Справа № 214/6475/17
1-кп/214/132/19
02 травня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням №12017040750000997, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2017 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -
Прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ще на 60 днів, оскільки існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме ймовірність переховування обвинуваченого від суду, у зв'язку з тим, що обвинувачений ніде не працює, не має тісних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні значної кількості тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, що вчинені ним протягом нетривалого періоду та пов'язані з посяганням на майно громадян. Наявність у обвинуваченого місця проживання не є гарантією виконання ним своїх процесуальних обов'язків та запобіганню спробам переховуватись від суду. Також, прокурор вважає, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не прибувати за викликом до суду, що стане перешкодою для розгляду провадження в розумні строки. Окрім того, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 на теперішній час не працює, не навчається, тобто не має коштів для існування, прокурор стверджує, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор просить звернути увагу, що щодо ОСОБА_5 на теперішній час перебуває обвинувальний акт на розгляді у Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (провадження №210/5296/17, 210/4846/17). Вказане свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_4 просила застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації.
Розглядаючи питання про запобіжний захід, який обрано обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Такий запобіжний захід не може продовжуватись за відсутності обставин, що виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Також, суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
На думку суду, подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою є виправданим, а
підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні. Суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений є раніше судимою особою, не має постійних доходів для утримання себе та обвинувачується у вчиненні нових злочинів в період іспитового строку за вироком суду та в період, коли щодо нього раніше вже обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості проти власності, що вчинені ним протягом нетривалого часу, що свідчить про можливість скоєння ним інших аналогічних кримінальних правопорушень. Отже, на думку суду, обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дає підстави вважати, що він зможе продовжувати вчиняти інші злочини проти власності.
При цьому, заявлені ризики, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу та його продовження, не зменшились й продовжують існувати та виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи наведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам у кримінальному провадженні.
З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Таким чином, суд вважає, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому суд дійшов висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 ще на 60 днів, підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника слід відмовити, оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 315-317, 331, 369, 372, 371 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_5 - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 01 липня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1