КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
17 квітня 2019 року № 810/3209/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ), у якому, враховуючи зміну та уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в розрахунку 58% відповідних сум грошового забезпечення, визначених на підставі довідки № П-1124 року від 26 травня 2017 року, а також доплату за минулий час за 12 місяців в розмірі 9 369,60 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ з 01 травня 2018 року провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки № П-1124 від 26 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення в розрахунку 58% відповідних сум грошового забезпечення для перерахунку пенсії, визначених на підставі довідки № П-1124 року від 26 травня 2017 року, а також доплату за минулий час за 12 місяців в розмірі 9369,60 грн.
Обґрунтовуючи позов зазначає, що з 01 квітня 2010 року йому як особі начальницького складу органів внутрішніх справ України призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262XII). Перебуває на обліку в ГУ ПФУ.
Посилається на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року № 900-VIII, пунктом 2 частини 1 якого внесено зміни у статтю 63 Закону № 2262XII та після частини другої її доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не здійснення йому перерахунку та виплати пенсії в розрахунку 58 % відповідних сум грошового забезпечення, визначених на підставі довідки № П-1124 року від 26 травня 2017 року, а також доплату за минулий час за 12 місяців в розмірі 9 369,60 грн протиправною та такою, що порушує його право на належний перерахунок призначеної пенсії.
Позивач в суді позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача, будучи належно повідомленим про час і місце проведення судового засідання, у судове засідання не з'явився. У наданому суду відзиві позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач був звільнений відповідно п.б ст.64 «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» в запас, а не у відставку, тому пенсія не може бути призначена з урахуванням 58 % відповідних сум грошового забезпечення. Також зазначає, що позов поданий після закінчення строків звернення до суду, а тому має бути залишений без розгляду. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, однак 08.06.2018 до суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про розгляд справи з викликом учасників справи та відзив на позовну заяву. Київський окружний адміністративний суду задовольнив вказане клопотання та призначив розгляд справи за викликом учасників справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до наказу по апарату Міністерства внутрішніх справ України № 513 о/с від 28 березня 2010 року майора міліції ОСОБА_1, головного опероуповноваженого - інспектора відділу управління операвних розробок міжрегіональних та міжнародних наркоугрупувань Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків звільнено в запас Збройних сил України за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням) з вислугою років 21 рік 09 місяців 03 дні.
Починаючи з 01 квітня 2010 року позивачеві призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Перебуває на обліку в ГУ ПФУ, яким йому здійснюється нарахування та виплата пенсії.
За результатами обстеження згідно свідоцтва про хворобу від 25 червня 2010 року госпітальної військово - лікарської комісії ЦГ МВС України №213 позивача визнано придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та таким, що має захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
В подальшому, на підставі поданої позивачем заяви та вказаного вище свідоцтва про хворобу, 14 липня 2010 року наказом по апарату Міністерства внутрішніх справ України №1245 о/с, у наказ по апарату Міністерства внутрішніх справ України № 513 о/с від 28 березня 2010 року було внесено часткові зміни у частині формулювання причин звільнення позивача, згідно яких вказано вважати позивача ОСОБА_1 звільненим у запас Збройних сил України за пунктом 64 "б" (у зв'язку з хворобою).
Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 26 травня 2017 року №П-1124, за посадою на день звільнення, а саме: головний опероуповноважений - інспектор Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків Міністерства внутрішніх справ України, відповідачем проведено нарахування пенсії ОСОБА_1 у розмірі до 53% від сум його грошового забезпечення (тобто від 14 416 грн), що становить 7 640,48 грн - щомісячний розмір пенсії.
19 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з 53% на 58% від відповідних сум грошового забезпечення, пославшись на вказані вище накази по апарату Міністерства внутрішніх справ України від 28 березня 2010 року № 513 о/с та від 14 липня 2010 року №1245 о/с та норми закону.
18 травня 2018 року Головне Управління Пенсійного Фонду України в Київській області листом №1611/Т-01 повідомило, що позивачу правомірно призначена пенсія із розрахунку 53% відповідних сум грошового забезпечення (за вислугу років 50 %, за один рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення), оскільки він був звільнений у запас, а не у відставку.
Вважаючи вказану відповідь відповідача відмовою у перерахунку пенсії, а дії відповідача - протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд дійшов таких висновків.
Щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду в відповідності до статті 122 КАС України, суд зазначає наступне.
Пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом власністю, майном.
Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань, тому адміністративний позов, що стосується пенсійних виплат, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в розрахунку 58% відповідних сум грошового забезпечення, визначених на підставі довідки № П-1124 року від 26 травня 2017 року, а також доплату за минулий час за 12 місяців в розмірі 9 369,60 грн, суд зазначає таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, які мають право на пенсію регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Відповідно до вимог п. б ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач має право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону як особа начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок).
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що елементарний синтаксичний розбір пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" свідчить про те, що ця норма розповсюджується на осіб, звільнених за віком або на осіб, звільнених через хворобу незалежно від того звільнені вони у відставку чи в запас, оскільки таке твердження позивача зводиться до його незгоди з формулюванням статті Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яку законодавець зазначив саме в такому вигляді.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" передбачає, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Ураховуючи те, що позивач звільнений не у відставку, а в запас, суд вважає, що Головне Управління пенсійного фонду України в Київській області правомірно визначило розмір пенсії виходячи з вислуги років понад 20 років у розмірі 53 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Відповідно до положень статті 172 КАС України, позовна вимога про зобов'язання ГУ ПФУ з 01 травня 2018 року провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки № П-1124 від 26 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення в розрахунку 58% відповідних сум грошового забезпечення для перерахунку пенсії, визначених на підставі довідки № П-1124 року від 26 травня 2017 року, а також доплату за минулий час за 12 місяців в розмірі 9369,60 грн, є похідною від основної, та задоволенню не підлягає, оскільки не підлягає задоволенню основна позовна вимога.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року та Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року № 900-VIII, але з такою позицією суд не погоджується, оскільки право на призначення та виплату грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» мають виключно особи, останнім місцем роботи яких є органи міліції, а також пенсіонери МВС. Враховуючи те, що станом на день звільнення позивача, тобто на 28 березня 2010 року, останнім місцем роботи позивача в званні майора міліції (старший начальницький склад) було Міністерство внутрішніх справ України, де він займав посаду головного опероуповноваженого - інспектора Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків Міністерства внутрішніх справ України, то до нього застосовується Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року, який діяв на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а не Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року та Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114.
Відповідно п.б ст.64 Положення «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово - лікарської комісії.
За таких обставин, суд вважає, що Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року та Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року не підлягають застосуванню до позивача, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду № П/811/642/17 від 25 травня 2018 року.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704,80 грн, понесені позивачем, розподілу не підлягають.
На підставі викладеного вище, керуючись статтями 241-251 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 22 квітня 2019 р.