Справа № 550/435/19
Провадження № 2/550/133/19
02 травня 2019 року смт. Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області
в складі : головуючого судді Ланни Я.О.,
за участю секретаря судового засідання - Томас Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу № 550/435/19 (провадження №2/550/133/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Позивач посилається на те, що згідно укладеного між ним та ОСОБА_2 договору позики 26.12.2018, він позичив останньому грошові кошти в сумі 10000,00 грн. Даний договір був зафіксований розпискою. Позичені кошти, ОСОБА_2 зобовязувався повернути до 01.04.2019, однак наразі суму боргу в добровільному порядку не повернув. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов та стягнути із ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 10000,00 грн та судовий збір в розмірі 768,40 грн, понесений ним при подачі позову до суду.
Ухвалою судді від 18.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про підтримку позову та розгляд справи у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 26.12.2018 між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 10000,00 грн, який було укладено в простій письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики позивачем надано оригінал розписки (а.с. 22).
Згідно умов договору позики, ОСОБА_2 26.12.2018 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 10000,00 грн та зобов'язувався їх повернути до 01.04.2019. В разі несвоєчасного виконання зобов'язання, ОСОБА_2 погодився сплачувати відсотки у розмірі по 50,00 грн за кожен прострочений день.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір позики є укладений з моменту передання грошей. Договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Тобто, відповідно до положень ст.ст.1046-1047 ЦК України, а також правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 13 грудня 2017 року у справі №309/3458/14-ц слідує, що підтвердженням факту передачі грошей є розписка і в такій ситуації не обов'язково укладати окремий договір позики або нотаріально посвідчувати підпис боржника.
Крім того, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №483/1953/16-ц письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Враховуючи викладене, а також наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору позики та порушення ним вимог ст. 1049 ЦК України.
Отже, суд прийшов до висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобовязань, зокрема, позики, встановив, що права позивача відповідачем порушені, тому вони підлягають захисту.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 10000,00 грн грн. підлягають задоволенню.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме квитанції за №0.0.1319857982.1 від 09.04.2019, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн (а.с.2).
На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 525-526, 530, 629, 1046-1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч),00 грн боргу за договором позики від 26.12.2018.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: вул. Комінника, 22 с. Нова Кочубеївка Чутівського району Полтавської області, НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.
Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: вул. Комінника, 5 с. Нова Кочубеївка Чутівського району Полтавської області, НОМЕР_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чутівський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної
скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Я. О. Ланна