Головуючий суддя в суді І інстанції
ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 374/31/19
16 квітня 2019 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :
головуючої судді- Козіної С.М.,
за участі:
секретаря- Маламан Я.О.,
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
06 лютого 2019 року позивачка звернулась до Ржищівського міського суду Київської області із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що з 05 серпня 2005 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. На даний час сторони разом не проживають, шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання сина. Син знаходиться на повному утриманні та вихованні позивачки. Як відомо позивачці, відповідач працює, відповідно має постійний дохід, а тому, на її думку, має можливість сплачувати аліменти на утримання сина. Дитині потрібна матеріальна допомога, тому позивачка змушена звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів з відповідача на утримання сина.
Позивач просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь, щомісяця аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 3 000 (три тисячі) гривень щомісяця з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня звернення до суду до досягнення сином повноліття.
22 березня 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив позов залишити без задоволення. Зазначив, що з моменту народження сина весь час про нього піклується, у тому числі і щодо його матеріального забезпечення. Разом з тим, під час розірвання шлюбу між ним та позивачкою було досягнуто усної домовленості про те, що він залишає дружині все майно, набуте під час спільного подружнього життя, а вона залишає на його власний розсуд питання розміру та регулярності сплати коштів на дитину. На укладенні такої домовленості у письмовій формі відповідач не напалягав. Останнім часом відповідач дійсно мав фінансові проблеми, через те, що не мав постійної роботи, хоча позивач у своєму позові наводить протилежну недостовірну інформацію. Офіційно відповідач працевлаштувався з 07 березня 2019 року на посаду інженера-програміста ТОВ "Лабараторія" з посадовим окладом 4 500 грн. (без врахування відповідних відрахувань). Крім того, в нього є кредитні зобов'язання, витрати по яких він змушений здійснювати щомісячно. Тому, вимога позивача щодо сплати аліментів на утримання сина у розмірі 3 000 грн. на місяць фактично залишає відповідача без засобів на існування.
29 березня 2019 року позивачка надала відповідь на відзив, просила не брати до уваги при вирішенні справи відзив відповідача. Зазначила, що набуте у спільну сумісну власність під час шлюбу майно, про розподіл якого вони погодилися за взаємною згодою, не може вважатися виконанням батьківського обов'язку відповідачем по утриманню спільного сина. Таке твердження відповідача вважає безпідставним, оскільки дитина постійно потребує матеріального забезпечення та утримання з боку батьків. Відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання сина. Протягом 2018 року, як стало відомо позивачці, відповідач придбав у власність квартиру у м. Ржищів та зробив у ній капітальний сучасний ремонт. Також, у серпні 2018 року відповідач придбав у власніть автомобіль, а на початку 2019 року розмитнив його. За період із вересня 2018 року по сьогоднішній день позивачка не отримала від відповідача жодної матеріальної допомоги на утримання сина, хоча усна домовленість про таку допомогу була між ними досягнута.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримувала в повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, просив призначити аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1 200-1 500 гривень щомісяця.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши по справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи із наступного.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії І-ОК № 127774 від 18 серпня 2009 року, сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
ОСОБА_4 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та перебуває на утриманні матері (а.с. 8).
Частинами 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року) (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Отже, аналізуючи положення статті 184 СК України, встановлено, що розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі щорічно підлягає індексації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
За змістом ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За змістом ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
Проаналізувавши зазначені норми закону, суд встановив, що 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років з 1 січня 2019 року становить 1013 (одну тисячу тринадцять) гривень 50 копійок, тому мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим зазначеного розміру.
Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що за домовленість із позивачкою ним було передано спільне рухоме майно в рахунок аліментів, оскільки це суперечить вимогам ст. 180, 190 СК України. Також суд не може прийняти наявність у відповідача кредитних зобов'язань, оскільки суд приходить до висновку, що дана обставина не є істотною при визначенні розміру аліментів.
Враховуючи викладене вище, та те, що батьки в рівній мірі, відповідно до вимог ст. 180 СК України, зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, однак у матеріалах справи відсутні відомості щодо його стану здоров'я, місця роботи, наявності інших утриманців тощо, тому, зважаючи на принципи розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги у цій частині слід задовольнити частково та визначити аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з часу звернення до суду до досягнення дитиною повноліття, що є достатнім для належного його утримання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому згідно із ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісіт) гривень 40 копійок, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. 182, 183, 191 СК України, ст. 2, 4, 12, 81, 82, 128, 133-142, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3, - задовольнити частково.
Стягувати щомісяця з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, (зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний № НОМЕР_2) аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі - 2 000 (дві тисячі) гривень щомісяця, починаючи з 06 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, (отримувач - УК м. Ржищів, код ЄДРПОУ 37851186, банк отримувача - Казначейство України, МФО 899998, рахунок № 31210206010013, код класифікації доходів 22030101, Код ЄДРПОУ суду 26190593).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26 квітня 2019 року.
Суддя