Справа №: 398/1787/18
провадження №: 2/398/139/19
Іменем України
"12" квітня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
позивача ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що із зими 2006 року перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. 04 січня 2008 року під час перебування у фактичних шлюбних відносинах ними за рахунок кредитних коштів було придбано трикімнатну квартиру №52, розташовану в буд. №95 по пр. Соборному в м. Олександрії Кіровоградської області. В подальшому 20 січня 2009 року між ними зареєстровано шлюб, який було розірвано на підставі рішення суду від 02 квітня 2014 року. Після розірвання шлюбу вони продовжували фактично проживати разом. Під час шлюбу 21 серпня 2011 року ними також придбано однокімнатну квартиру №60, розташовану в буд. 162, корп. 1 по пр. Соборному в м. Олександрії Кіровоградської області. Оскільки, вони мають спільну малолітню дитину, яка є інвалідом з дитинства, то просила визнати трикімнатну квартиру №52, розташовану в буд. №95 по пр. Соборному в м. Олександрії Кіровоградської області об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право власності на 2/3 чистини зазначених квартир, а за відповідачем - на 1/3 частини.
Відповідач в своєму відзиві проти позову заперечував з тих підстав, що під час купівлі трикімнатної квартири №52, розташованої в буд. №95 по пр. Соборному в м. Олександрії Кіровоградської області у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах з позивачем не перебував, а тому зазначена квартира є його особистою приватною власністю. Крім того, однокімнатну квартиру №60, розташовану в буд. 162, корп. 1 по пр. Соборному в м. Олександрії Кіровоградської області, хоч і придбав, перебуваючи з позивачем у зареєстрованому шлюбі, проте зазначена квартира придбана за його особисті кошти.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що з відповідачем познайомилась в 2006 році та з січня того ж року проживали разом, а в 2009 році зареєстрували шлюб. До реєстрації шлюбу проживали в нежитловому приміщенні за адресою: м. Олександрія, проспект Леніна, 193А - це авторозборка, там працював відповідач. В 2008 році вони взяли в кредит на трьохкімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За трьохкімнатну квартиру перший внесок ставив 40 000 грн. Половину дала її матір, іншу - матір відповідача. Розірвали шлюб в 2014 році, але після цього ще жили разом як в шлюбі до грудня 2017 року з дитиною і з відповідачем. Щодо однокімнатної квартири, то відповідач привіз її до нотаріуса, щоб вона розписалася в заяві про придбання відповідачем квартири за особисті кошти. Вона не пам'ятає чи читала заяву, це було давно, однак підтвердила, що таку заяву підписувала. Вона не розуміла значення заяви, а підписала її тому, що відповідач сказав, що це так потрібно. Чи роз'яснював нотаріус наслідки підписання заяви - не пам'ятає.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що дійсно сторони проживали до шлюбу, що підтверджується документальними доказами і свідки підтвердять. Сторони проживали разом, за спільні кошти купили спочатку трьохкімнатну, а потім однокімнатну квартири. Відповідач є приватним підприємцем, протягом всього часу спільного проживання здійснював підприємницьку діяльність і мав грошові кошти. До шлюбу і під час шлюбу були придбані як трьохкімнатна, так і однокімнатна квартири. Дійсно, відповідно до сімейного законодавства, якщо дохід від підприємницької діяльності був використаний не в інтересах сім'ї, а для підприємницької діяльності - це є особисте майно. Як пояснила позивач, трьохкімнатна квартира була придбана до шлюбу при таких обставинах, для спільного проживання, однокімнатна квартира придбавалася для сім'ї, а не для цілей підприємницької діяльності, тому однокімнатна квартира також є спільним майном подружжя. За таких підстав вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Оскільки, дитина - інвалід з дитинства, тому вважає, що необхідно відійти від рівності часток і визнати за позивачем право власності на 2/3 частини трьохкімнатної квартири в інтересах дитини і однокімнатної квартири.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив, що вони були знайомі, зустрічались іноді, познайомились ближче, коли позивач з подругами приїхала на базу, до мене на роботу і там вони спілкувались. Десь протягом 2006-2007 років, бачились, але не проживали. Проживати почали спочатку 2009 року, в квартирі, яка була взята в кредит, до того часу не проживали, зустрічались, іноді позивач у нього ночувала. Однокімнатну квартиру він купив тому, що продав мамину квартиру по вул. Садовій. Мама в нього інвалід і без сторонньої допомоги не може пересуватись. Він продав її квартиру на 7 поверсі та через декілька місяців купив рівнозначну однокімнатну на першому поверсі. В 2008 році він за свої та кредитні кошти купив трьохкімнатну квартиру. Мама позивача не могла дати коштів, оскільки коли він зустрічався з позивачем у них навіть холодильника не було. Позивач з мамою проживали в гуртожитку в одній кімнаті. З позивачем розійшлись в 2014 році. До шлюбу разом не проживали. Після розірвання шлюбу спільно проживали деякий час. По трьохкімнатній квартирі ще потрібно виплачувати кредит.
Представник відповідача в судовому засіданні теж заперечував проти задоволення позову та пояснив, що трикімнатна квартира №52 по пр. Соборному була придбана 04 січня 2008 року, про що укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого право власності на квартиру у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору в державному реєстрі та покупець передає квартиру в іпотеку після повного розрахунку. По договору відповідно до відміток нотаріуса 04.01.2008 року був проведений повний розрахунок, право власності на вказану квартиру було зареєстровано. Фактично і юридично воно виникло у відповідача 04.01.2008 року. До цього часу ніяких шлюбних відносин між позивачем і відповідачем не існувало, будь-яких рішень суду про встановлення факту з цього приводу не існує, фактично вони почали проживати перед укладенням шлюбу, тобто в 2009 році. По сьогоднішній день відповідач самостійно здійснює виплати за вказану квартиру. Що стосується іншої квартири АДРЕСА_2. Вона купувалась в період шлюбу, однак за особисті кошти безпосередньо відповідача, про що є дві відповідні заяви, як позивача, так відповідача. Майно, придбане за особисті кошти, є особистою власністю і не може бути поділене взагалі. Враховуючи викладене, вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, тому просив би суд відмовити в задоволенні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання, свого представника в судове засідання не направила, причини неявки не повідомила, пояснень щодо суті позовних вимог не надала.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 січня 2009 року, який було розірвано на підставі рішення суду від 02 квітня 2014 року (т. 1 а. с. 12).
04 січня 2008 року відповідач придбав трикімнатну квартиру №52, розташовану в буд. №95 по пр. Соборному в м. Олександрії Кіровоградської області, що підтверджується договором купівлі-продажу з відстроченням платежу (т. 1 а. с. 86). За умовами зазначеного договору відповідач відразу сплатив 21 584,00 грн. Оплата решти вартості квартири здійснена за рахунок кредитних коштів, отриманих в ПАТ «Укрсиббанк» (т. 2 а. с. 73 - 78). В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між відповідачем та ПАТ «Укрсиббанк» укладено договір іпотеки зазначеної квартири (т. 2 а. с. 79 - 82).
12 серпня 2011 року відповідач придбав однокімнатну квартиру №60, розташовану в буд. 162, корп. 1 по пр. Соборному в м. Олександрії Кіровоградської області, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири (т. 1 а. с. 81 - 83).
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивача і відповідача знає давно, з позивачем товаришує. Сторони до придбання квартири проживали на «авторозборці», з 2006 року, на той час позивач навчалася. Проживали, а не зустрічалися. Там стояв диван, телевізор, пральна машина, поряд була кухня, це на території «авторозборки». В квартирі АДРЕСА_3, позивач з дитиною проживала завжди, з 2009 р. по грудень 2017 року. Про розлучення сторін не знала. При яких обставинах купувались квартири їй не відомо.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що сторін знає давно, з відповідачем є однокласниками, позивача знає як куму, хрестив їхню дитину. Сторони знайомі давно, десь 2007-2009 років. На той час сторони не проживали як сім'я, а лише зустрічалися. Раніше у відповідача був шлюб, був свій будинок, потім будинок довелось розділити і так відповідач на БАМі проживав з мамою. На базі жити неможливо, це підприємство, «авторозборка», відповідач її купив десь в 1999-2000 роках, це було його підприємство, він ним займався. До купівлі квартири відповідач жив з мамою. Їхній шлюб був для мене новиною, мене поставили перед фактом, що вони розписалися. Ні свадьби, ні урочистих ніяких заходів, ні ресторану не було. Це було в 2009 році. Після того як квартиру купив, одружився через рік. Придбання квартири обмивали на базі, були присутні місцеві бізнесмени, яких ОСОБА_3 знав. Також відповідач продав мамину квартиру на БАМі і купив однокімнатну квартиру мамі, в якій вона на теперішній час проживає.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що відповідача знає як друга її чоловіка, тому знає і позивач, з якою познайомилася у 2009 році, вони обоє були вагітні, саме тоді і познайомились. До 2009 року про відносини між сторонами не знала. З 2006 р. по 2009 р. жінок з відповідачем не бачила, в тому числі і позивача. Відповідач себе позиціонував як холостяк, як самотній чоловік, який не має сім'ї. З приводу придбання квартири їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що знає сторін, бо є їх кумою. Позивача знає давно, з першого класу вони разом навчались. Знає, що з 2006 року позивач жила з відповідачем на базі. База це там, де ремонтували машини. На базі була кімната, було де жити. В 2008 році вона приходила робити ремонт до них на квартирі. В період народження дитини сторони проживали в тій квартирі.
