17 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 816/688/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області , Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги:
визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2015 №0001921500, №0001931500, №0001941500.
Під час розгляду справи суд
11 травня 2016 року Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" (надалі також - позивач, СП "Полтавська газонафтова компанія") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач-1, Полтавська ОСОБА_3 у Полтавській області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 провадження у справі за цим адміністративним позовом відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (суддя Соколенко Ф.Ф.).
Згідно з розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 № 104 та на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600 VIII суддя Соколенко Ф.Ф. звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На виконання вказаного розпорядження призначено повторний автоматизований розподіл справи № 816/688/16, за наслідками якого останню передано до провадження судді Канигіної Т.С.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 справу № 816/688/16 прийнято до провадження (суддя Канигіна Т.С.) /а.с. 158-159 т.1/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 провадження у справі було зупинено до прийняття та набрання законної сили рішенням Постійного арбітражного суду у справі №2015-11 /а.с. 248-250 т.1/.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу про зупинення провадження у справі залишено без задоволення: ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі № 816/688/16 без змін /а.с. 30-33 т.2/.
Постановою Верховного Суду від 13.03.2018 касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено: скасовано ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016; справу №816/688/16 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Справа № 816/688/16 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 18.06.2018 та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана до провадження судді Канигіної Т.С.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2018 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду /а.с. 47-48 т.2/.
15 серпня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі до одержання судом результатів судової економічної експертизи /а.с. 96-101 т.3/.
23 січня 2019 року до суду надійшов висновок судової економічної експертизи №1504 від 28.12.2018, що стало підставою для поновлення провадження у справі відповідно до частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поряд з цим, відповідно до розпорядження керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 № 11 у зв'язку зі закінченням повноважень судді Канигіної Т.С., здійснений повторний перерозподіл справи, за наслідками якого справа передана до провадження судді Шевякова І.С.
Ухвалою від 31 січня 2019 року суддя Шевяков І.С. прийняв до свого провадження зазначену справу, поновив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; розгляд справу в іншому складі суду розпочато спочатку зі проведенням підготовчого судового засідання /а.с. 139-141 т. 4/.
04 березня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач-2, ГУ ДФС у Полтавській області) /а.с. 150-151 т.4/.
25 березня 2019 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті /а.с. 175-176 т. 4/.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та принципу стабільності оподаткування, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 року № 1621-VII та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII, якими внесені зміни та згодом закріплені на постійній основі нові ставки податку, були прийняті пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
18 липня 2016 року представником відповідача подано до суду заперечення на адміністративний позов, за змістом яких у задоволенні позову він просив відмовити /а.с. 31-34 т. 1/. В обґрунтування заперечень ним зазначено, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII внесено зміни до Податкового кодексу України, яким окремі платежі трансформовано в рентну плату за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату. Також, розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України містить приписи щодо ставок плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, які мають проміжний, тимчасовий характер, розраховані на певний період правового регулювання відносин та встановлюють правовий режим відносин на певний час, а отже відсутні будь - які суперечності між нормами Податкового кодексу України.
Спірні податкові повідомлення-рішення винесені у зв'язку з тим, що позивачем направлені уточнюючі податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року (вх. № НОМЕР_1 від 24.11.2015 року, вх. № НОМЕР_2 від 24.11.2015 року, вх. № НОМЕР_3 від 24.11.2015 року), у яких застосовані ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірах, відмінних від визначених в пункті 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань.
25 липня 2018 року представником позивача до суду надані письмові пояснення /а.с. 159-172 т.2/, у яких ним повторно вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є протиправними з огляду на те, що вони винесені відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 року № 1621-VII , якими, в свою чергу, порушено встановлену п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України заборону на внесення змін до елементів податків та зборів пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
09 серпня 2018 року представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов /а.с. 62-66 т. 3/, в якому у задоволенні позову він просив відмовити. Відзив на адміністративний позов аргументований доводами, аналогічними тим, що були зазначені в запереченнях на адміністративний позов від 18 липня 2016 року.
15 серпня 2018 року представником позивача до суду подана відповідь на відзив, в якій повторно вказував на підстави задовольнити позовні вимоги в повному обсязі /а.с. 77- 84 т.3/.
20 вересня 2018 року представником відповідача подані повторні заперечення на відповідь на відзив за змістом, що є тотожним змісту відзиву на позовну заяву /а.с. 2-4 т. 4/.
На виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року про прийняття справи до провадження /а.с. 139-141 т.4/, відповідачем до суду поданий відзив на адміністративний позов /а.с. 160-165 т.4/, у якому ним вказано про незгоду з позовними вимогами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" зареєстроване як юридична особа 28.01.1994 року, код за ЄДРПОУ 20041662.
Видами діяльності Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" серед інших є: 06.10 Добування сирої нафти, 6.20 Добування природного газу.
24.11.2015 року Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" направлено засобами електронного зв'язку до Новосанжарського відділення уточнюючі податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року вх. № 9239500102 /а.с. 57 т.1/, вх. № 9239535004 /а.с. 63 т.1/, вх.№9239551689 /а.с. 69 т.1/.
