Справа № 180/2647/18
25 квітня 2019 р. Марганецькийміський суд Дніпропетровськоїобласті у складі:
головуючого -судді Янжули О.С.
при секретарі - Котовій Н.С.,
розглянувшиу підготовчому судовому засіданні в м. Марганець цивільну справу № 180/2647/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину,-
13 грудня 2018 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що у період, з весни 2011 року до квітня 2015 року проживала у фактичних сімейних відносинах з відповідачем, від яких 13 березня 2014 року у них народилася дочка - ОСОБА_3.
Дитина народилася з церебральним паралічем.
Відповідач являється батьком дитини, але подати спільну заяву про реєстрацію народження дитини відмовився, мотивуючи це тим, що хвору дитину потрібно зареєструвати, як мати одиначка, у зв'язку з чим лікування дитини буде простішим і по пільгам. Вона хоч і не була з цим згодна, однак оскільки дитину потрібно було реєструвати, тому вимушена була зареєструвати дитину, згідно до вимог ч. 1 ст. 135 СК України.
Оттже батько дитини в свідоцтві про народження був зазначений, у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України, за вказівкою матері, так батьком вона записала ОСОБА_4, це дійсне ім'я та по-батькові ОСОБА_2, а прізвище своє - ОСОБА_1.
У квітні 2015 року відповідач пішов від неї. Коли вона намагалася повернути його в сім'ю, то він не заперечував проти свого батьківства. Після цього, відповідач взагалі перестав з нею та дитиною спілкуватися.
У відповідності до ст. 128 СК України, визнання батьківства дитини може бути визнане за рішенням суду.
Оскільки шлюб з відповідачем не був зареєстрований, а відповідач в добровільному порядку відмовився від реєстрації дитини із зазначенням свого батьківства, вона вимушена звернутись з позовом до відповідача.
Також зазначає, що дитина, яка являється дитиною-інвалідом з дитинства, знаходиться на повному її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини з вказаного часу у добровільному порядку не надає, сама вона не працює оскільки здійснює догляд за дитиною, яка потребує у цьому та займається її лікуванням.
Відповідач офіційно не працює, однак працює по найму і отримує гідну заробітну плату, інших неповнолітніх дітей він не має, стягнень по виконавчим листам з нього не проводиться, у зв'язку з чим, він має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини до досягнення нею повноліття .
Просить суд визнати ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_3, 13 березня 2014 року, а також стягнути з нього аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 1\4 частини його заробітку ( доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_5 надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просили їх задовільнити у повному обсязі.
Відповідач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував, додав до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб Серії 1-КИ № 450437 та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.04.2019 року.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовільнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї .
Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як роз'яснено у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно яких справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема, ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. З ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).
Додатковим доказом у справі можуть бути дані судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи у разі заперечення батька щодо визнання факту батьківства дочки.
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою статей 213,215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Судом встановлено, що сторони по справі проживали у фактичних сімейно-шлюбних відносинах, від яких 13 березня 2014 року у них народилася донька - ОСОБА_3. Оскільки шлюб з відповідачем не був зареєстрований, а відповідач в добровільному порядку відмовився від реєстрації дитини із зазначенням свого батьківства, позивач вимушена звернутись з позовом до відповідача.
Із свідоцтва про народження Серії 1-КИ № 481123, виданого 03 квітня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управляння юстиції у Дніпропетровській області вбачається, що позивач по справі є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Реєстрація народження дитини із зазначенням відомостей про батька здійснені відповідно до ч.1 ст 135 СК України ( а.с.5).
Дитина є інвалідом з дитинства, дівчинка народилася з церебральним паралічем, що підтверджується посвідченням Серії ААГ №186814, виданого 16.03.2017 року УПСЗН Марганецької міської ради ( а.с. 7) та копією виписки із історії хвороби ДНХО м. Дніпро ( а.с.8).
Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року по справі була призначена судово-медична молекулярно-генетична експертиза, яка проведена 20 лютого 2019 року.
У відповідності до висновку молекулярно-генетичної експертизи за № 271 від 20 лютого 2019 року, встановлено, що вірогідність того, що ОСОБА_2 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженої ОСОБА_1, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999% ( а.с. 44-45).
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо встановлення батьківства є обґрунтованими.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення аліментів суд виходить з наступного.
Сторони по справі спільно не проживають, дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки та проживає разом із нею.
Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має можливість таку надавати, оскільки є працездатною особою.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Нормами чинного законодавства, зокрема ст.180 СК України, визначений чіткий імперативний припис щодо обов'язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 3 cт. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною Постановою BP N 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року, діючої на Україні з 27.02.91 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами ч.1-2, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, на даний час являється фізичною особою-підприємцем, на утриманні інших дітей або непрацездатних членів сім'ї не має, інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи не встановлено.
Тому, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд приймає до уваги дійсні обставини справи, зокрема матеріальне становище сторін та стан здоров'я дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також обов'язок відповідача по належному утримуванню дитини.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що розмір аліментів на утримання дитини повинен становити 1\4 частку доходів відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню та аліменти підлягають стягненню з дати подачі позову - з 13.12.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вищевикладеного, враховуючи всі вивченні судом обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за позовну вимогу - про встановлення батьківства, тобто 352,40 гривень, іншу частину в сумі 352,40 гривень - стягнути з відповідача на її користь.
Оскільки, позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в дохід держави в розмірі 384,20 грн.
Крім того, на підставі ст. 139 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 6599 гривень 64 копійки, що підтверджується інформацією начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», наявною в матеріалах справи (а.с.40).
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 125,128, 180,181,182,183,191 СК України, ст.ст.2,4,6,9,10,12,13,19,28,76,81,139,141,200,206,247,258,259,263-265,268,273,354-355,430 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину,-
- задовільнити.
Визнати ОСОБА_2, ( НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, (актовий запис про народження № 111 від 03 квітня 2014 року зроблений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управляння юстиції у Дніпропетровській області ).
Стягнути з ОСОБА_2, ( НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на користь ОСОБА_1, (НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 13 грудня 2018 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2, ( НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, (НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, судовий збір в розмірі 352 гривні 40 копійок.
Повернути ОСОБА_1, (НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, з державного бюджету (отримувач коштів УК у м. Марганець; код ЄДРПОУ 37857392; МФО 899998; рахунок 31211206004028; код класифікації доходів бюджету 22030101) 50 відсотків судового збору, сплаченого 13 грудня 2018 року за квитанцією № 1/115 через через філію Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», а саме: 352 гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ( НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9 громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір в розмірі 384 гривні 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ( НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, (НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 6599 гривень 64 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: О. С. Янжула