23 квітня 2019 р. Справа № 480/724/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/724/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 №Ф-2908-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в частині єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду класифікації 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) нарахованого в сумі 5131,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в грудні 2018 року позивач отримав спірну вимогу про сплату 5156,67 грн. єдиного внеску. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки як особа, яка є інвалідом та отримує пенсію по інвалідності, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати єдиного внеску. Наявність недоїмки пов'язує із тим, що ним помилково була подана звітність за 2014 рік в розмірі 5071,80 грн. єдиного внеску та за 2017 рік в розмірі 704,00 грн. єдиного внеску. Загальна сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначена у звітах та 25,20 грн. заборгованості як залишок недоплаченого єдиного внеску по тимчасовій втраті працездатності на заробітну плату найманого працівника включені до спірної вимоги.
Суму в розмірі 25,20 грн. позивач не оспорює, з рештою суми спірної вимоги не погоджується, просить її скасувати. Також вказав на те, що він не бере добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі заяви або договору, оскільки він з 08.02.2008 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 3 групи загального захворювання. Позивач зазначає, що вказані звіти були подані ним помилково, про що в досудовому порядку повідомляв відповідача відповідними листами, однак відповідач відмовив позивачу у відкликанні оскаржуваної вимоги.
Ухвалою від 28.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
19.03.2019 представник відповідача подав відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначив, що позивач до 31.08.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку 2 групи. Також позивач є інвалідом 3 групи та отримує пенсію по інвалідності. Позивач має заборгованість по єдиному внеску, а саме 5156,67 грн. згідно самостійно поданого звіту.
Щодо необхідності сплати єдиного внеску згідно вимоги від 07.12.2018 зазначив, що дійсно, відповідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю. Також норми вказаного закону містять положення про те, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначене положення також містить Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому діюче законодавство не передбачає права на подання будь-яких уточнюючих звітів навіть у разі помилкового їх подання.
20.03.2019 позивач подав відповідь на відзив.
Ухвалою від 26.03.2019 призначено судове засідання в даній справі, в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін на 23.04.2019.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач в період з 01.01.2012 по 31.08.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в ГУ ДФС у Сумській області як платник єдиного податку 2 групи.
Також позивач є інвалідом третьої групи та у зв'язку із цим отримує пенсію по інвалідності (а.с. 18).
04.01.2015, засобами електронного зв'язку, позивач подав до контролюючого органу звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік на суму 5071,80 грн. єдиного внеску.
Крім того, 02.02.2018 засобами електронного зв'язку, позивач подав до контролюючого органу звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску за 2017 рік на суму 704,00 грн. єдиного внеску.
У грудні 2018 року позивач отримав спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 № Ф-2908-25 на суму 5156,67 грн., що складалась із сум єдиного внеску зазначених позивачем у звітах за 2016 та 2017 роки, а також із суми 25,20 грн. (а.с.16).
22.12.2018 позивач звернувся до відповідача листом, який зареєстровано відповідачем 22.12.2018 року за №18838/фоп та повідомив відповідача про те, що ним помилково подано річний звіт за 2014 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску та звернув увагу на те, що позивач є пенсіонером по інвалідності з 08.02.2008 року (III група за загальним захворюванням), і відповідно до Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - фізичні особи підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсії або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. На підставі цього, позивач просив відповідача відізвати помилково поданий ним річний звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік і відкоригувати нараховану, у зв'язку з помилково поданим звітом, суму нарахованого єдиного внеску та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 року №Ф-2908-25 на суму 5156,67 грн., виписану ГУ ДФС у Сумській області.
Листом від 27.12.2018 №2144/ФОП/18-28-54-13-13 відповідач повідомив позивача про відмову в скасуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 року №Ф-2908-25 на суму 5156,67 грн., мотивуючи своє рішення тим, що позивачем самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2014 рік, де було нараховано єдиного внеску в сумі 5071,80 грн. Відповідно до п.16 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами та доповненнями (далі-Порядок №435) відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 № Ф-2908-25, позивач подав 26.12.2018 до Державної фіскальної служби України скаргу. Відповідно до рішення від 25.01.2019 №3916/6/99-99-11-05-02-25 Державної фіскальної служби України про розгляд скарги, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 № Ф-2908-25 ГУ ДФС у Сумській області було залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
За п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом, позивач у вищевказаному періоді був фізичною особою-підприємцем та є інвалідом третьої групи, отримує пенсію, тобто є особою, яка звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.052018 року № 511) фізичні особи- підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
У таких випадках фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також такі особи не мають обов'язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску.
Як зазначив позивач, ним було помилково подано звіти про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 та 2017 роки.
З огляду на те, що у позивача відсутній обов'язок по сплаті за себе єдиного соціального внеску, враховуючи, що позивач звертався до контролюючого органу із заявою про скасування поданих ним звітів, такі обставини не можна вважати добровільною участю позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак жодної інформації про наявність таких договорів на 2014 та 2017 роки матеріали справи не містять та не були надані представником відповідача. Слід зазначити, що відповідачем було прийнято відповідну звітність від особи, але не враховано той факт, що така особа повинна подавати таку звітність в разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Суд зазначає, що відсутність права подання уточнюючих звітів в разі помилкового подання звітів не може бути обставиною, що зобов'язує сплатити відповідні внески, оскільки наявна обов'язкова згода такого платника, яка висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору, що передбачено чинним законодавством. Такого договору в межах розгляду даної справи представником відповідача подано не було.
Враховуючи викладене, суд вважає спірну вимогу такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та такою, що підлягає частковому скасуванню в сумі 5131,47 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування по коду класифікації 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування).
Щодо іншої складової оскаржуваної вимоги, а саме 25,20 грн., суд зазначає, що вказана сума не є предметом оскарження відповідно до позовної заяви та пояснень позивача наданих в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 07.12.2018 №Ф-2908-25 в частині сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 5131,47 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 02 травня 2019 року.
Суддя С.М. Глазько