11.12.2015 року завідувачем сектору оподаткування юридичних осіб Новосанжарського відділення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області були проведені камеральні перевірки вказаних податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року по Мовчанівському родовищу, по Ігнатівському родовищу, по Руденківському родовищу, поданих Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" 24.11.2015 року.
За результатами перевірки складені наступні акти:
- акт № 156/1501/20041662 від 11.12.2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за І квартал 2015 року (вх. № НОМЕР_1 від 24.11.2015 року) за висновками якого встановлено порушення пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року у розмірі 14 903 857,96 грн., у тому числі: - з рентної плати за користування надрами для видобування нафтового газу на 5 377 544,99 грн.; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на 9 526 312,97 грн;
- акт № 157/1501/20041662 від 11.12.2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за І квартал 2015 року (вх. № НОМЕР_2 від 24.11.2015 року) за висновками якого встановлено порушення пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року у розмірі 24 571 136,41 грн., у тому числі: - з рентної плати за користування надрами для видобування нафтового (попутного) газу на 10 968 933,27 грн.; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на 13 602 203,14 грн;
- акт № 158/1501/20041662 від 11.12.2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за І квартал 2015 року (вх. № НОМЕР_3 від 24.11.2015 року) за висновками якого встановлено порушення пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року у розмірі 2 915 486,15 грн., у тому числі: - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на 2 915 486,15 грн.
На підставі висновків зазначених актів перевірки Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 30.12.2015 року:
- №0001921500, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу на загальну суму 22 355 786 грн 95 коп., з них за основним платежем - 14 903 857,96 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 7 451 928,99 грн;
- №0001931500, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу на загальну суму 36 856 704 грн 62 коп., з них за основним платежем - 24 571 136,41 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 12 285 568,21 грн;
- № НОМЕР_4, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу на загальну суму 4 373 229,23 грн, з них за основним платежем - 2 915 486,15 грн, за штрафною (фінансовою) санкцією - 1 457 743,08 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірному рішенню суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 1.1 статті Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 9.1.9 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII), до загальнодержавних податків і зборів належала плата за користування надрами.
Відповідно до статті 262 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII), плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Згідно підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII), ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів складала 28 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.
Відповідно до підпункту 21 пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 року №1621-VII розділ XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-1 такого змісту: “тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI “Плата за користування надрами” цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах: газу природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів - 55,00 від вартості товарної продукції гірничого підприємства”.
Таким чином, Законом України №1621-VII було змінено розмір ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів з 28,00 відсотків до 55,00 відсотків на період з 03.08.2014 року до 01.01.2015 року.
Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України, якими окремі платежі трансформовано в рентну плату за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату.
Так, з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року підпункт 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України визначає, що до загальнодержавних податків належить рентна плата.
Рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (підпункт 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 251 Податкового кодексу України ( в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року), рентна плата складається з: 251.1.1. рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; 251.1.2. рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; 251.1.3. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; 251.1.4. рентної плати за спеціальне використання води; 251.1.5. рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; 251.1.6. рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
Згідно пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року), ставка рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у розмірах: газ природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.
До набрання чинності Законом України № 71-VIIІ ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлювалися підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.
Законом України № 71-VIIІ було об'єднано в один податковий платіж (рентну плату) плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
З цією метою Законом України № 71-VIIІ внесено зміни до статті 9 Податкового кодексу України, в якій закріплюється перелік загальнодержавних податків та зборів, шляхом виключення із переліку плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збору за користування радіочастотним ресурсом України; збору за спеціальне використання води; збору за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, а також у статті 251 Податкового кодексу України визначено відповідний склад рентної плати.
Законом України № 71-VIIІ фактично не змінено кількості зборів та плат (податкових платежів), а лише було у інший спосіб розміщено у Податковому кодексі України норми, що регламентували плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
Висновки щодо правозастосування
Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу за І квартал 2015 року з урахуванням ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме, газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, в розмірі саме 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.
Суд зазначає, що статтею 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства України. Фактично йдеться про принципи, на яких ґрунтується у тому числі податкове законодавство. Цілий ряд принципів податкового законодавства є похідними конституційного принципу встановлення податків і зборів виключно законами (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України).
Одним із таких принципів є принцип стабільності. Він передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Відтермінування моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів слід розуміти як гарантію, що надається державою платнику податків для цілей податкового планування і передбачуваності податкового законодавства. Також, затримка моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів, виступає гарантією належного виконання платниками податкового обов'язку. Стабільність елементів податків та зборів забезпечує стале джерело доходів бюджетів різних рівнів.
Принцип стабільності податкового законодавства передбачає обов'язкове дотримання двох заборон:
1) заборона внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки;
2) заборона зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
Згідно із статтею 7 Податкового кодексу України, до елементів податків і зборів відноситься, зокрема, ставка податку та збору.
Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України, збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Законодавцем поставлений знак рівності між "збором", "платою" та "внеском".
Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Системний аналіз статті 3 Бюджетного кодексу України дає можливість дійти висновку, що під "бюджетним роком" слід розуміти бюджетний період, встановлений для бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Таким чином, заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року слід розуміти як заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом поточного бюджетного періоду.
