Справа № 559/515/19
Номер провадження 3/559/177/2019
02 травня 2019 року місто Дубно Рівненська область
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В. розглянувши матеріали, які надійшли від Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.02.2019, ОСОБА_1 09.02.2019 о 23 год. 45 хв. в м.Дубно по вул. Грушевського керував транспортним засобом ВАЗ-2107 д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння №56 від 10.02.2019. Своїми діями, що виразились в порушенні вимог п.2.9а Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судові засідання призначені на 26.03.2019 08:15 год., 09.04.2019 08:15 год., 22.04.2019 08:40 год., правопорушник не з'явився, про час, дату та місце повідомлявся судом вчасно, належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на адресу зареєстрованого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15,17,21), на адресу зазначену у матеріалах справи: вул.Грушевського, 160/2, м.Дубно, Рівненської області (а.с.12,16), окрім того, було розмішено на офіційному сайті суду оголошення про виклик ОСОБА_1І.(а.с.19,20), винесено постанову про привід, яку виконано не було, у зв'язку із відстунітю ОСОБА_1 за місцем проживання (а.с.22,24,25).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1, якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить по умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1, повідомлений своєчасно і належним шляхом, суд дійшов висновку щодо можливості розглянути справу за відсутності вказаної особи на підставі матеріалів, які маються у справі.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, вважаю що факт порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується відповідними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ОБ №113785 від 10.02.2019, де в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», ОСОБА_1 власноручно зазначив: «Керував автомобілем НОМЕР_2, забув виключити фари був зупинений поліцією» (а.с.2), копією постанови серії ДПО18 №420746 (а.с.7), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10.02.2019, згідно якого ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного приладу алкотест «Drager» (а.с.3); направленням на огляд водія до закладу охорони здоров'я (Дубенська ЦРЛ) від 10.02.2019 (а.с.4); висновком щодо результатів медичного огляду №56 складному о 00 год. 15 хв. 10.02.2019, згідно якого, ОСОБА_1 перебував 10.02.2019 о 00 год. 15 хв. у стані алкогольного сп'яніння, результат 1,00 проміле (а.с.5), письмовими поясненнями ОСОБА_1, згідно яких останній пояснив, що 09.02.2019 випив 0,5 л. пива близько 20:00 год. та після суперечки з дружиною вирішив близько 23:40 год. сісти за кермо свого автомобіля ВАЗ 2107, керуючи даним автомобілем забув ввімкнути фари, після чого зупинили працівники поліції, вину визнає повністю та обіцяє, що керувати автомобілем в стані алкогольного сп'яніння більше не буде(а.с.6).
Розглянувши зазначену справу про адміністративне правопорушення та на підставі зібраних у справі доказів суд вважає, що при складанні зазначеного адміністративного матеріалу працівниками поліції не було допущено неповноту чи необ'єктивність в оцінюванні дій правопорушника. Судом не було виявлено порушень при зібранні матеріалів для складання протоколу про адміністративні правопорушення.
Зазначені в протоколі обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил Дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При призначені виду адміністративного стягнення, суддя враховує особу порушника, характер вчиненого правопорушення, яке є тяжким, про що свідчить визначений законодавцем вид та розмір адміністративного стягнення, його особливу небезпечність, підвищену соціальну чуттєвість до такого роду правопорушень.Тому, для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття необхідно накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті Закону у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 283, ст. 284, ст. 294 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір в дохід держави в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд.
Суддя: