03 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/345/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинські області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-2822-52.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2018 відповідачем протиправно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2822-52 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 14 999,94 грн., оскільки позивач в 2017-2018 роках не здійснював незалежну професійну діяльність, а саме юридичну практику, в тому числі адвокатську діяльність та відповідно не отримував дохід від такої діяльності, а тому згідно пункту п'ятого частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) - я не являюсь платником єдиного внеску. На звернення ОСОБА_2 від 14.12.2018 до ДФС України про скасування вимоги ГУ ДФС у Волинській області №Ф-2822-52 від 14.11.2018, позивач 29.01.2019 отримав відповідь ДФС України, якою мою скаргу залишено без задоволення та повідомлено, що дане рішення і вимога № Ф-2822-52 можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишено без руху.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито провадження у справі та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
У відзиві на позов від 18.03.2019 №1117/03-20-10-02-07 представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність винесення контролюючим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-2822-52. Зазначає, що ОСОБА_2 був взятий на облік контролюючого органу як особа, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) відповідно до поданої ним заяви за формою №5-ОПП вх. №11174 від 13.01.2010. Відповідно до вимог частини першої статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію платника податків за формою № 8-ОПП та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про зміну організаційної форми адвокатської діяльності, зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Однак, ОСОБА_2 для зняття з обліку не подавав до контролюючого органу заяв за формою №8-ОПП та №7-ЄСВ, як і не зупинив або припинив права на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до пункту першого частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у зв'язку з чим позивач продовжує перебувати на обліку в контролюючому органі та зобов'язаний сплачувати єдиний загальний внесок на загальних умовах. З наведених підстав, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю. Також подано клопотання про розгляд справи в проводити спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
27.03.2019 за вх. №4710/19 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій підтримав доводи, викладені в позовній заяві. Крім того, позивач зазначив, що 25.03.2019 отримав нову вимогу за тим самим номером, але від 15.02.2019 на суму 15 307,57 грн. просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 № Ф-2822-52, а також просив розгляд справи в проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та повернуто заяву про збільшення розміру позовних вимог без розгляду.
В поданих письмових запереченнях від 01.04.2019 №1404/03-20-10-02-07 представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов в задоволенні позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 24.12.2009 ОСОБА_2 отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
З 13.01.2010 позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС у Волинській області як особа, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокат), є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2018 ГУ ДФС у Волинській області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2822-52 в розмірі 14 999,94 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
У підпункті 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно із статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої частини третьої статті 31 Закону № 5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.
Положеннями статті 32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту частин п'ятої, шостої статті 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Водночас, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та не припинено, доказів протилежного позивачем не надано.
У таблиці 3 звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік ОСОБА_2 відображено нульовий дохід.
За таких обставин, позивач, який у 2017 році не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Оскільки позивач не виконав свого обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, відповідач правомірно відповідно до вимог Закону № 2464-VI обчислив суми єдиного внеску за 2017 рік в загальному розмірі 14 999,94 грн., що зазначив в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року № Ф-2822-52, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись статтями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський