06 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1061/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання неправомірним та скасування розпорядження 03150000472 від 21.01.2019 року про відмову у перерахунку пенсії, зобов'язання зарахувати до стажу державної служби період роботи з 07.06.1994 року по 15.05.2017 року та провести перерахунок пенсії з 16.01.2019 року з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Володимир-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №№ 2,4 від 16.01.2019 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у Володимир-Волинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію за віком. Оскільки робота в органах державної податкової служби дає право на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", а також враховуючи стаж державної служби понад 20 років, вважає, що має право на перерахунок пенсії, як державному службовцю, у зв'язку із чим 16.01.2019 року звернулася до відповідача із відповідною заявою. Проте, Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області розпорядженням №03150000472 від 21.01.2019 відмовило позивачу у перерахунку пенсії, мотивуючи це тим, що за нормами Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХП та актами Кабінету Міністрів України, а тому позивач не має права на перехід з пенсії за віком, на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу".
Позивач вважає вищевказане розпорядження відповідача протиправним, таким що порушує її право на пенсійне забезпечення, відповідно до Закону України "Про державну службу", а відтак просить визнати неправомірним та скасувати розпорядження 03150000472 від 21.01.2019 року про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язати зарахувати до стажу державної служби період роботи з 07.06.1994 року по 15.05.2017 року та провести перерахунок пенсії з 16.01.2019 року з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Володимир-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №№ 2,4 від 16.01.2019 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 02.05.2019 позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що за нормами Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, а тому посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХП та актами Кабінету Міністрів України.
У зв'язку із чим, позивачу до стажу державної служби не може бути зараховано періоди роботи в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання.
Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Володимир-Волинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
16.01.2019 позивач звернулася до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області з заявою щодо переведення її з пенсії призначеної за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 (далі - Закон №889).
Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області розпорядженням №03150000472 від 21.01.2019 відмовило позивачу у перерахунку пенсії, мотивуючи це тим, що за нормами Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХП та актами Кабінету Міністрів України, а тому позивач не має права на перехід з пенсії за віком, згідно Закону №1058, на пенсію, відповідно до Закону №889.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданої 01.08.1979 року, судом встановлено, що позивач працювала:
з 01.08.1979 року по 01.08.1982 року на посаді бухгалтера Устилузького споживчого товариства Володимир-Волинської райспоживспілки;
з 02.08.1982 року по 13.12.1993 року на посадах бухгалтера, заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера Володимир-Волинської міжрайбази;
з 14.12.1993 року по 31.03.1994 року на посаді головного бухгалтера Володимир-Волинського ресторану «Дружба»;
з 04.04.1994 року по 15.05.2017 року па посадах державного податкового інспектора, старшого та головного державного податкового ревізора-інспектора Володимир-Волинської державної податкової інспекції, яка на момент звільнення позивача називалась Володимир-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.
При цьому, 07.06.1994 року прийняла присягу державного службовця.
01.09.1994 року присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби III-го рангу».
30.06.1999 року присвоєно звання «Інспектор податкової служби ІІ-го рангу».
17.11.2016 року присвоєно чергове спеціальне звання «Інспектор податкової та митної служби 1-го рангу».
21.06.2013 року присвоєно 13 ранг державного службовця.
Загальний стаж роботи складає 40 років 08 місяців 02 дні, з них стаж роботи в органах державної податкової служби - 23 роки 01 місяць 29 днів.
З матеріалів справи вбачається, що Володимир-Волинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області не зараховано до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 з 07.06.1994 року по 15.05.2017 року в органах державної податкової служби.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723 (далі - Закон №3723, який втратив чинність на підставі Закону №889 від 10.12.2015, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на вищезазначену норму, можна дійти висновку, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, до 01.05.2016 (набрання чинності Законом №889) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723.
Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі №295/16375/16-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби через не зарахування періода роботи в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №503-р.
Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №503-р віднесено посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, до категорій посад державних службовців. При цьому, дане розпорядження не містить застережень про те, що працівники державних податкових інспекцій, які мають спеціальні звання, не є державними службовцями.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працювали в державних органах та їх апараті, визначав Закон України "Про державну службу" №3723 (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби).
Відповідно до ст. 1 цього Закону №3723, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч.2 ст.9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому, Закон №3723 застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 04 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби; далі - Закон №509).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №509, Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади.
Отже, у спірних періодах позивач займала посаду державної служби в органі державної податкової служби та була державним службовцем відповідно до Закону №3723.
Також, відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, відповідачем протиправно не враховано до стажу державної служби періоди роботи позивача в у державній податковій службі з 07.06.1994 року до 15.05.2017 року, а відтак спірне розпорядження є протиправним.
Частиною 3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, а тому і перерахунок слід здійснити з дня подачі заяви позивачем.
Оскільки пенсію позивачу вже призначено в 2018 році, а тому з урахуванням протиправності спірного розпорядження №03150000472 від 21.01.2019 відповідач зобов'язаний перевести позивача на пенсію відповідно до Закону №889, здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати звернення позивача із відповідною заявою, тобто з 16.01.2019 року.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач в ході розгляду справи не довів правомірності своїх дій та рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області №03150000472 від 21.01.2019 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання зарахувати до стажу державної служби період роботи з 07.06.1994 року по 15.05.2017 року та провести перерахунок пенсії з 16.01.2019 року з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Володимир-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №№ 2,4 від 16.01.2019 року.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн., тому зважаючи на задоволення позову повністю, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 768, 40 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про державну службу", суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області №03150000472 від 21.01.2019 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 07.06.1994 року по 15.05.2017 року та провести перерахунок пенсії з 16.01.2019 року з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Володимир-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №№ 2,4 від 16.01.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1
Відповідач: Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, адреса: 44702, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Соборна, 1.
Суддя Ю.Ю. Сорока