Ухвала від 02.05.2019 по справі 540/904/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/904/19

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Генічеського районного центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:

- встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за трудовим договором від 12.09.2008 року №01500805705 зареєстрованим Сімферопольським центром зайнятості та розірваним сторонами 31.03.2014 року;

- зобов'язати Генічеський районний центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір від 12.09.2008 року №01500805705 зареєстрований Сімферопольським центром зайнятості.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Так, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що він 31.03.2014 року за власним бажанням розірвав трудові відносини з ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором №01500805705 від 12.09.2008 року, зареєстрованим Сімферопольським центром зайнятості.

Проте, у зв'язку з тим, що роботодавець знаходиться на тимчасово окупованій території АР Криму, взяти копію трудового договору позивач змоги не має, а актуальна адреса перебування ФОП ОСОБА_2 йому не відома, він просить суд встановити факт припинення трудових відносин між ним та ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором від 12.09.2008 року №01500805705 зареєстрованим Сімферопольським центром зайнятості та розірваним сторонами 31.03.2014 року та зобов'язати Генічеський районний центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір від 12.09.2008 року №01500805705 зареєстрований Сімферопольським центром зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161,171 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Окрім зазначеного, ст. 5 КАС України вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з наведеного, до адміністративного суду може бути оскаржене рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а судовому захисту підлягає виключно порушене право позивача. Порушене право, в свою чергу, підлягає захисту в суді з суворим дотриманням принципу спеціалізації.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Також, п. 5 ч. 2 ст. 293 КАС України зазначено, що встановлення фактів, що мають юридичне значення розглядаються в порядку цивільного судочинства в порядку окремого провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Як вбачається з п. 1 позовних вимог ОСОБА_1, він просить суд встановити факт припинення трудових відносин між ним та ФОП ОСОБА_2 Інша позовна вимога є похідною від першої.

Зазначені правовідносини врегульовані нормами цивільного законодавства та не мають відношення до адміністративного судочинства ані за предметом розгляду ані за суб'єктним складом учасників спірних правовідносин.

Тобто, у справі, що розглядається, існує спір про право цивільне, а тому він не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, позовна вимога про встановлення факту припинення трудових відносин не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

В свою чергу, відповідно положень ч.3 ст. 19 КАС України, позовна вимога про зобов'язання Генічеського районного центру зайнятості вчинити дії щодо зняття з реєстрації трудового договору також не підлягає розгляду адміністративним судом, оскільки вона є похідною від вимог у приватно-правовому спорі і заявлена разом з ним, а відповідний спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинство.

Також, суд звертає увагу позивача, що в своїй ухвалі від 16.04.2019 по справі №540/755/19 Херсонський окружний адміністративний суд вже роз'яснював ОСОБА_1 до юрисдиції якого суду віднесено даний спір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Генічеського районного центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу, що розгляд зазначеної позовної заяви віднесено до юрисдикції цивільних судів.

Повідомити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 114000000

Попередній документ
81513465
Наступний документ
81513467
Інформація про рішення:
№ рішення: 81513466
№ справи: 540/904/19
Дата рішення: 02.05.2019
Дата публікації: 06.05.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Херсонський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи