м. Вінниця
06 травня 2019 р. Справа № 120/983/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до: 2-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Київська, б. 31, м. Вінниця, 21100)
про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 (далі - законний представник 1), ОСОБА_2 (далі - законний представник 2) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до 2-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є прихожанином Хресто-Воздвижного храму єпархії Української Православної церкви м. Вінниці, у зв'язку з цим він не бажає оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, оскільки вона містить в собі безконтактний електронний носій із персональними даними, від обробки яких позивач відмовляється. Від так позивач та законні представники звернулись до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою про оформлення позивачеві паспорту виключно у формі паспортної книжечки зразка 1994 року. Їм було відмовлено у цьому та зазначено про можливість звернення з таким клопотанням за місцем своєї реєстрації, що й було зроблено. Однак відповідач відмовив у видачі позивачеві паспорту у формі книжечки, оскільки порядок, що регулює питання видачі такого паспорта втратив чинність та повідомив про те, що людина не має права на власний розсуд обирати яким документом вона може посвідчити свою особу та підтвердити громадянство. Вважаючи, що такі дії відповідача порушують законні права позивача як громадянина України та вважаючи це втручанням держави в особисте життя, законний представник 1 та законний представник 2 в інтересах неповнолітнього позивача звернулись до суду.
Ухвалою від 26.03.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись одноособово суддею Маслоід О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.04.2019 року за вх. № 19198 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вважає, що у позивача на момент звернення до суду відсутнє порушене право чи законний інтерес. Відповідач зазначає, що заява законних представників та позивача була розглянута у строки та в порядку, встановленому чинним законодавством. Крім того, відповідачем не створено перешкод для реалізації права позивача на отримання паспорта громадянина України. Також відповідач наголошує, що вимога позивача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки неможлива, з огляду на відсутність механізму для його реалізації. Так, Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, що встановлював зразки печаток, штампів і бланків документів, які застосовувалися для виконання вказаного Положення, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 13.04.2012 року № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 року за № 1089/21401, втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 161 від 01.03.2018 року. Від так на сьогодні відсутні затверджені у встановленому порядку форма заяви, що подається для одержання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки; порядок реєстрації такої заяви; процедура оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки; порядок дій працівників уповноважених органів під час: приймання документів. Перевірки поданих документів, перевірки та підтвердження тотожності особи, яка подає заяву та особи, зображеної на фотокартці, заходи з ідентифікації особи. Видача документу, що посвідчує особу, без обробки персональних даних також не можлива. Спірний лист не є рішенням згідно положень КАС України. Чинне законодавство не передбачає обов'язок відповідача видавати документи на підставі рішення суду, а лише за результатом розгляду заяви особи. Відповідач також зазначає, що суд не може давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції суб'єкта владних повноважень та посилається на позицію Верховного суду України від 24.10.2008 року, викладеній у Пленумі № 13. Відповідач зазначає, що судове рішення у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) не може бути підставою для видачі паспорту зразка 1992 року, оскільки є індивідуальним актом і стосується прав та інтересів конкретної особи.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
13.12.2018 року законні представники та позивач звернулись до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою про оформлення позивачеві паспорта у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
05.02.2019 року вказані особи отримали відповідь від Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області, якою було відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, роз'яснено порядок отримання паспорта у формі ID-картки та повідомлено, що паспорт громадянина України у формі ID-1-картки, який видається громадянам України вперше, можна отримати за місцем реєстрації громадянина.
01.03.2019 року вказані особи звернулись за місцем реєстрації позивача до відповідача із заявою про оформлення позивачеві паспорта у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
Листом від 14.03.2019 року № 22 відповідач повідомив, що Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, що встановлював зразки печаток, штампів і бланків документів, які застосовувалися для виконання вказаного Положення, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 13.04.2012 року № 32 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 161 від 01.03.2018 року. На сьогодні відсутній порядок видачі паспортів у формі книжечки, а також зазначено, що громадянин України зобов'язаний отримати паспорт встановленого зразка.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» (далі - Закон) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України, згідно ч. 1 ст. 21 Закону є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
У відповідності до ч. 3 ст. 13 Закону паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року (далі - Положення), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна»; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Положенням;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
У відповідності до п. 3 Постанови № 302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.
П. 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - ЗУ «Про захист персональних даних») мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних» - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних, як зазначено в ч. 5, 6 ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних», здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що держава повинна гарантувати забезпечення прав та свобод усім без винятку громадянам. Таке гарантування є для усіх однаковим, не залежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану тощо. При чому, забороняється втручання в особисте та сімейне життя особи, а також збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, за винятком, якщо такі дії вчинюються в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Водночас, обробка персональних даних особи повинна ґрунтуватися на принципах відкритості і прозорості, відповідальності, адекватності та не надмірності їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Разом з тим, чинним законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неясність закону та порушення конституційних прав такої особи. Від так, держава має, в першу чергу, дбати про потреби громадян, утримуючись, за можливості, від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Громадянство - юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв'язок між особою і певною державою, що визначає їхні права та обов'язки. Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та інших прав та обов'язків. Громадянство особи підтверджується паспортом громадянина певної держави. У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
На сьогодні передбачена можливість отримання особою паспорта громадянина України у формі ID-картки. Водночас, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17.
При чому, посилання відповідача на відсутність механізму для видачі паспорта у формі книжечки не є обґрунтованим, оскільки порушує права особи як громадянина, створюючи перешкоди для реалізації власних прав та свобод (зокрема, укладення цивільно-правових договорів, реалізації права на підприємницьку діяльність тощо).
