18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 травня 2019 року справа № 925/347/19
м. Черкаси
За позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені Генерал - майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 )
про стягнення 2797,02 грн.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Рябенька Я.В.
Представники сторін:
від позивача: не явилися;
від відповідача: Брагінець С.Г. за довіреністю від 02.01.2019.
Наприкінці березня 2019 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені Генерал - майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення 2797,02 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором постачання природного газу від 19.02.2016 №125/16-ТЕ(Т)-36, у тому числі: 2608,70 грн. пені та 188,32 грн. три проценти річних.
Позивач у позові також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 1921,00 грн. витрат на сплату судового збору.
Позовна заява також містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу від 19.02.2016 №125/16-ТЕ(Т)-36 та додатковою угодою до нього щодо оплати переданого йому позивачем у лютому і березні 2016 року природного газу.
Ухвалою від 04.04.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначив її розгляд в судовому засіданні на 09 год. 30 хв. 02.05.2019 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце призначеного ухвалою від 04.04.2019 судового засідання з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення їм поштових відправлень з вищевказаною ухвалою господарського суду. Проте представник позивача у вказане судове засідання не явився.
19 квітня 2019 року до господарського суду надійшов відзив представника відповідача із запереченнями проти позову.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що він є бюджетною установою, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, які надходять від головного розпорядника бюджетних коштів - Адміністрації Державної прикордонної служби України через Головне управління державного казначейства України в Черкаській області цільовим призначенням. Відповідач несе відповідальність, передбачену законом та договором, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, що надходять на його рахунок за відкритими статтями кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе головний розпорядник бюджетних коштів. Стягнення пені зумовить здійснення головним розпорядником бюджетних коштів додаткових видатків з Державного бюджету України, які можливо використати на інші цілі, пов'язані із здійсненням відповідачем своїх функцій. Відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем за природний газ. Санкції за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати природного газу до бюджетних зобов'язань не закладаються. Позивач зобов'язання, передбачене пунктом 10.1 договору від 19.02.2016 №125/16-ТЕ(Т)-36 щодо вирішення спорів шляхом взаємних переговорів, не виконав, заходи досудового врегулювання спору не застосував, доказів понесення ним значних збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань не надав.
Також відповідач у відзиві на позов заявив про застосування до заявленої позивачем вимоги про стягнення 2608,70 грн. пені спеціальної скороченої позовної давності тривалістю в один рік.
Позивач подав до господарського суду відповідь на відзив та заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, які надійшли до господарського суду 02.05.2019 уже після закінчення судового засідання і оголошення вступної і резолютивної частини ухваленого у справі рішення.
Постановою від 06.03.2019 №226 Кабінет Міністрів України змінив тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне і перейменував його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
На день ухвалення даного рішення нове найменування позивача - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку з чим господарський суд змінив найменування позивача у цій справі - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
У судовому засіданні, яке відбулося 02.05.2019, представник відповідача підтримав заперечення на позов, а господарський суд розглянув справу по суті та оголосив вступну і резолютивну частини ухваленого ним у нарадчій кімнаті рішення.
Оголосивши зміст позовної заяви, заслухавши вступне слово представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі письмові докази Господарський суд Черкаської області
19 лютого 2016 року позивач як постачальник і відповідач як споживач уклали між собою договір постачання природного газу №125/16-ТЕ(Т)-36 (а.с. 14-20, далі - договір №125/16-ТЕ(Т)-36), згідно з п. 1.1 та п. 1.2 якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору.
У п. 2.1 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 його сторони передбачили, що природний газ постачальник передає споживачу у період з 01 лютого по 31 березня 2016 року в обсязі до 300,0 тис. куб. м., у тому числі у лютому 180,0 тис. куб. м. і у березні 120,0 тис. куб. м.
Пунктом 6.1 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки товару. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п. 8.2 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 його сторони передбачили, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.3 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Розділом 12 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично складалися між сторонами з 01 лютого 2016 року і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У подальшому додатковою угодою від 31.03.2016 №1 (а. с. 21) сторони внесли зміни до договору №125/16-ТЕ(Т)-36 щодо зменшення обсягів природного газу, що підлягає постачанню у лютому, березні 2016 році з 300,0 тис. куб. м. до 107,082 тис. куб. м., у тому числі у лютому 55,102 тис. куб. м. і у березні 51,980 тис. куб. м., а також узгодили загальну вартість природного газу за договором №125/16-ТЕ(Т)-36 у сумі 275505,72 грн. з урахуванням ПДВ. Дію цієї додаткової угоди її сторони поширили на відносини, що фактично склалися між ними з 01.02.2016.
