Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 квітня 2019 р. Справа№200/2931/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.12.2018 року № 6225/06/25-1,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.12.2018 року № 6225/06/25-1. Просив визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 6225/06/25-1 від 04.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії, та зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.010.2018 року № 4622 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням № 6225/06/25-1 від 04.12.2018 року Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило ОСОБА_1 в призначені пенсії через відсутність у позивача пільгового стажу роботи, оскільки не зарахувало період проходження служби у лавах Радянської Армії за період з 17.06.1991 року по 15.04.1993 року, оскільки згідно наданої довідки підприємством ВП «Шахта «Капітальна» від 18.10.2018 року № 710 за період роботи з 26.03.1991 року по 03.06.1991 року позивач працював електрослюсарем поверхні та звільнений до лав Радянської Армії з поверхневих робіт. Отже, позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
22 березня 2019 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав відзив на позовну заяву в якому, крім іншого зазначив, що позивачу не зараховано до пільгового стажу спірні періоди, оскільки на думку відповідача, позивач не навчався на професію, робота за якою передбачає право на пенсію на пільгових умовах на період призову ОСОБА_1 до лав Збройних Сил. Просив відмовити у задоволені позову.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.
19 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням № 6225/06/25-1 від 04 грудня 2018 року Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило позивачу в призначенні пенсії через відсутність пільгового страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах передбаченого п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач не зарахував ОСОБА_1 до його спеціального (пільгового) страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах передбаченого п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період проходження служби у лавах Радянської Армії за період з 17.06.1991 року по 15.04.1993 року.
Отже, відповідно до спірного рішення відповідач визначив наявність у ОСОБА_1 23 роки 04 місяці 02 дні пільгового стажу, що не достатньо для отримання права на призначення пенсії на пільгових умовах передбаченого п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_2 позивач на момент призиву до лав Радянської Армії був прийнятий на шахту учнем електрослюсаря чергового з ремонту устаткування та проходив курси по професії «електрослюсар підземний» (записи № 2, 3).
Трудова книжка, відповідно до положення ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII.
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно п «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За приписами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.
Згідно списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, тобто в редакції, чинній на момент призову позивача до лав Радянської Армії, вбачається, що професія електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування (1010300а-19931) відносилася до професій, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» який абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено двома реченнями такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
Судом встановлено, що позивач на час призиву на військову службу проходив навчання в учбовому пункті на шахті ім. Стаханова ВО «Красноармійськвугілля», а 29 березня 1991 року прийнятий на шахту учнем електрослюсаря чергового і з ремонту обладнання (наказ № 145п від 28.03.1991 року), з 29.03.1991 року по 03.06.1991 року навчався на курсах за професією «електрослюсар підземний», а 03.06.1991 року звільнений у зв'язку з призовом на військову службу.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення, діяв всупереч діючому законодавству.
Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благо отримувачів вимогам.
У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.12.2018 року № 6225/06/25-1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) № 6225/06/25-1 від 04.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) від 19.10.2018 року № 4622 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тарасенко І.М.