Суд зазначає, що відсутність механізму виконання певних вимог Закону (ст. 14 Закону), не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання таких вимог Закону, що також передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Більш того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Дії відповідача щодо відмови в оформленні паспорта у вигляді книжечки фактично позбавляють позивача можливості отримати паспорт, оскільки паспорт у формі ID-картки суперечить його релігійним переконанням, так як містить в собі безконтактний електронний носій із персональними даними особи.
Разом з тим, суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо того, що у позивача відсутнє порушене право чи законний інтерес, адже відповідач надав відповідь на його заяву у порядку, встановленому чинним законодавством, з огляду на те, що позивач у даному позові оскаржує не порядок надання відповіді відповідачем на його заяву, а відмову в оформленні видачі паспорта у формі книжечки.
З приводу зауважень позивача, що рішення у справі № 806/3265/17 не може бути підставою для видачі паспорта у вигляді книжечки, з мотивів того, що воно є актом індивідуальної дії, тому стосується прав та інтересів, визначеної у рішенні, особи, суд зазначає наступне.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 визначені ознаки типової справи, а саме: відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальні підрозділи Державної міграційної служби України); спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з відмовою територіального підрозділу Державної міграційної служби України видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки після набрання чинності змін до Закону України від 20.11.2012 року «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», внесеними згідно із Законом України від 14.07.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України»); позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки (або визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки) та зобов'язати відповідача видати позивачеві (чи особі, законним представником якої він є) бланк паспорта/паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ).
Таким чином, справа № 120/983/19-а є типовою, а тому суд, у відповідності до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Що стосується посилання відповідача на окрему думку суддів Великої Палати, висловленої у зразковій справі № 806/3265/17, суд зазначає наступне. Окрема думка судді забезпечує внутрішню незалежність судді (захищає від негативного тиску колективу, забезпечує певну автономію від інших членів суду, яка є необхідною для неупередженого й вільного волевиявлення та збереження «інтелектуальної цілісності» судді), який звільняється від підписання рішення, з аргументами та висновками якого він не погоджується. Разом з тим, окрема думка судді жодним чином не підміняє рішення суду, а служить лише для привернення значної публічної уваги до питання, що розглядалося у справі. Окрема думка судді виноситься суддею від власного імені, не має обов'язкового значення, відповідно не породжує юридичних наслідків та не може розглядатися як джерело права, отже має лише доктринальне значення. Зважаючи на це, у суду немає обов'язку слідувати приписам, викладеним у окремій думці судді.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що лист, яким позивачеві відмовлено у видачі паспорта не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки, у даному випадку, позивач не оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, предметом спору по даній справі є саме дії суб'єкта владних повноважень.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що чинне законодавство не передбачає обов'язок відповідача здійснювати провадження щодо видачі документів на підставі рішення суду або в інший спосіб, ніж за результатами розгляду заяви особи, з огляду на наступне.
Ст. 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення здійснюється вказаними особами у добровільному порядку. Примусове виконання судових рішень здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, дії відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачеві у формі паспортної книжечки є протиправними.
За таких обставин, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного права, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачеві у формі паспортної книжечки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача оформити та видати бланк паспорта позивачу у формі паспортної книжечки відповідно до Положення з проставленою відміткою проживання без використання цифрового ідентифікатора та автоматизованої обробки персональних даних, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача щодо оформлення та видання бланку паспорта позивачу у формі паспортної книжечки відповідно до Положення з проставленою відміткою проживання без використання цифрового ідентифікатора та автоматизованої обробки персональних даних є похідною від першої позовної вимоги. Адже задоволення першої позовної вимоги, має своїм наслідком задоволення другої.
З огляду на те, що дії відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачу у формі паспортної книжечки визнані протиправними, а вимога про зобов'язання відповідача щодо оформлення та видання бланку паспорта позивачу у формі паспортної книжечки відповідно до Положення з проставленою відміткою проживання без використання цифрового ідентифікатора та автоматизованої обробки персональних даних є похідною від першої, суд доходить висновку про задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача щодо оформлення та видання бланку паспорта позивачу у формі паспортної книжечки відповідно до Положення з проставленням відмітки проживання без використання цифрового ідентифікатора та автоматизованої обробки персональних даних.
Крім цього, суд вважає, що задоволення цієї вимоги є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Стосовно посилання відповідача на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього інше рішення, суд зазначає, що рішення суду є підґрунтям для прийняття відповідного рішення територіальним підрозділом Державної міграційної служби. У даному випадку, суд не підміняє собою суб'єкта владних повноважень, оскільки самостійно не приймає рішення щодо оформлення та видачі паспорта позивачеві. Суд лише зобов'язує суб'єкта владних повноважень оформити та видати паспорт.
До того ж, предметом спору по цій справі є не рішення відповідача, а безпосередньо його дії щодо відмови оформити паспорт у формі книжечки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус», «Про захист персональних даних», рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» та ст. 2, 6, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295, 371 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до 2-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії 2-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо не оформлення паспорту громадянина України неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки.
Зобов'язати 2-ий міський відділ у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати бланк паспорта ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, з проставленням відмітки проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
Відповідач - 2-ий міський відділ у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Київська, б. 31, м. Вінниця, 21100)
Суддя Маслоід Олена Степанівна