06 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1132/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області на підставі частини 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 803/1014/18 здійснити щомісячний розрахунок та виплату в тому ж місяці, у якому буде здійснено виплата заборгованості, компенсації втрати частини доходів, починаючи з 26.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області. Вказує на те, що з вини відповідача з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року не виплачено частини нарахованої пенсії. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року у справі №803/1014/18 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення йому основного розміру пенсії з 79 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року у розмірі 79 % від суми грошового забезпечення.
Відповідачем на виконання вказаного рішення суду здійснено відповідний перерахунок пенсії, виплату якої в розмірі 79 процентів сум грошового забезпечення розпочато фактично з 01 вересня 2018 року. Однак, незважаючи на рішення суду, виплата позивачу частини доходу у вигляді заборгованої пенсії (з врахуванням раніше виплачених сум) з 01.01.2016 року по 06.09.2018 року в загальному розмірі 21744,96 гри. відповідачем до цього часу не здійснена.
У зв'язку з цим позивач 06.03.2019 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив відповідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, здійснити щомісячний розрахунок та виплату у тому ж місяці, у якому буде здійснено виплата заборгованості, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини доходу у вигляді пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 803/1014/18, за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
18.03.2019 року відповідач листом вих. №310/С-01 повідомив позивача про те, що відповідно до рішення суду від 12.07.2018 року ГУ ПФУ у Волинській області проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року в розмірі 79 % сум грошового забезпечення. Розмір доплати за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року становить 21744,96 грн., виплата якої буде здійснюватись у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати йому суми компенсації за несвоєчасно виплачену частини пенсії за період з 01.01.2016 по 31.08.2018 року протиправною та вказує на те, що відповідач відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу дану компенсацію.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.1).
У відзиві на позовну заяву від 16.04.2019 року вих. №3323/06-39 (а.с.34-36) представник відповідача позовних вимог не визнав та зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року у справі №803/1014/18 відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 79 % грошового забезпечення та проводиться її виплата у новому розмірі з дати набрання законної сили рішенням суду (14.08.2018 року). Сума доплати за період з 01.01.2016 року по 13.08.2018 року, яка становить 21744,96 грн. буде виплачена у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649, а тому вважає, що строки виплати пенсії позивачу за цей період не були порушені, у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати компенсації за втрачену частину доходів (пенсії).
На підставі наведеного просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив від 22.04.2019 року (а.с.32-33) позивач підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 визначає лише механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Вказує на те, що жодної норми щодо заборони нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, як постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", так і постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" не містять, так як ці правовідносини регулюються виключно Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, а також постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати". А тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років, як колишній працівник МВС України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується посвідченням від 04.11.2004 №4274 (а.с.16).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року у справі №803/1014/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 79 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 79 % суми грошового забезпечення, вказаного в довідці Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 23 березня 2018 року №2769. Рішення суду набрало законної сили 14 серпня 2018 року.
На виконання рішення суду відповідачем з 01 вересня 2018 року здійснено перерахунок пенсії позивачеві за період з 01.01.2016 року в розмірі 79 % грошового забезпечення та здійснюється її виплата у новому розмірі з 01.09.2018 року в сумі 5968,45 грн., що підтверджується відповідним перерахунком пенсії від 19 серпня 2018 року та розрахунком на доплату пенсії від 19 серпня 2018 року за пенсійною справою №ХА5752- МВС (а.с.43-44).
06.03.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій вказав, що виплата пенсії з 01 січня 2016 року по 14 серпня 2018 року не здійснена, а просив на підставі частини 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, забезпечити здійснення щомісячного розрахунку та виплату у тому ж місяці, у якому буде здійснено йому виплату заборгованості, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №803/1014/18, за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії (а.с.24).
ГУ ПФУ у Волинській області листом від 18.03.2019 року вих. №310/С-01 надало позивачу відповідь (а.с.25), у якій зазначило, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року у справі №803/1014/18 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 79 % сум грошового забезпечення. Основний розмір пенсії визначено в сумі 5968,45 грн. Сума доплати за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року становить 21744,96 грн., виплата якої буде проводитись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету. З огляду на вищевикладене позивача повідомлено про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини його пенсії. (а.с.25).
Позивач, не погодившись з відмовою в нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно з судовим рішенням, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, Закон №2050-ІІІ пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Пункти 1, 2 цього Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
З наведених норм вбачається, що компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи, однак докази виплати позивачу таких коштів за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року в сумі 21744,96 грн. до суду не надано.
Згідно пункту 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, ст.55 Закону №2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року по справі №522/5664/17 (провадження К/9901/2999/17), від 20.02.2018 року по справі №336/4675/17 (провадження №К/9901/23/17), і від 05.10.2018 року по справі №162/787/16-а (провадження №К9901/33652/18).
Суд враховує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року у справі №803/1014/18, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 79 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 79 % суми грошового забезпечення, вказаного в довідці Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 23 березня 2018 року №2769, а тому вказаний факт не підлягає доказуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного рішення суду відповідачем з 01 вересня 2018 року здійснено перерахунок пенсії позивачеві за період 01.01.2016 року в розмірі 79 % грошового забезпечення та здійснюється її виплата у новому розмірі з 01.09.2018 року в сумі 5968,45 грн. Разом з тим, доплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року в сумі 21744,96 грн. на даний час не проведена, яка буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відтак, зазначений Порядок є обов'язковим у застосуванні органами Пенсійного фонду України при здійсненні обчислення перерахунку та виплати пенсії відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови.
На момент виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" є діючою, та такою, що підлягає обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин в силу положень частини другої статті 19 Конституції України.
Суд не погоджується із твердженням позивача про те, що право на компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо виплачені.
Відповідно до пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.07.2018 року у справі №404/6317/16-а (адміністративне провадження №К/9901/5696/17), згідно з якою виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Враховуючи те, що позовні вимоги спрямовані на майбутнє, висновок суду про задоволення позову буде залежати від настання певних умов (виплата заборгованості без виплати компенсації), що суперечить частині сьомій статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регламентує зміст рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року.
Отже, підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області при проведенні виплат заборгованості пенсії позивача за період з 01.01.2016 року по 31.10.2018 року виплачувати компенсацію втрати частини доходів пенсії у зв'язку з порушенням строків їх виплати станом на дату розгляду справи відсутні.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.Д. Ковальчук