Справа № 215/1780/19
2/215/1387/19
02 травня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,
при секретарі судового засідання - Кошмак А.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, -
Стислий виклад позиції позивача.
03.04.2019 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 «ПівнГЗК» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, яким просить стягнути моральну шкоду у розмірі 150 228 грн., у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності. Просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказує, що він пропрацював протягом 28 років на ОСОБА_4 за спеціальністю: машиніст екскаватора у кар'єрі та на відвалах, які характеризуються перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. 26.03.2013 року позивач був визнаний не придатним до роботи за своєю спеціальністю та через погіршення стану здоров'я у липні 2013 звільнився з роботи. 12.03.2018 йому було уточнено діагноз щодо професійного захворювання, яке було встановлено 26.03.2013 року. Так, встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з радикулопатією переважно на попереково-крижовому рівні з нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періатрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні з періатрозом колінних суглобів (ПФ першого ступеня), деформуючого артрозу дрібних суглобів кистей. Крім того, по факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 06.06.2013, в якому вказано, що позивач, працюючи на підприємстві відповідача, внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної транспортно-технологічної вібрації. За висновком МСЕК від 08.07.2013 позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності. На повторному огляді 07.03.2019 йому встановлено третю групу інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності. У зв'язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з тривалості роботи у відповідача, просить стягнути з ОСОБА_4 150228 грн. моральної шкоди.
Стислий виклад заперечень відповідача.
22.04.2019 представник відповідача ОСОБА_4 «ПівнГЗК» ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву. Вказує, що позивач добровільно обрав роботу, міг звільнитися у будь-який час, також позивач був попереджений та обізнаний з шкідливими умовами праці, тому позивач ОСОБА_3 свідомо обрав місце роботи в умовах впливу шкідливих факторів. Наявність шкідливих умов праці є об'єктивною на деяких робочих місцях згідно законодавства, гігієнічної класифікації праці. Вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою здоров'ю позивача і діями роботодавця, а також відсутність доказів завдання позивачу моральної шкоди. Крім того, вважає, що розмір моральної шкоди, яку просить стягнути позивач є необґрунтованим, тому просить відмовити в задоволені позову.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, в якій в задоволені позовних вимог просить відмовити та провести розгляд справи за її відсутністю.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 10-00 год. 02.05.2019.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_3 в проміжок часу з 28.06.1985 по 05.07.2013 працював за спеціальностями: помічником машиніста екскаватора у кар'єрі та відвалах, машиністом екскаватора у кар'єрі та відвалах у кар'єрі на ОСОБА_4 «ПівнГЗК», загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача складає 34 роки та 27 років в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 26-27).
12.03.2018 Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено повний діагноз позивача та виявлені професійні захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з радикулопатією переважно на попереково-крижовому рівні з нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періатрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні з періатрозом колінних суглобів (ПФ першого ступеня), деформуючого артрозу дрібних суглобів кистей, що підтверджується п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 06.06.2013, санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці, випискою-епікризам (а.с. 14,15-17, 18-21).
Відповідно до п. п. 16, 17, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 червня 2013 року, причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 27 років на підприємстві відповідача в умовах впливу на організм шкідливих факторів, показники якоих перевищували гранично допустимий рівень, а саме: вібрація загальна транспортно-технологічна, еквівалентний коректований рівень віброшвидкості в дБ : 106 при гранично допустимому до 101 (а.с. 18-21), умови праці машиніста екскаватора в кар'єрі за рівнем загальної транспортно-технологічної вібрації - до 3 класу 1 ступеня шкідливості.
Висновком МСЕК від 08.07.2018 позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, з 07.03.2019 при повторному огляді встановлено третю групу інвалідності, 50 % втрати професійної працездатності з них 50 % вібраційна хвороба, за висновком якого він потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортного лікування (а.с. 22, 23).
Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави, що передбачено ст.3 Конституції України.
Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з норм ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 червня 2013 року, як вказувалось раніше, підставою для встановлення професійного захворювання ОСОБА_3 послужило те, що позивач пропрацював на протязі значного періоду часу, а саме 27 років в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих виробничих факторів виробничого середовища та трудового процесу на ОСОБА_4 «ПівнГЗК», що також підтверджується санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці (а.с.15-17). Виробничими факторами, що спричинили захворювання є шкідливі, напружені умови праці у ОСОБА_4 «ПівнГЗК», а саме умови праці виробничого середовища машиніста екскаватора в кар'єрі та на відвалах за показником пилу відносяться до 3 класу 2-3 ступеню шкідливості, шум до 3 класу 1 ступеню шкідливості, загальна вібрація до 3 класу 1 ступеню шкідливості. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров'я, рекомендовано згідно п. 18 акту забезпечити постійний контроль за своєчасним виконанням робіт по заміні антивібраційних крісел машиністів екскаваторів, центруванню, налагоджуванню муфт з'єднань електродвигунів з редукторами приводів механізмів, ремонтами екскаваторів.
Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення потерпілому ОСОБА_3 в результаті отриманого на виробництві професійного захворювання, моральної шкоди.
Згідно роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Так, суд враховує тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів 27 років, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв'язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 50 % та третя група інвалідності, тривалість розладу його здоров'я, припинення трудової діяльності, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши роз'яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 щодо відшкодування розміру моральної шкоди, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач завищеною.
При цьому, суд зазначає, що підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.
Згідно до пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку.
Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, оскільки добровільне виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімає з відповідача обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
При визначенні розміру стягнення судового з відповідача суд враховує позицію викладену у постанові Дніпровського апеляційного суду № 212/8313/18 від 21.03.2019.
Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, при задоволенні позову, з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921 грн.
На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 1921,00 грн. на користь держави.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного тексту судового рішення 02 травня 2019 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_3 (ІН 22495087851), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання за адресою: 50089, м. Кривий Ріг, вул. Доватора, 10/19.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.
Суддя: