Справа № 359/4518/13-к
Провадження № 1-кп/359/56/2019
26 квітня 2019 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 , його захисника - адвоката ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_13 , експерта ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за № 12012100010000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2012 року, що найшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Прибуток Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, українця, одруженого, пенсіонера, з середньою освітою, працюючого водієм в м. Києві, раніше не судимого, зареєстрованого в с. Заньки Радомишльського району Житомирської області, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_11 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
17 грудня 2012 року близько 17 год. 30 хв., у темну пору доби, на неосвітленій, сухій і частково вкритій ожеледицею, проїзній частині автодороги "м. Київ - с. Гора - с. Проців", поблизу с. Гора Бориспільського району Київської області, на 2 км +100 м, в напрямку м. Київ, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія вантажного сідлового тягача марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим марки "NOVATRAIL HTP 31", д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_11 , водія вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_15 та водія автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , ОСОБА_16 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Так, водій ОСОБА_11 , керуючи вантажним сідловим тягачем марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим марки "NOVATRAIL HTP 31", д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_17 , рухався по вищезазначеній автодорозі, в напрямку м. Київ. У зв'язку із зупинкою робочого двигуна транспортного засобу, внаслідок несправностей в паливній системі, через відсутність подачі палива, непрацюючим паливним насосом, яку з технічної точки зору не можливо виявити перед випуском на маршрут вантажного сідлового тягача марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , відбулася вимушена зупинка вказаного транспортного засобу так, що останній розташувався частково на узбіччі та проїзній частині смуги руху по напрямку свого руху. При цьому ліві бокові колеса розташовувалися на відстані 1,7 м від передньої частини до 1,3 м від задньої частини, відносно суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та введених в дію з 1 січня 2002 року (далі - ПДР України), що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.
Водій ОСОБА_11 , в порушення вимог п.п. "а" п. 9.9 ПДР України, відповідно до якого аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі"; п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, згідно з яким: "разом із увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м. до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м. поза ними у разі, вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.", невірно оцінив дорожню обстановку та не вжив зазначених заходів, проявивши недбалість до дорожньої обстановки, допустивши неуважність, поставив під загрозу життя та здоров'я громадян, інших учасників дорожнього руху.
Внаслідок вищевказаної дорожньої обстановки, яка виникла, водій ОСОБА_15 , керуючи технічно справним вантажним сідловим тягачем марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , який належить ТОВ "Нова експедиція", рухаючись в напрямку м. Київ зі швидкістю 61,12 км/год., згідно встановлених даних "GPS-контролю", на підставі подорожнього листа № 890626, виданого 17.12.2012 року, виявив перешкоду для руху, а саме задню частину стоячого напівпричепа бортового марки "NOVATRAIL HTP 31" вантажного сідлового тягача марки "IVECO EuroTech MPL", без установленого знака аварійної зупинки або миготливого червоного ліхтаря та увімкненої аварійної світлової сигналізації.
Відповідно до п. 12.2 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Так, за даних фактичних дорожніх обставин швидкість руху вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008" з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", під керуванням водія ОСОБА_15 , відповідала видимості дороги в напрямку руху та являлася безпечною.
Отже, в заданій дорожній ситуації водій вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008" з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", ОСОБА_15 , керуючись п. 12.3 ПДР України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди", відповідно до висновків судових експертиз № 51 А від 28.01.2013 року та № 9-9 від 26.03.2013 року, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з напівпричепом бортовим марки "NOVATRAIL HTP 31" вантажного сідлового тягача марки "IVECO EuroTech MPL" шляхом застосування екстреного гальмування, без зміни напрямку руху, тобто не застосовуючи відворіт керма.
У зв'язку з вищевикладеним, відбувся виїзд передньої лівої частини вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008", під керуванням водія ОСОБА_15 , на смугу зустрічного руху в бік с. Ревне, де ближче до осьової лінії дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, відбулося зіткнення з передньою лівою частиною автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_16 , який являвся небезпекою для руху та якого не можливо вчасно виявити через наявність напівпричепа бортового марки "NOVATRAIL HTP 31" вантажного сідлового тягача марки "IVECO EuroTech MPL", під керуванням водія ОСОБА_11 , який розташувався частково на узбіччі та проїзній частині смуги руху в бік м. Києва.
Таким чином, з технічної точки зору в практиці автотехнічних досліджень методичних підходів та згідно судових експертиз № 51 А від 28.01.2013 року та № 9-9 від 26.03.2013 року, фактична дорожня обстановка для водія ОСОБА_15 з моменту об'єктивного виявлення ним перешкоди для руху є аварійною. Під аварійною слід розуміти таку дорожню обстановку, в якій водій не має технічної можливості запобігти події.
Аварійна обстановка створюється тим учасником руху, який своїми, не відповідними вимогами Правил дорожнього руху України, діями, позбавляє себе, або водія іншого транспортного засобу, технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 44/346 від 13.01.2012 року, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_16 виявлені наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, забійні рани обличчя та голови, множинні багатоуламкові переломи кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа, поширені крововиливи під м'якою мозковою оболонкою, набряк набухання головного мозку, закрита травма грудної клітки та черевної порожнини: двобічні переломи ребер, крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, крововиливи у зв'язках печінки, закритий перелом обох кісток лівої гомілки, садна, синці обличчя та нижніх кінцівок. Всі виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_16 виникли від дії тупих предметів та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення. Характер та розташування тілесних ушкоджень вказують на те, що тілесні ушкодження виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди (травма в салоні автомобіля в момент його зіткнення з перешкодою). Смерть ОСОБА_16 настала від відкритої черепно-мозкової травми з множинними багатоуламковими переломами кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонками головного мозку, що супроводжувалась набряком головного мозку. Між виявленими на трупі ОСОБА_16 тілесними ушкодженнями та настанням його смерті вбачається прямий причинний зв'язок.
Таким чином, порушення водієм ОСОБА_11 вимог: п.п. "а" п. 9.9, п.п. "б" п. 9.10 Правил дорожнього руху України, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, так як він являючись учасником дорожнього руху, не відповідними, вищезазначеним вимогам ПДР України, такими своїми діями позбавив водія іншого транспортного засобу - вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_15 , технічної можливості запобігти дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, грубе порушення водієм ОСОБА_11 вимог: п.п. "а" п. 9.9, п.п. "б" п. 9.10 Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_16 .
Зазначені дії ОСОБА_11 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_16 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 у пред'явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення своєї вини не визнав повністю та показав, що точної дати не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий проміжок часу після події, чи 15 грудня, чи 17 грудня 2012 року, він, керуючи вантажним сідловим тягачем марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим марки "NOVATRAIL HTP 31", д.н.з. НОМЕР_3 , рухався по автодорозі "с. Проців - м. Бориспіль", в напрямку м. Києва. Незважаючи на те, що було багато снігу, дорога була розчищена, а дорожнє покриття було сухим. Близько 17:00 год., перед населеним пунктом с. Гора, в тягачі заглух двигун, внаслідок несправностей в паливній системі, через відсутність подачі палива непрацюючим паливним насосом, у зв'язку з чим відбулася вимушена зупинка. Враховуючи те, що на узбіччі лежали нагорнуті кучугури снігу, він взявши максимально вправо, зупинив транспортний засіб якнайближче до узбіччя, на скільки це було можливо. Враховуючи дані дорожні умови транспортний засіб розташувався частково на узбіччі та проїзній частині смуги руху, по напрямку його руху, на відстані близько 1,5 м від лінії дорожньої розмітки, яка розподіляла транспортні потоки протилежних напрямків. Після цього, він відразу включив аварійну сигналізацію, а потім вийшов із кабіни тягача. Після чого, він заліз під транспортний засіб для того, щоб усунути несправність. Усунувши поломку двигуна, він виліз із під авто, і побачив, що позаду його машини, на відстані близько 20 м, стоїть фура на аварійній сигналізації. Також він ще помітив, що між його фурою і узбіччям, в кучугурі снігу стояло ще якесь авто. Він сів до кабіни автомобіля, завів двигун, і до нього підбіг чоловік (потерпілий) та сказав, щоб він нікуди не їхав, бо позаду його автомобіля сталося ДТП. В той же час як сталося вказане ДТП він не бачив, та навіть нічого не чув. Будь-якого зіткнення ні з його фурою, ні з напівпричепом не було. Зазначив, що в той день була дуже гарна, тиха погода: ні снігу, ні вітру, ні дощу не було. Крім того, хоча вже на дворі було темно, однак небо було дуже місячне. Також зазначив, що його фуру було неможливо не замітити водіям, які рухалися в попутному з ним напрямку, оскільки в нього була включена аварійна світлова сигналізація, та напівпричіп оснащений як боковими габаритними ліхтарями, так і на ньому маються світловідбивачі. Крім того, по зустрічній смузі руху весь час, один за одним, рухалися автомобілі, та світло їх фар ще додатково підсвічувало його фуру. При цьому зазначив, що поки оформляли матеріали ДТП, в його автомобілі знову заглух двигун, і він вже не мав змогу самостійно усунути дану несправність. Тому він залишився на місці події до самого ранку, і його фура простояла в такому самому положенні всю ніч. За цей весь час жодний автомобіль не допустив зіткнення із напівпричепом, оскільки всі водії його завчасно бачили і об'їжджали. Також зазначив, що не пам'ятає чи виставляв він аварійний знак. Однак, після цієї події, коли він вже повернувся на базу в його автомобілі аварійного знаку не було, залишився лише футляр від нього. Додав, що в даній ДТП винуватий водій фури, що їхала по заду його авто, оскільки він в порушення ПДР України, виявивши його автомобіль як перешкоду, яку він точно бачив завчасно, намагався його об'їхати по зустрічній смузі, а не зупинити своє авто, не переконавшись в безпечності, виконуваного маневру, у зв'язку з чим і допустив зіткнення з автомобілем марки "Mitsubishi Outlander". Він діяв відповідно до ПДР України, та будь-яких порушень своїми діями не вчиняв. Зазначив, що в нього 44 роки водійського стажу, а з 1979 року весь час працював лише водієм тягачів. Він ніколи не був учасником ДТП, та до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України жодного разу не притягувався.
Також обвинувачений зазначив, що на місці події працівники поліції навіть не вилучили в нього посвідчення водія. Під час досудового розслідування він брав участь лише в одному слідчому експерименті, однак не в статусі підозрюваного, а як водій. Про право мати захисника працівники поліції йому взагалі не роз'яснювали, і повідомили про це лише коли пред'явили йому підозру. Будь-яких інших прав працівники поліції йому також не роз'яснювали. При цьому вказав, що в ході проведення слідчого експерименту погодні умови відповідали тим, що були вдень ДТП, однак не були забезпечені такі самі дорожні умови як в момент події. Так, слідчий експеримент проводився в повній темряві, що не відповідало дійсним обставинам події, оскільки на його автомобілі була точно включена аварійна сигналізації та його підсвічували світло фар від зустрічний авто. В той же час, працівниками поліції в ході проведення слідчого експерименту були взяти до уваги лише пояснення водія ОСОБА_15 , а саме, що аварійна сигналізації була виключена, та світло було лише від фар його автомобіля. Саме в таких умовах і було проведено слідчий експеримент, та встановлено, що видимість його автомобіля для водія ОСОБА_15 складає 58 м. Однак, ці обставини суперечили дійсним обставинам дорожньої обстановки, яка була в момент події. В той же час слідчим його пояснення з приводу обставин події та дорожньої обстановки під час проведення досудового розслідування взагалі не враховувалися та не бралися до уваги.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 показав, що 17 грудня 2012 року, близько 18 год. 00 хв., негайно після повідомлення йому по телефону, він прибув до місця ДТП, що відбулося на 2 км + 100 м автодороги "Київ-Ревне-Рогозів", поблизу с. Гора Бориспільського р-ну, в якому загинув його рідний брат ОСОБА_16 . На місці події знаходились: вантажний сідловий тягач "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330 VIN" д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_15 ; автомобіль "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 ; автомобіль марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , яким керував його брат; автомобіль "МАN", д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_18 . Ні свідка сторони обвинувачення ОСОБА_19 , ні його транспортного засобу, на місці події він не бачив. Зазначені автомобілі були розташовані приблизно в тих місцях та в такому положенні, як зафіксовано на схемі ДТП, що є додатком до протоколу огляду місця ДТП від 17.12.2012 р., складеного слідчим ОСОБА_20 . Однак об'єктивні докази, а саме: фотографії з місця ДТП свідчать, що в схему ДТП внесено частково неправдиві відомості, зокрема: на місці ДТП на проїзній частині дороги було чітко видно сліди гальмування спарених лівих коліс задньої вісі транспортного засобу "МАЗ" довжиною близько 15 м, які починаються на смузі руху в напрямку м. Києва, які не відображені на схемі. Також на схемі ДТП вказана невірна відстань від переривистої лінії, що розділяє протилежні транспортні потоки, до початку лівого гальмівного сліду вантажного сідлового тягача "МАЗ" - 0,2 м, оскільки це спростовується даними, які відображені на фото з місця ДТП IMG_7103, IMG_7104, де з мірною планкою з метровими поділками в кадрі чітко видно, що ця відстань складає близько 0,5 м. Слідчим в схемі ДТП гальмівний слід правих коліс фури "МАЗ", що починається до гальмівного сліду лівих коліс тз "МАЗ", взагалі не позначений. Зазначений гальмівний слід частково покритий снігом, нанесеним з узбіччя при виїзді за межі проїзної частини з наїздом на замет тз "МАN". Також на схемі ДТП не вказана наявність обледеніння дорожнього полотна безпосередньо перед Т-образним перехрестям, в напрямку с. Проців, яке покривало приблизно третину проїжджої частини. Також в схемі не вказана наявність нерухомого орієнтиру - крайнє дерево, перед Т-образним перехрестям в напрямку с. Проців, дерево. При цьому в схемі ДТП не відображені сліди автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", на вкритому ожеледдю узбіччі та поряд з крайнім до Т-образного перехрестя деревом. Ці обставини свідчить про упереджені дії слідчих, які суперечать вимогам ч. 2 ст. 9 КПК. При цьому, зі слідів гальмування задньої вісі напівпричепу тз "МАЗ", які закінчуються на роздільній смузі, що відображені на схемі, слідує, що передні колеса напівпричепу та тз "МАЗ" в момент ДТП були на зустрічній смузі. Це в свою чергу свідчить про те, що він рухався під кутом по відношенню до роздільної смуги. Отже, матеріалами справи та об'єктивними доказами доведено, що близько 17:30 год., в темну пору доби, фура "МАЗ", під керуванням водія ОСОБА_15 виїхала на зустрічну смугу, де зіткнулася із автомобілем марки "Mitsubishi Outlander", під керуванням водія ОСОБА_16 , внаслідок чого останній помер від отриманих тілесних ушкоджень на місці ДТП. Дорога в плані горизонтальна, пряма, без поздовжнього ухилу, має дві смуги для руху - по одній смузі в кожному напрямку. В додатках до протоколу слідчого експерименту, проведеного слідчим ОСОБА_21 знаходяться фототаблиці, в яких містяться фотографії проїзної частини в районі місця ДТП при денному світлі, на яких чітко видно, що жодних фізичних перешкод (рельєф місцевості, рослинність, заокруглення дороги тощо) для огляду дороги з місця водія в обох напрямках не існує. Ці обставини свідчать про те, що в схему ДТП не внесено істотні факти про стан дорожнього покриття. Також зазначив, що об'єктивні докази свідчать, що тз "МАЗ", гальмуючи, рухався прямолінійно вздовж дороги, під кутом до роздільної лінії, наближаючись до зустрічної смуги і в момент зіткнення його передня частина знаходилась на зустрічній смузі. При цьому сліди гальмування задніх коліс тягача тз "МАЗ" до моменту зіткнення рівні, безперервні, під кутом до зустрічної смуги, починались приблизно на відстані 0,5 м. до роздільної смуги та закінчувались на роздільній смузі. Ці обставини в свою чергу виключають те, що відбувався занос даного автопоїзда на зустрічну смугу. Крім того, безперервність слідів гальмування автопоїзда "МАЗ", яку чітко видно на фото, що містяться в матеріалах справи є об'єктивним доказом відсутності роботи системи АВS, якою згідно технічної специфікації виробника обладнаний як тз "МАЗ", так і напівпричіп. Відсутність роботи АВS могла бути обумовлена технічною несправністю системи робочих гальм, або незаконним втручанням в конструкцію робочих гальм тз "МАЗ" та напівпричепу. В той же час слідчий це не відобразив в протоколі огляду місці події, та умисно обійшов це питання під час огляду та перевірки гальмівної системи автопоїзда "МАЗ" експертом, що свідчить про порушення норм КПК України. Вказав, що із фотографій з місця ДТП однозначно слідує, що саме водій ОСОБА_15 в порушення п. 10.1 п. 12.3 ПДР України, не зміг шляхом гальмування зупинити, керований ним автопоїзд "МАЗ", до місця знаходження виявленої ним нерухомої перешкоди на його смузі руху у вигляді автомобіля "IVECO", що стояв правими колесами на узбіччі, а лівими - на проїзній частині дороги, в результаті чого автопоїзд "МАЗ" з напівпричепом виїхав на смугу зустрічного руху, де й зіткнувся з автомобілем "Mitsubishi Outlander". Це вказує на те, що вибрана водієм ОСОБА_15 швидкість руху автомобіля 61,12 км/год, зафіксована на GРS, в даних дорожніх умовах, не відповідала вимогам п.п. 12.1 та 12.2 ПДР. Крім того, із вказаних доказів також випливає, що і водій тз "МАN" в порушення п. 12.3 ПДР не зміг шляхом гальмування зупинити в своїй полосі, керований ним автомобіль, виявивши, що тз "МАЗ" попереду розпочав гальмування. Отже, швидкість автопоїзда "МАN", в даних дорожніх умовах не відповідала вимогам п. 12.1, п. 12.2 ПДР. Тобто, автопоїзд "МАN" рухаючись позаду тагача "МАЗ", ніби то на безпечній відстані, із приблизно тією ж швидкістю, який побачивши попереду перешкоду, а саме тз "МАЗ" з включеними гальмівними ліхтарями, та знаходячись від нерухомої перешкоди - автопоїзда "ІVЕСО" на значно більшій відстані, все одно не встиг загальмувати в смузі свого руху до нерухомої перешкоди - тз "ІVЕСО". Отже, враховуючи ці обставини та виходячи із вищезазначених доказів, слідує, що водій автопоїзда "МАЗ" не обрав безпечну швидкість руху. Також зазначив, що водій ОСОБА_15 йому особисто, на місці події повідомив, що не бачив зустрічний автомобіль марки "Mitsubishi Outlander", який рухався із включеним ближнім світлом фар, аж раптом помітив на своїй смузі руху нерухому перешкоду: "Переді мною немов з'явилась стіна", після чого розпочав екстрене гальмування і його занесло на зустрічну смугу. В той же час, твердження ОСОБА_15 про "занос" на зустрічну смугу руху повністю спростовуються об'єктивними доказами - фотографіями та висновком автотехнічної експертизи УЦСЕ від 20.10.2013 р. № 1-20/10 в редакції 2017 року, а також законами фізики, а тому є неправдивими. Так, занос тягача "МАЗ" відбувся, виключно, внаслідок одночасного екстреного гальмування та вивороту керма водієм ОСОБА_15 в момент, коли передня частина тагача, вже знаходилась на зустрічній смузі руху. Оскільки на підставі об'єктивних доказів - фотографій з місця ДТП та схеми ДТП можна однозначно встановити факт, що автомобіль "Mitsubishi Outlander" знаходився в полі прямого зору з робочого місця водія тз "МАЗ", а жодних перешкод для огляду зустрічної смуги не існувало, помітити неосвітлену перешкоду на своїй смузі, визначити ніби то "відсутність" включеної аварійної сигналізації і водночас не помітити зустрічного транспорту з включеним ближнім світлом, в полі прямого зору в тому ж напрямку, в даних дорожніх умовах для водія тз "МАЗ" технічно є неможливо. З висновку автотехнічної експертизи УЦСЕ від 20.10.2013 р. № 1-20/10 в редакції 2017 року слідує, що безпечно для зустрічного автомобіля об'їхати нерухому перешкоду автопоїзд "МАЗ" не мав технічної можливості і таким об'їздом свідомо створював смертельну небезпеку для зустрічного автомобіля. Також, об'єктивними доказами по справі, встановлено факт, що автопоїзд "ІVЕСО" перебував, на проїзній частині, протягом певного проміжку часу, в нерухомому стані, тобто він не з'явився на смузі руху тз "МАЗ" раптово. Тому, висновки "експертів", які стверджують, що ОСОБА_15 виявив перешкоду "неочікувано", після чого знаходився а аварійній обстановці, технічно неспроможні. Той факт, що тз "ІVЕСО" перебував в нерухомому стані та фізично не міг з'явився на смузі руху тз "МАЗ" раптово, доводить, що водії інших транспортних засобів, дотримуючись вимог ПДР, могли та зобов'язані були виявити перешкоду для руху заздалегідь, і при об'їзді не застосовувати екстреного гальмування, а плавно зменшувати швидкість руху аж до повної зупинки на своїй полосі руху, дати дорогу зустрічному транспорту, після чого здійснити безпечний об'їзд перешкоди. Враховуючи наведене вважає, що водій автопоїзда "МАЗ" ОСОБА_15 , в даній дорожній обстановці, не обрав, у відповідності з п.п.12.1 і 12.2 ПДР, безпечну швидкість руху і саме цим самим позбавив себе технічної можливості уникнути зіткнення з нерухомим автопоїздом "ІVЕСО" шляхом гальмування. Таким чином, з матеріалів кримінального провадження слідує, що ДТП відбулося внаслідок порушень ПДР водієм ОСОБА_15 , а не з вини водія ОСОБА_11 . Крім того зазначив, що 24.12.2012 року слідчий ОСОБА_21 прийняв у нього заяву про залучення до кримінального провадження як потерпілого, надав повідомлення про початок досудового розслідування, пам'ятку, та допитав його як свідка, вручив копію повідомлення про початок досудового розслідування, пам'ятку потерпілого без підпису слідчого і зазначення номеру провадження і ПІБ, кому пам'ятка видана. Підписати пам'ятку слідчий відмовився, сказавши "це не потрібно". Номер провадження та власні ПІБ він вписав самостійно. 14.01.2013 року слідчий ОСОБА_21 залучив його до процесуальної дії - слідчого експерименту в процесуальному статусі потерпілого, про що ним власноруч внесені записи в процесуальний документ - протокол. В той же час, пізніше слідчий вилучив зі справи вищезазначені документи, а також власноручно підробив протокол слідчого експерименту від 14.01.2013 р., вилучив та знищив додаток до зазначеного протоколу, а саме де містилися його запереченнями. Це свідчить про те, що слідчі протиправно обмежили його процесуальні права як потерпілого, тим самим грубо порушивши вимоги КПК України. Таким чином можна встановити, що матеріали досудового розслідування повністю скомпрометовані, упереджені, та недостатні навіть для оголошення підозри обвинуваченому ОСОБА_11 , а досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12012100010000090 від 18.12.2012 р. проведено однобоко, неповно і упереджено, в інтересах заявленого обвинуваченням свідка ОСОБА_15 та власника автопоїзда "МАЗ" - ТОВ "Нова Експедиція".
При розгляді кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_11 , безпосередньо допитавши обвинуваченого, потерпілого, експерта, вивчивши документи як докази на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив ОСОБА_11 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а захисник та обвинувачений, який не визнавав своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, просив його виправдати, аналогічне просив і потерпілий, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_11 не вбачається склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки його вина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, а прокурором, у тому числі, не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення .
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме:
-витяг з кримінального провадження № 1201210010000090 від 18.12.2012 р. (т.3 а.с.1), відповідно до якого 18.12.2012 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину, а саме дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 17.12.2012 року близько 17:30 год. на 2 км+100м автодороги "Київ-Ревне-Рогозів", поблизу с. Гора Бориспільського району Київської області, за участю водіїв вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_15 , який рухався в напрямку с. Гора, та автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , ОСОБА_16 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_16 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Правова кваліфікація: ч. 2 ст. 286 КК України;
-рапорт слідчого СВ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_20 від 17.12.2012 року, який був зареєстрований в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільським МВ ГУМВС України в Київській області за № 1005 від 17.12.2012 р. (т.3 а.с.3) про ДТП на автодорозі "с. Проців - с. Гора", поблизу с. Гора Бориспільського району, за участю вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_15 , та автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_16 ;
-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.12.2012 р. з фотоілюстрацією, фототаблицею та схемою ДТП до даного протоколу (т.3 а.с.5-6, 7-19, 20), згідно якого оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди на ділянці, що розташована на 2 км + 100 м автодороги "Київ-Ревне-Рогозів", поблизу с. Гора Бориспільського р-ну, в напрямку від с. Проців, яка сталася внаслідок зіткнення автомобілів: вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , та марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , яке знаходиться на прямій ділянці дороги, в плані горизонтальна, без повздовжнього ухилу. В ході вказаної слідчої дії зафіксовано розташування транспортних засобів на місці події, загальний вид слідової інформації на проїзній частині дороги, сліди зіткнення, а також дорожню обстановку на місці ДТП, зокрема ширину проїзної частини, кількість смуг руху, її стан, вид покриття, ширину узбіччя, дорожню розмітку;
-протокол проведення слідчого експерименту на місці ДТП - ділянка дороги, що розташована на 2 км + 100 м автодороги "Київ-Ревне-Рогозів", поблизу с. Гора Бориспільського р-ну, від 14.01.2013 року та відеозаписом даної слідчої дії, переглянутого в судовому засіданні, за участю свідка ОСОБА_18 , спеціаліста - автотехніка НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 , присутніх осіб: ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , та двох понятих, із використанням всіх автомобілів, які були відображені на схемі ДТП від 17.12.2012 року (т.3 а.с.21-32, 33), проведеного з метою перевірки і уточнення пояснень учасників слідчої дії, при дорожній обстановці, яка без змін відповідала тій, що була на час пригоди. Як вбачається з даного протоколу ОСОБА_11 пояснив, що рухаючись по вищезазначеній автодорозі, в напрямку с. Гора, керуючи тягачем марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, поблизу с. Гора, в нього заглух двигун, у зв'язку з чим відбулася вимушена зупинка. Враховуючи, що на узбіччі дороги були снігові намети, він не мав змоги зупинити авто на узбіччі. Тому передня частина його автомобіля була розташована на узбіччі, а напівпричіп на проїзній частині, зайнявши приблизно половину смуги руху. Підтвердив, що тягач марки "IVECO" разом із напівпричепом знаходився на дорозі так як це зафіксовано на схемі до протоколу огляду місця події. Після вимушеної зупинки він відразу включив аварійну сигналізацію, після чого виліз із авто для того, щоб усунути несправність. Зазначив, що як сталася дорожньо-транспортна пригода він не бачив, оскільки в цей момент він перебував під автомобілем, ремонтуючи несправність, а тому про її обставини та механізм нічого повідомити не може. Водій ОСОБА_15 пояснив, що від рухався по автодорозі "Київ-Ревне-Рогозів", в напрямку м. Києва, керуючи автомобілем марки "МАЗ 544008" із напівпричепом, зі швидкістю близько 60-70 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар. Під час руху перед ним, раптово, "як стіна", з'явився автомобіль "IVECO" з напівпричепом, який був розташований у його смузі руху, на проїзній частині, без ввімкненої аварійної сигналізації та з виключеними габаритними ліхтарями. Тобто вказане авто взагалі не освітлювалося. Як тільки він побачив вказану перешкоду, то відразу застосовував екстрене гальмування, в ході якого відбулося зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Outlander", який рухався в зустрічному напрямку. Вказав, що дане авто він взагалі не бачив. Зіткнення їхніх автомобілів відбулося в смузі руху в напрямку с. Проців. На питання експерта, водій ОСОБА_15 відповів, що він не вивертав кермо вліво, а їх прямо в своїй смузі руху. В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_18 про обставини ДТП, розказав, що він, керуючи автомобілем "МАN", рухався по автодорозі "Київ-Ревне-Рогозів", із с. Мартусівка в напрямку м. Бориспіль, позаду автомобіля марки "МАЗ 544008" із напівпричепом, під керуванням водія ОСОБА_15 , зі швидкістю близько 40 км/год., можливо трохи більше. Автомобіль, що рухався попереду нього в попутному напрямку, їхав приблизно з такою самою швидкістю руху. При цьому свідок пояснив, що ні він, ні водій вказаного автомобіля ПДР України не порушували. Під час руху він побачив, що у автомобіля "МАЗ" різко загорілися стоп сигнали, тобто він гальмував. В цей момент він почув удар та побачив, що автомобіль "МАЗ" різко зупинився, а кабіну тягача викинуло ліворуч, на зустрічну смугу руху. Бачачи це, він відразу застосував екстрене гальмування. При цьому, намагаючись уникнути зіткнення із напівпричепом авто "МАЗ", викрутив кермо праворуч, та після того як об'їхав вказаний напівпричіп, побачив, що збоку стоїть ще один напівпричіп, а тому відразу з'їхав у кювет, щоб не виїхати в нього. Вказав, що на автомобілі "IVECO" з напівпричепом не було включено ні аварійної сигналізації, ні габаритних ліхтарів. Також свідок ОСОБА_18 зазначив, що водій автомобіля "МАЗ" не виїжджав на зустрічну смугу, а його туди занесло під час застосування екстреного гальмування. Далі свідку ОСОБА_18 було запропоновано вказати місце зіткнення автомобілів, яке відбулось попереду нього, на яке він згодом вказав. Проведеними замірами було встановлено, що воно знаходиться на відстані 0,6 метра від переривчастої лінії дорожньої розмітки, яка розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків. При цьому задня частина авто "IVECO" від місця зіткнення, розташована на відстані 2,9 м, а від задньої осі - 5,9 м. Також в ході проведення слідчого експерименту працівниками поліції була перекрита дорога в обох напрямках, та водієм ОСОБА_11 було розташовано тягач марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, на проїзній частині в такому самому положення як на момент ДТП. Після чого шляхом віддалення та наближення автомобіля "МАЗ" було встановлено видимість напівпричепа тягача марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , без увімкненої аварійної сигналізації та без увімкненого світла габаритних огнів, на проїзній частині, лише при ввімкненому ближньому світлі фар автопоїзда "МАЗ", яка становила 58,3 м. Видимість вимірювалася із урахуванням слідів гальмування залишених авто "МАЗ". При цьому в ході проведення даної слідчої дії, також експериментальним шляхом було встановлено, що видимість елементів дороги з робочого місця водія "МАЗ" становить 51 м. Крім того, встановлено, що авто марки "Mitsubishi Outlander" за напівпричепа тягача "IVECO", з місця водія "МАЗ", в бік напрямку їх руху не видно та в подальшому також неможливо виявити. В ході проведення слідчого експерименту було складено схему місця;
-постанова слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 15.01.2013 року про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження (т.3 а.с.40-41), з якої вбачається, що відеозапис, проведення 14.01.2013 року слідчого експерименту, шляхом відтворення обстановки та обставин події, де здійснювалася безперервна відеозйомка, змонтований на цифровому носії "DVD-R"-диску, визнано речовим доказом по кримінальному провадженні № 12012100010000090 та залишено на зберігання при матеріалах даного провадження;
-постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 18.12.2012 року про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження (т.3 а.с.34-35, 36-37, 38-39);
-зберігальна розписка аварійного комісара ТОВ "Нова експедиція" ОСОБА_22 від 17.12.2012 року (т.3 а.с.42), з якої вбачається, що останній отримав від слідчого ОСОБА_20 , належний підприємству автомобіль марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , який являється речовим доказом, а також зобов'язався не проводити ніяких ремонтних робіт до вирішення справи по суті;
-висновок автотоварознавчої експерти № 5Т від 01.02.2013 року з додатками до нього, який зроблений на підставі постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 23.01.2013 року (т.3 а.с.93-94), наданого старшим експертом відділу інженеро-технічних та економічних досліджень НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_23 (т.3 а.с.97-108), згідно якого вартість збитку, заподіяного власнику автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", складає 188963,50 грн.;
-висновок судово-автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 р., який зроблений на підставі постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 13.02.2013 року (т.3 а.с.109-113), наданого експертом відділу автотехнічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України старшим лейтенантом ОСОБА_24 та головним експертом відділу автотехнічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України підполковником міліції ОСОБА_25 (т.3 а.с.116-128), згідно з якими, проведено експертизу обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди висновками, якої встановлено, що в даній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП, водій автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_15 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.2, 12.3 ПДР України. Вказаний водій з моменту об'єктивно можливого виявлення перешкоди для руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом застосування екстреного гальмування, без зміни напрямку руху. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. "а" п. 9.9, пп. "б" п. 9.10 ПДР України. В даній дорожній обстановці, з моменту об'єктивно можливого виявлення перешкоди для свого руху, водій ОСОБА_15 знаходився в аварійній обстановці, і тому подальша оцінка його дій по уникненню зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , не регламентується вимогами ПДР України та виходить за межі компетенції експертів автотехніків. В ситуації, що склалася, перед виникнення даної ДТП, в діях водія автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_15 , з технічної точки зору експертів, невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР України не вбачається. Вирішити питання про відповідність або невідповідність дій водія автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_15 , вимогам п. 12.3 ПДР України не є можливим. В даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 , з технічної точки зору експертів, вбачаються невідповідності вимогам пп. "а" п. 9.9, пп. "б" п. 9.10 ПДР України. При цьому експерти у висновку зазначили, що питання з приводу того, чиї дії водія ОСОБА_15 чи ОСОБА_11 , з технічної точки зору, відповідно до вимог ПДР України, перебувають у причинному зв'язку з виникненням ДТП і причиною настання смерті водія ОСОБА_16 , вирішити експертним шляхом не представляється можливим;
-висновок експерта № 44/346 від 13.01.2013 р. (т.3 а.с.130), який зроблений на підставі постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 18.12.2012 року про призначення судово-медичної експертизи (т.3 а.с.129), та акт судово-медичного дослідження № 346 від 13.01.2013 року (т.3 а.с.131-132) з яких вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_16 були виявлені наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: забійні рани обличчя та голови, множинні багатоуламкові переломи кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа, поширені крововиливи під м'якою мозковою оболонкою, набряк набухання головного мозку; закрита травма грудної клітки та черевної порожнини: двобічні переломи ребер, крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, крововиливи у зв'язках печінки; закритий перелом обох кісток лівої гомілки; садна, синці обличчя та нижніх кінцівок. Всі виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_16 виникли від дії тупих предметів та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення. Характер та розташування тілесних ушкоджень вказують на те, що тілесні ушкодження виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди (травма в салоні автомобіля в момент його зіткнення з перешкодою). Смерть ОСОБА_16 настала від відкритої черепно-мозкової травми з множинними багатоуламковими переломами кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонками головного мозку, що супроводжувалась набряком головного мозку. Між виявленими на трупі ОСОБА_16 тілесними ушкодженнями та настанням його смерті вбачається прямий причинний зв'язок;
-висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 1183 А від 18.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього, який зроблений на підставі постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 26.12.2012 року (т.3 а.с.43-44), наданого старшим судовим експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 (т.3 а.с.47-50, 51-54), згідно якого в момент первинного контакту направляючі повздовжніх вісей автомобілів "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , та "МАЗ 54408", д.н.з. НОМЕР_4 , були розташовані під кутом 140…160 градусів при зустрічних напрямках руху. Автомобіль "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , та "МАЗ 54408", д.н.з. НОМЕР_4 , контактували передніми лівими частинами. Зіткнення автомобіля "МАЗ 54408", д.н.з. НОМЕР_4 , та автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , відбулося на смузі для руху в бік с. Проців, ближче до осьової лінії дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків;
-висновок судово-автотехнічної експертизи № 1184 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього, який зроблений на підставі постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 26.12.2012 року (т.3 а.с.55-56), наданого старшим судовим експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 (т.3 а.с.58-60, 61-63), згідно з яким, проведено експертизу технічного стану транспортного засобу та зроблено висновки про те, що рульове керування автомобіля "МАЗ 54408", д.н.з. НОМЕР_4 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля "МАЗ 54408", д.н.з. НОМЕР_4 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля "МАЗ 54408", д.н.з. НОМЕР_4 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено;
-висновок судово-автотехнічної експертизи № 1185 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього, який зроблений на підставі постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 26.12.2012 року (т.3 а.с.64-65), наданого старшим судовим експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 (т.3 а.с.68-69, 70), з якого вбачається, що система робочого гальма напівпричепа марки "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Елементи підвіски напівпричепа марки "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено;
-висновок судово-автотехнічної експертизи № 1186 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього, який зроблений на підставі постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 26.12.2012 року (т.3 а.с.71-72), наданого старшим судовим експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 (т.3 а.с.75-77, 78-79) з приводу проведеного дослідження технічного стану автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 ;
-висновок судово-автотехнічної експертизи № 51 А від 28.01.2013 р., який зроблений на підставі постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 17.01.2013 року (т.3 а.с.80-84), наданого старшим судовим експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 (т.3 а.с.87-92), згідно якого за даних дорожніх обставин швидкість руху автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , відповідала видимості дороги. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2, п. 12.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з напівпричепом в складі сідлового тягача "IVECO" шляхом застосування термінового гальмування в указаний вище момент. В даній дорожній ситуації, згідно показів свідка ОСОБА_18 та водія ОСОБА_15 , з технічної точки зору, водій автомобіля "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 повинен був діяти відповідно до пп. "а" п. 9.9, пп. "б" п. 9.10 ПДР України. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , в своїх діях повинен був керуватися вимогами п. 12.3 ПДР України, тобто при виникненні небезпеки для руху прийняти міри до зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу. Однак, так як водій автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 .ю шляхом застосування термінового гальмування в час виникнення небезпеки для його руху, тобто не застосовуючи відворіт керма, то водій автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , знаходився в аварійній ситуації, а дії водія який знаходиться в аварійній ситуації експертній оцінці не підлягають та ПДР України не регламентуються. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 вбачається невідповідність вимогам пп. "а" п. 9.9, пп. "б" п. 9.10 ПДР України. При цьому, на питання № 7, № 8, які зазначені у постанові слідчого, з приводу того, чи вбачаються порушення ПДР України у діях водіїв ОСОБА_15 та ОСОБА_11 у даній дорожній обстановці, експерт у висновку зазначив, що для відповідей на вказані питання необхідна юридична оцінка всіх матеріалів справи, в тому числі і даного висновку, що не входить до компетенції експерта-автотехніка.
Будучи допитаним за клопотанням потерпілого як свідок експерт ОСОБА_14 , в порядку ст. 356 КПК України, для роз'яснення наданих ним висновків, останній показав, що проводив у даному кримінальному провадженні експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів: автомобіля "МАЗ", його напівпричепа марки "МТМ-9330", та автомобіля марки"Mitsubishi Outlander"; транспортно-трасологічну експертизу обставин дорожньої пригоди, а також судово-автотехнічну експертизу. Зазначені висновки експерт підтримав в повному обсязі. Відповідаючи на питання учасників процесу експерт ОСОБА_14 пояснив, що в ході проведення судово-автотехнічної експертизи щодо технічного стану автомобіля "МАЗ", його напівпричепа марки "МТМ-9330", ним особисто було проведено огляд даного транспортного засобу, зокрема і перевірку його гальмівної системи. З приводу даного дослідження надано відповідний висновок експерта, який він повністю підтримує. З приводу того чи був автомобіль "МАЗ" оснащений системою ABS, не пам'ятає. Однак, зазначив, що у даній ситуації наявність чи відсутність системи ABS ні на що не впливає. При цьому, надаючи відповідь на питання учасників процесу, підтвердив те, що в разі несправності системи ABS, відбувається блокування коліс, і авто буде "юзити" по дорозі, у зв'язку з чим на проїзній частині з льодовим покривом буде залишатися суцільний слід, а на асфальті - переривчастий слід. Також підтвердив те, що застосування екстреного гальмування у автомобілі "МАЗ", водій якого рухається прямолінійно, не вивертаючи кермо, може призвести виключно до заносу задньої частини автопоїзда - напівпричепа, який у такому випадку перебуває у вільному русі, однак сам тягач не змінює напрямок руху. Зазначив, що при складанні висновку № 51 А від 28.01.2013 р., ним використовувалися лише ті вихідні дані, що вказані слідчим у постанові про призначення експертизи, які були ним встановлені в ході проведення досудового слідства. Також при проведені вказаної експертизи він вивчав матеріали кримінального провадження, які були надані слідчим в якості доказів. Видимість елементів дороги та перешкоди на проїзній частині у виді "IVECO", з напівпричепом, встановлювалася під час проведення слідчого експерименту, на якому він був присутній, а не ним особисто під час проведення експертизи. В ході здійснення дослідження він лише використовував вказані дані. Так, в ході проведення слідчого експерименту було встановлено, що видимість елементів дороги з робочого місця водія "МАЗ" становить 51 м, а напівпричепа "IVECO" - 58,3 м. В ході проведення експертного дослідження ним було встановлено, що повний зупиночний шлях автомобіля "МАЗ", при швидкості близько 60 км/год., становить 66 м. Вказав, що безпечна швидкість - це така швидкість за якої водій автомобіля має змогу зупинитися в межах встановленої видимості елементів дороги. Під час проведення експертизи, розрахунковим шляхом, було встановлено, що водій автомобіля "МАЗ", рухаючись зі швидкістю 60 км/год., обрав безпечну швидкість, яка відповідала заданій дорожній обстановці, з урахуванням видимості дороги. В той же час, в момент виникнення перешкоди, водій ОСОБА_15 не мав технічної можливості зупинити авто "МАЗ", а тому знаходився в аварійній ситуації. При цьому уточнив, що у висновку під зазначаючи "виникнення" він мав на увазі "виявлення" перешкоди. Дії водія ОСОБА_15 відповідали вимогам ПДР України, зокрема п. 12.3. Будь-яких суперечностей у висновку не має. Додав, що беззаперечно світло фар зустрічних автомобілів впливає на видимість елементів дороги та виявлення перешкоди для руху. Разом з тим, слідчий експеримент проводився без світла фар зустрічних автомобілів, та про це нічого не було вказано у постанові слідчого про призначення експертизи, а тому вказані обставини при проведенні експертизи ним не враховувалися.
Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого та письмові докази, надані стороною захисту та потерпілим.
Крім того, в судовому засіданні також були досліджені наступні докази, за клопотанням сторони захисту:
- письмові пояснення водія ОСОБА_11 та водія ОСОБА_15 , відібрані слідчим СВ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області капітаном міліції ОСОБА_20 безпосередньо на місці ДТП 17.12.2012 року (т.4 а.с.51, 52);
- висновок N 1-01/14 автотехнічної експертизи по факту ДТП з участю автопоїзда "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , та автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , складеного 10.01.2014 року, експертом ОСОБА_26 , на підставі заяви адвоката ОСОБА_27 від 26.12.13 року, адресованої ТОВ "Столичне бюро судових експертиз", із використанням копій матеріалів провадження № 12012100010000090 (т.2 а.с.198-218). З даного висновку вбачається, що антиблокувальна система гальм не дає можливості заблокуватися колесам транспортного засобу і гальмування відбувається на грані блокування коліс. Отже, суцільного сліду гальмування "юзу" на сухому асфальтобетонному покритті технічно справний транспортний засіб зі справною системою АВS лишати не буде. Залишення сліду гальмування "юзу" тягачем автопоїзда "МАЗ-544008" на сухому дорожньому полотні виключене і вказує на рух автомобіля в стані бічного заносу. На схемі ДТП не зафіксовані сліди бічного ковзання автомобіля "Mitsubishi Outlander", що дозволяє вважати, що його лівий борт в момент зіткнення з лівою передньою частиною автопоїзда "МАЗ-544008", розташовувався не ближче 1,9 м від правого краю проїзної частини по напрямку автомобіля "Mitsubishi Outlander", який згідно відомостей з матеріалів кримінального провадження був вкритий вкатаним снігом із ожеледдю, що і пояснює відсутність слідів бічного ковзання коліс автомобіля "Mitsubishi Outlander". Обрана водієм автопоїзда "МАЗ-544008" ОСОБА_15 швидкість руху 60 км/год. (за його показами) і 61,12км/год. (згідно даним GPS-контролю) перевищувала допустиму швидкість (52...56 км/год.) за умовами видимості елементів проїзної частини в напрямку руху та стану проїзної частини. З технічної точки зору об'єктивними даними можуть вважатися записи камер відеоспостереження або відео реєстраторів, а тому матеріали даного кримінального провадження не містять об'єктивних даних з приводу не включення аварійної світлової сигналізації, на стоячому, з частковим займанням проїзної частини автопоїзді "IVECO", в момент наближення до нього автопоїзда "МАЗ-544008" та руху автомобіля "Mitsubishi Outlander", в темний час доби, перед зіткненням з автопоїздом "МАЗ-544008" без світла фар. Загалом правильне проведення слідчого експерименту не передбачає об'єднання трьох різних версій водіїв в одну і повинно враховувати технічно обґрунтовані висновки транспортно-трасологічного дослідження (кута взаємного контакту і місця зіткнення ТЗ) і вже на підставі технічно обґрунтованих даних про траєкторії руху ТЗ виконати посекундне розтягування принаймні двох ТЗ (автомобіля "Mitsubishi Outlander" та автопоїзд "МАЗ-544008") відносно нерухомого автопоїзда "IVECO", що дасть змогу експертам перевіряти версії водіїв в повному обсязі на предмет їх технічної обґрунтованості. З технічної точки зору, якщо зважати на те, що його версія розвитку подій ОСОБА_11 щодо включення аварійної сигналізації на його ТЗ не була розглянута в повному об'ємі при проведенні слідчого експерименту від 14.01.13 р., то діями водія ОСОБА_11 який при непрацюючому двигуні не зміг повністю змістити автопоїзд "IVECO" з проїзної частини на узбіччя вкрите снігом і не виставив знак аварійної зупинки або червоного ліхтаря на відстані не менше 40м (що суперечило вимогам п.9.10 б) ПДР) і можливо не включав аварійну світлову сигналізацію (що суперечило б п.9.9 а) ПДР), могло призвести до виникнення перешкоди, однак не призводило до виникнення небезпечної ситуації з переростання даної ситуації в аварійну. Діями водія автопоїзда "МАЗ-544008" ОСОБА_15 (навіть за його версією розвитку подій), який не враховуючи стану проїзної частини, перевищив максимально допустиму швидкість за умовами видимості, несвоєчасно і невірно зреагував на зміну дорожньої обстановки при появі нерухомого автопоїзда "IVECO" та не надав дорогу зустрічному автомобілю "Mitsubishi Outlander", які суперечили вимогам п.п. 1.5, п.п. "б" п. 2.3, п. 12.1, п. 12.2, 12.3, 13.1 ПДР України та лінії горизонтальної розмітки 1.1 ПДР, була створена спочатку небезпечна дорожня ситуації і допущено переростання її в аварійну.
Також в ході судового розгляду, за клопотаннями потерпілого ОСОБА_13 , які були задоволені судом, до матеріалів кримінального провадження було долучено та досліджено судом оптичний CD-R диск "Verbatim", на якому в електронному форматі знаходяться 24 кольорові фотознімки відзняті працівниками поліції на місці ДТП 17.12.2012 року (т.4 а.с.53) та вказані фотознімки у роздрукованому вигляді (т.4 а.с.54-77). Як зазначив, обґрунтовуючи своє письмове клопотання потерпілий ОСОБА_13 , слідчий до вищевказаної фотоілюстрації огляду місця ДТП, що є додатком до протоколу огляду місця події 17.12.2012 року, на свій власний розсуд включив не усі фото, які були відзняті на місці ДТП. Під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження слідчий надавав йому усі вказані фотознімки у електронному форматі у кількості 24 шт., які були відзняті на місці зіткнення автомобілів 17.12.2012 року. Дані докази були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, що було підтверджено ними в судовому засіданні. Також під час їх дослідження сторона захисту та обвинувачення не заявили клопотання про визнання цих доказів недопустимими. Як прокурор, так і обвинувачений в судовому засіданні підтвердили, що ці фото стосуються дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 17.12.2012 року, були безпосередньо відзняти після події, в ході проведення огляду місця ДТП, та фотографії не містять зображень, які б не стосувалися ДТП.
Дослідивши вказані фотознімки, суд приходить до висновку, що вони містять більш об'ємну інформацію про місце ДТП та більш якісні зображення. Крім того, це всі без виключення фото, які були відзняті на місці події.
При цьому за клопотанням потерпілого ОСОБА_13 , яке було задоволено судом, до матеріалів кримінального провадження було долучено та досліджено копію висновку № 1-20/10 (редакція 2017 року після доопрацювання) автотехнічної експертизи за ксерокопіями матеріалів кримінального провадження № 12012100010000090 від 18.12.2012 року про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 17.12.2012 року на автодорозі "Київ-Ревне-Рогозів" за участю вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , та автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , від 20.10.2013 року, наданого експертом ОСОБА_28 , на підставі заяви ОСОБА_13 від 08.10.2013 року, адресованої ТОВ "Український центр судових експертиз" (т.3 а.с.166, 167-182). З даного висновку вбачається, що вибрана водієм вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_15 , швидкість руху тягача МАЗ з напівпричепом, зафіксована на GPS (61,12 км/год.), в даних дорожніх умовах не відповідала вимогам п.п. 12.1 та 12.2 ПДР України. Пояснення водія вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_15 про те, що він виявив перешкоду, перебуваючи від неї на відстані 30-40 м, слід вважати технічно неспроможними, тобто такими, що не відповідають дійсності, оскільки слідчим експериментом з відтворення обстановки та обставин ДТП встановлено, що він з робочого місця водія тягача "МАЗ" в даних дорожніх умовах мав об'єктивну можливість виявити неосвітлену нерухому перешкоду - напівпричіп, д.н.з. НОМЕР_2 - на відстані 58,3 м. Вантажний сідловий тягач "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_15 при гальмуванні по своїй смузі руху рухався без бокового юзу і виїхав на зустрічну смугу руху в результаті повернення керма ліворуч, де й почався боковий занос. В діях водія вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_15 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 12.1, 12.2, 2.3б), 2.3.д), 10.1, 12.3, 13.3, 13.4 Правил дорожнього руху. Невідповідності вимогам перерахованих пунктів ПДР України водій вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008" ОСОБА_15 допустив своїми одноосібними діями, на які не впливали інші учасники руху, в тому числі й водій автомобіля "IVECO" ОСОБА_11 . В комплексі невідповідність дій водія вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008" ОСОБА_15 вимогам п.п. 10.1, 12.1 і 12.2 Правил дорожнього руху знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою - зіткненням вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008" з "Mitsubishi Outlander".
Крім того, в судовому засіданні також були досліджені і інші докази, приєднані до матеріалів кримінального провадження, за клопотанням потерпілого ОСОБА_13 .
При цьому, прокурором заявлено та судом задоволено клопотання про допит свідків сторони обвинувачення, а саме: ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , присутність яких під час судового розгляду, згідно ч. 3 ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Також, зі свого боку суд, сприяючи розгляду справи в розумні строки, неодноразово з власної ініціативи постановляв ухвалу про примусовий привід свідків, які підлягають допиту у судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення, та встановлення місця перебування свідків: ОСОБА_29 , ОСОБА_18 , ОСОБА_30 , ОСОБА_15 .
В той же час, не зважаючи на те, що вказані свідки викликалась у встановленому процесуальним законом порядку в кожне судове засідання, останній жодного разу не з'явилась, всі направлені їм судові виклики за адресою їх проживання, що вказана у реєстрі досудового розслідування у кримінальному провадженні, повернулись на адресу суду, а ухвали суду про привід та встановлення місця перебування свідків не виконані, оскільки фактичне місцезнаходження шляхом проведення необхідних заходів розшуку не було встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вичерпаними всі можливості отримання доказів по кримінальному провадженню, оскільки заходи прийняті судом щодо виклику та допиту в якості свідків обвинувачення: ОСОБА_29 , ОСОБА_18 , ОСОБА_30 , ОСОБА_15 , які було здійснено за клопотанням прокурора, не дали можливим це здійснити, а стороною обвинувачення на яку покладено відповідно до закону обов'язок доказування не вжито заходів щодо явки в судове засідання зазначених осіб. Таким чином, навіть не зважаючи на вжиті судом заходи для виклику вказаних свідків обвинувачення в судове засідання, останні так і не з'явилися, тому за згодою всіх учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що всі можливості для їх безпосереднього допиту в суді є вичерпаними. З цього приводу, сторона обвинувачення не виконала процесуальної ухвали суду щодо обмеження строків подання доказів стороною обвинувачення та приводу указаних осіб або забезпечення участі таких свідків в судовому засіданні. У зв'язку з чим за правилами ст. 97 КПК України суд визнав допит свідків: ОСОБА_29 , ОСОБА_18 , ОСОБА_30 , ОСОБА_15 , неможливим.
Також допитати в судовому засіданні експерта ОСОБА_28 не представилось можливим, оскільки у 2017 році, останній помер (т.4 а.с.181).
Експерт ОСОБА_26 не допитувався судом, у зв'язку з його неможливістю прибути в судове засідання, оскільки останній залучався до виконання судової експертизи № 1-01/14, на підставі цивільно-правового договору (підряду), а тому ТОВ "Столичне бюро судових експертиз" не мало можливості забезпечити його явку в судове засідання. При цьому згідно вимог ст. 69 КПК України явка експерта в суд забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик із відшкодуванням витрат, пов'язаних із викликом для надання пояснень чи показань. Однак, стороною захисту, яка заявила клопотання про допит експерта ОСОБА_26 , яке судом було задоволено, явка експерта в судове засідання забезпечена не була. В подальшому сторона захисту, з цього приводу, не наполягала на допиті останнього. З огляду на вищевикладене, та оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, суд вважав можливим закінчити розгляд кримінального провадження без допиту експерта ОСОБА_26 .
Об'єктивно з'ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки обвинувачення ґрунтується на припущеннях.
Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Основним безпосереднім об'єктом даного злочину є безпека дорожнього руху та експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я особи.
Суб'єкт злочину - це осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України № 5-18кс14 від 20.11.2014 року, об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Аналогічними є й ознаки об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, з різницею у конкретних наслідках суспільно небезпечного діяння.
При цьому порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог ПДР України або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому необхідно встановити причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали.
Аналіз норми статті 286 КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і отже, перебувають з ними у причинному зв'язку. Якщо такого зв'язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.
Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.
Так, сторона обвинувачення вважає, що дії водія вантажного сідлового тягача марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим марки "NOVATRAIL HTP 31", д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_11 , не відповідали вимогам п.п. "а" п. 9.9 ПДР України, п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, та знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, так, як він являючись учасником дорожнього руху, не відповідними, вказаним вимогам ПДР України, своїми діями позбавив іншого водія ОСОБА_15 , який керував вантажним сідловим тягачем марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , технічної можливості запобігти дорожньо-транспортної пригоди. Саме порушення водієм ОСОБА_11 вимог п.п. "а" п. 9.9 ПДР України, п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, на думку сторони обвинувачення, перебувають в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_16 .
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому в ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
В ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України д оказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Всебічно дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку.
Так, слідча дія - огляд місця події у справах даної категорії є одним з найбільш важливих способів збирання доказів. Проведений вчасно, кваліфіковано і ретельно огляд місця ДТП дає змогу встановити дані, одержати відомості, що мають значення для справи, слугує гарантом успішного, об'єктивного розслідування злочину.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у протоколі. Порядок складення протоколу та вимоги до нього визначені у ст. 104 КПК України. Зокрема, у ч. 4 даної статті зазначено, що перед підписанням протоколу учасником процесуальної дії надається можливість ознайомитись із текстом протоколу.
Встановлено, що протокол огляду місця події від 17.12.2012 року у даному кримінальному провадженні таким критеріям та вимогам ст. 104 КПК України не відповідає.
Так, згідно наданого протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.12.2012 року та схеми з фототаблицею до нього, слідчими відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_20 та ОСОБА_21 зафіксовані наслідки дорожньо-транспортної події.
Як свідчить зміст вказаного протоколу, зафіксований ним огляд місця події ДТП був проведений за участі двох понятих, учасників ДТП: ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , очевидця ОСОБА_30 , а також спеціаліста-автотехніка ОСОБА_31 . В той же час даний протокол огляду взагалі не містить підписів учасників ДТП: ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , очевидця ОСОБА_30 , а також спеціаліста-автотехніка ОСОБА_32 , що суперечить вимогам ч. 4, 5 ст. 104 КПК України. Це в свою чергу свідчить про те, що вказані особи зі змістом вказаного протоколу не ознайомлювався.
При цьому допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 повідомив, що під час проведення огляду місця ДТП він також був присутній. Дані показання узгоджуються з показаннями обвинуваченого, який підтвердив, що потерпілий був безпосередньо на місці події, що свідчить про те, що вони є правдивими. Однак, не зважаючи на присутність на місці події потерпілого ОСОБА_13 , він не був залучений до огляду місця події.
Також потерпілий показав, що на момент проведення слідчої дії - огляд місця ДТП, на місці події перебували водії: ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_18 . В той же ОСОБА_30 , який являється свідком сторони обвинуваченні, ні його транспортного засобу на місці події він не бачив, а тому останній і не міг приймати участь у слідчій дії.
Ці обставини в сукупності, а також порушення правил складання протоколу слідчої (розшукової) дії - огляд місця подія, викликають у суду сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у протоколі огляду місця події від 17.12.2012 р., відомостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. У частині 7 даної статті закріплено, що при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
У ч. 1, 3 ст. 105 КПК України закріплено, що особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
Як вбачається з протоколу огляду ДТП від 17.12.2012 року в ході проведення даної слідчої дії було складено схему ДТП, а також здійснювалося фотографування за допомогою цифрового фотоапарату. До протоколу додана фотоілюстрація та фототаблиця у виді фотографій з місця ДТП. Суд звертає увагу, що як фотоілюстрації, так і фототаблиця, складені без зазначення дати їх виготовлення, а також відомостей про технічні засоби, які застосовувались для створення фотознімків.
При цьому, як вбачається із фотоілюстрації, фотографії підписані судовим експертом ОСОБА_33 , який у складанні протоколу участі не брав. В той же час, у протоколі відсутні відомості про те коли та від кого саме отримав судовий експерт ОСОБА_33 фото; яким чином зафіксував отримання фотознімків; коли складав такі фотоілюстрації, яку процесуальну дію проводив і якими нормами КПК України щодо фіксування процесуальних дій керувався при цьому, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 104, ст. 237 КПК України.
Також, як вбачається зі схеми місця ДТП, яка також є додатком до вищезазначеного протоколу, вона не містить підписів учасників ДТП: ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , очевидця ОСОБА_30 , а також спеціаліста-автотехніка ОСОБА_32 , які нібито брали участь в ході проведення огляду місця події. Це в свою чергу свідчить, що вказані учасники слідчої дії не ознайомлювалися із змістом - схеми ДТП від 17.12.2012 року.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що додатки до протоколу огляду місця ДТП від 17.12.2012 року, а саме: схема ДТП та фотоілюстрація не була засвідчена належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства, що є неприпустимим. Таким чином, під час дослідження обставин складання вказаного протоколу та додатків до нього, судом було виявлено низку порушень вимог КПК України, допущених під час проведення, зафіксованої в ньому слідчої дії.
При цьому суд детально дослідивши протокол огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди від 17.12.2012 року разом зі схемою, фотоілюстрацією та фототаблицею до нього, а також в сукупності із фотознімками, які містяться на оптичному CD-R диск "Verbatim", в електронному форматі та з аналогічними у роздрукованому вигляді, встановив наявність вагомих невідповідностей та суперечностей у вказаних документах.
Так, як вбачається у протоколі огляду місця події в графах "сліди шин" та "сліди гальмування" слідчим зазначено, що сліди гальмування відсутні на смузі руху в бік с. Проців. В той же час, вказані відомості суперечать як схемі, так і фотографіям з місця ДТП. Безпосередньо на схемі ДТП під № 8 слідчим ОСОБА_21 зафіксовано слід бокового юзу тягача "МАЗ" на смузі руху в напрямку с. Проців. Також наявність вказаного сліду підтверджується фотографіями з місця ДТП, які містяться у фототаблиці (т.3 а.с.12-13), та аналогічні в електронному виді № IMG_7103, IMG_7104, IMG_7105, IMG_7106.
Крім того, у графі "сліди шин" слідчим зазначено, що на поверхні проїзної частини, в бік с. Гора, наявний спарений слід гальмування (лівий - 17,6 м, правий 13,4 м), який веде до місця розташування задньої лівої пари коліс осі напівпричепа авто "МАЗ". В той же час, вказані відомості частково суперечать даним, які відображені в схемі місця ДТП, де слід гальмування юзу, позначений на схемі під № 6, від правого колеса задньої лівої пари коліс напівпричепа авто "МАЗ" має довжину 13,7 м.
Також, у протоколі огляду місця ДТП слідчим зазначено, що на проїжджій частині нанесено лише дорожню розмітку 1.1 ПДР України - вузька суцільна лінія, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах. В той же час на схемі місця ДТП слідчим відображено, окрім зазначеної горизонтальної дорожньої розмітки, також ще переривчаста лінії, що розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків, а саме дорожня розмітка 1.6.
Зазначені обставини свідчить про суттєву невідповідність даних, що зафіксовані на схемі ДТП даним, які відображені в протоколі огляду місця ДТП від 17.12.2012 року, що є неприпустимим, оскільки суперечить вимогам, закріплених в КПК України. Так, схема місця ДТП є додатком до протоколу огляду місця ДТП, а тому дані, викладені у протоколі повинні в точній відповідності бути відображені і у схемі.
Також, як вбачається із схеми ДТП слідчим зазначено, що відстань від переривчастої лінії, що розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків, до початку вищезазначеного лівого гальмівного сліду напівпричепа "МАЗ" складає 0,2 метра. В той же час, дані відомості однозначно суперечать даним, які містяться на фотознімкам з місця пригоди (фотоблиця фото № 1-3, № IMG_7103, IMG_7104, IMG_7105), на яких, в кадрі з масштабною лінійкою, де зображена мірна планка з метровими поділками, чітко зафіксовано, що дана відстань є точно більшою ніж 0,2 метра.
Крім того, як в протоколі огляду місця ДТП, так і на схемі місця ДТП слідчим не зазначено та не відображено спарений слід гальмування від правої пари коліс напівпричепа-фургона "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 . В той час як присутність даних слідів гальмування була встановлено в судовому засіданні на підставі фотографій доданих до протоколу (фотоблиця фото № 1-4, № IMG_7101, № IMG_7102, IMG_7103, IMG_7104, IMG_7105).
Так само, як в протоколі, так і на схемі ДТП, слідчим не зафіксовано сліди автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , на смузі руху в сторону с. Проців та на узбіччі, яке до неї прилягає, що частково вкриті вкатаним снігом та ожеледдю. Наявність вказаних слідів підтверджується фотографіями доданими до протоколу, а саме: фотоблиця фото № 10-15, та фотографіями з місця ДТП: № IMG_7110, № IMG_7111, IMG_7112, IMG_7114.
При цьому, є невідповідності і щодо слідів гальмування напівпричепа-фургона "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , а саме відповідно до фотознімків з місця пригоди (фотоблиця фото № 1-3, № IMG_7103, IMG_7104, IMG_7105) дані сліди, починається раніше ніж це відображено слідчим на схемі ДТП, та є довшими.
Окрім зазначеного, в схемі ДТП не відображено обледеніння проїзної частини дороги, безпосередньо перед Т-образним перехрестям, з боку с. Гора в напрямку с. Проців, що простягалося від узбіччя до роздільної смуги і покривало собою приблизно третину дорожнього покриття, наявність якого на момент ДТП чітко зафіксована на вищезазначених фотографіях з місця ДТП.
Також суд звертає увагу, що на схемі ДТП слідчим не відображено місце зіткнення вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , та автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 .
Крім того, суд звертає увагу, що на схемі ДТП також зафіксовано і слід гальмування автомобіля "MAN", який позначений під № 7, який бере свій початок на відстані 3,1 м від мірної планки. При цьому, початок сліду гальмування від вказаної мірної планки правого колеса задньої лівої пари коліс напівпричепа авто "МАЗ" відображений на відстані 3,9 м. Разом з тим на схемі місця ДТП слідчим зафіксовано, що початок гальмового сліду автомобіля "MAN", розпочинається пізніше, ніж сліди гальмування напівпричепа авто "МАЗ". Це також підтверджується і фотографіями з місця ДТП.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що не зрозуміло яким чином слідчий встановив відстань початку слідів гальмування вищезазначених транспортних засобів, відобразивши на схемі ДТП початок гальмівного сліду правого колеса задньої лівої пари коліс напівпричепа авто "МАЗ" раніше, від гальмового сліду автомобіля "MAN", який згідно даних, викладених у вказаній схемі розпочинається пізніше.
Так, суд звертає увагу, що у п. 4 розділу VIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 р. зазначено, що схема місця ДТП - графічне зображення місця ДТП з відображенням та фіксацією на ньому всіх об'єктів та обставин, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.
При цьому огляд місця події, та схематичне зображення об'єктів місця події, виявлених вихідних даних та обстановки ДТП при оформленні відповідного протоколу, повинні також відповідати цим вимогам, оскільки такий протокол є носієм відповідної інформації, що доказом тих чи інших обставин, тощо.
В той же час в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що долучена до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди - схема місця ДТП не відповідає в повній мірі вимогам законодавства. Вище зазначені недоліки унеможливлюють вважати цю схему належним та допустимим доказом, у розумінні вимог, закріплених в КПК України.
Зазначені обставини у своїй сукупності однозначно свідчать про суттєву невідповідність та суперечність даних, вказаних у протоколі огляду місця ДТП від 17.12.2012 року, відомостей зафіксованих на схемі пригоди, даним відображеним на фотографіях з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на наявність зазначених обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слідча (розшукова) дія - огляд місця події, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даної слідчої дії, яка відображена у згаданому протоколі огляду місця ДТП та її додатках - схемі місця ДТП, фотоілюстрації та фототаблиці, була проведена слідчим відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_21 , з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України.
Наведені обставини в сукупності тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.12.2012 року та додатків до нього.
Крім того, як вбачається з постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 18.12.2012 року про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження (т.3 а.с.36-37, 38-39), останнім було визнано речовими доказами: вантажний сідловий тягач "МАЗ-5544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , які згідно зберігальної розписки (т.3 а.с.42), повернені відповідальній особі власника ТОВ "Нова Експедиція" на зберігання на території автобази, що знаходиться в с. Требухів Броварського району Київської області по вул. Броварська, 58.
Згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У п. 1 ч. 6 цієї статті закріплено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, зокрема, у вигляді предметів, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
При цьому, відповідно до п. 5 розділу "Загальні положення" Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей.
Так, із змісту зберігальної розписки вбачається, що аварійний комісар ТОВ "Нова експедиція" ОСОБА_22 від 17.12.2012 року (т.3 а.с.42), зобов'язався не проводити ніяких ремонтних робіт із речовим доказом - автомобілем марки "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном марки "МТМ 9330", д.н.з. НОМЕР_5 , до вирішення справи по суті.
В той же час, як вбачається із відеозапису слідчого експерименту від 14.01.2013 року вантажний сідловий тягач "МАЗ-5544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , який було визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, на момент проведення даної слідчої дії, вже знаходиться у відремонтованому стані. Це в свою чергу свідчить про те, що особою, якій було передано на відповідальне зберігання речовий доказ було порушено вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що є неприпустимим.
Внаслідок таких незаконних дій інші сторони кримінального провадження були позбавленні можливості провести, зокрема, незалежну автотехнічну експертизу технічного стану транспортного засобу - тягача "МАЗ", його напівпричепа марки "МТМ-9330". Це в свою чергу свідчить про порушення прав як сторони захисту, так і потерпілого, якими вони наділені згідно КПК України.
Крім того, як вбачається із досліджених в судовому засіданні документів, які були приєднані судом за клопотанням потерпілого ОСОБА_13 , а саме витягів із Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 26.12.2018 року (т.5 а.с.148-149, 150-151) вищезазначені речові докази, а саме: вантажний сідловий тягач "МАЗ-5544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , були відчужені іншим власникам, про що свідчить дата останньої реєстрації транспортного засобу. З цих відомостей слідує, що власником вказано транспортного засобу ТОВ "Нова експедиція", в порушення вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, ще до ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, було відчужено речові докази.
За таких обставин, постанову слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 18.12.2012 року про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження, а також зберігальну розписку, написану власноруч аварійним комісаром ТОВ "Нова експедиція" ОСОБА_22 від 17.12.2012 року, необхідно визнати недопустимими.
Крім того, як вбачається із постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 18.12.2012 року про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження (т.3 а.с.34-35), останнім було визнано речовими доказами: документи, вилучені в ході проведення огляду місця події у автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , які належали водію ОСОБА_16 , а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_8 ; талон до посвідчення водія серії НОМЕР_9 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 ; поліс обов'язкового страхування серії АВ № 8248400, які залишено на зберіганні при матеріалах кримінального провадження № 12012100010000090.
Разом з тим, як слідує із протоколу огляду місця ДТП від 17.12.2012 року вказані вище документом, в ході проведення даної слідчої дії не вилучалися
Ці обставини в сукупності свідчать про те, що зміст даної постанови суперечить даним, що містяться в протоколі огляду місця ДТП від 17.12.2012 року, і таку суперечливість сторона обвинувачення у судовому засіданні не усунула, у зв'язку з чим суд не може приймати до уваги дані відомості.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що постанову слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 18.12.2012 року про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження, слід також визнати недопустимим.
Також в підтвердження винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого злочину стороною обвинувачення був наданий протокол проведення слідчого експерименту на місці ДТП, а саме на ділянці дороги, що розташована 2 км + 100 м автодороги "Київ-Ревне-Рогозів", поблизу с. Гора Бориспільського р-ну від 14.01.2013 року, та відеозапис даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_18 , спеціаліста - автотехніка НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 , присутніх осіб: ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , та двох понятих.
Однак, під час дослідження обставин складання вказаного протоколу судом було виявлено низку порушень вимог КПК України, допущених під час проведення зафіксованої в ньому слідчої дії, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться слідчим, прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. У ч. 2 вказаної статті закріплено, що за необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятись графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
Згідно ч. 3 ст. 240 КПК України до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. З даної норми слідує, що залучення для проведення слідчого експерименту особи, процесуальний статус якої не визначений, не допускається.
Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012100010000090 від 18.12.2012 року, повідомлення про підозру ОСОБА_11 було вручено 18.04.2013 року. Тобто саме з вказаного часу ОСОБА_11 набув процесуального статусу підозрюваного. До цієї процесуальної події обвинувачений ОСОБА_11 взагалі не мав будь-якого процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні. Незважаючи на обов'язковість залучення до проведення слідчого експерименту особи, яка має процесуальний статус, визначений у ч. 3 ст. 240 КПК України, слідчий 14.01.2013 року залучив ОСОБА_11 до проведення вказаної слідчої дії.
Так, із протоколу проведення від 14.01.2013 року слідує, що дана слідча дія була проведена за участю присутніх осіб, серед яких зазначений ОСОБА_11 . Тобто останній брав участь у проведенні цієї слідчої дії у невизначеному в КПК процесуальному статусі "присутня особа - водій", без роз'яснення йому жодних процесуальних прав свідка, підозрюваного чи іншого учасника кримінального провадження. Також вказана обставина підтверджується відеозаписом вказаної слідчої дії, що є додатком до вказаного протоколу, де слідчий ОСОБА_21 зазначає статус ОСОБА_11 як водій автомобіля "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 .
У частині 2 ст. 87 КПК України визначено, що суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, серед інших такі діяння: в разі порушення прав особи на захист, отримання показань особи чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
У випадку, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, зокрема свобода від самовикриття - ст. 18 КПК України (особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення); забезпечення права на захист (ст. 20 КПК України) передбачає право підозрюваного, обвинуваченого брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника.
При цьому, у даному випадку, суд, керуючись правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо гарантування право особі на захист, звертає увагу, що докази, отримані з порушенням права на захист визнаються недопустимими незалежно від того, у якому статусі перебувала особа в національному кримінальному провадженні, якщо defacto стосовно особи вчинялися дії, направленні на її викриття.
З огляду на викладене протокол проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року, зі схемою та відеозаписом за участю ОСОБА_11 у невизначеному в КПК процесуальному статусі "водій", визнаються судом недопустимими доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки під час складання протоколу ОСОБА_11 не приймав участі у слідчому експерименті в якості підозрюваного, обвинуваченого, будучи повідомленого про своє право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання, а приймав участь у вказаній слідчій дії в якості "присутня особа", що виключало його можливість одночасно брати особисту участь у кримінальному провадженні в якості підозрюваного та користуватися правовою допомогою захисника.
Крім того, як зазначалося вище, протокол слідчої дії повинен відповідати вимогам, які закріплені в ст. 104 КПК України.
В той же час, як вбачається зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року, слідчим відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_21 до його тексту неодноразово вносилися доповнення та виправлення, а саме: на аркуші № 1, 11 змінено процесуальний статус ОСОБА_13 з "потерпілого" на "присутня особа" шляхом закреслення одного поняття та дописом іншого, а також на аркуші № 1 шляхом викреслення графи, в якій зазначено про роз'яснення потерпілому його прав та обов'язків разом із особистим підписом ОСОБА_13 , проставленого ним як потерпілим, та на аркуші № 11, шляхом викреслення графи "зауваження додаються на окремому аркуші", під прізвищем та підписом ОСОБА_13 . При цьому біля вказаних виправлень не міститься підпису ні ОСОБА_13 , ні будь-кого іншого із учасників даної слідчої дії. Так само як про вказані виправлення у тексті протоколу, а саме на аркуші № 11 в "Примітці" нічого не зазначено, не зважаючи на те, що у даній графі слідчий ОСОБА_21 власноруч вказує, що виправлення, що міститься на аркуші № 4 є вірним.
При цьому по тексту протоколу, а саме на аркуші № 2, № 3, а також у додатках до протоколу: схемі ДТП, відеозаписі слідчої дії (01:30 хв., 24:35 хв., 51:15 хв.), слідчий зазначає, що ОСОБА_13 приймає участь у вказаній слідчій дії саме в якості потерпілого, а не в статусі "присутня особа". Це в свою чергу вказує на те, що слідчий ОСОБА_21 залучив до участі у проведенні слідчого експерименту ОСОБА_13 у визначному КПК Україні статусі "потерпілий".
Крім того, факт того, що ОСОБА_13 у вказаному кримінальну провадженні як на досудовому слідстві, так і в ході судового розглядує, має процесуальний статус "потерпілий" було встановлено судом в ході проведення підготовчого судового засідання по вказаному кримінальному провадженню, про що зазначено в ухвалі суду від 05.10.2017 року.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що слідчим відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_21 було внесено виправлення до протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року, а саме змінено процесуальний статус ОСОБА_13 із потерпілого на присутню особу, після того, як протокол вже було складено, ознайомлено з його змістом всіх учасників вказаної слідчої дії, зокрема і ОСОБА_13 , та підписано останніми, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Також, слідчим ОСОБА_21 до вказаного протоколу, після його підписання всіма учасниками вказаної слідчої дії, було внесено ще і доповнення, а саме на аркуші № 11 в графі "Під час слідчого експерименту було: (складено плани і схеми; виготовлено графічні зображення, відбитки та зліпки)", де спочатку у другій та третій строчках була зафіксована позначка "Z", яка вказує на те, що вказані строчки не були заповнені, текст наступного змісту: "Також встановлено, що авто "Mitsubishi" із-за причепа тягача "МАЗ" з місця водія "IVECO", на смузі їх руху не видно та в подальшому також неможливо виявити".
В той же час, суд звертає увагу, що вказані відомості ще є недостовірними, суперечливими, нелогічними, та являються надуманими твердженнями слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 , виходячи із наступного.
Як вбачається із змісту протоколу проведення слідчого експерименту, лише його перша, друга та одинадцята сторінка, викладені у бланковій формі. В той же час весь інший зміст протоколу, в якому викладені пояснення учасників даної слідчої дії, відображені умови і результат слідчого експерименту на кожному з його етапів, а також дії, які безпосередньо вчинялися в ході проведення даної слідчої дії, написано слідчим власноруч, не на бланкових формах, а на звичайних листах формату А4.
В той же час, слідчим ОСОБА_21 , у протоколі, не на листку формату А4, так як викладений весь спектр, проведених в ході слідчого експерименту, дій, а у графі "Під час слідчого експерименту було: (складено плани і схеми; виготовлено графічні зображення, відбитки та зліпки)", яка передбачає відображення інформації зовсім іншого змісту, де із самого початку і були зазначені відповідні відомості: "складено схему", зазначається інформація з приводу встановлення видимості авто "Mitsubishi" з робочого місця водія автопоїзда. Крім того, слід звернути увагу, що вказана інформація, викладена взагалі у суперечливій формі, а саме, що авто "Mitsubishi" не видно із-за причепа тягача "МАЗ" з місця водія "IVECO", не зважаючи на те, що автомобіль "IVECO" на момент ДТП перебував в нерухомому стані, а авто "МАЗ" із напівпричепом рухався на зустріч авто "Mitsubishi". Це в свою чергу додатково свідчить про те, що вказана інформація вносилась слідчим ОСОБА_21 до протоколу самостійно, без контролю учасників слідчої дії, оскільки зазначена слідчим у неналежній графі, виключно, де було вільне місце, та без засвідчення її підписами учасників.
При цьому, як вбачається із тексту протоколу, під час проведення слідчого експерименту видимість автомобіля "Mitsubishi", який рухався по зустрічній смузі відносно автомобілів "МАЗ" та "IVECO", із робочого місця водія "МАЗ" взагалі не встановлювалася. Це також повністю підтверджується відеозаписом даної слідчої дії, а також показаннями потерпілого та обвинуваченого, наданими в судовому засіданні.
Також суд звертає увагу, що не зрозуміло яким чином слідчий міг встановлювати видимість автомобіля "Mitsubishi", якщо на момент проведення слідчого експерименту, зустрічна смуга руху по відношенню до авто "МАЗ" була повністю пустою. Крім того, у протоколі проведення слідчого експерименту слідчий вказав, а також зазначив це і на відеофіксації, що вказана слідча дія відбувається із використанням всіх автомобілів, які були відображені на схемі ДТП від 17.12.2012 року. Відповідно до схеми ДТП від 17.12.2012 року, на ній було відображено чотири транспортні засоби: вантажний сідловий тягач "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330 VIN" д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_15 ; автомобіль "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 ; автомобіль марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_16 ; автомобіль "МАN", д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_18 .
Разом з тим із відео даної слідчої дії вбачається, що під час проведення слідчого експерименту, використовувалися лише два автомобілі, а саме: вантажний сідловий тягач "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , та автомобіль "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим. Ці обставини вказують на те, що в протоколі слідчим зазначені відомості, які суперечать дійсним обставинам за яких проводилася вказана слідча дія.
Тобто ні автомобіль "Mitsubishi", ні аналогічний автомобіля в ході проведення слідчого експерименту не використовувався, що автоматично позбавляє можливості слідчого встановити видимість автомобіля "Mitsubishi" із робочого місця водія авто "МАЗ".
З огляду на вищевикладене встановлено, що в ході проведення слідчого експерименту 14.01.2013 року, слідчим відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 видимість зустрічної полоси руху з робочого водія автомобіля марки "МАЗ" не встановлювалася. Разом з тим, останній дивним чином, без проведення відповідного дослідження в ході слідчого експерименту, самостійно, визначився та встановив, що авто "Mitsubishi" із робочого місця водія автопоїзда "МАЗ" не видно та в подальшому також неможливо виявити. Разом з тим, вказана інформація у протоколі проведення слідчого експерименту свідчать про складання протоколу від 14.01.2013 року слідчим ОСОБА_21 із внесенням до його змісту недостовірних даних про встановлення видимості автомобіля "Mitsubishi".
Також, ці обставини вказують на те, що у протокол проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року, після того, як його було підписано всіма учасниками вказаної слідчої дії, слідчим відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_21 було внесено додаткове суттєве доповнення, яке не відповідає дійсності, та однозначно впливає на зміст вказаного протоколу та змінює його суть, що є грубим порушенням вимог КПК України.
З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що чинний КПК України, зокрема ст. ст. 103, 104-106 КПК України, не передбачає можливості здійснювати закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, складеного за результатами проведених слідчих дій, а також унесення будь-яких додаткових записів після того, як протокол, підписаний всіма учасниками слідчої дії.
Також при детальному дослідженні змісту протоколу про проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року слідує, що слідчий провів слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, зазначених у поясненнях: водіїв ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_18 та потерпілого ОСОБА_13 . Так, на початку проведення вказаної слідчої дії, на пропозицію слідчого повідомити про обставини ДТП, яка трапилася 17.12.2012 року, водії ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_18 погодилися, та кожен із них, по черзі, надав відповідні пояснення, які зазначені вище. Потім свідок ОСОБА_18 вказав місце зіткнення автомобілів, яке відповідно до проведених замірів знаходилося на відстані 0,6 метра від переривчастої лінії дорожньої розмітки, яка розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків. Вислухавши, версії кожного із учасників слідчого експерименту, розташувавши тягач марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, на проїзній частині в такому самому положення як на момент ДТП, слідчим, шляхом віддалення та наближення автомобіля "МАЗ", із урахуванням залишених ним слідів гальмування, було встановлено видимість: напівпричепа тягача марки "IVECO" без увімкненої аварійної сигналізації та без увімкненого світла габаритних огнів, на проїзній частині при ввімкненому ближньому світлі фар автопоїзда "МАЗ", що становила 58,3 м, та елементів дороги - 51 м. Після чого транспортні засоби, які приймали участь у слідчому експерименті прибрали із проїжджої частини, та учасники направилися разом із слідчим для складання протоколу. Ці обставини також повністю підтверджується відеозаписом вказаної слідчої дії.
Таким чином, згідно даних, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року, та відеозапису, в ході даної слідчої дії слідчим було перевірено обставини ДТП та відтворено її обстановку лише за версією озвученою водієм ОСОБА_15 та свідком ОСОБА_18 , а саме, що в момент ДТП, тягач марки "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, знаходився на проїзній частині, без увімкненої аварійної сигналізації та без увімкненого світла габаритних огнів. В той же час перевірка та уточнення фактичних обставин, наданих водієм ОСОБА_34 під час даної слідчої дії, а саме, що на його автомобілі була включена аварійна сигналізація, слідчим не здійснювалася.
Наведене вказує на те, що слідчим ОСОБА_21 під час проведення слідчого експерименту були проігноровані інші вихідні дані, а саме, що містились в пояснення водія ОСОБА_11 . Його пояснення беззаперечно мали істотне значення для даної справи. Зокрема, з їх врахуванням - для визначення технічної спроможності пояснень кожного водія, встановлення видимості напівпричепа автомобіля "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , на проїзній частині, із увімкненої аварійної сигналізації, при ввімкненому ближньому світлі фар автопоїзда "МАЗ"; для подальшого визначення технічної можливості виявити автомобіль "IVECO EuroTech MPL", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом, за перебігом подій, повідомленими водієм ОСОБА_11 , та для з'ясування характеру порушень, допущених кожним водієм і чи мали вони місце, а також чи не було причиною порушення ПДР України одним із водіїв їх недодержанням іншим, шляхом проведення відповідних експертних досліджень. Це в свою чергу свідчить про те,що слідчим в ході проведення слідчого експерименту не було встановлено та перевірено пояснення, отримані від водія ОСОБА_11 , що суперечить відомостям зазначеним у протоколі на аркуші № 2 у графі, де зазначена мета проведення експерименту.
Крім того, суд звертає, що зі змісту ст. 240 КПК України слідує, що складовою слідчого експерименту є проведення його в умовах, що максимально наближені до тих, в яких подія мала місце в минулому.
Як вбачається з проколу проведення слідчого експерименту, дана слідча дія проводилася безпосередньо на місці події, а саме на ділянці дороги, що розташована 2 км + 100 м автодороги "Київ-Ревне-Рогозів", поблизу с. Гора Бориспільського р-ну, за умов, які відповідали тим, що були на час пригоди 14.01.2013 року о 18:00 год. З цього слідує, що проведення слідчого експерименту відбувалося в ту саму пору року (зима), в тих самих природних та погодних умовах, а також в аналогічних астрономічних умовах: в будній день (понеділок), в темну пору доби, близько того самого часу, з незначною різницею лише у хвилинах, за яких відбулася дана дорожньо-транспортна пригода.
Так, із відеозапису вказаної слідчої дії, чітко слідує, що на автодорозі, де відбулося ДТП, в аналогічний час та день події, відбувається майже безперервний, активний рух автомобілів, в обох напрямках руху. Застосовуючи спосіб логічного мислення та співставляючи дорожні та астрономічні умови на момент ДТП, та на момент проведення слідчого експерименту, які є аналогічними, суд приходить до висновку, що до та на час даної дорожньо-транспортної пригоди у зустрічній смузі руху, відносно автомобілів "IVECO" та "МАЗ", рухалися транспортні засоби, із ввімкненим ближнім світлом фар, враховуючи, що це була темна пора доби.
В той же час, як вбачається із змісту протоколу проведення слідчого експерименту та відеозапису вказаної слідчої дії, в момент встановлення видимості напівпричепа автомобіля марки "IVECO", на проїзній частині, та елементів дороги, з робочого місця водія автомобіля "МАЗ", за вказівкою слідчого, працівниками поліції була перекрита дорога в обох напрямках руху, будь-якого підсвічування автомобіля марки "IVECO" від фар автомобілів, що рухалися в зустрічному напрямку взагалі не було. Видимість встановлювалася у повній темноті, виключно при ввімкненому ближньому світлі фар автомобіля марки "МАЗ". Ці обставини також підтвердили під час допиту в судовому засіданні як потерпілий, так і обвинувачений. Крім того, навіть сторона обвинувачення не заперечувала вказаного факту.
Ці обставини в сукупності свідчать про те, що в порушенням вимог, закріплених в ст. 240 КПК України, умови проведення слідчого експерименту 14.01.2013 року, не відповідали в повній мірі дорожнім умовам, в яких відбулася дана дорожньо-транспортна пригода, а саме відсутність світла фар від автомобілів, що рухалися в зустрічному напрямку відносно авто "IVECO", що в свою чергу, беззаперечно, значно збільшує оглядовість з робочого місця водіїв, що рухалися в попутному напрямку, зокрема і водія авто "МАЗ", та давало можливість виявити перешкоду на проїзній частині на більш значній відстані, ніж за умови повної темряви на дорозі, оскільки відбувається підсвічування силуету стоячого авто "IVECO", а тому час на реагування зміну дорожньої обстановки у водія авто "МАЗ" автоматично збільшується.
З огляду на вищевикладене, судом однозначно встановлено, що проведення слідчого експерименту 14.01.2013 року відбувалася не в умовах максимально наближених до тих, в яких подія мала місце в минулому, а за умов, які на думку слідчого ОСОБА_21 , відповідали тим, що були на момент події. Тому, відомості, що мітяться у протоколі слідчого експерименту, з приводу того, що слідчий експеримент відбувався при дорожній обстановці, яка без змін відповідала тій, що була на час пригоди, є такими, що не відповідають дійсності, а тому суд оцінює їх критично.
Крім того, суд не приймає до уваги та критично оцінює пояснення, які були надані свідком ОСОБА_18 , під час проведення слідчого експерименту 14.01.2013 року, щодо швидкості руху, оскільки вони є суперечними та нелогічними.
Так, як вбачається із відеозапису слідчої дії - слідчий експеримент, кожен із водії, по черзі, у присутні всіх учасників, повідомив про обставини ДТП. При цьому водій ОСОБА_15 зазначив, що він рухався зі швидкістю близько 60-70 км/год. В той же час, не зважаючи на такі пояснення водія ОСОБА_15 , свідок ОСОБА_18 в свою чергу, повідомив, що він рухався зі швидкістю близько 40 км/год., і водій автомобіля "МАЗ" рухався з аналогічною швидкістю руху. Тобто свідок ОСОБА_18 , перебуваючи поряд із водієм ОСОБА_15 , почувши його пояснення, повідомляє слідчому кардинально іншу швидкість руху, зокрема і автомобіля "МАЗ", не зважаючи на те, що він рухався по заду нього в попутному напрямку. При цьому суд звертає увагу, що різниця у швидкості руху у 20 км/год., є значною, а тим паче за умови руху в темну пору доби, по дорозі, яка частково вкрита ожеледицею.
Також, як в ході досудового розслідування, так і судового розгляду, а саме, згідно даних "GPS-контролю", однозначно встановлено, що автопоїзд марки "МАЗ", під керуванням водія ОСОБА_15 , рухався зі швидкістю 61,12 км/год.
Крім того, суд звертає увагу, що як вбачається із схеми місця ДТП та фотографій з місця події свідок ОСОБА_18 , керуючи транспортним засобом - автопоїздом марки "MAN", знаходячись на значно більшій відстані від нерухомого автомобіля "IVECO" з напівпричепом, все одно не зміг зупинити свій автомобіль в своїй смузі руху, та застосовуючи екстрене гальмування, виїхав на узбіччя, з метою уникнення зіткнення з перешкодою. В той же час, свідок ОСОБА_18 не зміг пояснити, чому він ніби то, рухаючись невеликій швидкістю, яка становила близько 40 км/год., позаду автопоїзда "МАЗ", тобто на значно дальшій відстані від нерухомої перешкоди у виді напівпричепу тягача "IVECO", не зміг зупинити свій автомобіль в смузі свого руху, а вивернув кермо праворуч в кювет, щоб не допустити зіткнення із перешкодою для руху. Це в свою чергу є додатковою обставиною, яка вказує, що його швидкість руху була значно більша.
Таким чином, ці обставини в сукупності свідчать виключно про те, що пояснення свідка ОСОБА_18 щодо швидкості його руху та автопоїзда "МАЗ", є неправдивими та видуманими, які повністю спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а тому суд вважає, що вони були надані останнім з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
Також суд критично оцінює пояснення водія ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_18 , надані ними в ході проведення слідчого експерименту, з приводу того, що водій ОСОБА_15 не вивертав кермо в ліву сторону та не виїжджав на зустрічну смугу руху, а його туди занесло під час застосування екстреного гальмування.
Так, як вбачається із схеми місця ДТП від 17.12.2012 року, та фотографій з місця ДТП, сліди бокового юзу на проїзній частині в смузі руху автомобіля "МАЗ" відсутні. Тобто, автомобіль "МАЗ" рухався по своїй смузі руху без бокового юзу. В той же час на зустрічній смузі руху, на відстані 2,5 м від лівого краю проїзної частини, зафіксовані сліди бокового юзу від коліс тягача "МАЗ". Це в свою чергу свідчить про те, що тягач "МАЗ" почав рухатися в режимі бокового заносу вже тоді, коли перебував на зустрічній смузі руху.
При цьому, під час допиту в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 показав суду, що відповідно до законів фізики, під час застосування екстреного гальмування водієм тягача, якщо тягач не змінює свого напрямку руху та рухається прямолінійно, обумовлено лише нестійку рівновагу напівпричепу, що за певних обставин призводить виключно до заносу задньої частини автомобіля. В той же час, якщо водій тягача з напівпричепом одночасно з екстреним гальмуванням, розпочне виворот керма для маневрування, то лише в такому випадку і тягач, і напівпричіп опиняються в стані нестійкої рівноваги і його миттєво розвертає.
Тобто наведене в сукупності, свідчить про те, що тягач "МАЗ", під керуванням водія ОСОБА_15 , рухався по своїй смузі руху без бокового юзу, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті повернення ним керма ліворуч, а не внаслідок його "заносу", де вже і розпочався боковий занос автопоїзда під застосування екстреного гальмування.
Крім того, суд звертає увагу, що під час проведення слідчого експерименту водій ОСОБА_15 затруднявся повідомити, де безпосередньо відбулося зіткнення автомобіля під його керуванням із автомобілем "Mitsubishi Outlander", не зважаючи на те, що від вказаного зіткнення він будь-яких тілесних ушкоджень не отримав, свідомість не втрачав, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні такі відомості. Тобто, водій ОСОБА_15 , будучи безпосередньо учасником ДТП, допустивши зіткнення із автомобілем "Mitsubishi", перебуваючи в нормальному стані, не зміг повідомити місце зіткнення, що є досить дивним та нелогічним, та свідчить про небажання особи повідомляти важливі відомості.
А тому, суд об'єктивно переконаний у тому, що занос тягача "МАЗ" відбувся вже безпосередньо на зустрічний смузі руху, куди він виїхав, внаслідок того, що водій ОСОБА_15 самостійно викрутив кермо вліво, а потім застосував екстрене гальмування, у зв'язку із чим, суд визнає неспроможними пояснення водія ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_18 , в частині того, що тягач "МАЗ" із напівпричепом занесло на зустрічну смугу руху.
При цьому, суд критично ставиться до пояснень водія ОСОБА_15 , наданих в ході проведення слідчого експерименту, в частині того, що напівпричіп автомобіля марки "IVECO", з'явився перед ним "як стіна", тобто він не мав об'єктивної можливості помітити його раніше.
Так, суд звертає увагу, що в ході проведення слідчого експерименту, навіть не зважаючи на те, що він проводився в повній темряві, лише при світлі включених фар ближнього світла тягача "МАЗ", та за умови, що нерухома перешкода - напівпричіп автомобіля марки "IVECO", перебував на проїжджій частині, взагалі в неосвітленому стані, було встановлено, що його видимість із робочого місця водія автомобіля "МАЗ" складає 58,3 м.
Враховуючи, що під поняттям "як стіна" слід розуміти раптово, не очікувано, що точно не складає 58,3 м, оскільки це є достатньо значна відстань, то суд вважає, що вищезазначені пояснення водія ОСОБА_15 є нелогічними та технічно неспроможними, тобто такими, що не відповідають дійсності. Суд вважає, що вказані пояснення були надані водієм ОСОБА_15 з метою викривлень дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди, викладених в тому руслі, яке було вигідне саме йому.
Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_15 навіть за умов в яких відбувався слідчий експеримент мав об'єктивну можливість виявити неосвітленому нерухому перешкоду - напівпричіп автомобіля марки "IVECO", ще на відстані 58,3 м.
В той же час, суд звертає увагу, що такі первинні пояснення водія ОСОБА_15 , можуть вказувати на те, що останній, керуючи автопоїздом "МАЗ", під час руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, а тому невчасно зреагував на її зміну, а саме виявив перешкоду для руху у виді напівпричіпу автомобіля марки "IVECO", у зв'язку з чим недостатньо оцінив значення обставин та переоцінив свої можливості. При цьому як встановлено в ході судового розгляду кримінального провадження водій ОСОБА_15 застосував екстрене гальмування, перебуваючи вже на смузі зустрічного руху.
Ці обставини в сукупності свідчать про те що водій ОСОБА_15 під час керування автопоїздом, міг допустити порушення ПДР України, які регламентують безпеку руху, легковажно розраховуючи на відсутність шкідливих наслідків. Разом з тим, органом досудового слідства зазначена версія взагалі не перевірялася та стороною обвинувачення будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами в судовому засіданні не спростована.
Крім того, суд не приймає до уваги, зафіксоване на схемі місця ДТП, що є додатком до вказаного протоколу проведення слідчого експерименту, місце зіткнення автомобілів марки "МАЗ" та "Mitsubishi Outlander", виходячи із наступного.
Так, як вбачається із протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року, а також відеозапису вказаної слідчої дії, місце зіткнення автомобілів слідчим встановлювалося виключно зі слів свідка ОСОБА_18 , який вказав, що воно знаходилося майже посередині проїжджої частини, на відстані 0,6 м від лінії дорожньої розмітки, на зустрічній смузі руху відносно того як він рухався.
Однак, в даному випадку, суд звертає увагу, що автомобіль марки "МАЗ", під керуванням водія ОСОБА_15 , при виїзді на смугу зустрічного руху не контактував із напівпричепом авто "IVECO", ліві колеса задньої осі якого знаходилися на відстані 1,3 м від лінії дорожньої розмітки, яка розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків. Тому, при габаритній ширині тягача "МАЗ" 2,5 м, згідного його технічних характеристик, та безпечному інтервалі 0,8 м (найменший безпечний інтервал, згідно ПДР України при попутному русі), а також враховуючи ширину проїжджої частини в бік с. Гора (2,9 м) виходить, що місце зіткнення автомобіля "МАЗ" з авто "Mitsubishi Outlander", відбулося не майже біля лінії дорожньої розмітки (відстань 0,6 м), а на смузі зустрічного руху на відстані близько 2 м від лінії дорожньої розмітки, яка розподіляє потоки протилежних напрямків.
З огляду на вищевикладене, пояснення свідка ОСОБА_18 , надані в ході слідчого експерименту 14.01.2013 року, щодо місця зіткнення автомобілів на відстані 0,6 м від осьової лінії в смузі руху в напрямку с. Проців, є неспроможним з технічної точки зору, у зв'язку з чим вони взагалі не можуть та не могли братися до уваги.
Разом з тим, незважаючи на те, що на момент проведення слідчого експерименту, слідчий ОСОБА_21 , використовував вихідні дані, що зазначені у схемі місця ДТП, де були вказані всі виміри як розташування транспортних засобів, так і дорожнього полотна, а також те, що в даній слідчій дії приймав участь спеціаліст - автотехнік НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_14 , який володіє спеціальними знаннями у сфері дослідження технічного стану транспортних засобів та транспортно-трасологічних досліджень, застосували як орієнтир та точку відліку для всіх замірювань місце зіткнення автомобілі, вказане зі слів свідка ОСОБА_18 , яке є неможливим з технічної точки зору.
Це в свою чергу вказує на те, що експертом ОСОБА_14 були проігноровані та не аналізувалися вихідні дані, що містились в схемі місця ДТП від 17.12.2012 року, що свідчить про його поверхневий та науково-необґрунтований підхід, під час виконання своїх обов'язків в якості спеціаліста, в ході проведення слідчого експерименту. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що експерт ОСОБА_14 не професійно віднісся до виконання своїх обов'язків експерта, та як наслідок встановлення в ході проведення слідчого експерименту невірного місця зіткнення автомобілів, яке стало орієнтиром для всіх вимірювань.
В той же час, суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, які існували перешкоди для визначення приблизно місця зіткнення експертом ОСОБА_14 як спеціалістом безпосередньо на місці ДТП, із врахуванням наявних в нього вихідних даних, і з яких об'єктивних причин орган досудового розслідування визначив місце зіткнення автомобілів зі слів свідка ОСОБА_18 . Крім того, слід зазначити, що свідок ОСОБА_18 в ході проведення слідчого експерименту постійно зазначав про те, що він не може точно показати місце зіткнення автомобілів, бо все відбулося дуже різко. Ці обставини додатково ставлять під сумнів правдивість пояснень останнього. Разом з тим, на ці обставини ні слідчий ОСОБА_21 , ні експерт ОСОБА_14 , взагалі не звернули уваги, та навпаки останні неодноразово просили свідка ОСОБА_18 вказати місце зіткнення автомобілів, не зважаючи на його пояснення з цього приводу.
Ці обставини в сукупності беззаперечно вказують на технічну необґрунтованість даних слідчого експерименту від 14.01.2013 року, де зазначено, що місце зіткнення автомобілів розташовано на відстані 0,6 м від лінії дорожньої розмітки 1.1.
Таким чином, сукупність досліджених доказів детальний зміст яких розкрито вище, беззаперечно свідчить, про те, що слідча дія - слідчий експеримент, проведена слідчим відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_21 , поверхнево, однобічно, із вибірковим використанням вихідних дій щодо обставин ДТП, а саме із урахуванням лише пояснень, наданих водієм ОСОБА_15 та свідком ОСОБА_18 , попри те, що останні є заінтересованими особами, та без зазначення будь-яких мотивів відкидання та не прийняття до уваги інших даних, а саме пояснень водія ОСОБА_11 , не зважаючи на те, що метою проведення слідчого експерименту була перевірка та уточнення і його пояснень також, без дотримання дорожніх умов, що були на момент ДТП, які мають суттєве значення для кримінального провадження, без використання всіх транспортних засобів між якими безпосередньо і відбулося зіткнення. Крім того, слід зазначити, що загалом правильне проведення слідчого експерименту не передбачає можливість об'єднання трьох різних версій водіїв в одну. Це в свою чергу свідчить про недотримання вимог, закріплених у ст. ст. 223, 240 КПК України, що є неприпустимим.
Крім того, в протоколі проведення слідчого експерименту, на аркуші 11 зазначено, що до нього додано диск з відеозаписом слідчого експерименту. При цьому, слід зазначити, що результати застосування відеозаписувальних технічних засобів при проведенні слідчої дії, відповідним чином фіксуються в процесуальних документах, і лише в такому вигляді вони можуть мати юридичне значення та використовуватися у кримінальному провадженні.
Також слід зазначити, що відповідно до коментованого КПК України, у матеріалах кримінального провадження відеозапис слідчої дії умовно ділять на три частини: вступну, основну і заключну. У вступній і заключній частинах фіксуються відомості, що пояснюють і засвідчують відеозапис, основна частина відображає хід і результати слідчої (розшукової) дії. При цьому по закінченню слідчої дії матеріали відеозапису повністю відтворюються її учасникам. Відповідні доповнення, зроблені ними, також фіксуються за допомогою відеозапису. Закінчується слідча дія заявами її учасниками, що засвідчують її правильність. При цьому, якщо здійснити безперервну відеозйомку неможливо, то кожен випадок перерви зазначається в протоколі слідчого експерименту із зазначенням причин та часу припинення та поновлення зйомки.
Як вбачається зі змісту протоколу, під час проведення вказаної слідчої дії відбувалася безперервна відеофіксація на відеокамеру "Canon". Це також повністю підтверджується і даними, що містяться в постанові слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 15.01.2013 року про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження (т.3 а.с.40-41), з якої вбачається, що під час проведення слідчого експерименту 14.01.2013 року здійснювалася безперервна відеозйомка, та відеозапис змонтований на цифровому носії "DVD-R"-диску. Тобто з цього слідує, що відеофіксація вказаної слідчої відбувалася весь час від самого її початку та до завершення, без будь-яких переривань. Відповідно до протоколу слідчого експерименту слідчу дію розпочато о 18:00 год. та закінчено о 22:00 год.
В той же час, при перегляді відеозапису вбачається, що час початку слідчої дії, який зазначений слідчим, а саме 17:45 год. не відповідає тому, що вказаний у протоколі. При цьому відеозапис слідчого експерименту триває 51 хв. 19 сек., та наприкінці запису взагалі слідчим не оголошується час завершення слідчої дії, а він різко обривається на тому моменті як тільки потерпілий ОСОБА_13 починає висловлювати свої доповнення та зауваження щодо проведення слідчої дії, на пропозицію слідчого ОСОБА_21 . В той же час, відомості про будь-які випадки неможливості безперервної фіксації вказаної слідчої дії у протоколі відсутні.
Так, із поведінки потерпілого ОСОБА_13 під час проведення слідчого експерименту, що зафіксовано на відеозаписі беззаперечно слідує, що в останнього були як доповнення, так і зауваження до проведення слідчого експерименту. На 51 хв. 17 сек. слідчий ОСОБА_21 пропонує потерпілому ОСОБА_13 надати свої доповнення та зауваження, однак як тільки останній починає говорити, то на 51 хв. 19 сек. різко закінчується відеозапис слідчого експерименту.
При цьому, судом встановлено, що при перегляді відеозапису та співставленні його з протоколом час вказаної процесуальної дії зайняв 51 хв. 19 хв., а не 4 години, як зазначено в протоколі, що є значним розбігом в часі. Це в свою чергу свідчить про те, що відомості зазначені у протоколі не відповідають тим даним, що містяться на відеозаписі.
В той же час, як зазначалося вище відеозапис слідчої дії може бути завершений лише після того, як всі учасники висловлять свої доповнення та зауваження, а бо зазначать про їх відсутність, що обов'язково фіксуються за допомогою відеозапису. Однак, в порушення прав потерпілого ОСОБА_13 , передбачених КПК України, не зважаючи на те, з 14:05 по 14:23 хв. слідчий ОСОБА_21 роз'яснив потерпілому ОСОБА_13 , що по закінченню слідчого експерименту він зможе висловити свої доповнення та зауваження, з незрозумілих, будь-яким чином необґрунтованих причин, на момент виступу потерпілого, припиняється відеозапис. Це безумовно свідчить про те, що завершення відеозапису слідчої дії не було зроблено з дотриманням та у відповідності до вимог КПК України, а різко перервано, що є неприпустимим.
При цьому, під час допиту в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 показав, що по завершення відтворення обстановки та обставин події, в нього було безліч зауважень та доповнень до вказаної дії, і він бажав всі їх повідомити слідчому, з подальшим відображенням як в протоколі, так і на відеозаписі. Тому на відповідну пропозицію він відразу висловив всі свої доповнення та зауваження до слідчого експерименту. Також додатково він їх виклав і в письмовій формі на аркуші формату А4, який було приєднано слідчим як додаток до протоколу.
Аналізуючи дані показання потерпілого ОСОБА_13 , який безпосередньо допитаний в судовому засіданні, із врахуванням даних відеозапису слідчого експерименту, який різко припиняється на висловлюванні потерпілим своїх зауважень та доповнень до слідчої дії, відомостей, викладених у протоколі слідчого експерименту, де на 11 аркуші зазначено, що зауваження потерпілого ОСОБА_13 додаються на окремому аркуші, суд приходить до висновку, що вони є достовірними, оскільки в них викладені лише ті факти, які особа сприймала особисто і підстав сумніватися в їх правдивості судом не встановлено, оскільки мотивів можливої нечесності з боку потерпілого судом не встановлено.
В той же час, суд не приймає до уваги, що в протоколі слідчого експерименту від 14.01.2013 року слідчим відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_21 , викреслено "зауваження додаються на окремому аркуші", оскільки в ході судового розгляду встановлено, що слідчим у вказаний протокол, після того, як його було підписано всіма учасниками вказаної слідчої дії, вносилися суттєві зміни до змісту протоколу, зокрема, шляхом викреснення певних відомостей, про що зазначено вище у мотивувальній частині даного вироку. Крім того, відсутність підписів біля вказаного викреслення як потерпілого ОСОБА_13 , так і інших учасників, є беззаперечним свідченням того, що останні із вказаною інформацією не ознайомлювалися.
З огляду на вищевикладене судом безсумнівно встановлено, що відеозапис слідчого експерименту, який міститься на цифровому носії "DVD-R"-диску, та є додатком до протоколу, є неповним, оскільки на ньому відсутня заключна його частина. Крім того, про неповноту відеозапису беззаперечно свідчить той факт, що слідча дія, згідно даних протоколу проведення слідчого експерименту відбувалася протягом 4 голини, а тривалість відеозапису лише складає 51 хв. 19 сек., не зважаючи на те, що відеозйомка відбувалася безперервно.
Також, судом встановлено, що додаток до протоколу: оптичний диск із відеозаписом не ідентифікований (в протоколі та додатку не зазначений його серійний номер); в порушення ч. 3 ст. 105 КПК України додаток не скріплений підписами учасників; невідомо, яким технічним пристроєм створений відеозапис, а саме не зазначена його модель; не вказано, хто саме здійснював відеозйомку, оскільки відомості про оператора у протоколі відсутні; наданий диск не ідентифікований, протокол та додаток не містить посилання на його номер.
Крім того, у протоколі слідчого експерименту містяться відомості, які не відповідають дійсності. Так, на 10 аркуші протоколу зазначено, що до протоколу долучається відеозйомку, яка переглянута учасниками, на диску. Разом з тим, суд звертає увагу, що протокол проведення слідчого експерименту складався безпосередньо на місці події, тобто на 2 км + 100 м автодороги "Київ-Ревне-Рогозів", Бориспільський район, Київської області. При цьому відеокамера "Canon", як і будь-яка інша відеокамера, згідно технічних характеристик не здійснює самостійно записи на диски. Записи відеофайлів здійснюються виключно за допомогою комп'ютерної техніки. В той же час, в протоколі не зазначено, що в ході проведення слідчого експерименту застосовувалася комп'ютерна техніка. При цьому, файл на диску створений 15.01.2013 року. Це свідчить про те, що запис відеофайлу здійснювався на наступний день після проведення слідчого експерименту, та не міг бути приєднаний як додаток до протоколу 14.01.2013 року саме на диску.
Таким чином, судом об'єктивно встановлено, що слідчий ОСОБА_21 15.01.2013 року самостійно переписав відеозапис слідчого експерименту на диск, за відсутності учасників слідчої дії. Тобто із відеозаписом слідчої дії - слідчий експеримент, що міститься на диску, жоден із учасників не ознайомлювався, та не засвідчував його правильність своїм підписом. Ці обставини вказують на грубе порушенням вимог закріплених у ч. 3 ст. 105 КПК України. Також це свідчить про те, що фактично у додатку, в порушення вимог ч. 3 ст. 99, ч. 3 ст. 107 КПК України, до протоколу надається не оригінальний примірник технічного носія інформації, а його копія.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про недопустимість вищенаведеного доказу відповідно до ст. 86, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, у зв'язку з тим, що під час його отримання мали місце істотні порушення вимог зазначених положень КПК України; істотне порушення прав та свобод людини, гарантованих законодавством України; реалізація органом досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінального правопорушення.
Наведені обставини також тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться в постанові слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 15.01.2013 року про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження (т.3 а.с.40-41).
Так, згідно до вимог ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
В ч. 5 ст. 101 КПК України зазначено, що висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
Крім того, суд звертає увагу, що у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Зокрема вказана позиція, викладена Європейським судом в рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України".
Враховуючи вищевикладене, практику Європейського суду з прав людини, а також ту обставину, що висновки експертів, які приєднані стороною обвинувачення, в якості доказів, базується на доказах, визнаних судом недопустимим, то висновок судово-автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 р. (т.3 а.с.109-113), висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 1183 А від 18.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.3 а.с.47-50, 51-54), висновок судово-автотехнічної експертизи № 1184 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.3 а.с.58-60, 61-63), висновок судово-автотехнічної експертизи № 1185 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.3 а.с.68-69, 70), висновок судово-автотехнічної експертизи № 51 А від 28.01.2013 р. (т.3 а.с.87-92), суд визнає недопустимими доказами.
При цьому вирішуючи питання допустимості зазначених доказів, в порядку ст. 89 КПК України, суд встановив наступне.
Всі вищезазначені експертизи, окрім судово-автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 р., були проведені старшим експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області ОСОБА_14 , який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотехнічних експертиз (свідоцтво 7099, видане ЕКК МВС України 11.05.2005), експертиз технічного стану транспортних засобів (свідоцтво № 7276, видане ЕКК МВС України 14.10.2005) та транспортно-трасологічних експертиз (свідоцтво НОМЕР_11 , видане ЕКК МВС України 21.10.2012), стаж експертної роботи з 2005 року, на підставі постанов слідчого у даному кримінальному провадженні.
В розпорядження експерта при проведенні кожної експертизи були надані матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12012100010000090 від 18.12.2012 року.
Так, з дослідницької частини висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 1183 А від 18.01.2013 р. (т.3 а.с.47-50, 51-54) вбачається, що вихідні дані експерт отримував із копії постанови слідчого, яка містять виклад фактичних обставин, а також з протоколу огляду місця ДТП від 17.12.2012 р., схеми ДТП та фотоілюстрації, що є додатками до протоколу огляду.
Для відповідей на поставлені йому запитання експерт використовував ті вихідні дані, у викладенні яких в протоколі огляду місця ДТП, як було вище встановлено судом, слідчий припустився істотних помилок.
Проводячи дослідження на поставлені йому запитання, використовуючи дані, що містяться в протоколі огляду місця ДТП від 17.12.2012 р., додатках до нього: схемі ДТП та фотоілюстрації, експерт навіть не звернув увагу на те, що дані, які містяться в протоколі та схемі не відповідають тим даним, що зафіксовані на фотознімках фотоілюстрації. Зокрема встановлено, що на схемі та в протоколі відстань від переривчастої лінії, що розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків, до початку лівого гальмівного сліду напівпричепа "МАЗ" - 0,2 метра, який позначений під № 6. В той же час із фотознімків з місця пригоди, з масштабною лінійкою, чітко вбачається, що вказана відстань є значно більшою. Також, як в протоколі огляду місця ДТП, так і на схемі місця ДТП відсутні відомості про спарений слід гальмування від правої пари коліс напівпричепа-фургона "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , та сліди "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , на смузі руху в сторону с. Проців та на узбіччі, яке до неї прилягає, що частково вкриті вкатаним снігом та ожеледдю, які чітко зафіксований фотографіях з місця ДТП.
Наявність такої чітко зафіксованої слідової інформації на фотографіях, зроблених безпосередньо на місці ДТП, через незначний проміжок часу, після того як воно відбулося, не могла залишитися поза увагою експерта при аналізі, наданих йому на дослідження матеріалів кримінального провадження. Так, експерт ОСОБА_14 не був присутній при огляді місця ДТП 17.12.2012 року, а тому при наявності таких даних в матеріалах кримінального провадження, наданих йому для експертиз, повинен був звернути на такі дані увагу та врахувати або відкинути їх, з наведенням мотивів такого рішення, у висновках.
Разом з тим, попри таку невідповідність даних, що містилися в протоколі огляду місця ДТП та схемі ДТП, з даними, які зафіксовані на фотографіях з місця ДТП, а також незважаючи на те, що експерт для надання відповіді на поставлене питання № 3, безпосередньо аналізував загальну слідову інформацію з місця ДТП, однак для експертного дослідження використовує виключно відомості зафіксовані в протоколі огляду місця ДТП та схемі ДТП. Ці обставини повністю підтверджується пунктом 3 дослідницької частини висновку, де експерт жодного разу не здійснив посилання на фотографії з місця ДТП, а лише зазначає, що об'єкти та сліди зафіксовані на схемі ДТП.
Так, обґрунтовуючи відповідь на запитання слідчого № 3 у вказаному висновку експерт визначив, що в комплексі, із встановленим в ході даного експертного дослідження взаємного розташування транспортних засобів: "МАЗ-54408", д.н.з. НОМЕР_12 , та "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , в момент їх первинного контакту, можливо зробити висновок, про те, що зіткнення вказаних автомобілів відбулося на смузі для руху в бік с. Проців, ближче до осьової лінії дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.
В той же час, суд звертає увагу, що використане експертом словосполучення "ближче до осьової лінії дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків", з огляду на проекцію дослідження, допускає неоднозначне його трактування, та не дає відповіді на запитання де конкретно, на якій відстані від автомобіля, краю проїзної частини, знаходиться місце зіткнення. Дане місце експерт не вказав.
Однак, із даного визначення можливо дійти однозначного висновку, що місце зіткнення відбулося точно на незначній відстані від дорожньої розмітки, в смузі руху в напрямку с. Проців. При цьому, враховуючи, що висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 1183 А, був наданий експертом ОСОБА_14 18.01.2013 р., тобто вже після 14.01.2013 р., коли проводилася слідча дія - слідчий експеримент, в якому експерт приймав участь, та в ході якого було встановлено, зі слів свідка ОСОБА_18 , що місце зіткнення транспортних засобів відбулося на відстані 0,6 м від осьової лінії в смузі руху в напрямку с. Проців, та експерт ОСОБА_14 не вказав будь-яких заперечень з даного приводу, та проводив всі виміри саме із вказаної відстані, з урахуванням ширини вказаної смуги руху, то суд вважає, що під поняттям вказаним у даному висновку "ближче до осьової лінії дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків", експерт мав на увазі саме дану відстань.
Разом з тим, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що місце зіткнення автомобілів на відстані 0,6 м від осьової лінії в смузі руху в напрямку с. Проців, є неможливим з технічної точки зору, виходячи із дослідження слідової інформації на місці ДТП, габаритів автопоїзда "МАЗ" та технічного аналізу механізму утворення пошкоджень обох транспортних засобів, що міститься в матеріалах кримінального провадження.
Наведене вказує на те, що експертом були проігноровані інші вихідні дані, що містились в матеріалах кримінального провадження, зокрема і в фотографіях з місця ДТП. Вказані дані мали істотне значення для справи, зокрема для визначення місця зіткнення транспортних засобів.
Крім того, суд звертає увагу, що як вбачається із змісту висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 1183 А від 18.01.2013 р. експертом ОСОБА_14 зазначається зовсім інша модель автомобіля марки "МАЗ", а саме: " НОМЕР_13 ", не зважаючи на те, що ДТП відбулося за участю автомобіля марки "МАЗ" модель "544008", про що також було вказано і слідчим у постанові про призначення даної експертизи та у всіх інших матеріалах кримінального провадження. Разом з тим, у висновку відсутні дані про те, що в ході проведення експертного дослідження експертом ОСОБА_14 було допущено якісь технічні помилки. При цьому, що у всіх інших висновках, наданих експертом ОСОБА_14 , останній в ході проведення експертних досліджень, зазначає автомобіль "МАЗ-544008". Ці обставини додатково ставлять під сумнів обґрунтованість та правильність відповідей, наданих експертом у висновку на поставлені питання.
З приводу висновку судово-автотехнічної експертизи № 51 А від 28.01.2013 р. (т.3 а.с.87-92), слід зазначити наступне.
З дослідницької частини даного висновку вбачається, що вихідні дані експерт отримував з копії постанови слідчого, яка містять виклад фактичних обставин, пояснення водіїв: ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , показання свідка ОСОБА_18 , дані отримані за результатами проведення слідчого експерименту.
Як вбачається із постанови слідчого про призначення експертизи, де викладені пояснення вищезазначених осіб, які з аналогічним змістом були зазначені і експертом ОСОБА_14 у висновку, в розділі "Вихідні дані", вказані пояснення ОСОБА_15 та ОСОБА_18 суперечать поясненням ОСОБА_11 , в частині щодо освітлення транспортного засобу автомобіля "IVECO", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом на проїзній частині. Так, водій ОСОБА_15 та свідок ОСОБА_18 зазначили, що вказаний автомобіль взагалі нічим не освічувався, а ОСОБА_11 повідомив, що на його автомобіль в момент вимушеної зупинки були включені як аварійна сигналізація, так і габаритні огні, а також його транспортний засіб підсвічувався від світла фар автомобілів, що рухалися в зустрічному напрямку. При цьому, як зазначено вище, експерту надано всі матеріали кримінального провадження. Згідно постанови вихідні дані для її проведення наявні в матеріалах кримінального провадження. Як вбачається письмові пояснення як і у ОСОБА_11 , так і ОСОБА_15 були відібрані працівниками ще 17.12.2012 року (т.4 а.с.51, 52), а тому вони точно були наявні в матеріалах кримінального провадження.
При цьому під час допиту в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 підтвердив, що при складанні висновку № 51 А від 28.01.2013 р., ним використовувалися лише ті вихідні дані, що вказані слідчим у постанові про призначення експертизи, які були ним встановлені в ході проведення досудового слідства, а також він вивчав всі матеріали кримінального провадження, які були надані слідчим в якості доказів.
Крім того, суд звертає увагу, що під час проведення слідчої дії - слідчий експеримент 14.01.2013 р. слідчим ОСОБА_21 до його проведення залучався спеціаліст, а саме старший експерт сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області ОСОБА_14 .
Так, на початку проведення слідчого експерименту кожен із учасників, зокрема в присутності експерта ОСОБА_14 , надавав пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригод, які різнилися між собою. При цьому кожним із них була повідомлена своя суб'єктивна версія з приводу обставин ДТП, що різнилися в ключових деталях, а саме щодо включення аварійної світлової сигналізації на нерухомому автомобілі "IVECO". З цього слідує, що на момент проведення слідчого експерименту, метою якого була перевірка та уточнення відомостей, повідомлених водіями: ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , а також свідком ОСОБА_18 , експерту ОСОБА_14 була відома версію кожного учасника слідчої дії. Тобто експерт ОСОБА_14 достовірно знаючи, що відповідно до версії водія ОСОБА_11 , його автомобіль перебув на проїзній частині, будучи з включеною аварійною сигналізацією, не придаючи будь-якого значення цим поясненням, встановлював видимість елементів дороги та нерухомої перешкоди, виключно виходячи із пояснень водія ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_18 .
Однак, незважаючи на встановлені в ході судового розгляду беззаперечні факти наявності різних версій щодо обставин ДТП, які були достовірно відомі експерту ОСОБА_14 , останній, будучи допитаний в судовому засіданні неодноразово наголосив, що дослідження він проводив на підставі вихідних даних, отриманих з постанови слідчого про призначення експертизи, де було зазначено, що об'єктивно матеріалами кримінального провадження встановлено, що на час пригоди у водія автомобіля марки "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , було вимкнено освітлення та аварійна світлова сигналізація. Іншими вихідними даними він не користувався.
Разом з тим, слід зазначити, що вказані показання експерта ОСОБА_14 , частково суперечать його ж показанням, в яких він показав, що в ході проведення експертного дослідження він безпосередньо вивчав та аналізував всі матеріали кримінального провадження. Це в свою чергу, викликає в суду сумнів в їх правдивості.
В той же час, суд звертає увагу, що на момент проведення слідчого експерименту 14.01.2013 р., в ході досудового слідства ще не було встановлено, що на час пригоди у водія автомобіля марки "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , було вимкнено освітлення та аварійна світлова сигналізація. Однак, і в даному випадку, експерт ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту, встановлював видимість елементів дороги та нерухомої перешкоди на проїзній частині, виключно в неосвітленому стані при включених фарах ближнього світла автомобіля "МАЗ".
На запитання учасників процесу з даного приводу, експерт ОСОБА_14 будь-якого обґрунтованого та логічного пояснення не надавав, зазначаючи, що він використовував лише вихідні дані, отримані з постанови слідчого про призначення експертизи.
З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює вказані показання експерта ОСОБА_14 , оскільки вони є суперечливими та не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, які підтверджуються всіма зібраними у справі доказами.
Також суд звертає увагу, що під час допиту експерт ОСОБА_14 підтвердив, що беззаперечно світло фар зустрічних автомобілів впливає на видимість елементів дороги та виявлення перешкоди. Разом з тим, слідчий експеримент проводився без світла фар зустрічних авто, оскільки слідчий про це нічого не повідомляв. Також на момент проведення слідчого експерименту було перекрито рух, і зустрічний транспорт не рухався. В той же час експерт ОСОБА_14 будь-яких зауважень з цього приводу не зазначив. При цьому аналогічно і при проведення експертного дослідження він не брав до уваги вказані обставини, оскільки про це нічого не було вказано у постанові слідчого про призначення експертизи.
При цьому, будь-яких пояснень з приводу того, чому він приймаючи участь під час проведення слідчого експерименту в якості спеціаліста, надаючи розпорядження щодо вимірювань, розташування транспортних засобів, дій учасників слідчої дії, методики досліджень, встановлюючи видимість елементів дороги та перешкоди для руху, будь-яких зауваження з приводу того, що нерухома перешкода за даної дорожньої обстановки беззаперечно підсвічувалася від світла фар автомобілів, що рухалися в зустрічному напрямку, слідчому не вказав, нічого суду повідомити не зміг, посилаючись, що слідчий нічого повідомляв йому про ці обставини.
Однак, суд звертає увагу, що на момент проведення слідчого експерименту слідчий і не повідомляв йому про всі обставини ДТП, вказані дані повідомлялися безпосередньо учасниками слідчої дії. Експерт ОСОБА_14 , будучи залучений для участі в слідчій дії як спеціаліст, і повинен був встановити видимість елементів дорого та перешкоди на проїзній частині, з урахуванням всіх версій водіїв та в максимально наближених умовах за яких відбулася ДТП. В той же час, останнім цього зроблено не було.
Наведене вказує на те, що експертом ОСОБА_14 були проігноровані інші вихідні дані, що містились в пояснення, наданих водієм ОСОБА_11 , в частині освітлення його автомобіля в момент перебування на проїзній частині під час вимушеної зупинки, а також дані, з приводу дорожньої обстановки на місці ДТП, зокрема щодо інтенсивності дорожнього руху на вказаній автодорозі, що беззаперечно підтверджується даними відеозапису слідчого експерименту, що неможливо не помітити. Вказані обставини мали істотне значення для справи. Зокрема, з їх врахуванням - для визначення технічної спроможності пояснень кожного водія, визначення технічної можливості уникнути зіткнення за перебігом подій, повідомленими кожним із водієм; для визначення місця зіткнення транспортних засобів, для з'ясування характеру порушень, допущених кожним водієм і чи мали вони місце, а також чи не було причиною порушення ПДР України одним із водіїв їх недодержанням іншим, і чи мав ОСОБА_15 можливість уникнути ДТП та її наслідків. Це в свою чергу свідчить про однобічність вихідних даних, використаних експертом під проведення експертного дослідження.
Також, як вбачається із висновку експерту № 51 А від 28.01.2013 р. експерт ОСОБА_14 на питання слідчого під № 2, 3, 4 відповів, що за даних дорожніх обставин швидкість руху автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , відповідала видимості дороги. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2, п. 12.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з напівпричепом в складі сідлового тягача "IVECO" шляхом застосування термінового гальмування в указаний вище момент.
Відповідно до п. 1 ПДР України безпечна швидкість - це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Як слідує із п. 12.2 ПДР України в ньому не вказано числового значення швидкості, з якою водій повинен рухатися в тих чи інших умовах дорожніх умовах. Дане числове значення й не може бути регламентоване, оскільки швидкість руху залежить від багатьох факторів (дорожня обстановка, вантажу, що перевозиться, погодних умов тощо), які не є сталими, а відтак швидкість руху постійно змінюється. Водій весь час перебуває в контакті з елементами середовища руху, які у процесі руху постійно змінюються, змушуючи водія постійно приймати рішення щодо вибору безпечної швидкості руху в конкретних умовах. В той же час вказаний пункт зобов'язує водія у темну пору доби та умовах недостатньої видимості вибирати таку швидкість руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
Відповідно до п. 1 ПДР України, видимість у напрямку руху - це максимальна відстань, на якій із місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру.
Зі змісту вищевикладених пунктів ПДР України слідує, що відстань видимості дороги визначає максимально припустимий зупиночний шлях транспортного засобу, тобто швидкість руху повинна бути такою, щоб повний зупиночний шлях не перевищував відстані видимості. Таким чином, оцінка безпечної швидкості транспортного засобу в темну пору доби та умовах недостатньої видимості з гальмівною ефективністю транспортного засобу, а саме його зупиночним шляхом. Оцінити правильність обраної водієм швидкості можна шляхом порівняння зупиночного шляху автомобіля із відстанню видимості, яка встановлюється експериментально у процесі проведення слідчого експерименту.
Як вбачається із дослідницької частини висновку експерту № 51 А від 28.01.2013 р. експертом ОСОБА_14 було встановлено, що повний зупиночний шлях автомобіля "МАЗ-544008", за його швидкості руху 60 км/год., в даній дорожній ситуації складає 66 м.
При цьому, в ході проведення слідчого експерименту, навіть незважаючи на численні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, допущені при проведення вказаної слідчої дії, і не в умовах максимально наближених до тих, що були на момент ДТП, зокрема в повній темряві, встановлено, що неосвітлену нерухому перешкоду - напівпричіп, д.н.з. НОМЕР_2 , при включеному ближньому світлі фар автомобіля марки "МАЗ", із робочого місця водія даного тягача, видно на відстані 58,3 м. Це в свою чергу свідчить про те, що водій "МАЗ" ОСОБА_15 виявив у своїй смузі руху нерухому перешкоду на відстані 58,3 м.
Також, як встановлено в ході судового розгляду, водій автомобіля "МАЗ" з напівпричепом "МТМ" ОСОБА_15 , рухаючись зі швидкістю 61,12 км/год., не зміг шляхом застосування гальмування зупинити, керований ним автомобіль в межах своєї смуги рухи, до місця знаходження виявленої ним нерухомої перешкоди у вигляді автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Outlander".
Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи із теоретичного розуміння поняття "відстань видимості дороги" та "безпечна швидкість руху", суд приходить до висновку, що відповідь у висновку № 2 прямо суперечить відповідям № 4 та № 6, оскільки як би водій автомобіля марки "МАЗ" ОСОБА_15 у даній дорожній обстановці обрав безпечну швидкість руху, відповідно до вимог п. 12.2 ПДР України, то він би мав технічну можливість зупинитись в межах видимості дороги.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вибрана водієм ОСОБА_15 швидкість руху автопоїзда "МАЗ", а саме: 61,12 км/год., в даних дорожніх умовах не могла відповідати вимогам п. 12.2 ПДР України, оскільки останній не зупинив транспортний засіб у межах видимості дороги.
В той же час, будучи допитам в судовому засіданні щодо роз'яснення його висновку, експерт ОСОБА_14 з цього приводу повідомив про те, що в ході проведення експертного дослідження, шляхом проведення відповідних розрахунків, він встановив, що водієм автомобіля марки "МАЗ" було обрано безпечну швидкість руху, яка відповідає як видимості елементів дороги, що склала 51 м, так і видимості нерухомою перешкоди, яка складає 58,3 м, тобто зупиночний шлях - в межах видимості елементів дороги, а обрана вказаним водієм швидкість відповідає вимогам п. 12.2 ПДР. Також він зазначив, що повний зупиночний шлях в заданій дорожній ситуації, відповідно до проведених ним в ході експертного дослідження розрахунків, для автомобіля "МАЗ", за швидкості руху 60 км/год., складає 66 м, і встановив, що даний водій не мав технічної можливості зупинитись у заданій дорожній ситуації, в межах видимості дороги.
При цьому, на неодноразові запитання як і суду, так і прокурора, сторони захисту, та потерпілого з приводу того, що такі роз'яснення експерта ОСОБА_14 суперечать одне одному, а саме, що встановлена, в ході проведення слідчого експерименту, відстань видимості елементів дороги - 51 м, а відстань видимості нерухомою перешкоди - 58,3 м, менша за розрахований ним зупиночний шлях автомобіля марки "МАЗ", який становить 66 м, останній лише повідомив, що не бачить в цьому жодних суперечностей. При цьому, будь-яких наукового-обґрунтованих доводів з даного приводу експерт ОСОБА_14 так і не зміг надати суду, зазнаючи, що проведені ним в ході експертного дослідження розрахунки є правильними.
Однак, суд вважає такі показання експерта ОСОБА_14 непереконливими, такими, що суперечать наведеним ним же у висновку Методичними рекомендаціям та базовим теоретичним поняттям та визначенням у сфері регулювання дорожнього руху, та позбавленими жодного наукового-обґрунтованих змісту, а тому не може прийняти до уваги та відкидає їх.
З огляду на вищевикладене, суд не погоджується із висновком експерта № 51 А від 28.01.2013 року, в частині того, що за встановлених дорожніх обставин швидкість руху автомобіля "МАЗ 544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , яка становила 61,12 км/год. була безпечною та відповідала видимості дороги, оскільки висновок в цій частині, на думку суду, є необґрунтованим. В ньому зазначені лише вихідні дані без обґрунтування їх врахування та аналізу, та які спростовуються як висновком автотехнічної експертизи N 1-01/14 від 10.01.2014 року, так і висновком автотехнічної експертизи № 1-20/10 (редакція 2017 року після доопрацювання). Так, суд вважає, за можливе покласти в основу вказані висновки автотехнічних експертиз, які в частині щодо дотримання швидкісного режиму водієм автопоїзда "МАЗ-544008" ОСОБА_15 за умовами встановленої дорожньої обстановки, видимості елементів проїзної частини в напрямку його руху та стану проїзної частини, є достатньо переконливими, об'єктивними та науково-обґрунтованими, взаємозв'язані з іншими матеріалами кримінального провадження. Враховуючи повноту дослідження по комплексу і об'єму як вихідних даних, так і методичної літератури, суд вважає, що ці експертизи є і більш повними у порівнянні з іншими експертизами, проведеними в рамках цього кримінального провадження, стороною обвинувачення.
Крім того, суд звертає увагу, що при відповіді на питання № 4 та № 6 експерт ОСОБА_14 встановив, що так як повний зупиночний шлях автомобіля "МАЗ-544008", в дані дорожній ситуації 66 м, більше його віддалення від задньої частини напівпричепу в складі сідлового тягача "IVECO", в момент виникнення небезпеки для руху водію рівного 58,3 м, то водій автомобіля "МАЗ-544008" з напівпричепом "МТМ-9330", не мав технічної можливості попередити зіткнення з напівпричепом в складі сідлового тягача "IVECO" шляхом застосування термінового гальмування, не застосовуючи відвороту керма в указаний вище момент, то останній знаходився в аварійній ситуації.
