Рішення від 26.04.2019 по справі 369/10573/17

Справа № 369/10573/17

Провадження № 2/369/1029/19

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Бугайовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто», ТОВ «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 21 липня 2017 року вона уклала з ТОВ «Авто Просто» договір № 723710, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему «Авто Так». Відповідно до умов Додатку 1 до Договору № 720370 метою його укладення було отримання автомобіля марки «Chevrolet Cruze», вартістю 400 920,00 грн..

21 липня 2017 року ОСОБА_1 було запропоновано виплатити винагороду ТОВ «Авто Просто» у сумі 14 433,12 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «АТ Сервіс», але текст договору доручення, предметом якого є зобов'язання сплатити повіреним винагороду ТОВ «Авто Просто» у сумі 14 433,12 грн. за рахунок довірителя на руки ОСОБА_1 не надали.

В позовній заяві позивач посилалась на те, що вона ознайомлювалась із його змістом, проте мало що розуміла зі змісту даного договору.

Позивачка вважала, що вказаний договір був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, з тих підстав, що вона отримала не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного договору, дії ТОВ «Авто Просто» є забороненими та підпадають під дію ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача.

Умови договору № 723710 від 21.07.2017 року є несправедливими по відношенню до споживача, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на її шкоду.

Укладений договір є таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує права споживача та як громадянина України, договір не відповідає внутрішній волі споживача на момент укладення та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсним.

Позивачка також посилалась на те, що умови договору № 723710 від 21.07.2017 року є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача.

По спірному договору було сплачено оплату періодичних платежів із щомісячною винагородою в сумі 24 348,83 грн., а по договору доручення - 14 433,12 грн.. Загальна сума сплачених платежів становить 38 751,95 грн..

ТОВ «Авто Просто», застосовуючи підміну понять, використовує нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема, будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману, тим самим порушуючи норми ст. 19 Закону про захист споживача.

Здійснюється нечесна підприємницька практика, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просила визнати недійсним з моменту укладення договору № 723710 від 21.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто»; стягнути з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 24 348,83 грн.; визнати недійсним з моменту укладення договір № 723710 від 21.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс»; стягнути з ТОВ «АТ Сервіс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14 433,12 грн..

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, до суду надійшла заява, в якій позивач позов підтримала та просила розгляд справ проводити за її відсутності.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Авто Просто» не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином надав суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позовних вимог та просив розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «АТ Сервіс» не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного судочинства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Судом встановлено, що 21 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» був укладений Договір № 723710 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, відповідно до умов розділу 1 ст. 1 якого предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «АвтоТак». Договір укладається шляхом його підписання та підписанням додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Авто Просто є товариством, що надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах АвтоТак. Авто Просто забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених договором про адміністрування.

Відповідно до умов Додатку № 1 до договору № 723710 ОСОБА_1 погоджено марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля, а саме: транспортний засіб «Chevrolet Cruze», вартістю 400 920,00 грн..

Відповідно до умов Додатку № 1 до договору № 723710 ОСОБА_1 зобов'язано сплатити винагороду за послуги, пов'язані з включенням договору до системи АвтоТак та формування групи у % + ПДВ у розмірі 14 433,12 грн., періодичний платіж у % - 0,8333, щомісячна винагорода - 0,415+ПДВ; винагороду за послуги, пов'язані з передачею автомобіля учаснику - 3,00+ПДВ.

Відповідно до умов Додатку № 2 до договору № 723710 ОСОБА_1, як учасника, зобов'язано протягом строку дії договору належним чином та у встановлений договором строк виконати усі зобов'язання зі сплати періодичних платежів разом із щомісячною винагородою товариства, учасник має право на сплату 50 % від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового платежу.

В подальшому, 21 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс» був укладений договір доручення, відповідно до умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов'язується вчинити визначені договором дії від імені довірителя.

Відповідно до умов п. 2.1. договору доручення передбачено, що між довірителем та ТОВ «Авто Просто» укладено договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групах через систему АвтоТак № 723710 від 21 липня 2017 року. Умовами договору про адміністрування передбачений обов'язок довірителя по сплаті на користь ТОВ «Авто Просто» винагороди у розмірі 14 433,12 грн., що визначена у договорі про адміністрування як винагорода за послуги ТОВ «Авто Просто», пов'язані з включенням договору про адміністрування до системи АвтоТак та формуванням групи.

Відповідно до умов п. 2.3. договору доручення шляхом укладення цього договору довіритель уповноважує повіреного сплатити від імені довірителя винагороду ТОВ «Авто Просто», отриману повіреним від довірителя за цим договором.

21 липня 2017 року згідно квитанції № 0.0.812168028.1 на розрахунковий рахунок ТОВ «АТ Сервіс» ОСОБА_1 сплатила 14 433,12 грн..

Згідно квитанції № 0.0.819811444.1 від 03.08.2017 року ОСОБА_1 сплатила сплатила на розрахунковий рахунок ТОВ «Авто Просто» грошові кошти у розмірі 13 417,26 грн., згідно квитанції № 0.0.819810327.1 від 03.08.2017 року ОСОБА_1 сплатила сплатила на розрахунковий рахунок ТОВ «Авто Просто» грошові кошти у розмірі 5 501,33 грн., згідно квитанції № 105 від 13.09.2017 року ОСОБА_1 сплатила сплатила на розрахунковий рахунок ТОВ «Авто Просто» грошові кошти у розмірі 5 430,24 грн..

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків..

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Укладений між сторонами договір № 723710 від 21 липня 2017 року підписаний сторонами.

Також слід зазначити, що на останньому аркуші оспорюваного договору міститься підпис ОСОБА_1, яким вона засвідчила, що вона «Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника АВТО ПРОСТО, проінформований про всі можливі витрати у зв'язку із укладенням Договору, уважно прочитав та зрозумів Договір та Додатки до нього. Учасник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами договору, підтверджує свої права та обов'язки за Договором, підтверджує здатність набувати прав та обов'язків за Договором, умови Договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Учасник підтверджує та засвідчує, що інформація, зазначена в частині другій ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана Товариством. Учасник своїм підписом засвідчує, що фінансова послуга , що надається за цим договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав'язування з боку Товариства.» (а.с. 17).

Таким чином, позивачка погодилася з умовами договору, підписавши його та сплачуючи кошти на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» вчиняла дії на його виконання.

Також, слід зазначити, що звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона перед укладенням оспорюваного договору ознайомлювалась із його змістом, проте мало що зрозуміла з нього.

Даний факт є свідченням обізнаності позивача як відносно предмету договору, так і щодо його прав та обов'язків за договором.

Разом з тим, слід зазначити, що необізнаність позивача. що змісту договору, під час його укладання, не є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, зазначених у частині першій, пункту 7 частини третьої, частини шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

ТОВ «АВТО ПРОСТО» зареєстровано як фінансову установу відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 січня 2012 року № 40, реєстраційний номер 13102689, серія та номер свідоцтва ФК № 313, дата видачі свідоцтва 19 січня 2012 року, код фінансової установи 13 (а.с. 50).

Також, 15 січня 2013 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було видано ТОВ «АВТО ПРОСТО» ліцензію серія АЕ № 198421 на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. (а.с. 61).

Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 752/13494/16-ц (провадження № 61-31725св18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі №126/1105/16-ц (провадження № 61-8674св18).

Посилання ОСОБА_1 на те, що умови договору є несправедливими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, порушує вимоги статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не підлягають задоволенню.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

02.06.2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон № 3462-IV від 02.06.2011 року, яким до ЗУ "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" були внесені зміни до ч. 1 ст. 4 та вказану статтю було доповнено пунктом 11-1 такого змісту: Фінансовими послугами вважаються такі послуги: адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Таким чином послуги, що надаються відповідачем позивачу унормовані в ЗУ "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг".

02.11.2016 року набуло чинності Розпорядження № 1676 від 09.10.2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах".

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 913 від 07.12.2016 року "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Відповідно до п. 93. Ліцензійних умов «Фінансова установа надає послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах на підставі договору, який повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статей 10, 15, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». До договору про адміністрування додається довідка, складена фінансовою установою у довільній формі, про ознайомлення учасника групи з внутрішніми правилами надання фінансових послуг, яка підписана учасником групи та яка повинна містити дату її складення.

21 липня 2017 року між сторонами у справі було укладено договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у тгрупі, який укладено у повній відповідності до Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів та перевірено його відповідність Ліцензійним умовам Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що в поєднанні з отриманою ліцензією гарантує Законність такого Договору та його повну відповідність Законодавству України.

