Справа № 420/2112/19
02 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання без реєстрації як внутрішньо переміщеної особи - АДРЕСА_1) до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеський області (вул. Кишинівська,46, м. Ізмаїл, 68600) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ОУПФ), в якому позивач просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй пенсії за липень 2018 року у розмірі 4929,76 грн та за жовтень 2018 року у розмірі 4929,76 грн; зобов'язати відповідача виплатити недоплачену пенсію за липень 2018 року у розмірі 4929,76 грн та за жовтень 2018 року у розмірі 4929,76 грн.
Також позивач просить стягнути на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
Позивач зазначила, що вона здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням та на даний час є внутрішньо переміщеною особою. З 01.08.2014 року перебуває на обліку в ОУПФ. Двічі, у липні 2018 року та у жовтні 2018 року, їй було припинено виплату пенсії, у зв'язку з тим, що її прізвище було зазначено у списках тривало відсутніх (понад 60 днів) за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб, але на підставі заяви до відповідача їй було поновлено виплату пенсії. При поновленні їй пенсії за липень та жовтень 2018 року пенсії були нараховані, проте не виплачені.
На звернення до ГУ ПФУ в Одеській області її листом від 18.02.2019 року № 221/х-3 повідомлено, що відповідно до пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04. 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Але такого порядку не затверджено. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Позивач також зазначила, що листом від 12.11.2018 року, відповідач повідомив її про те, що тривала відсутність позивача за місцем проживання, понад 60 діб, дала обґрунтовані підстави вважати, що остання, як внутрішньо переміщена особа, повернулася до покинутого місця проживання. А тому, відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року є підстава для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - повернення особи до покинутого місця постійного проживання.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача по невиплаті їй пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно з Преамбулою до Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон України №1058-IV) цей закон визначає, зокрема, принципи, засади і механізм призначення та виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Закон України №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як тривала відсутність за фактичним місцем проживання. Відсутність внутрішньо переміщеної особи у місці проживання без реєстрації довготривалий термін також у відповідності з ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV не є підставою для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду.
Крім того, рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25- рп/2009 та практикою ЄСПЛ застосований підхід, відповідно до якого право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини.
Позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 11.04.2019 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОУПФ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Вирішено розгляд справи відповідно до ст.263 КАС України здійснити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 2-4).
22.04.2019 року, за вх.№ 14556/19, через канцелярію суду, від ОУПФ надійшов відзив на позовну заяву з відповідними додатками, відповідно до якого, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі (а.с. 24-35). Відповідач не заперечував, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОУПФ та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсія позивачу по справі призначена на підставі довідки від 17.10.2014 року № 5108/650001 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, термін дії якої постійно продовжувався.
Відповідач зазначив, що припинення позивачу виплати пенсії відбулося в законний спосіб, а саме на підставі під п.5, п. 12 Порядку № 22-1, в результаті здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні витрати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються в разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфініспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а отже у спосіб, визначений частиною першою ст. 49 Закону № 1058-IV. Ізмаїльське ОУПФ приймає рішення про виплату або припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі на підставі даних комісії з розгляду питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
З 01.07.2018 року та з 01.10.2018 року було зупинило видаткові операції «до з'ясування» у зв'язку з не проходженням позивачем ідентифікації, оскільки в ОУПФ були відсутні підстави для поновлення виплати пенсії позивачу.
Зважаючи на те, що згідно Витягу з протоколу рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 7 від 10.07.2018 року та № 10 від 10.10.2018 року, ОСОБА_1, комісією було вирішено відновити виплату пенсії, оскільки позивач звернулася з відповідними заявами до управління від 05.07.2018 року та 05.10.2018 року, ОУПФ у вересні 2018 року та листопаді 2018 року було здійснене відновлення пенсії. Доплату за липень 2018 року та жовтень 2018 року, у місячному розмірі 4929,76 грн, буде виплачено лише у разі фінансування відповідних доплат після доручення Пенсійного фонду України. Також відповідач вказує на те, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Але такий порядок нині не затверджено. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд встановив, що ОСОБА_1, є громадянкою України (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 18 листопада 2000 року, а.с. 16-17), є пенсіонером, має право на отримання пенсії за віком (посвідчення НОМЕР_3,а.с.11), особою, яка перемістилась з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_1 (довідка № 5108/650001 від 17.10.2014 року, а.с. 13).
Позивач як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України перебуває на обліку в Ізмаїльському ОУПФ з 01.08.2014 року та отримує пенсію за віком згідно з Законом України №1058-IV.
Згідно з листом Ізмаїльського ОУПФ від 12.11.2018 року №192/Х-01 на звернення позивача, її повідомлено, що на підставі отриманих списків у липні 2018 року списків тривало відсутніх (понад 60 днів) за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, в яких присутня інформація щодо перетину позивачем кордону України в липні 2018 року, виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено. За аналогічних підстав, у жовтні 2018 року відповідачем також було призупинено позивачеві виплату пенсії за віком. За заявою позивача та згідно з протоколами рішень комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №7 від 10.07.2018 року та №10 від 10.10.2018 року позивачу відновлено виплату пенсії.
В листі Ізмаїльського ОУПФ від 12.11.2018 року №192/Х-01 також зазначено, що при поновленні виплати пенсії позивачу їй нарахована та виплачена пенсія у сумі 4929,76грн за серпень та нараховано доплату за липень у сумі 4929,76грн, а також в листопаді 2018 року нарахована та виплачена пенсія у сумі 4929,76грн за листопад та нараховано доплату за жовтень 2018 року у сумі 4929,76грн (а.с.18).
Згідно з листом ГУ ПФУ в Одеській області від 18.02.2019 року за № 221/х-3, позивачу, в межах компетенції повідомлено стосовно виплати боргу за липень та жовтень 2018 року у сумі 9859,52грн, що згідно з п пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04. 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Але такого порядку не затверджено. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Не погоджуючись з відмовою у виплаті заборгованості за пенсією, позивач звернулася з позовом до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом № 1058-IV, Законом України Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706- VII від 20.10.2014 року, Тимчасовим порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11. 2014 року № 595 (далі «Тимчасовий порядок фінансування»).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з положеннями Закону № 1058-IV зобов'язання здійснювати облік пенсіонерів та проводити виплату призначених їм пенсійних виплат покладено на орган ПФУ за місцем реєстрації особи.
Відповідно до ст.47 Закону України № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавство.
Статтею 49 Закону України № 1058 встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 49 Закону України № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
На виконання «Тимчасового порядку фінансування» у населеному пункті, де мешкала позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення непідконтрольної території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач покинула своє місце проживання та переселитись до села Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області, є внутрішньо переміщеною особою. Згідно з довідкою Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області позивач проживає без реєстрації як внутрішньо переміщеної особи по АДРЕСА_1 та систематично оформлює довідки для пред'явлення їх в УПФ.
Частиною 2,3 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Судом встановлено, що позивачу як внутрішньо переміщеній особі відповідачем нараховувалась та виплачувалась пенсія, але за період липень та жовтень 2018 року пенсія у загальному розмірі 9859,52 грн. лише нарахована, проте не виплачена.
У наданому позивачу листі ГУ ПФУ як на підставу невиплати їй пенсії міститься посилання на те, що згідно з п пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04. 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Але такого порядку не затверджено. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 затверджений Порядок
призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Таким чином, не заперечуючи про наявність у позивача суми соціальних виплат, які їй нараховані, обліковані в органі, що здійснює соціальні виплати, але не виплачені у зв'язку з відсутністю постанови Кабінету Міністрів України, яка повинна визначати порядок виплати вказаних сум.
Суд вважає таку позицію суб'єкта владних повноважень неспроможною.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суд вважає, що відповідачем, якій не здійснює виплату позивачу нарахованої йому пенсії, порушені вищезазначені вимоги.
Статтею 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Згідно з частинами 1,2,3 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Суд зазначає, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Велика палата Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 по справі № 805/402/18 зазначила, що конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд вважає, що и не прийняття КМУ будь-якого підзаконного акту не може бути підставою для не застосування норм Закону.
Відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Конституційний Суд України у рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Не здійснюючи виплату пенсії позивачеві, яка йому нарахована, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності його бездіяльності у спірних правовідносинах. Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, а саме, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань, суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, а саме, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань, суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 263 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Кишинівська, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 37743414) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за липень та жовтень в 2018 році в розмірі 9859,52 грн.
Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за липень та жовтень 2018 року в розмірі 9859,52 грн. (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять грн 52 коп).
Стягнути з Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 46; ЄДРПОУ 37743414) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Е.В. Катаєва
.