Так, суд звертає увагу, що значення терміна "небезпека для руху" встановлено у п. 1.10 ПДР і сформульовано у наступній редакції: небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги руху транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку. Якщо виключити варіанти, пов'язані із технічним станом ТЗ і рухом іншого ТЗ назустріч загальному потоку, то за даним визначенням основною ознакою небезпеки є така зміна дорожньої обстановки, яка пов'язана з появою об'єкта, що наближається до смуги руху ТЗ чи перетинає її, та загрожує безпеці дорожнього рух.
В той же час, у п. 1.10 ПДР України міститься визначення поняття "перешкода для руху" - це нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшити швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Так, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що автомобіль марки "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , з'явився на смузі руху автомобіля марки "МАЗ" не раптово, а перебував там в нерухомому стані, як мінімум протягом декількох хвилин, водій якого усував певні технічні несправності тягача. Це в свою чергу вказує на те, що тягач "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , являвся для водія автопоїзда "МАЗ" ОСОБА_15 "перешкодою для руху", а не "небезпекою для руху".
Це також було встановлено і стороною обвинувачення, оскільки як слідує із пред'явленого ОСОБА_11 обвинувачення, тягач "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , являвся для водія ОСОБА_15 саме перешкодою для руху.
Однак, незважаючи на це, експерт ОСОБА_14 в ході проведення експертного дослідження, з приводу того, чи відповідали дії водія ОСОБА_15 у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем "IVECO" шляхом застосування екстреного гальмування, не змінюючи напрямку руху, а також чи мав технічну можливість водій ОСОБА_15 уникнути зіткнення, а також відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, використовує методику щодо дорожньої обстановки за умов виникнення небезпеки для руху водія, про що однозначно свідчить зазначені ним у висновку поняття "з моменту виникнення небезпеки для руху". Не зважаючи на те, що експерту було достовірно відомо, що об'єкт - тягач "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , не з'явився раптово на смузі руху, а перебував на ній в нерухомому стані протягом деякого часу.
В той же час, суд звертає увагу, що при відповіді на питання № 9 (т.3 а.с.91), в передостанніх двох абзацах експерт ОСОБА_14 вже використовує поняття "перешкода для руху", розуміючи під ним тягач "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 .
Однак, суду незрозуміло, чому експерт ОСОБА_14 в ході проведення експертного дослідження, при відповіді на різні питання з приводу одного і того самого об'єкту, а саме - тягач "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , оперує двома абсолютно різними поняттями: "небезпека для руху" і "перешкода для руху".
Також, не є зрозумілим з яких підстав експерт ОСОБА_14 при проведенні відповідних експертних досліджень використовує поняття "небезпека для руху", якщо стороною обвинувачення було однозначно встановлено, що тягач "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , являвся для водія ОСОБА_15 перешкодою для руху, що підтверджується пред'явленим ОСОБА_11 обвинуваченням.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновок експерта № 51 А від 28.01.2013 р. є неналежно вмотивованими та науково-необґрунтованими, виходячи із того, що експерт ОСОБА_14 під час експертного дослідження використовував методику та проводив розрахунки, відносно дорожньої обстановки, яка не відповідали фактичним обставинам події. Це в свою чергу викликає в суду певні сумніви у достовірності та правильності висновку експертизи, щодо відповідей, на поставлені експертові питання № 4, № 6, № 9.
Так, згідно коментарю до ПДР України, саме завдяки розмежуванню таких понять як "небезпека для руху" і "перешкода для руху" водій транспортного засобу може правильно визначити і реалізувати прийоми і методи безпечного керування транспортним засобом у конкретній дорожній обстановці.
З цього можна дійти одного значного висновку, що в теорії та на практиці існує дві абсолютно різні дорожні обстановки, які в конкретний час утворюють індивідуальні просторово-часові умови відносно моменту виявлення "небезпеки для руху" та "перешкоди для руху" конкретним водієм. Тому під проведення експертами досліджень з приводу того, чи вбачаються в діях водія невідповідності технічного характеру вимогам Правил дорожнього руху України, експертами використовуються різні методи та методики, щодо дорожньої обстановки за умов якої перед водієм виникла: "небезпека для руху" чи "перешкода для руху", оскільки це має ключове значення для надання вірної оцінки діям водія та як він повинен був діяти з технічної точки зору для кожної із дорожніх ситуацій.
Це також підтверджується і даними, що містяться як у висновку N 1-01/14 автотехнічної експертизи по факту ДТП з участю автопоїзда "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , та автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , складеного 10.01.2014 року, експертом ОСОБА_26 , на підставі заяви адвоката ОСОБА_27 від 26.12.13 року, адресованої ТОВ "Столичне бюро судових експертиз", із використанням копій матеріалів провадження № 12012100010000090 (т.2 а.с.198-218), так і у копії висновку № 1-20/10 (редакція 2017 року після доопрацювання) автотехнічної експертизи (т.3 а.с.180).
При цьому, як вбачається з дослідницької частини копії висновку № 1-20/10 (редакція 2017 року після доопрацювання) автотехнічної експертизи (т.3 а.с.180) той факт, що автомобіль марки "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , не з'явився на смузі руху автомобіля марки "МАЗ" раптово і те, що вони перебували в нерухомому стані, надавало змогу водіям інших транспортних засобів виявити їх заздалегідь і при об'їзді не застосовувати екстрене гальмування, а плавно зменшувати швидкість руху аж до повної зупинки. Водій автомобіля марки "IVECO" із напівпричепом, зупинивши через технічні неполадки транспортний засіб, частково (лівими колесами) на проїзній частині, не створив аварійної ситуації для інших учасників.
Крім того, суд звертає увагу, що після ДТП автомобіль марки "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , в такому самому положенні, як і на момент ДТП, перебував всю ніч. Разом з тим, інші учасники руху безперешкодно об'їжджали його. Це свідчить про те, що всі інші водії, які рухалися по вказаній автодорозі, в смузі руху, в напрямку с. Гора, об'єктивно були спроможні виявити нерухому перешкоду для руху - автомобіль марки "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , і вживали відповідні заходи для безпечного її об'їзду. Аналогічне також виплаває із відеозапису слідчого експерименту від 14.01.2013 року.
Ці обставини в сукупності однозначно свідчать про застосування експертом ОСОБА_14 під час проведення автотехнічного експертного дослідженню невірної методики, яка підлягає застосуванню для оцінки дій водіїв транспортних засобів перед якими виникла "перешкода для руху".
З огляду на вищевикладене суд вважає, що висновки, викладені у висновку експерту № 51 А від 28.01.2013 р., з приводу того, що водій автопоїзда "МАЗ" ОСОБА_15 знаходився в аварійний ситуації, є науково-необґрунтованими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях експерта ОСОБА_14 , оскільки останній проводячи вказане експертне дослідження вважав, що для водія ОСОБА_15 під час руху виникла небезпека для руху, незважаючи на те, що автопоїзд "IVECO" знаходився в нерухомому стані, тобто являвся "перешкодою для руху".
Враховуючи вищезазначені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що висновок експерта № 51 А від 28.01.2013 р. є завідомо недостовірний, тобто таким, що проявляється в свідомому ігноруванні або замовчуванні дослідження суттєвих фактів, об'єктів експертизи, викладеному описанні цих фактів, завідомо невірній їх оцінці, та застосуванні невірної методики, що є неприпустимим.
Крім того, суд звертає увагу, що на питання № 7 та № 8, а саме з приводу того, чи вбачаються порушення вимог ПДР України у діях водія ОСОБА_15 та у діях водія ОСОБА_11 у даній дорожній обстановці, якщо так, то які саме, експерт не зміг надати відповіді, оскільки це не входить до компетенції експерта-автотехніка.
Однак, у даному випадку, суд приходить до висновку, що призначаючи автотехнічну експертизу слідчий ОСОБА_21 у постанові вже неправильно сформував вказані питання. Так, слідчий ОСОБА_21 формуючи експерту завдання, неправильно склав питання таким чином, що по-іншому експерт і не міг відповісти, оскільки експерт може надавати оцінку дій водіїв на відповідність вимог ПДР України лише з технічної точки зору, оскільки факт вирішення експертом правових питань виходять за межі його спеціальних знань. Це в свою чергу свідчить про те, що в порушення Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, слідчий ОСОБА_21 неправильно сформував у постанові про призначення автотехнічної експертизи питання, які ставив на вирішення експерту. Такі дії слідчого ОСОБА_21 суперечать вимогам КПК України.
Також в матеріалах кримінального провадження, на підтвердження вини ОСОБА_11 , міститься ще висновок автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 року (т.3 а.с.116-128), наданий експертом відділу автотехнічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України старшим лейтенантом міліції ОСОБА_24 , який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертизи технічного стану транспортних засобів (свідоцтво № 9613, видане ЕКК МВС України 19.10.2009), експертизи обставин і механізму ДТП (свідоцтво № 9613, видане ЕКК МВС 20.10.2009), стаж експертної роботи з 2009 року, та головному експерту відділу автотехнічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України підполковнику міліції ОСОБА_25 , який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП (свідоцтво № 6474, видане ЕКК МВС України 13.02.2004, підтверджено свідоцтво № 26, видане ЕКК МВС України 24.04.2009), експертизи технічного стану транспортних засобів (свідоцтво № 7095, видане ЕКК МВС України 11.05.2005, підтверджено свідоцтво № 146, видане ЕКК МВС України 23.04.2010), транспортно-трасологічної експертизи (свідоцтво № 7596, видане ЕКК МВС України 26.04.2006, підтверджено свідоцтво № 150, видане ЕКК МВС України 25.03.2011), стаж експертної роботи з 2003 року.
Суд звертає увагу, що при детальному вивченні змісту постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 17.01.2013 року (т.3 а.с.80-84), на підставі якої було надано висновок експерта № 51 А від 28.01.2013 р., та постанови слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 від 13.02.2013 року (т.3 а.с.109-113), на підставі якої надано висновок експерта № 9-9 від 26.03.2013 року, можна зробити однозначний висновок, що вони є майже ідентичними, та відрізняються лише тим, що у постанові від 13.02.2013 р. слідчим було додатково викладено лише показання свідка ОСОБА_35 . Однак, суд звертає увагу, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке до ЄРДР за № 12012100010000090 від 18.12.2012, вказаний свідок був ще допитаний 19.12.2012 року. Тобто на момент винесення постанови про призначення судово-автотехнічної експертизи 17.01.2013 р. вказані показання свідка ОСОБА_30 були в матеріалах кримінального провадження, однак слідчий ОСОБА_21 по незрозумілих причинах, про них нічого не вказує у постанові. В той же час, при винесенні другої постанови про призначення судово-автотехнічної експертизи 13.02.2013 р., менше ніж через місяць, слідчий ОСОБА_21 вже вказує, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступні дані, серед іншого показання свідка ОСОБА_35 .
Також питання поставлені слідчим ОСОБА_21 на вирішення експерта у постанові про призначення судово-автотехнічної експертизи від 17.01.2013 р., є ідентичні тим, які поставлені слідчим у постанові про призначення судово-автотехнічної експертизи 13.02.2013 р., лише відсутності питання під № 1 та № 2.
З вищевикладеного слідує, що слідчий ОСОБА_21 , призначаючи 13.02.2013 року знову судово-автотехнічну експертизу, на підставі постанові, яка є аналогічного змісту цього ж слідчого від 17.01.2013 року про призначення автотехнічної експертизи, із зазначенням показань свідків ОСОБА_30 , який був допитаний і на момент проведення попередньої автотехнічної експертизи, та його показання надавалися експерту для дослідження разом із усіма матеріалами кримінального провадження, ставлячи на вирішення ідентичні питання, тим які вже були вирішенні у висновку експерта № 51 А від 28.01.2013 р. При цьому слідчий ОСОБА_21 призначає 13.02.2013 р не додаткову судово-автотехнічну експертизу, що вказувало б на те, що попередній висновок експерта був недостатньо повний, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об'єктів, зокрема показань свідка ОСОБА_30 , або що не містить вичерпних відповідей на всі поставлені питання, а знову первинну судово-автотехнічну експертизу, навіть належним чином не вмотивувавши цього у постанові.
Це в свою чергу може свідчити виключно про одне, що слідчий ОСОБА_21 , об'єктивно розумів, що висновок судово-автотехнічної експерти № 51 А від 28.01.2013 р. є завідомо недостовірний, а тому він знову 13.02.2013 р. виніс постанову про призначення аналогічної судово-автотехнічної експертизи, сформувавши ідентичні питання, та надавши на дослідження експерту ті самі матеріали кримінального провадження.
Крім того, такі висновки також підтверджуються даними висновку автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 року, зі змісту якого вбачається, що окрім розділу "Вихідні дані", які зазначається експертом виключно із постанови слідчого про призначення експертизи, експертами про показання свідка ОСОБА_30 більше ніде не вказано. Це свідчить про те, що експертами при проведенні експертного дослідження вказані показання не враховувалися.
Враховуючи, що під час проведення експертного дослідження, на підставі постанови слідчого від 13.02.2013 року, експертами використовувалися ті самі докази, як під проведення експертизи, за результатами якої надано висновок експерта № 51 А від 28.01.2013 р., які визнані судом недопустимими, оскільки здобуті з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, тому з аналогічних підстав, суд визнає недопустимим доказом висновок автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 року, наданий стороною обвинувачення.
Відповідно до п. 7 постанови ППВСУ № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
Також Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2014 року у справі № 5-18кс14 висловлена правова позиція, що у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, де зазначено, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
У ч. 10 вказаної статті закріплено, що висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Відповідно до ч. 3 ст. 102 КПК України якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку.
Таким чином, висновок автотехнічної експертизи № 51 А від 28.01.2013 р. та висновок автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 року, суд вважає неналежно мотивованими, науково необґрунтованими, хоча складені вони експертами з поважним досвідом експертної діяльності; дослідження експертами проведено поверхнево, вибірково щодо використаних вихідних даних, без мотивів відкинутих експертами або не прийнятих до уваги інших даних, зокрема пояснення водія ОСОБА_11 , які були відомі експертам на момент проведення відповідних експертиз, та мали важливе значення для кримінального провадження; під час дослідження без ретельної перевірки були використані суперечливі дані, що містились в протоколі огляду місця події, план-схемі до нього та фотографіях з місця ДТП, а також використано дані слідчого експерименту, який було проведено з порушенням вимог КПК України, без забезпечення максимально наближених умов до тих, за яких відбувалася ДТП, що не могло бути не помічено експертами, зокрема без підсвічування нерухомої перешкоди - автомобіля марки "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , світлом фар автомобілів, що рухалися в зустрічному напрямку, а також, що місце зіткнення встановлене в ході проведення слідчого експерименту є неспроможним з технічної точки зору. Дослідження експертами проведено на підставі матеріалів кримінального провадження, але без використання всіх вихідних даних, їх повного аналізу. Дані висновки експертів суперечать матеріалам кримінального провадження, відповіді та висновки експерта не є повними та вичерпними, частина із них допускають подвійне тлумачення і суперечності. Тому вказані висновки експертів не носить ствердного характеру, а посилається на долю вірогідності.
При цьому суд звертає увагу, що як у висновку експерта № 51 А від 28.01.2013 року, так і у висновку експерта № 9-9 від 26.03.2013 року, під час проведення автотехнічних досліджень, жоден із експертів категорично не встановив порушення обвинуваченим ОСОБА_11 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, тому вказані висновки експертів розцінюється судом, як такі, що містить в собі сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого.
З врахуванням викладеного висновок експерта за результатами автотехнічної експертизи № 51 А від 28.01.2013 року, та висновок експерта за результатами автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 року, суд визнає недопустимими доказами.
Також в матеріалах кримінального провадження міститься висновок судово-автотехнічної експертизи № 1184 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.3 а.с.58-60, 61-63) та висновок судово-автотехнічної експертизи № 1185 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.3 а.с.68-69, 70).
Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерством юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, один із основних завдань автотехнічної експертизи є: установлення несправностей транспортного засобу, які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом тз; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди.
Зі змісту вищезазначених висновків експерта, за результатами автотехнічного дослідження технічного стану автомобіля "МАЗ 54408", д.н.з. НОМЕР_4 , та напівпричепа марки "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , експертом ОСОБА_14 встановлено, що система робочого гальма вказаного тягача із напівпричепом, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено.
Як вбачається із Інструкцій з експлуатації вантажного сідлового тягача "МАЗ 54408" та напівпричепу "МТМ-9330", тормозні системи вказаного автопоїзду оснащені системою ABS ( антиблокувальна система) - система, що запобігає блокуванню коліс транспортного засобу при гальмуванні. Основне призначення системи полягає в тому, щоб зменшити гальмівний шлях і забезпечити керованість транспортного засобу в процесі різкого гальмування, і виключити ймовірність його неконтрольованого ковзання.
Так, будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 показав, що на скільки він пам'ятає, то він не перевіряв роботу системи ABS в автопоїзді "МАЗ", оскільки навіть не пам'ятає, чи вказаний транспортний засіб оснащений вказаною системою.
Однак, суд оцінює критично вказані показання експерта ОСОБА_14 , оскільки вони повністю спростовуються даними, що містяться на фото № 8 ілюстративної таблиці, що є додатком до висновку експертизи № 1184 А від 15.01.2013 р., на якій чітко видно кнопку жовтого кольору з написом "ABS", праворуч від манометру. Вказане фото було зроблено особисто експертом ОСОБА_14 в ході проведення експертного дослідження, що вказує на те, що він не міг не знати про наявність системи ABS, в автопоїзді "МАЗ".
В той же час, як вбачається зі дослідницьких частин висновків експерта, за результатами автотехнічного дослідження технічного стану автомобіля "МАЗ 54408", д.н.з. НОМЕР_4 , та напівпричепа марки "МТМ-9330", в них відсутні жодні відомості про те, що експертом здійснювалися дослідження системи "ABS", що є обов'язковою складовою гальмівної системи автопоїзда "МАЗ". Разом з тим, суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, які існували перешкоди для перевірки експертом на справність системи "ABS".
Не зважаючи на вказані обставини, суду незрозуміло, яким дивним чином експерт міг встановити, що система робочого гальма вказаного тягача із напівпричепом, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані, без дослідження її обов'язкової складової - системи "ABS".
Ці обставини в сукупності свідчать про те, що висновок судово-автотехнічної експертизи № 1184 А від 15.01.2013 р. та висновок судово-автотехнічної експертизи № 1185 А від 15.01.2013 р., є недостатньо повними, оскільки засновані на дослідженні не всіх наданих експертові об'єктів, оскільки при проведенні експертизи експертом не досліджувалася всі елементи гальмівної системи автопоїзда "МАЗ", як окремо кожен, так і в комплексі.
При цьому, під час допиту в ході судового засідання експерт ОСОБА_14 підтвердив, що в разі несправності системи ABS, відбувається блокування коліс, і авто буде "юзити" по дорозі, у зв'язку з чим на проїзній частині з льодовим покривом буде залишатися суцільний слід, а на асфальті - переривчастий слід.
Так, в судому засіданні беззаперечними доказами було встановлено, те, що на місці дорожньо-транспортної події від коліс автопоїзда "МАЗ", на проїзній частині, чітко зафіксовані як сліди гальмування, так і сліди "юзу", що однозначно свідчить про те, що в момент застосування водієм ОСОБА_15 гальмування відбулося блокування коліс автопоїзда "МАЗ". Це в свою чергу могло свідчити про несправність системи "ABS" в автопоїзді "МАЗ".
Таким чином, це свідчить виключно про одне, що під час проведення експертом ОСОБА_14 експертного дослідження технічного стану автопоїзда "МАЗ", за результатами якого, надано висновок судово-автотехнічної експертизи № 1184 А від 15.01.2013 р. та висновок судово-автотехнічної експертизи № 1185 А від 15.01.2013 р., останнім вибірково були перевірені елементи гальмівної системи тягача із напівпричепом, що є неприпустимим. Це в свою чергу ставить під сумнів правильність вказаних висновків. В той же час, перевірка на справність системи "ABS" автопоїзда "МАЗ", мала істотне значення для справи, оскільки з її роботою пов'язаний безпосередньо повний зупиночний шлях транспортного засобу.
При цьому, суд критично оцінює показання експерта ОСОБА_14 , надані в судовому засіданні, з приводу того, що у даній ситуації наявність чи відсутність системи ABS ні на що не впливає, оскільки вони є абсолютно не аргументовані, ґрунтуються виключно на припущеннях експерта, так як це питання останнім не досліджувалось. Крім того, таке твердження експерта суперечить технічному призначенню системи "ABS", як складової частини гальмівної системи транспортних засобів.
З врахуванням викладеного, висновок судово-автотехнічної експертизи № 1184 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього та висновок судово-автотехнічної експертизи № 1185 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього, суд визнає недопустимими доказами.
Крім того, на підставі протоколу огляду місця події від 17.12.2012 року слідчим ОСОБА_21 , серед іншого, було вилучено автомобіль марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , та в подальшому, 18.12.2012 р. винесено постанову про визнання вказаного автомобіля речовим доказом по вказаному кримінальному провадження (т.3 а.с.38-39), яка була надана стороною обвинувачення для дослідження. Керуючись концепцією, що викладена в вищезазначених рішеннях Європейського суду з прав людини та положеннями ч.1 ст. 87 КПК України постанову про визнання речовими доказами та приєднання речового доказу до кримінального провадження від 18.12.2012 р. (т.3 а.с.38-39) суд визнає недопустимим доказом.
Таким чином, аналіз вказаних вище доказів, наданих стороною обвинувачення, свідчить про те, що даною стороною грубо порушено кримінально-процесуальне законодавство під час їх збору.
