27 березня 2019 року Справа № 160/602/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати йому пенсію на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірними та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати з 21.09.2018 року йому пенсію на пільгових умовах за Списком №1, врахувавши довідку від 13.03.2015 року №29919, яка була видана ДСП "Чорнобильська АЕС", періоди його роботи з 10.01.1992 р. по 06.06.1993 р., з 20.09.1994 р. по 10.04.1996 р., з 13.07.1998 р. по 04.03.2002 р., період в зоні іонізуючого випромінювання у кількості 292 дня, в тому числі, який відпрацьовано з 07.06.1993 р. по 19.09.1994 р., з 11.04.1996 р. по 12.07.1988 р. за Списком №1, що дає право на вихід на пенсію у 52 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він досяг необхідного пенсійного віку, тому у вересні 2018 року звернувся до структурного підрозділу відповідача щодо призначення йому пенсії за Списком №1, згідно із ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та надав заяву на призначення йому пенсії, разом із переліком документів. Проте, у відповіді на звернення відповідач відмовив йому у призначенні пільгової пенсії, з підстав невідповідності довідки, виданої ДСП «Чорнобильська АЕС» від 13.03.2015 року №29919, нормам чинного законодавства. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому він звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про характер виконуваної ним роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається період роботи; результати атестації робочих місць. Позивачем для призначення пенсії було надано довідку №29919 від 13.03.2015 року, що суперечить чинним нормативно-правовим актам та, відповідно, не є підставою для здійснення розрахунку пільгового стажу позивача. Згідно із цією довідкою та листом Пенсійного фонду України №307/03 від 14.01.2019 року про результат звірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами ОСОБА_1, останній відпрацював в зоні відчуження 195 днів з 07.06.1993 року по 12.07.1998 року. Отже на момент звернення щодо призначення пенсії 21.09.2018 року, стаж роботи позивача з 10.01.1992 року по 04.03.2002 року не може бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-8), 21.09.2018 року звернувся до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №9 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №1, згідно із ст.114 Закону №1058-IV.
Листом від 21.12.2018 р. №283/03.13-35 отримав «Повідомлення про відмову в призначенні пенсії», в якому зазначено, що відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637, для підтвердження стажу за спеціальністю приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій встановленої форми. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Підприємством ДП "Чорнобильська АЕС" видана довідка від 13.03.2015 р. №29919, яка не відповідає нормам чинного законодавства, відсутні вимоги передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637. Згідно з наданими документами загальний стаж роботи становить 35 років 2 місяці 10 днів (а.с.22-23).
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст.114 Закону 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Таким чином, право звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, при наявності стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, залежить від 3-х умов; 1) досягнення віку, встановленого абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV; 2) наявність стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці не менше половини такого стажу, тобто не менше 5 років; 3) наявність страхового стажу не менше 22 років (абз.18 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV).
Відповідно до копії трудової книжки позивача серії БТ-І №9213413, у період з 10.01.1992 року по 06.06.1993 року він працював на НВО «Чорнобильська АЕС» в якості водія автокрану 2 класу на всі марки а/кранів в гаражі №2 м.Чорнобиль; з 07.06.1993 року по 19.09.1994 року працював водієм а/крану 2 кл. в АК №3 м.Славутича; з 20.09.1994 року по 10.04.1996 року працював водієм а/крана 2 кл. в гаражі №3 м.Прип'ять; з 11.04.1996 року по 12.07.1998 року працював водієм а/крана 2 кл. в гаражі №1 м.Славутич; з 13.07.1998 року по 04.03.2002 року працював в гаражі №2 (м.Чорнобиль) машиністом автокрана шостого розряду та водієм другого класу всіх марок автомобілів згідно відкритим категоріям (а.с.10-21).
Згідно із службовою запискою від 04.03.2015 року №87ОРЗП, ОСОБА_2 відпрацював в зоні іонізуючого випромінювання 195 днів, а саме, у період з 07.06.1993 року по 19.09.1994 року, з 11.04.1996 року по 12.07.1998 року (а.с.25).
Також відповідно до довідки №5695, наданої ДСП «Чорнобильська АЕС», позивач отримав дозу зовнішнього випромінювання за період роботи на Чорнобильській АЕС з 19.05.1992 року по 31.07.1996 року, з 08.10.1997 року по 30.11.1997 року та з 25.08.1998 року по 04.03.2002 року (а.с.26).
Таким чином, загальна кількість днів у зоні іонізуючого випромінювання склала 292 дні, тобто, 9 місяців і 22 дні.
Матеріалами справи підтверджується, що не заперечується відповідачем, що разом з іншими документами, позивачем до пенсійного органу було подано довідку ДСП "Чорнобильська АЕС" від 13.03.2015 року №29919, якій зазначалися періоди роботи позивача та підтверджували стаж роботи, зазначений у трудовій книжці.
Таким чином, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії, яку було надано відповідачу, а також трудової книжки ОСОБА_1, стаж його роботи за Списком №1 складає більше половини необхідного, отже, відповідно до зазначених вище положень закону, позивач має право на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 8 років, тобто на призначення пенсії у 52 роки.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Зазначені професії у трудовій книжці позивача, у періоди роботи на НВО «Чорнобильська АЕС» відносяться до Списку №1.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.1 ст.48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Судом встановлено, що не заперечується відповідачем, що позивачем для призначення йому пенсії було надано трудову книжку, яка містить записи про період та характер роботи, а також довідки, які уточнюють особливо шкідливі та особливо важки умови праці. Таким чином, стаж роботи позивача у період з 10.01.1992 року по 04.03.2002 року відноситься до пільгового стажу за Списком №1, що дає право на вихід на пенсію у 52 роки, тому дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до ст.114 Закону (№1058-IV) є протиправними.
Щодо посилання відповідачем, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; результати атестації робочих місць, суд вважає, що відсутність таких записів не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, враховуючи, що він має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами.
Пунктом 10 Порядку №383 чітко встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу, та у разі відсутності в трудовій книжці відомостей що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, необхідно подати уточнюючу довідку передбачену пунктом 20 Порядку №637, проте, матеріалами справи підтверджується, що в трудовій книжці позивача містяться відомості, що визначають його право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року)) визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції №0.0.1239634202.1 від 16.01.2019 року (а.с.3). Отже, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 262, 263 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_1, пенсію на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з 21.09.2018 року, з врахуванням довідки від 13.03.2015 року №29919, яка була видана ДСП "Чорнобильська АЕС", періоди його роботи з 10.01.1992 р. по 06.06.1993 р., з 20.09.1994 р. по 10.04.1996 р., з 13.07.1998 р. по 04.03.2002 р., період в зоні іонізуючого випромінювання у кількості 292 дня, в тому числі, який відпрацьовано з 07.06.1993 р. по 19.09.1994 р., з 11.04.1996 р. по 12.07.1988 р. за Списком №1, що дає право на вихід на пенсію у 52 роки.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; рнокпп НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн. (сiмсот шiстдесят вiсiм гривень 40 копiйок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя Кучма К.С.