Справа № 368/381/19
6/368/27/19
"02" травня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
при секретарі Назаренко А.І.
з участю заявника (боржника) ОСОБА_1
представника заявника (боржника) адвоката ОСОБА_2
та представника ДВС ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Кагарлицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
заявник та його представник просять суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлене постановою державного виконавця від 21.02.2018 року у виконавчому провадженні № 6632078 шляхом скасування зазначеної постанови, обґрунтовуючи заяву наступним.
Він, ОСОБА_1, є боржником у виконавчому провадженні №6632078 по виконанню виконавчого листа №2-2732, виданого 15.01.2008 року Красногвардійським районним судом Автономної республіки Крим про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.11.2007 року і до досягнення дитиною повноліття.
Даний виконавчий документ перебуває на виконанні у Кагарлицькому відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області з 05.03.2008 року, а стягувачка ОСОБА_4 з 2005 року проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4.
В квітні 2013 року він втратив хоч неофіційну, а все ж роботу, і тому припинив сплачувати аліменти, а вже з 27.03.2014 року УДППЗ «Укрпошта» припинила приймання всіх видів поштових відправлень до Автономної республіки Крим, а згодом і всі банки України. Тому з травня 2013 року по даний час він не має змоги через обставини, які від нього не залежать сплатити аліменти. Державний виконавець стверджує, що Крим це Україна і тому він повинен сплачувати аліменти. Рахунку стягувачки, на який він б міг переказувати кошти у виконавчому провадження немає.
Він неодноразово намагався переказати кошти, але у нього переказ коштів не приймає жодна банківська установа, про що також надає відповіді. Ніякого зв'язку із стягувачкою на даний момент він також не має і навіть не знає достовірно, де вона точно проживає на даний час.
В той же час, оскільки у нього утворилась заборгованість по аліментах більше, ніж за 6 місяців. 21.02.2018 року державний виконавець в рамках виконавчого провадження на підставі п.1 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про встановлення тимчасового обмеження йому, як боржнику, у праві виїзду за межі України, що порушує його конституційне право.
І тому, він не згоден з даною постановою і свою незгоду обґрунтовує наступним.
Відповідно до ч. ч. 5. 6 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа вправі в порядку встановленому законом, звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ.
Статтею 6 зазначеного закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Однією з підстав таких підстав є ухилення особи від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.
Отже, слід зазначити, що саме по собі рішення суду про стягнення грошових коштів (кредиту, аліментів, оплати комунальних послуг тощо) не є підставою для обмеження права громадянина України на виїзд з України. Для цього необхідно мати докази саме ухилення боржника від виконання судового рішення.
Саме на це наголошує Верховний суд України у Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року:
«Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Отже, саме невиконання ним, тобто боржником, самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в своїй постанові про встановлення тимчасового обмеження йому, як боржнику, у праві виїзду за межі України від 21.02.2018 року, не може свідчити про його ухилення як боржника від виконання покладених на нього обов'язків по сплаті аліментів.
В юридичній практиці поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" трактується як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і ньому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо)».
Однак, він вже п'ять років намагається відправити кошти стягувачці в АР Крим, але будь-які платежі не можуть бути переслані на територію Криму, про це постійно повідомляє державному виконавцю, який також не може порадити йому як сплатити аліменти. Отже, він не ухиляється від виконання своїх зобов'язань, але йому заважають обставини не залежні від нього, які склалися в державі.
Таким чином, законодавством України встановлена процедура обмеження особи у праві виїзду за межі України у разі наявності у неї грошової заборгованості, за умови наявності судового рішення про стягнення заборгованості та ухилення такої особи від виконання своїх зобов'язань. Суд приймає рішення про встановлення такого обмеження з урахуванням обставин конкретної справи, особи боржника та, головне, наявності доказів ухилення такої особи від виконання своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, дана постанова державного виконавця є незаконною та такою, що порушує його конституційне право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, а отже повинна бути скасована.
Представник заінтересованої особи в особі Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо подання покладається на погляд суду.
Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася через сайт Кагарлицького районного суду Київської області.
Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення вимог заяви, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у Кагарлицькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на виконані знаходиться виконавчий лист № 2-2732, який виданий 15.01.2008 року Красногвардійським районним судом Автономної Республіки Крим про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі ј частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову - 20.11.2007 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувач ОСОБА_4 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_8.
Згідно довідки Київської обласної дирекції центру поштового зв'язку № 6 вбачається, що згідно листа № 511-157 від 04.04.2014 р. УДППЗ «Укрпошта» починаючи з 27.03.2014 року пошта з материкової частини України кримською стороною не приймається та повертається у зворотному напрямку. За даних обставин УДППЗ « Укрпошта» змушена припинити приймання всіх видів поштових відправлень до Автономної Республіки Крим та м. Севастополь.
Згідно довідки розрахунок про стан заборгованості по аліментах станом на 01.03.2019 р. сума боргу становить 71 797 грн. 57коп.
Постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28.02.2018 р. ОСОБА_1 було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.
26 квітня 2019 р. заявником ОСОБА_1 на рахунок Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було перераховано 15 000 грн., про що було надано дві копії квитанцій.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, що передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними і цьому Пакті.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
За змістом п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, з наступними змінами, у редакції Закону чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Тобто, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Статтею 441 ЦПК України передбачено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а саме: тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
У п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
У зв'язку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі статтею 441 ЦПК, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 подання державного виконавця щодо обмеження у праві виїзду за межі України у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, має обов'язково містити, зокрема, інформацію про перетинання боржником державного кордону України; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань (пункти 1-2 розділ XIII. Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну).
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Суд вважає, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення.
З погляду на словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Встановлення наявності зобов'язання у боржника, в даному випадку грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості, та факту ухилення останнього від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов'язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань.
Якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов'язання, а саме, до виконавця не прибув, не надав своєчасно у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення не надав, а виконавець зі свого боку вчинив всі дії передбачені законом, в такому разі, обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України та вчинення інших дій передбаченим Законом.
Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не було надано жодного доказу на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього виконавчим провадженням про стягнення аліментів та вчиняє дії, які ускладнюють виконання рішень суду.
Враховуючи зазначені обставини та відсутність доказів, які б свідчили про факти умисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання покладених на нього рішеннями судів зобов'язань, суд приходить до висновку про передчасність застосування до боржника ОСОБА_1 такого заходу впливу як тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст.. 441 ЦПК України та Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд, -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Кагарлицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлене постановою державного виконавця від 21.02.2018 року у виконавчому провадженні № 6632078 шляхом скасування зазначеної постанови.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Кагарлицького районного суду Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст судового рішення складено 03.05.2019 р.
Суддя І.І. Шевченко