З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що заявлені, в ході судового розгляду, захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_12 та потерпілим ОСОБА_13 клопотання про визнання, ряду доказів, недопустимими, а саме: протоколу огляду місця події від 17.12.2012 р. з додатками до нього, протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 р., висновок експерта № 1183 А від 18.01.2013 р., висновку експерта 1184 А від 15.01.2013 р., висновку експерта № 1185 А від 15.01.2013 р., висновку експерта № 51-А від 28.01.2013 р., висновку експерта № 9-9 від 26.03.2013 р., постанов слідчого відділу розслідування ДТП ССУ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_21 про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до кримінального провадження, у зв'язку з тим, що вони були одержані з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, 10.01.2014 року експертом ОСОБА_26 , на підставі заяви адвоката ОСОБА_27 від 26.12.13 року, адресованої ТОВ "Столичне бюро судових експертиз", із використанням копій матеріалів провадження № 12012100010000090, було проведено автотехнічну експертизу по факту ДТП з участю автопоїзда "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , та автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , за результатами якої складено висновок N 1-01/14 (т.2 а.с.198-218), а також 20.10.2013 року експертом ОСОБА_28 , на підставі заяви ОСОБА_13 від 08.10.2013 року, адресованої ТОВ "Український центр судових експертиз", було проведено автотехнічну експертизу за ксерокопіями матеріалів кримінального провадження № 12012100010000090 від 18.12.2012 року про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 17.12.2012 року на автодорозі "Київ-Ревне-Рогозів" за участю вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , та автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , за результатами якої складено висновок № 1-20/10 (редакція 2017 року після доопрацювання) (т.3 а.с.166, 167-182). Так, при проведенні вказаних експертних досліджень та наданні відповіді на запитання експертами бралися вихідні дані із матеріалів кримінального провадження № 12012100010000090 від 18.12.2012 року, серед іншого були використані, дані, встановлені: під час огляду місця події, а саме протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.12.2012 р. з фотоілюстрацією, фототаблицею та схемою ДТП до даного протоколу (т.3 а.с.5-6, 7-19, 20), та під час проведення слідчого експерименту, а саме протокол проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року та відеозапис даної слідчої дії. Вказані докази були здобуті в порушення вимог КПК України та визнані судом як недопустимі докази. Використовуючи концепцію практики Європейського суду з прав людини за справами про "плоди отруйного дерева" та вимоги ст. 87 КПК України, суд визнає вказані висновки експертів, в частині відповідей на запитання, де були використані вихідні дані із вищезазначених доказів, як недопустимі докази. Разом з тим, в інший частині вказані висновки автотехнічних експертиз, де при наданні відповідей на запитання, експертами були викладені виключно наукові визначення та використовувалися обґрунтування з точки зору загальних законів фізики чи інших технічних наук, які є фундаментальними та базовими при проведенні будь-яких автотехнічних експертних дослідженнях, методики, яка підлягає застосуванню у разі наявності на проїзній частині перешкоди для руху, методів визначення безпечних режимів руху автомобілів у темну пору, а також з приводу поняття та дії антиблокувальної систем гальм (система АВS) у транспортних засобах, суд вважає, що вони є допустимими та належними доказом за кримінальним провадженням, а тому можуть бути покладені в основу виправдувального вироку.
Також, суд звертає увагу, що дані, зафіксовані на фотознімках, які містяться на оптичному CD-R диск "Verbatim", в електронному форматі та у роздрукованому вигляді, які відзняті працівниками поліції на місці ДТП 17.12.2012 року (т.4 а.с.53, 54-76), дані, що містяться: у висновку експерта № 1186 А від 15.01.2013 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.3 а.с.75-77, 78-79), висновку судово-медичної експертизи № 44/346 від 13.01.2013 року (т.3 а.с.130), акті судово-медичного дослідження № 346 від 13.01.2013 року (т.3 а.с.131-132), а також висновку експерта № 5Т від 01.02.2013 р. (т.3 а.с.97-108), підтверджують факт, того що відбулася дорожньо-транспортна пригода на автодорозі "Київ-Ревне-Рогозів" за участю вантажного сідлового тягача "МАЗ-544008", д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", д.н.з. НОМЕР_5 , та автомобіля "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , від 20.10.2013 року, внаслідок якої водій ОСОБА_16 помер.
В той же час, вказані докази не підтверджують порушення обвинуваченим ОСОБА_11 вимог ПДР України, які інкримінуються йому стороною обвинувачення.
Також, будь-які об'єктивні дані, зокрема записи камер відеоспостереження або відеореєстраторів, з приводу того, що тягач "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , під час вимушеної зупинки, розташувавсь частково на проїжджій частині, не включивши аварійну світлову сигналізацію, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що покладене в основу обвинувачення ствердження про порушення ОСОБА_11 п.п. "а" п. 9.9 ПДР України, а саме, що останній під час вимушеної зупинки тягача "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , частина якого була розташована на проїзній частині в смузі руху по якій він рухався, не включив аварійну світлову сигналізацію, ґрунтується виключно на показаннях, допитах під час досудового розслідування, свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_30 , та виключно на підставі показів яких, і було проведено слідчу дію - слідчий експеримент 14.01.2013 року.
В той же час, сторона обвинувачення не забезпечила, відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України присутність свідків обвинувачення: ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_30 , під час судового розгляду кримінального провадження для їх допиту перед незалежним та неупередженим судом.
Так, суд звертає увагу, що протягом всього судового розгляду, вказані свідки обвинувачення жодного разу не з'явилися до суду, не зважаючи на те, що судом було вжито всі, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, заходи для забезпечення їхньої явки до суду. Ці обставини, на думку суду, свідчать про те, що останні свідомо уникають явки до суду, оскільки не бажають, щоб їх було безпосереднього допитано в судовому засіданні. Така поведінка свідків обвинувачення: ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_30 , може вказувати виключно про надуманість та недостовірність їх показань, наданих під час досудового розслідування кримінального провадження.
В свою чергу, встановлений в ході судового розгляду, факт неявки свідків обвинувачення: ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_30 , до суду з метою їх допиту в судовому засіданні стосовно дорожньо-транспортної пригоди за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_11 , свідчить про намагання свідків перешкоджати встановленню істини по справі, у зв'язку із чим суд критично відноситься до їх показань, що дані в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження.
Більш того, суд приймає до уваги, що згідно положень ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
Тому, безпідставним є посилання сторони обвинувачення в якості доказу на показання свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , даних ними в ході досудового розслідування під час проведення слідчого експеременту, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих в порядку ст. 225 КПК України, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатись на них.
При цьому, всі істотні вихідні дані, на підставі яких було складено як висновок експерта № 51 А від 28.01.2013 року, так і висновок експерта № 9-9 від 26.03.2013 року, були встановлені слідчим виключно на показаннях вищезазначених свідків, які безпосередньо судом не були допитані, даних слідчого експерименту та даних протоколу огляду місця ДТП, які в ході судового розгляду були визнані судом недопустимими доказами, а викладені у них відомості недостовірними.
З огляду на вищевикладене, надані стороною докази однозначно не можуть бути застосовані як доказ винності обвинуваченого у скоєні зазначеного злочину.
Таким чином, враховуючи що слідчим, в ході здійснення досудового розслідування, зокрема як і під час проведення всіх слідчих дій так і при призначенні автотехнічних експертиз, вибірково були взяті до уваги лише показання свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_30 , в частині того, що на автопоїзді "IVECO", в момент його вимушеної зупинки, не були ввімкнені ні аварійна світлова сигналізація, ні будь-які інші освітлювальні сигнали, які не підтверджуються будь-якими іншими наданими доказами, то суд вважає надуманими твердження слідства стосовно водія ОСОБА_11 , а саме, що останній допустив порушення вимог п.п. "а" п. 9.9 ПДР України
При цьому, суд об'єктивно переконаний у тому, що після вимушеної зупинки автопоїзда "IVECO", частина якого була розташована на проїжджій частині, оскільки останній через погодні умови не мав змогу зупинитися на узбіччі, в темну пору доби, водій ОСОБА_11 , виходячи із його водійського стажу (понад 40 років), будучи досвідченим водієм, розуміючи, що з метою усунення технічної несправності в тягачі, йому необхідно залізти під кабіну тягача, знаючи габарити та вагу автомобіля, яким він керував, навряд чи б заліз під такий автомобіль, не включивши аварійну сигналізацію, оскільки в іншому випадку особа свідомо поставила б під загрозу безпосередньо своє життя. Будь-яке зіткнення з його напівпричепом, в першу чергу призвело б до загибелі самого ОСОБА_11 , враховуючи вагу автопоїзда "IVECO", та відсутність об'єктивної спроможності останнього завчасно вилізти із під тягача, оскільки він, перебуваючи в такому положення, не бачив транспортних засобів, які рухалися позаду нього в попутному напрямку. Не включення ОСОБА_11 , в даному випадку світлової сигналізації на автопоїзді "IVECO", позбавлено будь-якого здорового глузду, та беззаперечно суперечить інстинкту самозбереженню, який притаманний кожній свідомій людині.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_11 , як в ході проведення судового розгляду справи, так і в ході досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, було дано категоричні пояснення стосовно того, що під час вимушеної зупинки автопоїзда, він відразу включив аварійну світлову сигналізацію, а також були ввімкнені габаритні вогні. Однак, органом досудового слідства взагалі не були взяті до уваги вказані пояснення водія ОСОБА_11 . Тобто орган досудового розслідування фактично проігнорував вказані показання водія ОСОБА_11 , з яких випливає зовсім інші обставини ДТП, ніж ті, що були покладені в основу обвинувачення. Це в свою чергу свідчить про однобічність та упередженість дослідження обставин кримінального провадження, а також без встановлення обставин що виправдовують обвинуваченого, що суперечить вимогам ст. 9 КПК України, оскільки версія водія ОСОБА_11 під час досудового розслідування взагалі не досліджувалась.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_11 , щодо того, що на момент ДТП, на його автомобілі була включена як аварійна світлова сигналізація, так і габаритні вогні, залишаються не спростованими, а тому заслуговують на увагу. При цьому, у зв'язку з відсутністю підстав для спростування виправдувальних показань обвинуваченого, суд відповідно до ст. 62 Конституції України, тлумачить ці обставини на користь обвинуваченого.
При цьому, твердження сторони обвинувачення, щодо порушення водієм ОСОБА_11 вимог п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, згідно з яким: "разом із увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м. до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м. поза ними у разі, вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.", взагалі не ґрунтується на жодних доказах, наданих стороною обвинувачення.
Так, відповідно до п. 1.10 ПДР України оглядовість - об'єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія. Обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об'єктами, а також транспортними засобами. Тобто обмежена оглядовість дороги не є сталим поняттям, та залежить від конкретного місці, часу, погодних та дорожніх умов.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, покладене в основу обвинувачення ствердження про порушення ОСОБА_11 вимог п.п. "б" п. 9.10 ПДР України ґрунтується виключно на протоколі проведення слідчого експерименту від 14.01.2013 року, складеного за результатами проведення вказаної слідчої дії, під час якої слідчим було встановлено, що видимість, з робочого місця водія "МАЗ", напівпричепа, на проїзній частині, становила 58,3 м., а видимість елементів дороги - 51 м., а також висновках експертів, які були проведені, на підставі вихідних даних, отриманих за результатами проведення слідчого експерименту.
Однак, дослідивши в ході судового розгляду зазначений протокол слідчого експерименту від 14.01.2013 року, в якості письмового доказу, суд не може прийняти його як належний та допустимий, а викладені у ньому відомості визнати достовірними та неспростовними, оскільки в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що стороною обвинувачення допущено низку грубих порушень кримінального процесуального законодавства під час проведення зафіксованої в ньому слідчої дії, аналіз яких наведено вище у мотивувальній частині вироку.
При цьому, вихідні дані, на підставі яких були складені висновок судово-автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 р. (т.3 а.с.109-113) та висновок судово-автотехнічної експертизи № 51 А від 28.01.2013 р. (т.3 а.с.87-92), а саме щодо обмеженої видимості дороги, яка складала менше 100 метрів, були надані слідчим, експертам, виключно за результатами проведеного слідчого експерименту від 14.01.2013 року, тобто на підставі очевидно недопустимого доказу.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами того факту, що вимушена зупинка тягача "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , на проїзній частині, відбулася в умовах видимості дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
Крім того, суд звертає увагу, що як вбачається із відеозапису слідчого експерименту, який як встановлено в ході судового розгляду, було проведено на місці події, безпосередньо на тій ділянці дороги, де відбулося ДТП, в аналогічний події час та день, тобто в темну пору доби, а також за ідентичних погодних умов, на початку вказаної слідчої дії, тягач "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , був припаркований таким чином, що частково розташувався на проїзній частині, у зв'язку з чим являвся перешкодою для руху автомобілів в напрямку с. Гора. Разом з тим, з вказаного відеозапису слідує, що на момент перебування тягача "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , на проїзній частині, в нього була включена лише аварійна світлова сигналізація. В той же час, знак аварійної зупинки, як того вимагає п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, слідчим ОСОБА_21 виставлено на відстані 40 м. від вказаного транспортного засобу не було. Це підтверджується відеозаписом, зокрема з 17:39 по 18:04 хвилини, де чітко зафіксовано, що автомобілі які рухалися в попутному напрямку, об'їжджали тягач із напівпричепом не за 40 метрів, а буквально під'їжджати в притул до нього на відстані пари метрів. Також із вказаного відеозапису слідує, що за весь час проведення даної слідчої дії всі водії, які рухалися в попутному напрямку, виявляли перешкоду для руху на проїзній частині, та безпечно її об'їжджали. Крім того, і після відтворення обставин та обстановки події, коли слідчий ОСОБА_21 вже покликав всіх учасників слідчої дії для оформлення результатів, то останній сказав водію ОСОБА_11 включити на тягачу з напівпричепом лише аварійну сигналізацію, та нічого не зазначає про необхідність виставлення знаку аварійної сигналізації на проїзній частині, не зважаючи на те, що ніби то останнім було вже встановлено в ході проведення даної слідчої дії, що в місці де вимушено зупинився вказаний автопоїзд була обмежена оглядовість дороги. Вказані обставини лише додатково свідчать про те, що оглядовість у місця вимушеної зупинки не була обмеженою, та те, що перешкоду для руху кожен водій об'єктивно спроможний був виявити завчасно.
А тому, суд об'єктивно переконаний у тому, що в місці вимушеної зупинки тягача "IVECO", д.н.з. НОМЕР_14 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , на 2 км +100 м автодороги "м. Київ - с. Гора - с. Проців", поблизу с. Гора Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Київ, за встановлених у ході судового розгляду фактичних обставин, враховуючи дорожню обстановку та погодні умови, які передували дорожньо-транспортній пригоді, оглядовість дороги була більше ніж 100 метрів.
З огляду на зазначене, висновки автотехнічних експертиз № 9-9 від 26.03.2013 р. та № 51 А від 28.01.2013 р., а також висновок слідчого щодо порушення водієм ОСОБА_11 вимог п. "б" п. 9.10 ПДР України, не підтверджуються будь-якими наданими стороною обвинувачення доказами.
У зв'язку з чим, суд вважає, що твердження сторони обвинувачення з приводу необхідності, у даному випадку водію ОСОБА_11 діяти відповідно до вимог п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, а саме, що останній повинен був установити ще і знак аварійної зупинки, є виключно припущеннями.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах даного кримінального провадження докази, суд приходить до висновку про те, що ними доведений факт ДТП, що відбулася за участі водія вантажного сідлового тягача марки "МАЗ 544008", ОСОБА_15 , та водія автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_6 , ОСОБА_16 , у місці та у час, зазначений в обвинуваченні, а також наслідки цього ДТП у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_16 .
Однак, ці докази не підтверджують наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченого ОСОБА_11 , виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_16 .
При цьому, під час судового слідства інших документів, протоколів процесуальних, слідчих дій або висновків експертів, які б судом було можливим визнати в якості обвинувальних доказів, стороною обвинувачення не надано, незважаючи на всі вжиті судом заходи.
Таким чином, проаналізувавши в цілому, всі вищезазначені докази, які були надані стороною обвинувачення, суд приходить до висновку, що такі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, як діяння у виді порушення обвинуваченим ОСОБА_11 правил безпеки дорожнього руху, а також причинний зв'язок між цим діянням та наслідками у виді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_16 , - залишились не доведеними.
Так, внаслідок вкрай непрофесійного, поверхневого, однобічного, необ'єктивного та упередженого досудового розслідування, що супроводжувалось грубими порушеннями вимог КПК України, так і залишились невстановленими обставини даної ДТП, що мають істотне та вирішальне значення для з'ясування його механізму, перелік яких наведено вище в мотивувальній частині вироку.
При цьому, суд звертає увагу на те, що стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано (не заявлено для дослідження) в якості доказу жодного протоколу процесуальної дії за участю ОСОБА_11 як в якості підозрюваного, так і обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12012100010000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2012 року.
Зібрані та надані суду докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість обвинуваченого у скоєнні злочину по факту порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_16 , не дають підстав для усунення всіх сумнівів щодо доведеності обвинувачення, а тому суд тлумачить сумніви на користь обвинуваченого.
Такі висновки суду також підтверджуються даними листа вих. № 24/75-1469 від 21.08.2018 року, за підписом старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_36 (т.4 а.с.229) зі змісту якого слідує, що у відділі розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42016110000000562 від 18.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, по фактом цього ж ДТП, що мало місце 17.12.2012 року поблизу с. Гора Бориспільського р-ну Київської області.
За результатами судового розгляду, судом встановлено, що вищевказаних вимог Закону, як і інших, зазначених нижче, органом досудового розслідування, належним чином не виконано, оскільки досудове розслідування проведено не повно і однобічно, а крім того очевидно упереджено, так як необхідні і обов'язкові слідчі (розшукові) дії не проведені, а переважна більшість доказів, які сторона обвинувачення подала суду на підтвердження висунутого обвинувачення ОСОБА_11 , викликають у суду сумніви, щодо їх достовірності, а також законності здобуття, у зв'язку з чим визнані судом недопустимими та не приймаються до уваги.
З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що доводи потерпілого ОСОБА_13 , заявлені ним в ході судового розгляду, з приводу недоведеності вини обвинуваченого через не встановлення під час досудового розслідування дійсних обставин ДТП, у зв'язку з тим, що органом досудового слідства не вчинено жодних слідчих дій, які б доводили або спростовували вину учасника ДТП - ОСОБА_15 , а ті слідчі дії, які були проведені відбувалися з грубим порушення вимог КПК України, проводилися однобічно та явно упереджено, у зв'язку з чим такі дії органу досудового слідства, не відповідали принципу законності та логічності, є слушними, та були враховані судом при оцінці доказів сторони обвинувачення, аналіз яких наведено вище.
В той же час, заявлені потерпілим ОСОБА_13 в ході судового розгляду клопотання про встановлення фактів в суді (т.4 а.с.97-98, 101-103, 107-108, 109, 130, т.5 а.с.103-105, 106-109), а також скарга про невиконання ухвал суду, внесення завідомо недостовірних відомостей до процесуальних документів, подання завідомо недостовірних висновків експерта (т.5 а.с.154-159), не підлягають розгляду, оскільки відомості викладені у них, а також вимоги, зазначені в прохальних частинах, не являються предметом під час судового розгляду кримінального провадження. Крім того, суд звертає увагу, що положеннями чинного КПК України взагалі не передбачено процедура розгляду клопотань про встановлення фактів в суді.
Разом з тим, слід зазначити, що доводи потерпілого ОСОБА_13 , викладенні у вищезазначених клопотаннях та скарзі, були враховані судом при оцінці всіх доказів сторони обвинувачення, аналіз яких наведено вище, оскільки вони безумовно впливали на визнання, зазначених в них доказів, недопустимими.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, що дії обвинуваченого ОСОБА_11 не відповідали вимогам п.п. "а" п. 9.9, п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, а навпаки із наведених і не спростованих доказів кримінального провадження вбачається, що він своїми діями не впливав на механізм розвитку даної події і його дії не знаходяться в причинному зв'язку з виниклими наслідками. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об'єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Так, однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Смирнов проти України" від 15 липня 2010 року, остаточне рішення від 15 жовтня 2010 року (пункт 53), у справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (пункт 43), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Також, ВСУ у постанові № 688/788/15-к від 04.07.2018 року визначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Враховуючи викладені обставини, на підставі ретельного дослідження, наданих в ході судового розгляду доказів, суд приходить до висновку, що вказані докази, на яких ґрунтується обвинувачення, не доводять порушення ОСОБА_11 вимог п.п. "а" п. 9.9, п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, та причинний зв'язок цього порушення з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у виді спричинення смерті ОСОБА_16 .
За ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Встановлено, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_11 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_16 , повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред'явленого обвинувачення.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_11 підлягає визнанню невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв'язку із недоведеністю в діянні останнього складу даного кримінального правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що всі зазначені дані свідчать про те, що досудовим розслідуванням штучно створювались докази обвинувачення, на підтвердження причетності ОСОБА_11 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу", ст. 124 КПК України, процесуальні витрати пов'язані із залученням експертів у даному кримінальному пров адженні, в розмірі 6 322 грн. 40 коп., слід віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України, цивільні позови потерпілих: Ко ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_13 (т.1 а.с.86-98) та законного представника ОСОБА_39 , яка діє в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_40 та ОСОБА_16 , про відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду, зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_11 у пред'явленому обвинуваченні.
Крім того, під час розгляду кримінального провадження встановлено, що потерпілий ОСОБА_41 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_15 (т.1 а.с.174).
Керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 2 ст. 286 КК України, суд -
ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад даного кримінального правопорушення.
Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили: вантажний сідловий тягач марки "МАЗ 544008", реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом-фургоном "МТМ-9330", реєстраційний номер НОМЕР_5 , переданий на зберігання відповідальній особі власника ТОВ "Нова Експедіція", - залишити у користуванні власника ТОВ "Нова Експедіція"; цифровий носій - диск DVD-R, 4,7 Gb із відеозаписом слідчого експерименту від 14.01.2013 року, шляхом відтворення обстановки та обставин події (т.3 а.с.33), - залишити зберігати в матеріалах судового провадження; автомобіль марки "Mitsubishi Outlander", реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належав водію ОСОБА_16 , що перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, та документи, вилучені у автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", реєстраційний номер НОМЕР_6 , які належали водію ОСОБА_16 : посвідчення водія серії НОМЕР_8 , талон до посвідчення водія серії НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , поліс обов'язкового страхування серії АВ № 8248400, - повернути правонаступникам (спадкоємцям) ОСОБА_16 .
Цивільний позов ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_13 , - залишити без розгляду.
Цивільний позов законного представника ОСОБА_44 , яка діє в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_45 та ОСОБА_16 , - залишити без розгляду.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в кримінальному провадженні № 12012100010000090, в розмірі 6 322 грн. 40 коп., віднести на рахунок Держави України.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору, та направити потерпілим.
Суддя ОСОБА_1