За приписами частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно з статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що стаття 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Зазначена правова позиція висловлена ВС у постанові від 25 січня 2018 року в справі №337-5266/15-ц (провадження №61-1678св17).
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З копії паспорта позивача вбачається, що 11 грудня 2003 року до 08 травня 2009 року вона була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 08 травня 2009 року по 22 березня 2011 року - у спірній трьохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_4, а з 22 березня по теперішній час - знову в квартирі АДРЕСА_5 (т. 1 а. с. 9 - 11). Зазначене також підтверджується рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2015 року (т. 2 а. с. 67 - 71) та випискою з медичної картки стаціонарного хворого, в якій зазначено, що позивач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а. с. 54).
В той же час, відповідно до довідки КП «Житлогосп» відповідач був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а. с. 65, 66).
При цьому пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, допитаних за клопотанням позивача та пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, допитаних за клопотанням відповідача, є діаметрально протилежними. Частково суперечать вище зазначеним письмовим доказам. Надані позивачем фотокартки також не підтверджують факт проживання сторін однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (т. 1 а. с. 19 - 23).
Зазначені докази свідчать лише про факт наявності певних відносин між сторонами як чоловіком та жінкою, проте не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім'ї.
Також судом встановлено, що трьохкімнатна квартира АДРЕСА_6 придбана відповідачем до реєстрації шлюбу з позивачем та не в період фактичних шлюбних відносин з позивачем, а тому зобов'язання з повернення кредиту за вказаним договором виникли лише у відповідача, і підстав для їх поширення на позивача навіть після реєстрації шлюбу немає. З моменту отримання кредиту та на час розгляду справи витрати з повернення кредитних коштів несе особисто відповідач, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а. с. 114 - 250, т. 2 а. с. 1 - 40).
Аналогічний правовий висновок викладено ВС у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі №760/23460/13-ц (провадження №61-30703св18).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт проживання з відповідачем у період з 2006 року по 2009 рік у фактичних шлюбних відносинах з веденням спільного господарства, побуту і бюджету, тобто однією сім'єю без реєстрації шлюбу між собою. Крім того, позивач не надала доказів внесення особисто нею коштів в на придбання квартири.
Отже, трьохкімнатна квартира АДРЕСА_6 в силу п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю відповідача, як така, що набута ним до шлюбу.
Щодо однокімнатної квартири №60, розташованої в буд. 162, корп. 1 по проспекту Соборному в м. Олександрії Кіровоградської області, яку відповідач придбав 12 серпня 2011 року, тобто в період шлюбу між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
12 серпня 2011 року позивач власноручно підписала заяву, в якій зазначено, що їй відомо про наміри відповідача придбати у власність вищезазначену однокімнатну квартиру за грошу, які належать відповідачу особисто. При цьому, позивачу роз'яснено зміст п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України. Також позивач підтвердила факт набуття відвідачем зазначеної квартири в його особисту приватну власність. Підпис позивача на зазначеній заяві засвідчено приватним нотаріусом (т. 1 а. с. 84).
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна однокімнатна квартира є особистою приватною власністю відповідача.
Згідно з ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Оскільки, позивач не довів належними та допустимими доказами факт проживання з відповідачем у період з 2006 року по 2009 рік у фактичних шлюбних відносинах з веденням спільного господарства, побуту і бюджету, тобто однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою на момент придбання трьохкімнатної квартири та судом встановлено, що однокімнатна квартира є особистою приватною власністю відповідача, а отже обидві квартири не підлягаю поділу, так як не є об'єктами спільної сумісної власності сторін, то відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_7) до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому порядку: Кіровоградська область, м. Олександрія, АДРЕСА_8, адреса фактичного місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, АДРЕСА_9), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код за ЄДРПОУ 09807750), про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 квітня 2019 року.
Суддя О.В. Авраменко