порушення позивачем (який є покупцем за Контрактом) своїх обов'язків та нарахування пені відповідно до умов Контракту.
Також Митниця вказала, що процедура консультацій була проведена шляхом витребування від позивача передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України документів, проте позивач повідомив про неможливість їх надання. Резервний метод визначення митної вартості товарів був застосований в зв'язку з неможливістю застосування (через відсутність необхідної інформації) інших методів, передбачених статтею 57 Митного кодексу України.
У відповіді на відзив (арк. спр. 52-54) Товариство заперечило аргументи відповідача, зокрема, щодо розбіжностей та/або підробок у наданих документів, зазначивши при цьому, що відповідач не встановив коло осіб контрагента, які мають право підписувати документи. До відповіді на відзив, на підтвердження оплати товару, поставленого згідно з рахунком-фактурою № 000716/18 від 23.11.2018, позивач надав копію платіжного доручення № 520 від 12.02.2019 на суму 22 789,03 євро.
Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Представник Товариства подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, проте представника в судове засіданні не направив, про причини його неприбуття суд не повідомив.
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд,
Основним видом діяльності Товариства, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є «дублення шкур і оздоблення шкіри; вичинка та фарбування хутра» (арк. спр. 22-26).
02.07.2018 Товариство та компанія «GIDUE Pellami s.r.I.» (Італія) уклали Контракт на поставку позивачу напівфабрикату шкіри арт. «Краст» (надалі - Товар).
Відповідно до Контракту (арк. спр. 12-16), товарно-транспортної накладної (CMR) № 3177 від 23.11.2018 (арк. спр. 17), рахунку-фактури № 000716/18 від 23.11.2018 (арк. спр. 18), позивач подав 05.12.2018 до митного посту «Первомайськ» митну декларацію (МД) № UA504070/2018/202681, в якій вказав митну вартість Товару - 10 208,66 євро.
06.12.2018 відповідач, не погодившись з митною вартістю товару «шкіра із шкур ВРХ без волосяного покриву, оброблена після дублення, зі шліфованим лицем, лицьовий спилок, у напівшкірах, у вигляді шкіряного напівфабрикату КРАСТ: - арт. "CRUST" чорного кольору завтовшки 1,3 мм/1,5 мм-1,00 мм/1,2 мм- 876,28 м2 - 485 шт., фірма-виробник "GIDUE pellami s.r.I.", (IT) торговельна марка "GIDUE pellami", визначеною позивачем з використанням основного методу (за ціною договору), прийняв Рішення про коригування (арк. спр. 11).
Згідно з Рішенням про коригування, визначений позивачем метод «… за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надані документи, передбачені п. 15.5 зовнішньоекономічного контракту № 0207/18 від 02.07.2018, а також виявлені невідповідності: у зовнішньоекономічному контракті № 0207/18 від 02.07.2018, підпис директора суттєво відрізняється від підпису невстановленої особи у рахунку-фактурі № 000716/18 від 23.11.2018 …».
В Рішенні про коригування Митниця вказала, що «… у зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується. У зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, компонентів, зазначених у с. 62 МКУ, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовується. У зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості товарів, надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені та складається із сум, зазначених у ст.. 63 МКУ, метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовується. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основною для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положенням Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) товару на рівні 21,93 долар США за кг (МД № UA110110 /2018/316275 від 02.11.2018).
Також в Рішенні про коригування відповідач навів перелік документів, що були додатково витребувані, але не надані позивачем, а саме: виписка з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з Карткою відмови (арк. спр. 10), позивачеві було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів із зазначенням такого: «… відповідно до ст.256 МКУ та на підставі ст.55 МКУ надано відмову у зв'язку з невірно визначеною митною вартістю товару ЕМД, згідно рішення про визначення митної вартості від 06.12.2018 № UA504070/2018/00055/1 …». У Картці відмови відповідач навів перелік документів, поданих позивачем для митного оформлення Товару, серед яких зовнішньоекономічний контракт; митна декларація; договір (контракт) про перевезення; рахунок-фактура; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг.
Зміст спірних правовідносин полягає в перевірці дотримання відповідачем вимог законодавства при прийнятті Рішення про коригування та оформлення Картки відмови.
Згідно з пунктом 7 Контракту, Товар поставляється на умовах EXW - Castelgomberto (VI)/ІНКОТЕРМС 2010. Оплата Товару, відповідно до пункту 10 Контракту, здійснюється протягом 30 днів з дати виписки CMR (транспортної накладної).
Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення № 520 від 12.02.2019, Товар, поставлений згідно з CMR № 3177 від 23.11.2018 та рахунком №000716/18 від 23.11.2018, було оплачено 12.02.2019, тобто з порушенням встановленого Контрактом строку.
Як вказано у пункті 9.1 Контракту, продавець разом з товаром повинен передати на адресу покупця такі документи: рахунок-фактуру, сертифікат походження (EURO 1), пакувальний лист, CMR. Згідно з пунктом 15.5 Контракту, на який посилається відповідач у рішенні про коригування, ціна, вказана в інвойсах, включає вартість пакування або інших засобів захисту, які необхідні за звичайних умов транспортування для запобігання пошкодження.
Інформації про додаткові (відносно пункту 9.1 Контракту) документи пункт 15.5 Контракту не містить. Отже, викладені у Рішенні про коригування доводи про те, що Товариство не надало документів, передбачених пунктом 15.5 Контракту, не відповідають дійсності.
Від імені контрагента позивача - "GIDUE Pellami s.r.І." - контракт підписано його директором. Посаду особи, яка підписала рахунок-фактуру (інвойс), не зазначено. Підписи уповноважених осіб контрагента позивача на Контракті та на рахунку-фактурі на зовнішній вигляд відрізняються.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Процедура визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюється розділом ІІІ Митного кодексу України.
Відповідно до частини першої 1 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як зазначено в частинах першій - третій статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною першою статті 58 Митного кодексу України встановлені умови щодо застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), зокрема, такий метод може бути використаний тільки за умови відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, крім випадків, прямо передбачених Митним кодексом України.
Згідно з частинами другою - п'ятою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частинами першою - третьою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Виходячи з викладеного, орган доходів і зборів може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості та прийняти рішення про коригування митної вартості виключно за наявності в нього обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як вказано вище, згідно з Рішенням про коригування, відповідач не застосував митну вартість, визначену позивачем, у зв'язку з тим, що подані останнім документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, Товариством не надані документи, передбачені пунктом 15.5 Контракту, а також у зв'язку з тим, що Митниця дійшла висновку про те, що Контракт та рахунок-фактуру підписали різні особи.
При цьому, зазначивши про відсутність у документах позивача всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, митний орган не вказав, які саме з необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості дані відсутні.
Суд відхилив як недоречний аргумент відповідача (висловлений у відзиві на позов) про те, що наслідком несвоєчасної оплати Товару може бути нарахування контрагентом позивача пені, що, на думку Митниці, збільшить вартість Товару. По-перше, виходячи з тексту Рішенні про коригування, цей довід не був зазначений в якості підстави для незгоди з визначеною Товариством митною вартістю Товару. По-друге, строк сплати за Контрактом на момент подання Товариством ВМД не сплинув, отже, у відповідача взагалі не було (і не могло бути) будь-якої інформації про те, що оплату проведено несвоєчасно. По-третє, нарахування контрагентом позивача пені не має своїм наслідком зміну ціни Товару, про що прямо вказано у пункті 11.1 Контракту. Крім цього, згідно з частиною восьмою статті 58 Митного кодексу України, термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості.
Як вказано вище, не відповідає дійсності викладена у Рішенні про коригування інформація про те, що Товариство не надало документів, передбачених пунктом 15.5 Контракту, оскільки цим пунктом взагалі не визначені будь-які документи (окрім інвойсів).