На виконання договору №125/16-ТЕ(Т)-36 і додаткової угоди до нього від 31.03.2016 №1 позивач передав відповідачу, а останній прийняв у лютому 2016 року 55,102 тис. куб. м. природного газу загальною вартістю з урахуванням вартості транспортування і ПДВ 141769,08 грн. і у березні 2016 року 51,980 тис. куб. м. природного газу загальною вартістю з урахуванням вартості транспортування і ПДВ 133736,64 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання - передачі природного газу від 29.02.2016 і від 31.03.2016 газу (а. с. 22 - 23).
Таким чином, в цілому вартість переданого позивачем відповідачу у лютому, березні 2016 року природного газу становить 275505,72 грн., що відповідає умовам додаткової угоди від 31.03.2016 №1 до договору №125/16-ТЕ(Т)-36.
За умовами п. 6.1 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 відповідач мав остаточно розрахуватися за природний газ, поставлений йому позивачем у лютому 2016 року на суму 141769,08 грн., до 14.03.2016, а за природний газ, поставлений у березні 2016 року на суму 133736,64 грн. до 14.04.2016.
Фактично ж відповідач розрахувався за природний газ, поставлений у лютому 2016 року на суму 141769,08 грн., 18.03.2016, а за природний газ, поставлений у березні 2016 року на суму 133736,64 грн., 29.04.2016.
Таким чином, відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором №125/16-ТЕ(Т)-36 допустив прострочення в оплаті позивачу поставленого ним у лютому - березні 2016 року природного газу, що підтверджується поданим позивачем з позовом докладним розрахунком стягуваної суми заборгованості (а. с. 24) і не заперечується відповідачем.
За порушення встановленого п. 6.1 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 строку оплати поставленого у лютому - березні 2016 року природного газу позивач станом на 28.04.2016 включно нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 8.2 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 пеню у сумі 2608,70 грн., а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних у сумі 188,32 грн.
Відповідач нараховані позивачем суми пені та трьох процентів річних не сплатив, що й спричинило даний спір.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визначає грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.
З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства Господарський суд Черкаської області дійшов до таких висновків.
Відповідач не належним чином (несвоєчасно) виконав грошове зобов'язання за договором №125/16-ТЕ(Т)-36 щодо оплати вартості поставленого йому позивачем у лютому, березня 2016 року природного газу, допустив прострочення його виконання і тим самим порушив права позивача на своєчасне одержання плати за поставлений природний газ.
Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати стягнення з відповідача на свою користь передбаченої п. 8.2 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 пені, а також передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних.
При цьому господарський суд відмічає, що неможливість своєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №125/16-ТЕ(Т)-36у через відсутність бюджетних коштів не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання цього зобов'язання.
Стягувані суми пені та трьох процентів річних нараховані позивачем у відповідності з умовами договору №125/16-ТЕ(Т)-36, фактичними обставинами його виконання сторонами, вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно з ч 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Ураховуючи, що пунктом 10.3 договору №125/16-ТЕ(Т)-36 його сторони збільшили встановлену пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовну давність для стягнення пені з одного до п'яти років, станом на 27.03.2019 - день подання позивачем позову, що розглядається у цій справі, вказаний п'ятирічний строк позовної давності за заявленою у позові вимогою про стягнення 2608,70 грн., пені не сплив.
За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.
З огляду на незначний розмір стягуваної суми пені господарський суд не убачив підстав для її зменшення відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
За подання позову позивач за платіжним дорученням від 26.03.2019 №7002852 сплатив 1921,00 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Судовий збір у сумі 1921,00 коп. покласти на відповідача.
Стягнути з Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені Генерал - майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ) (вул. Підполковника Красніка, буд. 1, с. Оршанець, м. Черкаси, Черкаська область, 19601, код ЄДРПОУ 14321512) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) - 2608,70 грн. (дві тисячі шістсот вісім гривень 70 копійок) пені, 188,32 грн. (сто вісімдесят вісім гривень 32 копійки) три проценти річних та 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) судового збору.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 06.05.2019.
СУДДЯ М.В. Дорошенко