61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
22.04.2019 Справа № 905/2385/18
Позивач: Селянське (фермерське) господарство “Джерело”, с. Світле, Добропільський р-н, Донецька область
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства “Агрос”, смт. Святогорівка, Добропільський р-н, Донецька область
про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 276 459,00грн.
Суддя Матюхін В.І.
Секретар судового засідання Вороніна О.С.
Представники:
позивача: ОСОБА_1 - паспорт (голова господарства);
відповідача: ОСОБА_2 - адвокат.
Селянське (фермерське) господарство «Джерело» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства “Агрос” з позовом про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 276 459,00грн.
Ухвалою від 26.12.2018р. позовну заяву залишено без руху.
Для усунення виявлених недоліків встановлено строк у десять календарних днів, починаючи з наступного дня після отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Ухвала отримана позивачем 02.01.2019 року.
15.01.2019 на адресу господарського суду надійшла заява позивача, відправлена ним згідно поштового штампу на конверті 10.01.2019р., в якій виявлені недоліки були виправлені.
Ухвалою від 21.01.2019 провадження у справі відкрите, підготовче засідання призначене на 18.02.2019 року о 10:00.
В обґрунтування позовних вимог Селянське (фермерське) господарство «Джерело» посилається на помилкове перерахування 14.05.2018 платіжним дорученням №455 на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 276 459,00грн. та неповернення останнім вказаних коштів після звернення з відповідною вимогою.
12.02.2019р. судом отриманий відзив, яким відповідач позов не визнав повністю і пояснив, що між СФГ «Джерело» та СФГ «Агрос» була здійснена угода (без будь-яких письмових підтверджень) про те, що на проведення посівної СФГ «Агрос» 19.04.2018 року надає СФГ «Джерело» фінансову допомогу готівкою у сумі 276 459,00грн., а СФГ «Джерело» поверне кошти на розрахунковий рахунок. За взаємною згодою у присутності свідків кошти у сумі 276 459,00грн. були передані СФГ «Джерело» і 14.05.2018 року були повернені на рахунок СФГ «Агрос» згідно договору №4 від 19.04.2018 року.
Сторони, належним чином повідомлені про день та час слухання справи, не скористались своїм правом на участь у підготовчому засіданні 18.02.2019 року, про причини неявки господарський суд не повідомили, клопотання про розгляд справи без їх участі не надіслали, у зв'язку з чим, а також з метою забезпечення сторонам можливості надати суду відповідь і заперечення, розгляд справи (підготовче засідання) ухвалою від 18.02.2019 року було відкладено на 04.03.2019 року об 11:20 год. Явка представників сторін у підготовче засідання визнавалась обов'язковою.
22.02.2019р. на адресу господарського суду від Селянського (фермерського) господарства «Джерело» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що між сторонами у спірний період не укладались будь-які фінансові угоди, у т.ч. усні.
У підготовче засідання 04.03.2019 року з'явився тільки представник позивача і надав пояснення щодо суті спору.
Ухвалою від 04.03.2019:
- строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, до 22.04.2019р. включно;
- відкладено підготовче засідання на 21.03.2019 року об 11:20 год.
Явка представників сторін у підготовче засідання визнавалась не обов'язковою.
У підготовче засідання 21.03.2019 з'явився тільки представник відповідача і заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з посиланням на необхідність ознайомлення з матеріалами справи для підготовки заперечень.
З метою надання відповідачу часу для ознайомлення з матеріалами справи, суд задовольнив клопотання відповідача і ухвалою від 21.03.2019 відклав підготовче засідання на 08.04.2019 року о 10:20 год. Явка представників сторін у підготовче засідання визнавалась не обов'язковою.
05.04.2019 року до господарського суду надійшли пояснення представника відповідача з доказами, у яких він з посиланням на те, що СФГ «Агрос» звернулось за правовою допомогою лише 20.03.2019, з метою всебічного забезпечення принципу змагальності господарського судочинства та встановлення дійсних обставин справи в інтересах захисту законних прав та інтересів відповідача, вважає вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню і зазначив наступне.
1) 10.05.2018 були проведені земельні торги (аукціон) № 11430 з продажу права оренди земельної ділянки на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, площею 41,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 14220088000:01:000:1443 строком на 7 років, організатором яких було Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області. Серед учасників даного аукціону був позивач - Селянське (фермерське) господарство «Джерело», ЄДРПОУ 32090226, (учасник № 4) та відповідач - Селянське (фермерське) господарства «Агрос», ЄДРПОУ 22013836 (учасник № 1). За результатами аукціону переможцем було визнано Селянське (фермерське) господарство «Агрос», з яким організатором торгів у цей же день було укладено договір оренди земельної ділянки.
Селянське (фермерське) господарство «Джерело» користувалося вищезазначеною земельною ділянкою з 2005 по 2015 рік на умовах договору оренди, зареєстрованого в Світлівській сільській раді в Книзі реєстрації договорів оренди за № 1816 від 01.07.2005. Термін дії договору оренди закінчився 01.07.2015, поновлення дії вищезазначеного договору не було.
Кадастровий номер земельної ділянки, яку орендувало СФГ «Джерело» у вище зазначений період, був 1422088000:01:000:0377 (з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства). Після закінчення терміну дії договору оренди, задля передачі в оренду шляхом проведення земельних торгів, новим проектом землеустрою площу вищезазначеної земельної ділянки збільшено та присвоєно новий кадастровий номер - 14220088000:01:000:1443 з цільовим призначеннями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Восени 2017 року, за рік до проведення земельних торгів з продажу права оренди, незважаючи на те, що Селянське (фермерське) господарство «Джерело» вже не мало законних підстав користуватися згаданою вище земельною ділянкою, оскільки строк дії договору оренди закінчився у 2015 році, Селянське (фермерське) господарство «Джерело» засіяло цю земельну ділянку озимою пшеницею.
Після визначення результатів земельних торгів, що відбулися 10.05.2018, між позивачем та відповідачем (переможцем торгів) в усній формі була укладена угода про компенсування витрат, за умовами якої СФГ «Агрос» не повідомляє до правоохоронних та контролюючих органів про самовільне зайняття СФГ «Джерело» земельної ділянки площею 41,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 14220088000:01:000:1443, що належить відповідачу на умовах договору оренди від 10.05.2018, та дозволяє СФГ «Джерело» користуватися протягом одного року земельною ділянкою, в тому числі зібрати посіяний СФГ «Джерело» на цій земельній ділянці врожай пшениці озимої. СФГ «Джерело», в свою чергу, зобов'язується компенсувати на користь СФГ «Агрос» загальну суму витрат, що будуть понесені СФГ «Агрос» у зв'язку з участю у земельних торгах (аукціоні) з продажу права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 14220088000:01:000:1443, що складаються з:
- 258 202,29грн. орендної плати за 2018-2019 рік користування земельною ділянкою;
- 1338,00 грн. за виготовлення агрохімічного паспорту земельної ділянки;
- 10 000,00 грн. за виготовлення технічної документації із землеустрою;
- 3500,00 грн. за виготовлення технічної документації з нормативно-грошової оцінки за земельну ділянку;
- 3 418,71 грн. за сплату Єдиного податку за період з 10.05.2018 (день укладення договору оренди СФГ «Агрос» та організатором земельних торгів) по 08.08.2018 (день збору СФГ «Джерело» засіяного врожаю з земельної ділянки, яку орендує СФГ «Агрос»).
Загальна сума витрат СФГ «Агрос», а, отже, і суми компенсації, склала 276 459,00грн.
Умови цієї угоди сторони погодили визнати конфіденційними для третіх осіб з метою збереження ділової репутації підприємств у регіоні та недопущення складення враження про СФГ «Джерело» як про недобросовісного сільгоспвиробника.
11.05.2018 між СФГ «Агрос» та СФГ «Джерело» був укладений договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 4, який є новацією по відношенню до усної угоди про компенсування витрат. За умовами цього договору борг, що виник із зобов'язання СФГ «Джерело» компенсувати витрати, які понесені СФГ «Агрос» у зв'язку з участю у земельних торгах (аукціоні) з продажу права оренди земельної ділянки 276 459грн., замінюється на позикове зобов'язання. При досягненні спільної домовленості сторін стосовно умов договору, два екземпляри договору, підписані з боку СФГ «Агрос», 11.05.2018 було направлено поштою на адресу СФГ «Джерело».
14.05.2018 на підставі платіжного доручення № 455 СФГ «Джерело» на користь СФГ «Агрос» перерахувало в рахунок виконання зобов'язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 4 (новації) грошові кошти у сумі 276 459,00 грн. Таким чином, незважаючи на те, що договір, підписаний з боку СФГ «Джерело», не було надіслано на адресу СФГ «Агрос», СФГ «Джерело» вчинило дії на його виконання.
Відповідно до правової позиції ОСОБА_3 Верховного СУДУ, викладеної у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та, залежно від встановлених обставин, вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Твердження позивача про те, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 4 між сторонами не укладався є необґрунтованим та не доведеним. В той же час, дата договору (19.04.2018), вказана у графі «призначення платежу» платіжного доручення № 455, дійсно не відповідає дійсності. В цій частині мала місце помилка бухгалтера реально.
2) Посилання позивача на те, що у нього не існувало правовідносин, на підставі яких існував обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, спростовується наступним:
По-перше, перерахована СФГ «Джерело» сума повністю збігається з сумою понесених СФГ «Агрос» витрат у зв'язку з участю у земельних торгах (аукціоні) з продажу права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 14220088000:01:000:1443.
По-друге, відповідно до п.п. 2.3., 2.4. Глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція) відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Відповідно до п. 3.1. Глави 3 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Таким чином, відповідно до Додатку № 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті бухгалтер позивача, при заповненні платіжного доручення на переказ грошової суми на користь відповідача вказала: 1) суму грошових коштів; 2) суму грошових коштів словами; 3) банк отримувача; 4) код банку отримувача; 5) найменування отримувача; 6) код отримувача 7) номер рахунку отримувача в банку 8) призначення платежу.
На думку позивача, при перерахуванні коштів виникла звичайна помилка бухгалтера внаслідок людського фактору. Таким чином, позивач вважає, що його бухгалтер випадково помилилася при заповненні восьми обов'язкових реквізитів, які, переважно, складаються з багатоцифрових значень та ідентифікують юридичну особу СФГ «Агрос», що є доволі абсурдним судженням і викликає сумнів у правдивості тверджень позивача.
По-третє, якщо позивач дійсно, як зазначено в його позовній заяві, не мав жодних правовідносин з відповідачем, то звідки він взагалі був обізнаний про правильні реквізити банківського рахунку відповідача та конкретний розмір грошової суми, яка стовідсотково дорівнює сумі витрат відповідача на участь у земельних торгах, розрахунок яких наведено.
Вищевикладене підтверджує те, що позивач вводить в оману суд з метою складення неправдивого враження про відсутність взаємних обов'язків сторін, що виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладеної угоди про компенсування витрат та були замінені (шляхом новації) на правовідносини позики.
Зазначене свідчить про те, що дії позивача спрямовані на безпідставне збагачення за рахунок відповідача шляхом подання до суду позовної заяви про стягнення начебто безпідставно перерахованих коштів.
3) На підставі наказу № 3 від 03.02.2019 директор СФГ «Агрос» ОСОБА_4 в період з 04.02.2019 по 10.02.2019 перебував у відпустці. Обов'язки директора в цей період виконувала ОСОБА_5. Відзив на позовну заяву, наданий до суду, було підписано директором СФГ «Агрос» ОСОБА_4 05.02.2019, тобто у період його знаходження у відпустці.
Відповідно до листа Мінсопполітики № 376/06/186-16 від 17.10.2016 у період відпустки керівник не може виконувати посадові обов'язки, оскільки відпустка є формою відпочинку, що гарантується усім працівникам (стаття 45 Конституції України). У період відпустки працівник не може бути притягнений до відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків, а тому його повноваження на цей період мають бути припинені.
Таким чином, ОСОБА_4 не мав повноважень підписувати відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим не повинні братись до уваги відомості, викладені у відзиві на позовну заяву, яка наявна в матеріалах справи.
У засідання, яке відбулось 08.04.2019, з'явився представник відповідача. Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не скориставсь своїм правом на участь у підготовчому засіданні 08.04.2019 року, про причини неявки господарський суд не повідомив.
Зважаючи на те, що термін підготовчого провадження спливав, ухвалою від 08.04.2019 підготовче провадження було закрите і справу призначено до судового розгляду по суті на 22.04.2019 року об 11:00 год. Явка представників сторін у судове засідання визнавалась не обов'язковою.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, відповідач позов не визнав з посиланням на позицію, викладену у поясненнях, які надійшли до господарського суду 05.04.2019 року.
На пояснення відповідача від 04.04.2019 року позивач зауважив, що відповідач почав говорити правду, але часткову, а обставини, «по-новому» викладені у письмових поясненнях відповідача, викликають здивування в певній частині їх абсурдністю та безпідставністю, що може нести і кримінальний характер.
Пояснення позивача від 19.04.2019 року, які були здані до канцелярії суду 22.04.19р., тобто в день судового розгляду справи по суті, були отримані судом після оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
У засіданні 22.04.2019р. представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів., яке судом залишене без розгляду, оскільки заявник не довів поважність причин не подання його в підготовчому провадженні.
Та обставина, що СФГ «Агрос» звернулось за правовою допомогою лише 20.03.2019, тобто майже через 2 місяці після відкриття провадження у справі, на думку суду не є поважною причиною несвоєчасності подання клопотання.
При вирішенні питання врахування (неврахування) доказів, наданих сторонами у квітні 2019 року, у тому числі після закриття підготовчого засідання у справі, судом враховано наступне.
Приписами ч.ч.2, 3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що:
- позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви;
- відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як вбачається зі змісту ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно приписів ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Згідно приписів ст.177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Як зазначено в ч.1 ст.194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Таким чином, з огляду на те, що додані до пояснень відповідача від 04.04.2019 року докази надані з порушенням вимог ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у справі закрито ухвалою від 08.04.2019, заяви про поновлення процесуальних строків для подання доказів у справі сторонами не подавались, господарський суд вважає, що докази у квітні 2019 року подані сторонами поза межами встановленого законом і судом строків і, як наслідок, до розгляду судом не приймаються. Також суд констатує, що клопотання відповідача про витребування доказів подане поза межами стадії судового процесу, завданням якого є зібрання доказів по справі (подана до канцелярії суду в день початку розгляду справи по суті).
Відповідно до ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України «якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
14.05.2018 селянським (фермерським) господарством «Джерело» з власного рахунку №26004053614128 в Краматорській філії АТ КБ «Приватбанк» перераховано на рахунок селянського (фермерського) господарства «Агрос» №26008053608215 в Краматорській філії АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 276 459,00грн., що підтверджується копією відповідного платіжного доручення №455 від 14.05.2018. Факт отримання спірних коштів відповідачем визнано.
В призначенні платежу вказано: «Повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно договору №4 від 19.04.2018 без ПДВ».
Приписами ч.2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
П.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як зазначає позивач, договір №4 від 19.04.2018, в тому числі у спрощений спосіб, між сторонами не укладався, як і не існувало між сторонами на момент проведення платежу жодних правовідносин, на підставі яких у позивача існував би обов'язок по перерахуванню (поверненню) відповідачу грошових коштів. Зазначене твердження позивача належними та допустимими доказами відповідачем спростоване не було.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №7 від 19.09.2018 про повернення на рахунок СФГ «Джерело» коштів у сумі 276 459,00грн., яка отримана відповідачем, згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, 24.09.2018.
Оскільки, як зазначає позивач, відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та задоволення, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом свої порушених прав з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 276 459,00грн., набутих без достатньої правової підстави, посилаючись на ст.1212 Цивільного кодексу України.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.
За змістом ч.1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Відповідно до платіжного доручення №455 від 14.05.2018 з рахунку позивача здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 276 459,00грн. на рахунок відповідача з призначенням платежу «Повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно договору №4 від 19.04.2018». З моменту перерахування коштів і станом на час розгляду справи призначення платежу, зазначене у платіжному дорученні №455 від 14.05.2018, позивачем не коригувалось, а відповідачем під сумнів не ставилось і у передбачений чинним законодавством спосіб не оспорювалось.
Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору фінансової допомоги. Судом також не встановлено, що перерахування коштів з відповідним призначенням платежу було здійснено на виконання будь-яких договірних стосунків між сторонами.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 276 459,00грн. є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з огляду на доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, а також враховуючи те, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів наявності укладеного між сторонами договору №4 від 19.04.2018 не надав, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 276 459,00грн. безпідставно перерахованих коштів.
Заперечення відповідача, викладені у відзиву від 05.02.19р., судом до уваги не прийняті, оскільки;
1. За договором позики, відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України передбачено, що «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей».
Ніяких доказів передавання грошей позивачеві відповідач до відзиву не додав.
2. Відповідно до ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України «договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми».
Ніяких доказів укладення договору позики відповідач до відзиву не додав.
Пояснення представника відповідача, які надійшли до господарського суду 05.04.2019 року, судом також до уваги не прийняті, оскільки вони подані з порушенням строку, встановленого судом для подання відзиву і заперечень на відповідь.
Судові витрати в межах встановлених законодавством, відповідно до ст.129 Господарського кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -
Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Джерело» до Селянського (фермерського) господарства «Агрос» про стягнення 276 459,00грн., задовольнити.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Агрос» (85020, Донецька область, Добропільський район, смт. Святогорівка, вул. Зелена, б.46, код ЄДРЮОФОПГФ 22013836) на користь Селянського (фермерського) господарства «Джерело» (85064, Донецька область, Добропільський район, с. Світле, вул. Шкільна, 19А, код ЄДРЮОФОПГФ 32090226) 276 459,00грн. грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, 4 146,89грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).
Повний текст судового рішення складено 02.05.2019р.
Суддя В.І. Матюхін