Суд встановив, що позивач під час митного оформлення товарів надав усі документи, передбачені пунктом 9.1 Контракту, а саме: рахунок-фактуру, сертифікат походження, пакувальний лист, CMR.
Щодо твердження відповідача про те, що у Контракті підпис директора суттєво відрізняється від підпису невстановленої особи у рахунку-фактурі № 000716/18 від 23.11.2018, суд зазначив, що така відмінність не є свідченням недостовірності документа. Суд погодився з аргументом позивача стосовно того, що «коло осіб контрагента, які мають право підписувати документи, відповідач не перевіряв», і зауважив, що право контрагента позивача уповноважувати осіб на підписання від його імені певних документів, визначається із врахуванням норм законодавства країни контрагента.
Суд також відхилив викладені у відзиві на позов твердження Митниці про те, що «гр. 1, 6 наданого контракту не має відповідного заповнення». По-перше, це не відповідає дійсності (у Контракті взагалі немає граф, а у відповідних пунктах відсутні будь-які пропуски). По-друге, у Рішенні про коригування Митниця не вказала на недоліки Контракту як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості.
Інших підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю в Рішенні про коригування не наведено.
За таких обставин, суд визнав недоведеним, що під час винесення спірного рішення у відповідача були обґрунтовані підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Отже, у відповідача були відсутні підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Щодо визначення митної вартості за резервним методом, необхідно враховувати, що, згідно з частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України, резервний метод (який належить до другорядних методів визначення митної вартості) застосовується в тому разі, якщо неможливо застосувати жоден з інших методів, передбачених Митним Кодексом України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Законодавство не визначає, яким саме чином мають проводитись консультації між органом доходів і зборів та декларантом щодо визначення митної вартості. У відзиві відповідач пояснив, що процедура консультації під час визначення митної вартості була проведена ним шляхом витребування додаткових документів. Разом з тим, з урахуванням змісту частини третьої статті 53 Митного кодексу України, виходячи з відзиву Митниці на позов, та Рішення про коригування, документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, були витребувані у позивача з метою підтвердження числових значень складових заявленої позивачем митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не під час проведення процедури консультацій. За таких обставин, суд дійшов висновку, що Рішення про коригування із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості було прийнято без проведення процедури консультацій з позивачем.
Суд не взяв до уваги посилання відповідача на наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», оскільки вказаний документ не зареєстровано Міністерством юстиції України, відповідно, він не є обов'язковим для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт (підпункт «б» пункту 4 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2812.1992 № 731. Крім цього, нормами зазначеного наказу жодним чином не підтверджується обґрунтованість прийнятого відповідачем Рішення про коригування.
Згідно з частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши аргументи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що Рішення по коригування є таким, що прийнято необґрунтовано, за відсутності підстав, встановлених законодавством, та в порушення способу, встановленого законодавством.
Таким чином, прийняттям Рішення про коригування відповідач порушив права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості від 06.12.2018 № UA504070/2018/00055/1 належить визнати протиправним та скасувати.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування Картки відмови суд зазначив наступне.
Частиною першою статті 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Підставою для оформлення Картки відмови стало неправильне, на думку Митниці, визначення позивачем митної вартості.
Отже, оформлення Картки відмови є результатом прийняття Рішення про коригування.
Оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування, оформлена на його підставі Картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом його стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС України.
Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ЦЕНТР" (вул. Леніна, 33, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 36416075) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС України від 06.12.2018 про відмову у прийнятті митної декларації, викладене у Картці відмови в прийнятті митної декларації № UA504070/2018/00083.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС України від 06.12.2018 про коригування митної вартості товарів № UA504070/2018/00055/1.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ЦЕНТР" (вул. Леніна, 33, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 36416075) судовий збір в сумі 1762,00 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 12.12.2018 № 18221, та в сумі 3238,90 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 09.01.2019 № 18643.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна