Справа №203/3958/18
Провадження №2/0203/331/2019
02.05.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
з участю:
-представниці позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
07 листопада 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що йому належить гуртожиток, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 6. У гуртожитку зареєстровано відповідача (одне ліжко-місце), який у гуртожитку не мешкає понад шість місяців без поважної причини. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним ліжко-місцем (а.с.а.с. 2 - 5).
У судовому засіданні представниця позивача заявлені вимоги підтримала, пояснивши, що відповідач - колишній працівник позивача. Позивачеві належить гуртожиток, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 6. У гуртожитку зареєстровано відповідача (одне ліжко-місце), який у кімнаті не мешкає від 2016 року.
Відповідач до суду не з'явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Заслухавши пояснення представниці позивача, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником гуртожитку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Наб ережна, 6 (а.с.а.с. 19 - 27).
Одне ліжко-місце у гуртожитку займає відповідач, який зареєстрований у ньому від 11.07.2002 року (а.с. 7).
Відповідач від 2016 року у гуртожитку фактично не проживає, комунальні послуги не оплачує, що підтверджується відповідними актами, складеними комісією працівників позивача, а також показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.а.с. 28 - 31).
Відповідно до статті 71 Житлового кодексу України (далі - ЖК) при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк у випадку спору може бути продовжено судом.
Згідно зі статтею 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що відповідач понад строк, визначений приведеною нормою (від 2016 року), не мешкає у гуртожитку, у якому зареєстрований. Наявність поважних причин для цього на час розгляду справи судом не встановлено.
При цьому суд виходить з того, що главою 4 ЖК не передбачено можливості визнавати особу, яка користується житловим приміщенням у гуртожитку, такою, що втратила право користування зазначеним приміщенням.
У відповідності зі статтею 130 ЖК порядок користування житловою площею в гуртожитках визначається законодавством України.
Разом з тим, крім відповідної глави ЖК, зазначене питання врегульоване також у Примірному положенні про гуртожитки, у розділі VIII якого передбачено відповідальність за порушення правил надання жилої площі в гуртожитку, користування гуртожитками та їх утримання, зазначено, що особи, винні у порушенні правил користування гуртожитками, несуть відповідальність відповідно до законодавства.
У зв'язку з цим можна розмежовувати правовий режим гуртожитків, житлові приміщення у яких підлягають приватизації та правовий режим гуртожитків, які призначені для тимчасового проживання.
Оскільки правовий режим гуртожитків, житлові приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону України від 19.06.1992 року №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.
У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація судових витрат у сумі 1 762,00 грн. (а.с. 1).
Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 279 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код - 40075815; 03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5) до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1; 49000, місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, 6) про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування одним ліжко-місцем у будинку №6 по вулиці Січеславській Набережній в місті Дніпрі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» компенсацію судових витрат у сумі 1 762,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складено 03 травня 2019 року.
Суддя М.О. Католікян