Закон України №1621-VII було прийнято 31 липня 2014 року, тобто за 5 місяців до початку нового бюджетного періоду, а набрав він чинності 03 серпня 2014 року - протягом 2014 бюджетного року. У свою чергу Закон України № 71-VIIІ було прийнято 28 грудня 2014 року, тобто за 3 дні до початку нового бюджетного періоду (набрання чинності 01 січня 2015 року).
Закон України № 71-VIIІ надав постійного характеру ставкам рентної плати, вперше запровадженим Законом України №1621-VII на період до 01.01.2015 року.
Враховуючи вищевикладене, зміни до ставок податку (збору), які були внесені Законами України №1621-VII та № 71-VIIІ у 2014 році менш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (01.01.2015 року), можуть застосовуватись у відповідності до принципу стабільності оподаткування лише з 2016 року. У такому разі буде виконано умову підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищезазначена правова позиція суду щодо застосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 20.03.2018 року по справі №804/1473/17 та постанові від 07.03.2018 року по справі №806/622/16.
Згідно розрахунків податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках) № 152,153,154,155,156,157,158,159, позивачем розраховано податкове зобов'язання за І квартал 2015 року з урахуванням ставки плати 28 відсотків (рядок 7 розрахунків).
Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 33 (вх. № НОМЕР_1 від 24.11.2015 року), податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 14 903 857,96 грн., що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 33.
Згідно розрахунків податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках) № 160,161,162,163,164,165,166,167, позивачем розраховано податкове зобов'язання за І квартал 2015 року з урахуванням ставки плати 28 відсотків (рядок 7 розрахунків).
Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 34 (вх. № НОМЕР_2 від 24.11.2015 року), податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 24 571 136,41 грн., що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 34.
Згідно розрахунків податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках) № 168,169,170,171, позивачем розраховано податкове зобов'язання за І квартал 2015 року з урахуванням ставки плати 28 відсотків (рядок 7 розрахунків).
Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 35 (вх. № НОМЕР_3 від 24.11.2015 року), податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 2 915 486,15 грн., що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 35.
Таким чином, позивачем було правомірно визначено розмір податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року з урахуванням ставки відповідно до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Полтавська ОДПІ, приймаючи оскаржувані рішення, діяла не у спосіб, встановлений законом та невірно закон застосувала.
Так, донарахування грошових зобов"язань платнику податків контролюючий органом відбувається згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, яким передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
При цьому в даному разі контролюючий орган прийняв оскаржувані рішення на підставі актів камеральних перевірок, на які мається посилання вище.
Відповідно до визначення пункту 75.1.1 Податкового кодексу України в редакції від 17 вересня 2015 року, що була чинною на час проведення відповідних перевірок, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
У той же час пункт 75.1.2 Податкового кодексу України в тій же редакції надає документальної перевірки: такою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Таким чином, за визначенням камеральної перевірки, наведеним у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка не може вважатись перевіркою результатів діяльності платника податків.
За результатами камеральної перевірки можуть бути встановлені порушення заповнення, термінів подання податкової звітності, сплати податкових зобов"язань та відхилення/недостовірність даних, що можуть свідчити про порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, контролюючим органом має бути проведена документальна позапланова перевірка.
З наведеного слідує, що Податковим кодексом України передбачений механізм реалізації висновків акту камеральної перевірки через направлення запиту до платника податків щодо надання пояснень та документальних підтверджень та у випадку неотримання відповіді - ініціювання документальної позапланової перевірки.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача щодо надання пояснень та документальних підтверджень щодо камеральних перевірок, яка оформлених зазначеними вище актами.
Таким чином, при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень відповідачем було порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За змістом частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі “Суханов та Ільченко проти України” (заяви №68385/10 та №71378/10) також наголосив, що перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто “справедливого співвідношення” між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
З урахуванням вищевикладеного суд погоджується з висновком судової економічної експертизи по адміністративній справі № 816/688/16 Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора ОСОБА_5 № 1504 від 28.12.2018, згідно з яким висновки актів камеральних перевірок Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області за № 156/1501/20041662 від 11.12.2015 року, № 157/1501/20041662 від 11.12.2015 року, № 158/1501/20041662 від 11.12.2015 року про заниження Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року нормативно та документально не підтверджено.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем не було доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним з дотриманням положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд приходить до висновку про задоволення позовних Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.12.2015 №0001921500, №0001931500, №0001941500.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 190 757,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул.Європейська 124 А кв. 77 м.Полтава ЄДРПОУ 20041662) до Полтавської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Маршала Бірюзова, 47 м.Полтава ЄДРПОУ, Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська, 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Податкові повідомлення-рішення Полтавської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області №0001921500 від 30 грудня 2015 року, № НОМЕР_5 від 30 грудня 2015 року, № НОМЕР_4 від 30 грудня 2015 року - визнати протиправними та скасувати.
Стягнути на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 190 757,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 травня 2019 року.
Головуючий суддя ОСОБА_6