06 травня 2019 року Справа № 160/788/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
25.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області(далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.03.2019 року, просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії регіональною рівня Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних про відмову в такій реєстрації від 19.11.2018 року №992661/40895202;
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №48441/40895202/2 від 05.12.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №20 від 31.10.2018 року, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" та зобов'язати орган Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкової накладної №20 від 31.10.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати незаконним рішення, протокол комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.10.2018 року №373 про визначення позивача таким, що відповідає п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області виключити з бази ризикових платників Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарго-Терра» в базі даних 1С «Податковий блок»;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом місячний строк звіт про виконання судового рішення з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарго-Терра» суму сплачених судових витрат у розмірі 5 763,00 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору складського зберігання зерна №33 від 30.08.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Дельта Вільмар», позивачем було оформлено податкову накладну №20 від 31.10.2018 року на суму 139 824,81 грн., яку було направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, згідно отриманої Квитанцій про реєстрацію податкова накладна доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України та прийнята, але її реєстрацію в ЄРПН зупинено, оскільки обсяг постачання товару/послуги 52.10.13 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку, ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. На виконання вимог п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку №117 позивачем було направлено повідомлення про подання пояснень та копії документів, які підтверджують реальність господарських операцій щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Однак комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було прийнято оспорювані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач направив скарги, проте скарги було залишено без задоволення, а рішення без змін. Позивач вважає, що оспорювані рішення приймалися безпідставно, оскільки позивачем надавалися усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Крім того, рішення відповідача чітко не визначено, яких саме документів не вистачає для прийняття позитивного рішення.
29.01.2019 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду документу про сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн. за подання даного адміністративного позову (а.с. 102).
18.02.2019 року представником позивача надано до суду документи на виконання ухвали суду від 29.01.2019 року.
19.02.2019 року ухвалою суду було відкрито провадження у адміністративній справі №160/788/19 та призначено до розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами на 18.03.2019 року (а.с. 2).
07.03.2019 року представником відповідача-1 було подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що оспорювані рішення було прийнято комісією регіонального рівня, а тому Державною фіскальною службою України не було вчинено дій/бездіяльності, які б породжували, змінювали або припиняли права та обов'язки позивача. Крім того, зобов'язання зареєструвати податкові накладні є похідною вимогою до Державної фіскальної служби України від вимог до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оскільки скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації відповідної податкової накладної відповідно до п. 28 Порядку №117.
07.03.2019 року представником відповідача-2 було подано письмовий відзив на позов, в якому останній просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході аналізу господарської операції та наданих первинних документів встановлено, що позивачем не в повному обсязі надано документи, які розкривають зміст проведених господарських операцій, зокрема не надано рахунки-фактури, сертифікати походження товарів, складських квитанцій.
14.03.2019 року ухвалою суду було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" про зміну позовних вимог та відкладено розгляд справи на 08.04.2019 року (а.с. 128-129).
08.04.2019 року ухвалою суду, у зв'язку із не наданням представником відповідача-2 відзиву на заяву про заміну позовних вимог, було відкладено розгляд справи на 17.04.2019 року (а.с. 135).
17.04.2019 року ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача-2 про продовження терміну для надання відзиву по справі та відкладено розгляд справи на 06.05.2019 року (а.с. 142).
Зазначена ухвала суду була отримана представником відповідача-2 23.04.2019 року, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи (а.с. 144).
Станом на 06.05.2019 року відповідачі не скористалися своїм правом надати відзив на позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, а тому суд на підставі ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" 13.10.2016 року зареєстровано як юридичну особу за адресою: 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Будівельників, буд. 129, основними видом економічної діяльності є: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, 10.41 виробництво олії та тваринних жирів, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 52.10 складське господарство, 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна, 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується копією виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 35-37).
Так, 30.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Дельта Вільмар» (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна №33, відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язаний передати зернові культури, а Зерновий склад зобов'язаний на визначених умовах цього Договору та діючого законодавства України прийняти зерно на зберігання та повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому Договором (а.с. 25-28).
На виконання умов договору та за послуги елеватора за зберігання насіння соняшника у період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" було виставлено рахунок на оплату послуг №58 від 31.10.2018 року у розмірі 139 824,81 грн., який було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Дельта Вільмар», що підтверджується платіжним дорученням №9180644 від 01.1.2018 року та актом прийому-передавання виконаних робіт №58 від 31.10.2018 року, наявних у матеріалах справи (а.с. 22, 23, 24).
Згідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було оформлено за вказаною господарською операцією податкову накладну №20 від 31.10.2018 року, що підтверджується копією наведеної податкової накладної (а.с. 16).
Вказані податкові накладні були доставлені до ДФС України, документ було прийнято, проте реєстрацію податкової накладної №20 від 31.10.2018 року було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки обсяг постачання товару/послуги 52.10.13 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку, ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, що підтверджується змістом Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 17).
15.11.2018 року позивачем було подано Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено за №1, а також надано пояснення щодо виду діяльності підприємства та докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами (а.с. 20).
Проте, 19.11.2018 року відповідачем-2 було прийнято оскаржуване рішення №992661/40895202 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №20 від 31.10.2018 року, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявних певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (а.с. 33-34).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач 26.11.2018 року подав скаргу до Державної фіскальної служби України, проте рішеннями Комісії з питань розгляду скарг за №48441/40895202/2 від 05.12.2018 року скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін (а.с. 15).
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок №1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21 лютого 2018 року (далі - Порядок №117).
За змістом пп. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України, накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Положенням пункту 201.10 статті 201 ПК України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201,16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пп. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1. цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2. цього пункту (пп. 201.16.3. п. 201.16. ст. 201 ПК України).
При цьому, зазначені норми податкового законодавства кореспондуються і з положеннями Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, п. 12 Порядку №117 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
За змістом п. 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку, зазначених у Листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року, податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
Згідно з п. 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Проте, зі змісту Квитанції №1 вбачається, що відповідачем не дотримано вимоги п. 13 зазначеного Порядку №117 та не вказано: розрахованих показників критерію, якому на думку відповідача відповідає позивач; та конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. У Квитанції №1 лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.
Також, положеннями п. 7 Порядку №117 чітко визначено умови зупинення реєстрації ПН/РК, це: відповідність критеріям (а не критерію) ризиковості здійснення операції, крім ПН/РК, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку. Тобто повинна мати місце сукупність ризикових умов; ступені ризиків мають бути достатніми для зупинення реєстрації.
Отже, зупинення реєстрації ПН/РК за критерієм п.п.2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 75 %) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС; відсутність товару/послуги у Таблиці даних платника податку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкової накладної №20 від 31.10.2018 року не відповідає умовам критерію п.п. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки в квитанції №1 міститься лише загальне посилання на п.п.2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести обсяг постачання до переліку ризикових.
З матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваному Рішенні про відмову в реєстрації ПН підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних вказано ненадання платником податку копій документів, а саме: ненадання платником податку копій документів.
Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (додаток 2 до вказаного Порядку).
Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.
Проте, в порушення наведених вимог законодавства оскаржуване рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податку копій документів без конкретизації, які саме документи містять недоліки, що не дозволяють приймати їх до податкового і бухгалтерського обліку, та у чому такі недоліки полягають.
Рішення суб'єкта владних повноважень не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість.
Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують підставу для реєстрації податкової накладної, а отже контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №20 від 31.10.2018 року, прийняте не у спосіб визначений законом, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, суд дійшов висновку, що підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №20 від 31.10.2018 року, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваного рішення та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади, як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського Суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
За приписами пункту 4 ч. 2 ст. 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дій.
Окрім того, і за приписами підпункту 201.16.4 пункту 201.16 ст.201 ПК України визначено, що ПН/РК, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРПН.
Так, у першому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією.
У другому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення, оформленого протоколом комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №373 від 29.10.2018 року про визначення позивача таким, що відповідає п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, суд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, затвердженого наказом ДФС №144 від 21.03.2018 року (далі - Порядок №144), визначено, що усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України.
Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв.
Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", та оформлюється протоколом.
До протоколу засідання Комісій обов'язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.
За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення / виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платників з ознаками ризиковості.
У разі відповідності платника податків показнику оцінки ступеня ризиків, визначеному п. 1.6 Критеріїв, - включення до переліку здійснюється за рішенням Комісій.
Так, Державна фіскальна служба України, згідно до Порядку №144, листом від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 визначила Критерії ризиковості платника податку.
Згідно п. 1.6 Критеріїв ризиковості визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;
- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що у разі якщо на підставі наявної податкової інформації контролюючим органом виявленні факти наявності ознак ризиковості платника податків згідно до пп. 1.6 Критеріїв ризиковості, за результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення головою Комісії забезпечується негайне внесення інформації щодо включення такого платника до переліку платників податків як платника з ознаками ризиковості.
Так, зі змісту копії оспорюваного рішення, оформленого протоколом засідання відповідної комісії №373 від 29.10.2018 року, вбачається, що висновок про відповідність позивача критеріям ризиковості зроблено за результатом розгляду фінансово-господарської діяльності та схеми роботи підприємства на підставі оперативної інформації ДФС України, при цьому, вказане рішення взагалі не містить жодного аналізу такої інформації, у ньому не зазначено на підставі яких саме матеріалів платника податку позивача віднесено до переліку ризикових, окрім того, вказане оспорюване рішення взагалі не містить жодної обставини з їх вичерпного переліку, встановленого пп. 1.6 Критеріїв ризиковості, тобто вказане рішення є невмотивованим.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, що оформлене протоколом засідання Комісії №373 від 29.10.2018 року є невмотивованим, необґрунтованим, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України №48441/40895202/2 від 05.12.2018 року, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок розгляду скарг) розгляд скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - скарга) здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.
Відповідно до п. 13 Порядку розгляду скарг за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень:
задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;
залишає скаргу без розгляду.
Згідно з пп. 15-17 Порядку розгляду скарг за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, та надсилає його платнику податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Про залишення скарги без розгляду комісія ДФС з питань розгляду скарг повідомляє платнику податку із зазначенням обґрунтованих причин у строк, визначений пунктом 56.23статті 56 Кодексу.
Якщо рішення щодо скарги не надсилається платнику податку протягом строку, визначеного пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податку з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
За приписами п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26.11.2018 року позивачем було подано скаргу за реєстраційним №9262333352 на рішення №992661/40895202 від 19.11.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №20 від 31.10.2018 року. За результатами розгляду зазначеної скарги рішенням Комісії з питань розгляду скарг за №48441/40895202/2 від 05.12.2018 року скаргу залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, яке було 06.12.2018 року отримано позивачем.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що під час розгляду скарги позивача Комісією з питань розгляду скарг було дотримано строки розгляду таких скарг, визначених нормами вищезазначених нормативно-правових актів, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України №48441/40895202/2 від 05.12.2018 року не підлягають задоволенню.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку, передбаченому ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що позивач заявляючи позовну вимогу про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку, передбаченому ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, жодним чином не обґрунтував її.
Отже, у даному випадку суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього після набрання рішенням законної сили. Доказів зворотного позивачем не надано.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 881,50 грн., згідно розрахунку (3 842,00+1 9212,00):2=2 881,50 грн.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач діяв всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарго-Терра" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії регіональною рівня Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних про відмову в такій реєстрації від 19.11.2018 року №992661/40895202.
Зобов'язати орган Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкової накладної №20 від 31.10.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Визнати незаконним та скасувати рішення, оформлене протоколом комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.10.2018 року №373 про визначення позивача таким, що відповідає п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області виключити з бази ризикових платників Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарго-Терра» в базі даних 1С «Податковий блок».
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарго-Терра» (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Будівельників, буд. 129, код ЄДРПОУ 40895202) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) суму судового збору у розмірі 2 881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню 50 коп.)
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець