18.04.2019 Справа № 920/1101/17
Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Спиридонової Н.О., судді Коваленка О.В., судді Джепи Ю.А. розглянувши матеріали справи № 920/1101/17 в порядку загального позовного провадження
за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1),
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» (с. Нововасилівка, Середино-Будський район, Сумська область),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Середино-Будської районної державної адміністрації (м. Середино-Буда, Середино-Будський район, Сумська область),
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
представники сторін:
позивач - не з'явився,
відповідач - адвокат Браніцький О.М. приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
третьої особи - не з'явився.
Позивач в листопаді місяці 2017 року звернувся з позовом до суду про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське», оформленого протоколом від 15.10.2008.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час скликання та проведенні загальних зборів товариства відповідача було порушено його права та інтереси. Позбавлено позивача взати участь у загальних зборах товариства, прийнято рішення за відсутності кворуму, прийняті загальними зборами рішення з питань не включених до порядку денного загальних зборів відповідача.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.02.2018 у справі № 920/1101/17 в задоволені позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 920/1101/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 27.02.2018 у справі № 920/1101/17 задоволено та вирішено: рішення Господарського суду Сумської області від 27.02.2018 у справі № 920/1101/17 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників СГТОВ «Деснянське», оформлене протоколом від 15.10.2008; стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» (41020, Сумська область, Середино-Будський район, село Нововасилівка, код ЄДРПОУ 03780197) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, гр. Російської Федерації ІНФОРМАЦІЯ_1 Паспорт НОМЕР_1, виданий 13.07.2016 Міжрайонним відділом УФМС Росії у Брянській область в м. Трубчевськ) судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за подання позову; стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» (41020, Сумська область, Середино-Будський район, село Нововасилівка, код ЄДРПОУ 03780197) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, гр. Російської Федерації ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт НОМЕР_1, виданий 13.07.2016 Міжрайонним відділом УФМС Росії у Брянській область в м. Трубчевськ) судовий збір у розмірі 2400,00 грн. за подання апеляційної скарги; доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 920/1101/17 Господарським судом Сумської області 26.06.2018 видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 920/1101/17 касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 та рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2018 у справі № 920/1101/17 скасовано, а зазначену справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
У постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 920/1101/17, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин щодо наявності чи відсутності підстав для застосування строку позовної давності, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін у зв'язку із застосування строку позовної давності, дати їм належну юридичну оцінку, встановити обставини, пов'язані з початком перебігу позовної давності, а також у разі встановлення обставин пропуску позивачем строку позовної давності, дослідити обставини поважності причин пропуску такого строку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Частино першою статті 316 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
30.10.2018 матеріали справи № 920/1101/17 надійшли на адресу Господарського суду Сумської області.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Сумської області від 30.10.2018 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/1101/17.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 30.10.2018 визначено суддю Спиридонову Н.О.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.11.2018 у справі № 920/1101/17 призначено підготовче засідання на 29.11.2018 о 12 год. 40 хв. та зобов'язано учасників справи надати суду письмові пояснення щодо їх позицій у справі на даний час з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 920/1101/17.
09.11.2018 представником позивача подано клопотання б/н від 07.11.2018 (вх. № 8096 від 09.11.2018) про долучення до матеріалів даної справи доказів, а саме: оригіналу довідки № 457/08/01-23 виданої Зноб-Новгородською селищною радою Середино-Будського району Сумської області 20.09.2018 та належним чином засвідченої копію Будинкової книги для прописки та виписки громадян, які мешкають с. Нововасилівка Середино-Будського району Сумської області.
09.11.2018 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів б/н від 07.11.2018 (вх. № 2511к від 09.11.2018), в якому представник відповідача зазначає, що ним було зроблено адвокатський запит від 21.09.2018 на Державну прикордонну службу України з вимогою надати відомості з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» про перетин державного кордону стосовно ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за період з 01.01.2007 по 01.09.2018. Однак, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.184-38190/0/15-18 від 25.09.2018 повідомлено, що запитувана інформація про особу без її особистої письмової згоди буде надана на виконання відповідного судового рішення про витребування зазначеної інформації з усіма обов'язковими реквізитами про особу (громадянство, прізвище, ім'я, особи, дата народження). Оскільки після здійснених спроб у відповідача немає можливості самостійно отримати інформацію про перебування позивача на території України, представник відповідача просить суд, посилаючись на вимоги статті 81 Господарського процесуального кодексу України, постановити ухвалу, якою витребувати у Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26) інформацію, що містить відомості з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» про перетин державного кордону стосовно: «громадянина України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за період з 01.01.2007 по 01.09.2018 рік»; «гражданина Российской Федерации ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за период с 01.01.2007 по 01.09.2018 год».
Представник відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» (с. Нововасилівка, Середино-Будський район, Сумська область) подав клопотання б/н від 05.11.2018 (вх. № 2459к від 05.11.2018) про проведення судового засіданнях у справі № 920/1101/17 в режимі відеоконференції, в якому представник відповідача просить суд забезпечити його участь у судовому засіданні, яке призначено на 29.11.2018 о 12 год. 40 хв. в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 12.11.2018 у справі № 920/1101/17 постановлено клопотання представника відповідача задовольнити та доручити Києво-Святошинському районному суду Київської області (вул. Мельниченка, 1, м. Київ, 03170) забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 920/1101/17, призначене на 29 листопада 2018 року о 12 год. 40 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області (вул. Мельниченка, 1, м. Київ, 03170).
Представник позивача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) подав клопотання б/н від 10.11.2018 (вх. № 2518к від 12.11.2018) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/1101/17, в якому представник позивача просить суд забезпечити його участь у судовому засіданні, яке призначено на 29.11.2018 о 12 год. 40 хв. в режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції у справі № 920/1101/17 Дарницькому районному суду м. Києва (вул. Кошиця, 5-А, м. Київ, 02099).
Ухвалою від 11.11.2018 у справі № 920/1101/17 постановлено клопотання представника позивач задовольнити та доручити Дарницькому районному суду м. Києва (вул. Кошиця, 5-А, м. Київ, 02099) забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 920/1101/17, призначене на 29 листопада 2018 року о 12 год. 40 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва (вул. Кошиця, 5-А, м. Київ, 02099).
23.11.2018 від представника позивача до суду електронною поштою надійшла заява про збільшення позовних вимог б/н від 23.11.2018 (вх. № 2642к від 23.11.18), де представник позивача посилаючись на норми частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ «Деснянське», оформленого протоколом № 2 від 15.10.2008 та скасувати реєстрацію змін до Статуту СТОВ «Деснянське», оформлене протоколом ві 15.10.2008 зареєстрованих в ЄДР 22.05.2015 року за № 16221050006000183.
Зазначену заяву представника позивача про збільшення позовних вимог судом прийнято до розгляду.
26.11.2018 від Середино-Будської районної державної адміністрації до суду надійшла заява № 01-31/570 від 20.11.2018 про розгляд справи без участі державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Середино-Будської районної державної адміністрації за наявними у справі документами.
Ухвалою від 29.11.2019 у справі № 920/1101/17 судом постановлено клопотання представника відповідача б/н від 07.11.2018 (вх. № 2511 від 09.11.2018) про витребування доказів задовольнити; продовжити строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів з 31.12.2018 до 30.01.2019; відкласти підготовче засідання на 22.0.1.2019; витребувати від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26) інформацію, що містить відомості з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» про перетин державного кордону стосовно: «громадянина України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за період з 01.01.2007 по 01.09.2018 рік»; «гражданина Российской Федерации ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за период с 01.01.2007 по 01.09.2018 год»; зобов'язати позивача надати суд докази зняття його з реєстрації (довідка реєстраційного відділу, і т.д.) та відомості щодо того куди та за яким місцем постійного проживання він вибув; зобов'язати відповідача надати суду письмові пояснення та докази звернення відповідача до відповідних органів (реєстраційної служби) щодо встановлення ним нової адреси позивача, дати зняття відповідача з реєстрації та наявності у реєстраційні служби відомостей куди і за яким місцем постійного проживання вибув позивач - ОСОБА_1, а також надати суду письмові пояснення стосовно дотримання відповідачем періодичності скликання загальних зборів товариства, як того вимагає стаття 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункт 9.1. Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське».
30.11.2018 від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування позовної давності б/н від 22.11.2018 (вх. № 8587 від 30.11.2018), відповідно до якої представник відповідача просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач перебуваючи на території села Нововасилівка Середино-Будського району Сумської області міг отримати інформацію про прийняте оскаржуване рішення відповідача.
Судом прийнято до розгляду заяву представника відповідача про застосування позовної давності.
Також 30.11.2018 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 21.11.2018 (вх. № 8586 від 30.11.2018), в якому представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи № 920/1101/17 оригінал заяви свідка ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Середино-Будського районного нотаріального округу Сумської області Краснощок О.Ю. 19.11.2018 та зареєстрованої в реєстрі за № 2049; оригінал заяви свідка ОСОБА_8, посвідченої приватним нотаріусом Середино-Будського районного нотаріального округу Сумської області Краснощок О.Ю. 19.11.2018 та зареєстрованої в реєстрі за № 2050.
Зазначені письмові докази долучено судом до матеріалів даної справи.
Ухвалою від 07.12.2018 у справі № 920/1101/17 постановлено доручити Києво-Святошинському районному суду Київської області (вул. Мельниченка, 1, м. Київ, 03170) забезпечити участь у судовому засіданні у справі № 920/1101/17, яке призначене на 22.01.2019 об 11 год. 20 хв. представнику відповідача в режимі відеоконференції в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області (вул. Мельниченка, 1, м. Київ, 03170).
21.12.2018 від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України до Господарського суду Сумської області на виконання вимог суду надійшов лист № 0.184-51022/0/15-18-Вих від 17.12.2018, в якому надано суду письмові пояснення та викладено запитувану судом в ухвалі від 29.11.2018 у даній справі інформацію, відповідно до якої позивач неодноразово здійснював перетин державного кордону України у період з 14.03.2015 по 01.09.2018. Стосовно перетину позивачем державного кордону України у період з 14.12.2013 до 14.03.2018 у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відсутня інформація, оскільки відповідно до пункту 29 Положення про базу данних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.2007 № 472, зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України від 05.07.2007 за № 765/14032, інформація у базі даних щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства зберігається протягом п'яти років.
15.01.2019 від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення б/н від 09.01.2019 (вх. № 282 від 15.01.2019), відповідно до яких представник відповідача зазначає, що позивач після свого вибуття до Російської Федерації не повідомляв відповідача про своє нове місце проживання та не надавав докази на підтвердження цього.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.01.2019 у справі № 920/1101/17 призначено колегіальний розгляд справи № 920/1101/17 у складі трьох суддів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 22.01.2019 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Спиридонова Н.О., суддя Коваленко О.В., суддя Джепа Ю.А.
Ухвалою від 23.01.2019 у справі № 920/1101/17 призначено підготовче засідання у даній справі на 20.02.2019 об 11 год. 30 хв. та повторно зобов'язано позивача надати суду докази зняття його з реєстрації (довідку реєстраційного відділу, і т.д.) та відомості щодо того куди та за яким місцем постійного проживання він вибув.
Ухвалою від 01.02.2019 у справі № 920/1101/17 постановлено клопотання представника позивач задовольнити та доручити Дарницькому районному суду м. Києва (вул. Кошиця, 5-А, м. Київ, 02099) забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/1101/17, яке призначене на 20.02.2019 року об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва (вул. Кошиця, 5-А, м. Київ, 02099).
11.02.2019 від представника позивача до суду електронною поштою надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи б/н від 11.02.2019 (вх. № 1010 від 11.02.2019), відповідно до якого на виконання вимог суду представник позивача надає суду фотокопії закордонного паспорту ОСОБА_1, де міститься підтвердження того, що 12.03.2008 він вибув, був знятий з реєстраційного обліку та виїхав на постійне проживання до Російської Федерації, а 01.04.2008 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення б/н від 08.02.2019 (вх. № 1025 від 11.02.2019), в яких він зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про зміну свого місця проживання. А тому, як зазначає відповідач, посилання позивача на неповідомлення його про скликання загальних зборів не може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними.
Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач на сьогоднішній день є учасником СГТОВ «Деснянське» (розмір частки 17 % статутного капіталу), наділений усіма корпоративними правами і обов'язками, жодних перешкод у здійсненні участі в управлінні підприємством відповідачем не здійснюється.
Представником позивача до суду подано клопотання б/н від 08.02.2019 (вх. № 1135 від 14.02.2019) про застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 916/400/16 до спірних правовідносин, в якому представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідач жодним чином не здійснював повідомлення позивача про дату та місце проведення загальних зборів 15.10.2008, інформація щодо проведення загальних зборів 15.10.2008 у загальнодержавній чи місцевій пресі не публікувалася, а загальні збори 15.10.2008 проведені відповідачем без участі позивача. В наслідок рішень прийнятих на загальних зборах відповідача значно змінився розподіл часток та баланс голосів учасників, проти якого позивач заперечує, оскільки це рішення безпосередньо зачипає його майнові права. Відповідач на протязі семи років не реєстрував оспорюване рішення загальних зборів в державному реєстрі, а зареєстрував його тільки 22.05.2015 за номером запису 16221050006000183, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 17-22). Зазначена обставина об'єктивно унеможливлювала можливість позивача дізнатись про оспорювані рішення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до травня 2015 року.
В обгрунтування наведеного позивач посилається на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2019 у справі № 916/400/16, відповідно до якої: «Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи дійшли висновку, що моментом, коли позивач у цій справі могла дізнатись про існування спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», оформлених протоколом від 23.01.2013, та про порушення зазначеними рішеннями своїх корпоративних прав є дата державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін щодо складу учасників товариства та інформації про засновників на підставі спірних рішень.
Однак, Касаційний господарський суд зазначає, що чинним законодавством до обов'язків учасника господарського товариства не віднесено зобов'язань щодо періодичного ознайомлення з даними установчих документів товариства або відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а його обізнаність про рішення, які приймаються вищим органом управління товариства, фактично поставлена в залежність від виконання товариством визначеного законодавством порядку скликання та проведення загальних зборів учасників.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.».
На підставі наведеного, представник позивача зазначає, що в даній справі моментом, коли позивач дізнався чи міг дізнатися про існування оспорюваних рішень та про порушення його права є саме реєстрація змін до установчих документів відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже позивачем не було пропущено строку позовної давності, оскільки реєстрація змін до установчих документів відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася 22.05.2015, а позивач звернувся з позовом до суду 16.11.2017.
З урахуванням наведеного позивач просить суд застосувати до спірних правовідносин норми права, викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 916/400/16.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом ухвалою від 20.02.2019 у справі № 920/1101/17 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 20.03.2019 о 12 год. 30 хв.
20.03.2019 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв'язку з лікарняним судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвалою суду від 25.03.2019 у справі № 920/1101/17 призначено розгляд справи по суті на 09.04.2019 з повідомленням учасників справи.
09.04.2019 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв'язку з відпусткою судді Спиридонової Н.О. менше чотирнадцяти календарних днів, що не було підставою для повторного авторозподілу судової справи.
У зв'язку з усуненням обставин, які унеможливлювали розгляд справи, судом ухвалою від 10.04.2019 постановлено призначити справу № 920/1101/17 до судового розгляду по суті на 18.04.2019, 14:30 з повідомленням учасників справи; доручити Києво-Святошинському районному суду Київської області (вул. Мельниченка, 1, м. Київ, 03170) забезпечити участь представника відповідача в судовому засідання у справі № 920/1101/17, яке призначене на 18.04.2019 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області (вул. Мельниченка, 1, м. Київ, 03170); доручити Дарницькому районному суду м. Києва (вул. О. Кошиця, 5-А, м. Київ, 02068) забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні, яке призначене на 18.04.2019 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва (вул. О. Кошиця, 5-А, м. Київ, 02068).
18.04.2019 від представника позивача до суду електронною поштою надійшло клопотання б/н від 18.04.2019 (вх. № 3062 від 18.04.2019) про здійснення розгляду справи без участі представника позивача, в якому представник позивача зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі позивача та його представника, у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні.
18.04.2018 представник відповідача адвокат Браніцький О.М приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у відповідності до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 18.04.2019 представник відповідача усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засідання 03.04.2019 усно наголосив, що пітримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні, натомість прелставнк відповідача зазначив, що проти позву заперечуює, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 18.04.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Позивач є співзасновником відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське», з часткою в статутному капіталі 17 %.
Статут відповідача затверджений установчими зборами товариства 09.03.2000 та зареєстрований 21.08.2000.
Як зазначає позивач, він звернувся у 2017 року за наданням правової допомоги до адвоката Мальченка Д.В., оскільки позивач є громадянином Російської Федерації та не проживає на території України.
Адвокат Мальченко Д.В. знайшов у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацію про існування рішень суду у справі № 920/878/16, яка розглядалась Господарським судом Сумської області і переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанції, у яких зазначається про проведення відповідачем 15.10.2008 загальних зборів та внесення на підставі рішень цих зборів відповідних змін до статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» з перерозподілом часток статутного капіталу між учасниками.
За результатами зборів були прийняті рішення, оформлені протоколом, а саме: виведено ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 із складу учасників товариства шляхом укладення договорів купівлі-продажу належних їм часток у статутному капіталі товариства, виведено зі складу учасників товариства ОСОБА_16 у зв'язку зі смертю та затверджено наступний розподіл часток у статутному капіталі: ОСОБА_17 - 52 %, ОСОБА_18 - 17 %, ОСОБА_19 - 7 %, ОСОБА_20 - 17 %, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» - 7 %; затверджено нову редакцію статуту товариства з урахуванням змін, що відбулися.
З матеріалів справи вбачається, що статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» в новій редакції був зареєстрований через сім років 22.05.2015 Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Середино-Будського районного управління юстиції Сумської області з внесенням відповідних змін щодо складу учасників Товариства.
Згідно статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.
Статтею 98 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах «а», «б», «г - ж», «и - й» статті 41 Закону України «Про господарські товариства», належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах «а», «б» статті 41 Закону України «Про господарські товариства», а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Зі змісту пункту 8.1 статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» (в редакції від 21.03.2000) вбачається, що вищим органом управління Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» є Збори учасників. До виключної компетенції Зборів учасників належить затвердження та ухвалення будь-яких змін до цього статуту (пункт 8.3.5 статуту відповідача); затвердження будь-яких змін у Статутному Фонді і в розмірах часток Учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» у Статутному Фонді, як і стосовно додаткових внесків Учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» до Статутного фонду (пункт 8.3.6 статуту відповідача).
Пунктом 9.1 Статуту Товариства (в редакції від 21.03.2000 встановлено, що засідання Зборів Учасників проводяться не менше одного разу на фінансовий рік.
Засідання Зборів Учасників скликаються Головою Зборів Учасників. Повідомлення про такі збори, дату та місце їхнього проведення, порядок денний повинні бути вивішені не менш як за 30 днів до дня проведення засідання в людних місцях всіх населених пунктів, де мешкає та працює більшість учасників ТОВ. Якщо окремі учасники ТОВ мають інше місце проживання, їм у той же термін направляються письмові повідомлення (пункту 9.2 статуту відповідача).
Позивач зазначає, що його як засновник відповідача із часткою у статутному капіталі у розмірі 17 %, у порушення вимог статті 61 Закону України «Про господарські товариства» та пункту 9.2 статуту відповідача, не було належним чином повідомлено про проведення 15.10.2018 загальних зборів учасників товариства, а тому він був позбавлений можливості брати участь в управлінні товариством, чим було порушено його права.
Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як вже зазначалось, позивач є співзасновником відповідача, з часткою статутного капіталу товариства в розмірі 17 %.
15.10.2008 були проведені загальні збори учасників відповідача, за результатами яких були прийняті рішення, оформлені спірним протоколом.
Як встановлено судом та сторонами не заперечується, рішення загальних зборів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське», яке прийнято 15.10.2008 та оформлене спірним протоколом, було одне, інших рішень 15.10.2008 товариством не приймалось, а тому мова йде, не зважаючи на різні номери на копіях, наданих сторонами, про одне й те саме рішення загальних зборів.
Статтею 100 Цивільного кодексу України, визначено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 167 Цивільного кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними
Згідно із статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених Законом України «Про господарські товариства»; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Право брати участь в управлінні справами товариства є базовим немайновим правом учасника товариства, яке забезпечує задоволення саме майнових інтересів цього учасника, оскільки, беручи участь в управлінні справами товариства, його учасники вирішують найважливіші питання його діяльності та визначають основні її напрямки, мають можливість контролювати ефективність використання інвестованих в товариство коштів, можуть визначати напрямки використання прибутків, тощо. Все це спрямоване до одного - забезпечення стабільного та прибуткового функціонування товариства. Корпоративне управління базується на способах та засобах, що, в першу чергу, визначають формування та функціонування організаційної структури товариства, а також права та обов'язки самих суб'єктів корпоративного права та створених ними органів товариства, основні принципи діяльності яких визначаються законодавством України.
Ще однією гарантією забезпечення права участі в управлінні справами товариства є те, що найвищий орган управління наділений найбільшими повноваженнями, а деякі з них навіть відносяться до виключної компетенції цих органів.
Згідно з частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Пунктом 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що порядок скликання загальних зборів учасників ТОВ та ТДВ регулюється приписами частини п'ятої статті 61 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами цих товариств. На відносини, пов'язані із скликанням зборів учасників ТОВ та ТДВ, положення, що регулюють порядок скликання загальних зборів акціонерів, у тому числі розміщення повідомлення про скликання зборів у засобах масової інформації, не поширюються. Згідно з положеннями частини п'ятої статті 61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів ТОВ чи ТДВ учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний). Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів. (пункт 2.25 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).
Як зазначалося раніше, пунктом 9.1 статуту відповідача (в редакції від 21.03.2000) встановлено, що засідання зборів учасників скликаються головою зборів учасників. Повідомлення про такі збори, дату та місце їхнього проведення, порядок денний повинні бути вивішені не менш як за 30 днів до дня проведення засідання в людних місяцях всіх населених пунктів, де мешкає та працює більшість учасників товариства. Якщо окремі учасники товариства мають інше місце проживання, їм у той же термін направляється письмове повідомлення. (пункт 9.2 статуту відповідача).
Тому, одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними і є порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».
Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, жодного повідомлення про проведення загальних зборів 15.10.2008 позивачу не направлялося.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних органів реєстраційної служби з метою дізнатися нову адресу позивача та надіслати повідомлення про проведення загальних зборів 15.10.2008.
Відповідно до довідки № 457/08/01-23 виданої Зноб-Новгородською селищною радою Середино-Будського району Сумської області від 20.09.2018 (т. 3, а.с. 13), позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований у с. Нововасилівка Середино-Будського району Сумської області з 05.11.1993 по 29.07.2007 та з 29.07.2007 вибув спільно з дружиною ОСОБА_21 на постійне місце проживання до АДРЕСА_1.
На виконання ухвали суду від 23.01.2019 у данній справі позивачем надано суду фотокою закордонного паспорту, в якому міститься підтвердження того, що 12.03.2008 позивач був знятий з реєстраційного обліку та виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації, а з 01.04.2008 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1.
Як повідомив відповідач, позивач з 04.02.2002 до подачі даного позову ніяким чином не підтривуав зв'язки з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянське», після переїзду на постійне місце проживання до Російської Федерації не повідомив відповідача про адресу свого місця проживання та не написав відповідну письмову заяву про це до дирекції відповідача. 05.02.2010 з метою належного сповіщення учасників відповідача в Серидино-Будській районній газеті «Знамя труда» № 13-14 було опубліковано оголошення з порядком денним про скликання загальних зборів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське», яке відбулося 05.03.2010. В пункі 5 оголошення було зазначено, що передбачається внесення змін до статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське». Повідомлення про загальні збори учасників відповідача опубліковане відповідачем 05.02.2010, а збори відбулися 05.03.2010, тобто за місяць, як цбого вимагає частина п'ята статті 61 Закону України «Про господарські товариства». На зазначені загальні збори учасників відповідача позивач також не з'явився.
Публікація у засобах масової інформації повідомлення про скликання загальних зборів є додатковим заходом і саме по собі не свідчить про те, що позивач був повідомлений про скликання загальних зборів при відсутності персонального письмового повідомлення. Відповідач не довів обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів, на яких було прийнято спірне рішення.
Відповідачем не надано суду доказів направлення повідомлення позивачу на адресу, яка міститься в статуті на відому адресу позивача, та на адресу, яка зазначена відповідачем у його відзиві, а також не надано доказів, що відповідач перевіряв інформацію про місцезнаходження позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: - невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Це право (право участі в управлінні товариством) є безумовним і не може бути проігноровано товариством, а учасник не може бути позбавлений права участі в управлінні товариством з тих мотивів, що рішення загальних зборів не зачіпають розміру частки визначеного учасника.
Обов'язок доказування належного повідомлення учасника товариства про дату, час та місце проведення загальних зборів та їх порядок денний покладається законодавством саме на товариство.
Внаслідок прийнятих на зборах 15.10.2008 рішень значно змінився розподіл часток та баланс голосів учасників, проти якого позивач заперечує, а отже, це рішення безпосередньо зачіпає майнові інтереси позивача.
Усунення позивача від управління товариством шляхом не здійснення повідомлення про час та місце проведення загальних зборів є грубим порушенням прав позивача, гарантованих статтею 116 Цивільного кодексу України.
В той же час, як зазначалося вище, відповідач подав суду заяву про застосування позовної давності, про що зазначає у відзиві на позовну заяву, яку обгрунтовує тим, що позивач міг дізнатися про порушення свого права та про наявність оспорюваного рішення загальних зборів.
Позивач в позовній заяві зазначає, що ним позовна давність не пропущена, оскільки лише в 2017 році адвокат позивача дізнався про порушені права позивача.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Факт порушення відповідачем прав позивача встановлений судом, однак при зверненні до суду з позовною заявою позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки:
Відповідно до частини першої статті 100 Цивільного кодексу України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. Поняття та види особистих немайнових прав визначені статтями 269, 270 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, виходячи з правової природи корпоративних прав, визначених зокрема статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», статтею 167 Господарського кодексу України, статтею 116 Цивільного кодексу україни, ці права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), а відтак - і пов'язані з цим можливості. Тобто до прав учасників господарського товариства належать як майнові (право на частку прибутку, право на оплату вартості майна при виході з товариства тощо), так і немайнові права (право брати участь в управлінні справами та розподілі прибутку, право виходу із товариства тощо), які невід'ємно пов'язані, оскільки право участі у товаристві може передаватися винятково разом з іншими складовими прав учасника товариства - майновими правами.
Тому права учасника господарського товариства, які витікають із права його участі в цьому товаристві, не є особистими немайновими правами, з огляду на що позовна давність до відповідних вимог учасників господарських товариств застосовується на загальних підставах.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 256, частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Володіння корпоративними правами покладають на учасників товариств не тільки права, передбачені статті 116 Цивільного кодексу України, в тому числі і право на отримання інформації від товариства, а і ряд обов'язків, які передбачені статтею 117 Цивільного кодексу України та статутом товариства, а саме це спричинено необхідністю досягнення цілей товариства та його організаційною єдністю, що є ключовою ознакою кожної юридичної особи.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.
Пунктом 9.1 статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» визначено, що чергові збори учасників проводяться не менше одного разу на фінансовий рік.
Враховуючи визначену законом та статутом відповідача періодичність скликання зборів, а також ту обставину, що учасник товариства, який відповідно до вимог закону обов'язково повідомляється про проведення, про дату, час та місце проведення загальних зборів, однак не отримує протягом тривалого періоду повідомлень від товариства про проведення загальних зборів та іншої інформації, міг за таких обставин проявити звичайну обачність, зацікавитися станом своїх корпоративних прав та довідатись про порушення свого права.
Отже, не достатньо доведення самого факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, а необхідно довести і факт, що позивач не міг дізнатися про факт такого порушення, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України.
Обгрунтування не пропуску позовної давності зводиться позивачем до того, що у 2007 році він виїхав до Російської Федерації і не міг знати про свої порушені права, а про порушення прав позивача дізнався адвокат в 2017 році - через 10 років після порушення.
Належних та допустимих доказів, коли саме безпосередньо позивач - ОСОБА_1, дізнався про проведення загальних зборів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» 15.10.2008 та прийняття ними оскаржуваного рішення, позивач суду не надав.
До матеріалів даної справи долучено нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які вказують на те, що позивач після свого переїзду до Російської Федерації постійно приїздить до с. Новоселівка Середино-Будського району Сумської області приблизно один раз на рік. А тому суд вважає, що поивач перебуваючи на території с. Новоселівка Середино-Будського району Сумської області міг отримати інформацію про прийняте відповідачем оскаржуване рішення.
Отже, позивачем не надано доказів, що він виконував обов'язок знати про стан своїх майнових прав, в тому числі доказів звернень до відповідача про отримання інформації про діяльність товариства. Позивач протягом 10 років не брав участі в діяльності товариства, в той час, як володіння корпоративними правами включають в себе не лише права, а і обов'язки. Не надано позивачем і доказів, що ним повідомлявся відповідач про зміну місцезнаходжяння позивача, а головне не надав позивач доказів існування перешкод або інших обставин, які протягом тривалого часу (10 років) позбавляли його можливості дізнатись про порушення свого права.
Пунктом 9.5 статуту відповідача визначено, що будь-який учасник товариства може видати доручення в письмовій формі іншій особі для участі у засіданні Зборів Учасників замість нього, для участі у голосуванні від його імені, а також для реалізації всіх інших прав та повноважень відсутнього учасника товариства.
Таким чином, позивач мав можливість брати участь в управлінні Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянське» через свого повноважного представника.
Однак, позивачем не надано суду та матеріали даної справи не містять в собі доказів видання відповідної довіреності та перешкоджання діяльності повіреного (не допуск до участі у загальних зборах, ненадання документів про діяльність відповідача, тощо) з боку відповідача.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що строк позовної давності для звернення позивачем до суду за захистом своїх прав сплив 15.10.2011. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропущення встановлених законодавством строків позовної давності, позивачем не наведено.
Згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Н.О. Спиридонова
Суддя О.В. Коваленко
Суддя Ю.А. Джепа