Справа № 495/3518/19
№ провадження 2/495/1807/2019
про відмову у забезпеченні позову
03 травня 2019 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської Боярський О.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання права власності на частину депозитних вкладів шляхом розподілу депозитних вкладів подружжя, внесених у банківські установи за договорами депозиту,
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання права власності на частину депозитних вкладів шляхом розподілу депозитних вкладів подружжя, внесених у банківські установи за договорами депозиту.
Ухвалою суду від 03.05.2019 року по справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позивач разом з позовною заявою подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову по справі, а саме просить заборонити Акціонерному Товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50) видавати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 та іншим особам по довіреності грошові кошти, які знаходяться на депозитному рахунку за договором № НОМЕР_2 - 05.05.2017 року до вирішення цивільної справи по суті.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що 05.05.2017 року між ОСОБА_2 та Головою Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 у відділенні «ПриватБанк» в місті Білгород-Дністровський Одеської області, розташованого за адресою: Одеська область , місто Білгород-Дністровський, вулиця Першотравнева , 75 / 3, укладено договір № НОМЕР_2, відповідно до якого на депозитний договір внесені грошові кошти у сумі 8300 доларів США. Даний вклад був внесений на 366 днів до 05.05.2018 року, але у зв'язку з тим, що після закінчення договору депозит не був знятий та відповідно до п. 14, 15, 16 Договору - договір № НОМЕР_2 був автоматично пролонговано на один рік, до 05.05.2019 року.
Позивач зазначив, що у разі зняття ОСОБА_2 депозитних коштів з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у Акціонерному Товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк» до розгляду справи по суті буде утруднено неможливістю виконання рішення суду у разі задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Відповідно до п.1-3 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; інше.
Дослідивши матеріали справи та встановивши обставини, у зв'язку з якими позивач просить вжити заходи забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача з огляду на наступне.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Метою забезпечення позову є збереження матеріального об'єкта спору до вирішення справи в суді.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).
Із змісту заяви позивача про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, не наведено достатніх причин для вжиття цих заходів.
Більш того, в заяві про забезпечення позову у вигляді заборони банківській установі видавати відповідачу та іншим особам по довіреності грошові кошти позивачем не зазначено сума грошових коштів та не вказані відомості про відповідні рахунки, на якому перебувають грошові кошти, які є предметом позовних вимог, а також позивачем не наведено відповідних ризиків щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. За змістом статті 149 ЦПК України заходи до забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивач, ставлячи питання про забезпечення позову не мотивував заяву про забезпечення позову, що не відповідає вимогам частини першої статті 151 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання права власності на частину депозитних вкладів шляхом розподілу депозитних вкладів подружжя, внесених у банківські установи за договорами депозиту - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя