11 березня 2019 року Справа № 160/284/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
10.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 13 від 26.04.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 на підставі п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням стажу роботи на посаді прибиральника виробничих приміщень цеху підготовки сировини у Відкритому акціонерному товаристві "Дніпрошина" з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, період роботи у Відкритому акціонерному товаристві "Дніпрошина" прибиральником виробничих приміщень цеху підготовки сировини з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 за Списком № 1, на підставі п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням стажу роботи на посаді прибиральника виробничих приміщень цеху підготовки сировини у Відкритому акціонерному товаристві "Дніпрошина" з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року, з моменту нарахування пенсії.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача № 13 від 26.04.2018 року, яким була встановлена відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду її роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпрошина» з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року. Адже, згідно з відомостями з трудової книжки, позивач у період з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпрошина» прибиральником виробничих приміщень цеху підготовки сировини. А згідно з розділом VIII «Хімічне виробництво» Списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, робітники, зайняті повний робочий день в цехах виробництв і окремих установ гумового і шинного виробництв, зокрема, в цехах підготовки сировини, мають право на пільгову пенсію. Відповідно до наказу Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» від 19.07.1996 року № 257, прибиральники виробничих приміщень цеху підготовки сировини атестовані за Списком № 1. При цьому, позивач посилається на те, що проведення атестації робочих місць при виконанні робіт зі шкідливими умовами праці до 21.08.1992 року не вимагалась відповідно до норм діючого на той час законодавства, тому відсутність записів про це в трудовій книжці, на що посилається відповідач у спірному рішенні, не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду як стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, позивач посилається на правову позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.05.2016 року, справа № К/800/24182/15, та зазначає, що не проведення підприємством, на якому працює позивач, атестації робочих місць не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тому, не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 08.02.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
У встановлений судом строк відповідач, заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що вважає адміністративний позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не може бути задоволеним. Адже, в довідці архівного відділу від 28.12.2017 року № 3/44-А-1225 зазначено, що в архівному фонді Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» в документах з кадрових питань є відомості про роботу ОСОБА_1 у період з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року прибиральницею виробничих приміщень. Однак у відомостях нарахування заробітної плати робітників і службовців цеху підготовки сировини заводу значиться ОСОБА_1 (посада не вказана), нарахування проводилось з квітня 1990 року по липень 2000 року. При цьому, за твердженнями відповідача, в період з 25.10.1999 року по 01.05.2000 року та з 04.05.2000 року по 31.07.2000 року позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати, а також в наказах про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи не зазначено про роботу позивача в шкідливих умовах, в трудову книжку запис про те, що робоче місце атестоване, також не внесений.
З урахуванням викладеного, відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно, в межах повноважень та згідно з вимогами діючого законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року позивач працювала прибиральником виробничих приміщень цеху підготовки сировини у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпрошина» (далі - ВАТ «Дніпрошина»), що не заперечується відповідачем та підтверджується актом від 03.12.2018 року № 1746/09.4-18 щодо дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з питань достовірності документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій щодо ОСОБА_1 та оскаржуваним рішенням, копії яких наявні в матеріалах справи.
Як зазначила позивач, та це не заперечується відповідачем, одним з видів діяльності ВАТ «Дніпрошина» було виробництво гумових, покришок і камер, відновлення протектора гумових шин і покришок. Водночас державна реєстрація ВАТ «Дніпрошина» була припинена, у зв'язку з банкрутством підприємства. Також у відомостях нарахування заробітної плати робітників та службовців цеху підготовки сировини заводу ОСОБА_1 (посада не вказана), нарахування проводились з квітня 1990 року по липень 2000 року.
При цьому, у період з 05.08.1991 року по 13.06.1994 року, з 16.04.1996 року по 06.02.1999 року позивач перебувала у відпустках по догляду за дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, а з 25.10.1999 року по 01.05.2000 року, з 04.05.2000 року по 31.07.2000 року перебувала у відпустках без збереження заробітної плати.
Відповідно до наказу ВАТ «Дніпрошина» від 19.07.1996 року № 257-р, копія якого наявна в матеріалах справи, прибиральники виробничих приміщень цеху підготовки сировини атестовані за Списком № 1. Проте, як зазначила позивач, в наказах про прийняття на роботу та звільнення з роботи не зазначено про роботу заявниці в шкідливих умовах, в трудову книжку запис про те, що робоче місце позивача атестоване, також не внесений.
Після досягнення пенсійного віку позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах як працівнику за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як пояснила позивач, разом з заявою про призначення пенсії вона надала відповідачу такі документи: копію особової картки з відділу кадрів ВАТ «Дніпрошина», копію наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників ЦПС, складальних цехів на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 та № 2» від 15.05.2000 року разом з Переліком робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад робітникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2 від 15.05.2000 року, копію наказу ВАТ «Дніпрошина» «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 19.07.1996 року № 257-р, копію Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад робітникам, яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2 від 18.07.1996 року, копії свідоцтва про народження сина ОСОБА_2, сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4. Зазначені письмові докази також наявні в матеріалах справи.
Проте, оскаржуваним рішенням № 13 від 26.04.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням її стажу роботи на посаді прибиральника виробничих приміщень цеху підготовки сировини у Відкритому акціонерному товаристві "Дніпрошина" з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року, з огляду на те, що в наказах про прийняття на роботу та звільнення з роботи не зазначено про роботу позивача в шкідливих умовах, та відповідна інформація про атестацію робочого місця не внесена до трудової книжки. При цьому, за твердженнями відповідача, по розділам «Хімічне виробництво» по Списку № 1 та № 2 право на пільгове пенсійне забезпечення поширюється на працівників, зайнятих у виробництвах продукції.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась з цим позовом до суду, тому спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності рішення відповідача № 13 від 26.04.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 на підставі п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням стажу роботи на посаді прибиральника виробничих приміщень цеху підготовки сировини у Відкритому акціонерному товаристві "Дніпрошина" з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію Закону, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченими раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються та таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що дав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12 цього ж Закону України, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону України, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, при визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
В період роботи позивача діяли Списки № 1 і № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162.
Згідно з розділом VIII «Хімічне виробництво» Списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, право на пільгову пенсію мають робітники і інженерні, технічні робітники, зайняті повний робочий день в цехах, виробництвах і окремих установ, зазначених виробництв: гумового і шинного в цехах: підготовчих, підготовки сировини, вулканізації технічних виробів гумового взуття, виготовлення клеїв для гуми.
Згідно з розділом VIII «Хімічне виробництво» Списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 11.03.1994 року № 162, право на пільгову пенсію мають робітники, керівники, спеціалісти підприємств хімічної нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у виробництвах: гумовому, гумотехнічному і шинному в цехах і на дільницях підготовчих, підготовки сировини, вулканізації, виготовлення клеїв для гуми.
По розділам «Хімічне виробництво» Списку № 1 і № 2 на пільгове пенсійне забезпечення поширюється на працівників, зайнятих у виробництвах продукції, які відносяться до таких розділів, як: продукція неорганічної хімії; органічного синтезу; нафтохімічної, резинотехнічної, азбестової, добрив, полімерів, пластичних мас, каучуку, матеріалів лакофарбового, фототехнічної і побутової хімії, синтетичних фарб, хімічних реактивів.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посаді показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, (далі по тексту - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до п. 20 зазначеного Порядку для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно із зазначеними нормативними актами, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме, надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Держпраці.
Отже, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії. При цьому, з огляду на викладене, суд бере до уваги посилання позивача на правову позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.05.2016 року, справа № К/800/24182/15, з якою не проведення підприємством, на якому працює позивач, атестації робочих місць не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тим більше, як вже зазначалось судом вище, відповідно до наказу ВАТ «Дніпрошина» від 19.07.1996 року № 257 прибиральники виробничих приміщень цеху підготовки сировини атестовані за Списком № 1. При цьому, суд бере до уваги те, що відповідно до п. 3 Порядку № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умови праці після 21.08.1992 року. Тобто з матеріалів справи вбачається, що період роботи позивача у ВАТ «Дніпрошина» з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року на посаді прибиральника виробничих приміщень цеху підготовки сировини належить до зарахування до пільгового стажу за Списком № 1.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що обставини на які посилається відповідач є необґрунтованими та не можуть порушувати законні права позивача на включення періоду її роботи у ВАТ «Дніпрошина» з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року на посаді прибиральника виробничих приміщень цеху підготовки сировини до пільгового стажу за Списком № 1 та відповідного призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні вказаних періодів до пільгового стажу за Списком № 1 та у зв'язку з цим, відмова у призначенні за віком на пільгових умовах за Списком № 1, є протиправною.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 - 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення.
Відповідно до п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768,40 грн., сплата яких, підтверджується квитанцією № 0.0.1233546584.1 від 10.01.2019 року, оригінал якої, міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 13 від 26.04.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 на підставі п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням стажу роботи на посаді прибиральника виробничих приміщень цеху підготовки сировини у Відкритому акціонерному товаристві "Дніпрошина" з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, період роботи у Відкритому акціонерному товаристві "Дніпрошина" прибиральником виробничих приміщень цеху підготовки сировини з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 за Списком № 1, на підставі п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням стажу роботи на посаді прибиральника виробничих приміщень цеху підготовки сировини у Відкритому акціонерному товаристві "Дніпрошина" з 01.04.1990 року по 31.07.2000 року, з моменту нарахування пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Текст рішення у повному обсязі складений 11.03.2019 року.
Суддя І.О. Лозицька