З наведеного вбачається, що законність та відповідність Законодавству України укладеного між сторонами у справі договору неможливо ставити під сумнів, оскільки діяльність TOB «АВТО ПРОСТО» перевіряється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та нею надано ліцензію на провадження такої діяльності

Від­по­від­но до вимог ч. 5 ст. 1 За­ко­ну Ук­ра­ї­ни «Про фі­нан­со­ві пос­лу­ги та ре­гу­лю­ван­ня рин­ків фі­нан­со­вих пос­луг» під по­нят­тям «фі­нан­со­ва пос­лу­га» ро­зу­мі­є­ть­ся опе­ра­ція з фі­нан­со­ви­ми ак­ти­ва­ми, що здій­сню­є­ть­ся в ін­те­ре­сах тре­тіх осіб за влас­ний ра­ху­нок чи за ра­ху­нок цих осіб, а у ви­пад­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом, - і за ра­ху­нок за­лу­че­них від ін­ших осіб фі­нан­со­вих ак­ти­вів, з ме­тою от­ри­ман­ня при­бут­ку або збе­ре­жен­ня ре­аль­ної вар­то­сті фі­нан­со­вих ак­ти­вів.

За­ко­ном Ук­ра­ї­ни від 02.06.2011 ро­ку № 3462-ІV «Про вне­сен­ня змін до дея­ких за­ко­нів Ук­ра­ї­ни що­до ре­гу­лю­ван­ня рин­ків фі­нан­со­вих пос­луг» (вве­де­но в дію з 09.01.2012 ро­ку) вне­се­но змі­ни до ч.1 ст. 4 За­ко­ну Ук­ра­ї­ни «Про фі­нан­со­ві пос­лу­ги та ре­гу­лю­ван­ня рин­ків фі­нан­со­вих пос­луг» та до­пов­не­но п.11-1, від­по­від­но до яко­го до фі­нан­со­вих пос­луг від­не­се­но пос­лу­ги з ад­мі­ні­ст­ру­ван­ня фі­нан­со­вих ак­ти­вів для при­дбан­ня то­ва­рів у гру­пах.

На під­ста­ві цьо­го За­ко­ну На­ціо­наль­на ко­мі­сія, що здій­снює дер­жав­не ре­гу­лю­ван­ня у сфе­рі рин­ків фі­нан­со­вих пос­луг, за­твер­ди­ла Лі­цен­зій­ні умо­ви про­ва­джен­ня ді­яль­но­сті з ад­мі­ні­ст­ру­ван­ня фі­нан­со­вих ак­ти­вів для при­дбан­ня то­ва­рів у гру­пах (роз­по­ря­джен­ня від 09.10.2012 ро­ку № 1676 «Про за­твер­джен­ня Лі­цен­зій­них умов про­ва­джен­ня ді­яль­но­сті з ад­мі­ні­ст­ру­ван­ня фі­нан­со­вих ак­ти­вів для при­дбан­ня то­ва­рів у гру­пах»).

Лі­цен­зій­ні умо­ви за­крі­пи­ли ви­зна­чен­ня, сут­ність, пра­во­вий ста­тус учас­ни­ків (і ви­мо­ги до них) та­ко­го ви­ду фі­нан­со­вих пра­во­від­но­син, як при­дбан­ня то­ва­рів у гру­пах.

Згід­но з п.1.2 ч.1 Лі­цен­зій­них умов, ад­мі­ні­ст­ру­ван­ня фі­нан­со­вих ак­ти­вів для при­дбан­ня то­ва­рів у гру­пі це фі­нан­со­ва пос­лу­га, що на­да­є­ть­ся лі­цен­зіа­том і пе­ред­ба­чає за­лу­чен­ня гро­шо­вих кош­тів учас­ни­ків гру­пи, об'єднання цих кош­тів з ме­тою при­дбан­ня та роз­по­ді­лу то­ва­рів між учас­ни­ка­ми гру­пи.

Са­ме та­ка пра­во­ва по­зи­ція ви­кла­де­на Вер­хов­ним Су­дом Ук­ра­ї­ни в пос­та­но­ві від 11.09.2013 ро­ку по спра­ві № 6-40цс13, яка від­по­від­но до ви­мог ч.1ст. 360-7 ЦПК Ук­ра­ї­ни, є обов'язковою для всіх су­дів.

Так, за схе­мою при­дбан­ня то­ва­рів у гру­пах при­дбан­ня то­ва­рів для кож­но­го спо­жи­ва­ча (крім ос­тан­ньо­го) від­бу­ва­є­ть­ся, у то­му чис­лі й за ра­ху­нок вне­сків ін­ших учас­ни­ків. Різ­ни­ця між спо­жи­ва­ча­ми-учас­ни­ка­ми є тіль­ки в ча­сі одер­жан­ня то­ва­ру кож­ним із них, ос­кіль­ки в кін­це­во­му під­сум­ку то­вар одер­жать усі учас­ни­ки, на­віть ті, які фі­нан­со­во бу­ли най­менш "ак­тив­ни­ми", за умо­ви ви­ко­нан­ня ни­ми умов до­го­во­ру.

Вра­хо­вую­чи те, що ТОВ «Ав­то Про­сто» от­ри­ма­ло від­по­від­ний до­звіл (лі­цен­зію) на здій­снен­ня ді­яль­но­сті (на­дан­ня фі­нан­со­вої пос­лу­ги) що­до "при­дбан­ня то­ва­рів у гру­пах" у Нац­ком­фін­пос­луг, яка здій­снює дер­жав­не ре­гу­лю­ван­ня у сфе­рі рин­ків фі­нан­со­вих пос­луг, не мож­на вва­жа­ти пра­виль­ним твер­джен­ня по­зи­ва­ча про те, що та­ка ді­яль­ність здійснюється то­ва­ри­ст­вом не­ле­гі­тим­но, у то­му чис­лі й до вве­ден­ня за­ко­ном лі­цен­зу­ван­ня та­кої діяльно­сті, ос­кіль­ки на мо­мент ви­ник­нен­ня спір­них пра­во­від­но­син (ук­ла­ден­ня уго­ди № 0318316 від 30.04.2010 ро­ку) за­ко­ном не бу­ло пе­ред­ба­че­но обов'язок від­по­ві­да­ча отримати лі­цен­зію для на­дан­ня ви­ще вка­за­них пос­луг.

Судом встановлено, що під час ук­ла­ден­ня договору ОСОБА_1 от­ри­мала примірник договір та до­дат­ки до неї, які міс­тять опис пос­луг ТОВ «Ав­то Про­сто».

Ана­лі­зую­чи нор­му ст.18 вка­за­но­го За­ко­ну можливо ді­йти ви­снов­ку, що для ква­лі­фікації умов до­го­во­ру не­спра­вед­ли­ви­ми не­об­хід­на на­яв­ність од­но­час­но та­ких оз­нак: по-пер­ше, умо­ви до­го­во­ру по­ру­шу­ють прин­цип доб­ро­со­віс­но­сті (п. 6 ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК Ук­ра­ни); по-дру­ге, умо­ви до­го­во­ру при­зво­дять до іс­тот­но­го дис­ба­лан­су до­го­вір­них прав та обов'язків сто­рін; по-тре­тє, умо­ви до­го­во­ру зав­да­ють шко­ди спо­жи­ва­че­ві.

Згід­но умов вка­за­ного договору спо­жи­вач, який ви­ко­нав усі умо­ви уго­ди, має пов­не пра­во ви­ма­га­ти від ТОВ «Ав­то Про­сто» ви­ко­нан­ня сво­го зо­бов'язання, а са­ме: оп­ла­ти­ти про­дав­цю вар­тість ав­то­мо­бі­ля та пе­ре­да­ти ав­то­мо­біль спо­жи­ва­чу, не­за­леж­но від то­го, чи спла­чу­ють кош­ти ін­ші спо­жи­ва­чі. При цьо­му, умо­ва­ми договору ви­зна­че­но обов'язок то­ва­ри­ст­ва пе­ре­да­ти ав­то­мо­біль у за­зна­че­ний тер­мін, як­що учас­ник на мо­мент фак­тич­ної пе­ре­да­чі ав­то­мо­бі­ля на­леж­но ви­ко­нує свої зо­бов'язання. Вод­но­час договором не пе­ред­ба­че­но звіль­нен­ня від­по­ві­да­ча від ви­ко­нан­ня пе­ред­ба­че­них до­го­во­ром обов'язків по пе­ре­да­чі автомо­бі­ля за умо­ви ви­ко­нан­ня учас­ни­ком сво­їх обов'язків на­леж­ним чи­ном.

Суд, з'ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто», ТОВ «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів.

Ке­рую­чись ст. ст. 4, 15, 16, 202, 203, 215, 230, 257, 509, 627 ЦК Ук­ра­ї­ни, ст. ст. 4, 80, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК Ук­ра­ї­ни, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.