15 квітня 2019 року м. Рівне №460/144/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
доМлинівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Млинівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (далі - Млинівський РС УДМС України в Рівненській області) про визнання протиправною відмови, зобов'язання оформити та видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до Млинівського РС УДМС України в Рівненській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки та здійснення обліку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Однак, відповідач надав відповідь про відсутність з 01.11.2016 законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Вважає, що така відмова порушує законні права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_2, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 14.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Управлінням Державної міграційної служби України в Рівненській області 06.03.2019 (у межах встановленого судом строку) подано відзив на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Заява ОСОБА_2 щодо наміру отримати паспорт громадянина України зразка 1992 року була подана з порушенням норм чинного законодавства, а тому була розглянута Млинівським РС УДМС в Рівненській області відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян". ОСОБА_2 було роз'яснено порядок отримання паспорта громадянина України. Крім того, рішення щодо відмови особі в оформленні або видачі паспорта не приймалося. Твердження позивача про те, що УДМС було відмовлено її дитині в отриманні паспорта не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки звернення (заява) ОСОБА_2 від 18.12.2018 не є заявою про надання адміністративної послуги. Відповідно, лист-відповідь Млинівського РС УДМС в Рівненській області не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до адміністративного суду. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ГЮ №105106, виданим виконавчим комітетом Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області 14.08.2001 (а.с.8).
18.12.2018 ОСОБА_2 звернулася до Млинівського РС УДМС України в Рівненській області із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1992 року у формі паспортної книжечки. Від оформлення паспорту у формі пластикової ІD-картки відмовилася за релігійними переконаннями (а.с.44).
Листом від 24.12.2018 №5622-1354/5622.1-18 Млинівський РС УДМС України в Рівненській області повідомив про відсутність законних підстав для оформлення паспорта громадянина України в іншій формі, ніж ID-картка. Роз'яснено, що видача документа, який посвідчує особу (не залежно від його вигляду) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки (а.а.с.13-14).
Вважаючи відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Положення про паспорт громадянина України затверджено Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (далі - Положення №2503-XII).
Згідно з пунктами 1, 3 Положення №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пункт 5 Положення №2503-XII містить опис паспортної книжечки, її форми та змісту, а також порядок заповнення.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з ч.3 ст.13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
Згідно з п.2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється (п.3 Постанови №302).
Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302, передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, зокрема вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Тобто, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.5, 6 ст.6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та ненадмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
При цьому, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.
Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції".
За сталою практикою Європейського суду з прав людини, першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованій Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява №18139/91, п.37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж чинного на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine) від 14.06.2007, заява №77703/01, п.116). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі “Groppera Radio AG” та інші проти Швейцарії" (Groppera Radio AG and Others v. Switzerland) від 28.03.1990, заява №10890/84).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним.
У даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Г'ю Джордан проти Сполученого Королівства"(Hugh Jordan v. the United Kingdom) від 04.05.2001, заява N 24746/94) сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".
Суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримати паспорт у традиційній формі - у формі книжечки, і спричинені цим побоювання щодо отримання паспорта у формі ID-картки можуть спричинити шкоду приватному життю.
Таких самих висновків дійшла і ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17.
Вирішуючи вказаний спір, суд зазначає, що дана адміністративна справа відповідає ознакам, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 за результатами розгляду зразкової справи, у межах якої було надано тлумачення змісту ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр", нормам Постанови №302 та нормам Положення №2503-ХІІ.
Отже, враховуючи положення ст.291 КАС України, суд вважає за необхідне керуватися правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, згідно з яким позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у формі книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у формі ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
При цьому, суд відхиляє доводи УДМС України в Рівненській області про те, що ОСОБА_2 не зверталася до підрозділу міграційної служби із заявою про надання адміністративної послуги, а рішення Млинівського РС УДМС України в Рівненській області про відмову в наданні адміністративної послуги не приймалося, оскільки у листі Млинівського РС УДМС України в Рівненській області від 24.12.2018 не сформульовано конкретного твердження про ненадання ОСОБА_2 заяви, що відповідає встановленій чинним законодавством формі, з відповідними документами, та не запропоновано останній надати таку заяву. Відповідач в цілому заперечує право ОСОБА_2 на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Суд зазначає, що лист Млинівського РС УДМС України в Рівненській області від 24.12.2018 №5622-1354/5622.1-18 є за своєю суттю рішенням про відмову у видачі паспорта у формі книжечки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул.Івана Мазепи, 5 В, смт.Млинів, Рівненська область, 35100, НОМЕР_1) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (вул.Івана Мазепи, 5 В, смт.Млинів, Рівненська область, 35100, РНОКПП НОМЕР_2) до Млинівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (вул.Рівненська, 2, смт.Млинів, Рівненська область, 35100, код ЄДРПОУ 37829784) задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Млинівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Млинівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 квітня 2019 року.
Суддя Дудар О.М.