532/317/17
2/532/4/2019
Іменем України
25 квітня 2019 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Тесленко Т. В.
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_1,
позивача ОСОБА_2,
представника позивача - адвоката ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, представник позивача - адвокат ОСОБА_3, до ОСОБА_4, представник відповідача - адвокат ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
22 лютого 2017 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2, представник позивача - адвокат ОСОБА_3, до ОСОБА_4, представник відповідача - адвокат ОСОБА_5, ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою суду від 24.02.2017 відкрито провадження в справі та призначено попереднє засідання на 02.03.2017.
Ухвалою суду від 02.03.2017 призначено справу до судового розгляду на 25 квітня 2017 року, яке відкладалося за клопотаннями позивача на 09.06.2017 та 07.07.2017.
Ухвалою суду від 07.07.2017 за клопотанням представника позивача витребувано у відповідача копії всіх матеріалів проведеного ТДВ СТ «Домінанта» страхового розслідування причин та обставин настання ДТП, яка сталася 18.06.2014, розгляд справи відкладено на 10.08.2017.
За клопотанням представника позивача - адвоката ОСОБА_3 розгляд справи відкладено на 25.10.2017.
Ухвалою суду від 25.10.2017 призначено судову автотоварознавчу експертизу та провадження в справі зупинено.
Ухвалою суду від 03.03.2018 поновлено провадження в справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 21 березня 2018 року.
21 березня 2018 року ухвалою суду зупинено провадження в справі на час проведення судової автотоварознавчої експертизи, призначеної судом згідно ухвали від 25 жовтня 2017 року.
Ухвалою суду від 24.05.2018 поновлено провадження в справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 06 червня 2018 року.
Ухвалою суду від 06.06.2018 відкладено розгляд справи на 20 серпня 2018 року з наданням можливості відповідачам ознайомитися з позовною заявою про збільшення позовних вимог.
20 серпня 2018 року ухвалою суду призначено додаткову автотоварознавчу експертизу та провадження в справі зупинено на час її виконання.
09 листопада 2018 року за ухвалою суду поновлено провадження в справі та призначено її розгляд на 13 грудня 2018 року.
13.12.2018 в судовому засіданні позивач та його представник - адвокат ОСОБА_3 надали суду письмове клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для можливої підготовки до зміни предмету позову, тому ухвалою суду від 13.12.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 26.12.2018.
26.12.2018 в судове засідання позивач ОСОБА_2 надав суду письмову заяву про відмову від його позовних вимог в частині, що стосується вимог до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» та закриття в цій частині провадження у справі в порядку п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.
Ухвалою суду від 26.12.2018 провадження у справі за позовом ОСОБА_2, представник позивача - адвокат ОСОБА_3, до ОСОБА_4, представник відповідача - адвокат ОСОБА_5, ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в частині вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_6 з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - закрито, в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні прохав відкласти розгляд справи, оскільки його представник - адвокат ОСОБА_7 не змогла прибути до суду, в зв'язку з погіршенням погодніх умов.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 не заперечував проти відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладено розгляд справи на 26.02.2019.
26.02.2019 сторони в судове засідання не з'явилися: позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_3 надали суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності та прохали надати відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву про зменшення позовних вимог; відповідач ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 надали суду заяви, в яких прохали суд надати їм строк для ознайомлення з позовною заявою про зменшення позовних вимог.
Ухвалою суду віж 26.02.2019 відкладено розгляд справи на 25 квітня 2019.
В первісному позові від 22.02.2017 зазначалося, що 18 червня 2014 року близько 16:50 в порушення п.14.2. ПДР, на 216км + 700м автодороги Київ-Харків, ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, буксируючи автомобіль СHERY AMULET д.н.з. АІ0776, не врахувавши дорожню обстановку, почав виконувати маневр обгону, виїхавши на зустрічну смугу руху, в результаті чого відбулося зіткнення автомобілів СHERY AMULET, д.н.з. АІ0776 з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8, що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вищевказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП і його винність у вчиненому встановлена постановою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28.12.2015.
Згідно з довідкою-рахунком від 18.06.2014, одним із пошкоджених автомобілів, є саме автомобіль позивача - СHERY AMULET д.н.з. АІ0776, але питання відшкодування йому майнової шкоди під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, не вирішувалося. Тому позивач прохав суд стягнути з ОСОБА_4 та ТДВ «СТ «Домінанта» на його користь 64 000,00 грн у відшкодування майнової шкоди.
06.06.2018 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він вказував про те, що у справі проведено судову автотоварознавчу експертизу від 14.05.2018, якою визначено вартість матеріального збитку, завданого йому, як власнику автомобіля СHERY AMULET д.н.з. АІ0776, внаслідок ДТП, що відбулася 18.06.2014 в цінах, на час проведення експертизи, і становить 103 129,50грн, тому ОСОБА_2 прохав суд стягнути з ОСОБА_4 та ТДВ «СТ «Домінанта» на його користь 103 129,50 грн у відшкодування майнової шкоди та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
13.12.2019 позивач відмовився від позовних вимог в частині, що стосується ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» та прохав закрити в цій частині провадження в справі.
26.02.2019 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог та прохав суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на його користь 80 606,50 грн у відшкодування йому майнової шкоди, оскільки у справі ще проведено додаткову судову автотоварознавчу експертизу, якою визначено, що вартість утилізації автомобіля СHERY AMULET, д.н.з. АІ0776 на час проведення експертизи становить 22 523,00грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_9 підтримали заявлені ними позовні вимоги та прохали їх задовольнити.
ОСОБА_2 заявив про те, що ним будуть надані докази про його витрати на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та вказав, що сума матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивач, завелика, оскільки при вирішенні справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, експерт надавав висновок, що причиною ДТП були й вині дії водія ОСОБА_2
Суд першої інстанції заслухав сторони, перевірив та дослідив матеріали справи й дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти та спірні правовідносини.
Судом встановлено, що 18 червня 2014 року близько 16:50 в порушення п.14.2.в ПДР, на 216км + 700м автодороги Київ-Харків, ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, буксируючи автомобіль СHERY AMULET д.н.з. АІ0776, не врахувавши дорожню обстановку, почав виконувати маневр обгону, виїхавши на зустрічну смугу руху, в результаті чого відбулося зіткнення автомобілів НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_8, що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вищевказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП і його винність у вчиненому встановлена постановою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28.12.2015, винесеною у відповідній справі (а.с.24-25). Вказана постанова залишена без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 24.02.2016 (а.с.26-28).
Згідно довідки-рахунку від 18.06.2014, одним із пошкоджених автомобілів, а саме СHERY AMULET д.н.з. АІ0776, який буксирував ОСОБА_4 та за кермом якого перебував ОСОБА_2, належав позивачеві, але питання відшкодування йому майнової шкоди під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення не вирішувалося ( а.с.68).
Згідно полісу №АС/6743118 від 14.09.2013, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за заподіяння майнової шкоди під час ДТП була застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» на суму в 50 000, 00 грн ( а.с.66 на звороті).
Однак, листом від 22.06.2015 ТДВ «СТ «Домінанта» у виплаті ОСОБА_2 страхованого відшкодування відмовила, мотивуючи це неподанням ним заяви про страхове відшкодування впродовж одного року і посилаючись при цьому на п.п. 37.1.4. ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( а.с. 52).
Проте, така відмова є протиправною, оскільки, вказаний річний строк позивач пропустив з поважних причин, у зв'язку з тривалим судовим розглядом вищевказаної справи про адміністративне правопорушення.
За висновком експерта № 010518 судової автотоварознавчої експертизи від 14.05.2018 визначено, що вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2, як власнику автомобіля СHERY AMULET д.н.з. АІ0776, внаслідок ДТП, що відбулася 18.06.2014 в цінах на час проведення експертизи, становить 103129,50 грн (а.с.161-190).
Однак, в справі ще проведено додаткову судову автотоварознавчу експертизу, якою визначено, що вартість утилізації автомобіля СHERY AMULET д.н.з. АІ0776 на час проведення експертизи становить 22 523,00грн (а.с.235-241).
На підставі вказаних вище висновків експерта, позивач змінив свої вимоги та остаточно визначив суму, яка підлягає до стягнення з відповідача, а саме 80 606, 50 грн.
За ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права. Способом захисту майнового права може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Відповідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Верховний Суд України у справі 6-2808цс15 виклав правову позицію, в якій зазначив, що при розгляді справи ВСУ зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіював шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Підсумовуючи вище викладене та встановлені судом спірні правовідносини, доцільно зробити висновок про задоволення позов, оскільки в результаті ДТП, що відбулася 18 червня 2014 року, учасниками якої були позивач та відповідач, вину ОСОБА_4 постановами судів першої та апеляційної інстанції було підтверджено, висновками експертів у справі майнової шкоди позивачеві було завдано, а отже потрібно стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, 80 606, 50 (вісімдесят тисяч шістсот шість грн 50 коп) грн у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Призначити судове засідання на 20.05.2019 о 15 год 00 хв для вирішення питання про судові витрати.
Надати представнику позивача - адвокату ОСОБА_3 строк, що не перевищує п'яти днів після ухвалення рішення суду, для подання ним доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263, 264-265 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, ч.1 ст.1166 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_2, представник позивача - адвокат ОСОБА_3, до ОСОБА_4, представник відповідача - адвокат ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, 80 606, 50 (вісімдесят тисяч шістсот шість грн 50 коп) грн у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Призначити судове засідання на 20.05.2019 о 15 год 00 хв для вирішення питання про судові витрати.
Надати представнику позивача - адвокату ОСОБА_3 строк, що не перевищує п'яти днів після ухвалення рішення суду, для подання ним доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 15.5 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України від 15.12.2017, до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
03 травня 2019 року складено повне судове рішення.
Суддя