вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/425/19
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ
до Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м. Київ
про стягнення 1795206394,48 грн.
За участю секретаря судового засідання Зорі В.С.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 23 від 05.12.2018 р.);
від відповідача: не з'явився.
Державне підприємство «Енергоринок» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (відповідач) про стягнення 1516824168,99 грн. боргу, 195164599,50 грн. пені, 1375510,11 грн. штрафу, 58942910,24 грн. інфляційних втрат та 22899205,64 грн. 3% річних, всього 1795206394,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. в частині оплати купованої в 2018 р. електроенергії, чим порушено умови п. 6.4 договору, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1516824168,99 грн. боргу. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем з посиланням на пп. 7.3.2 п. 7.3 договору нараховано відповідачу 0,2% пені у сумі 195164599,50 грн. та 0,1% штрафу від суми простроченого платежу у сумі 1375510,11 грн. та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 58942910,24 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 22899205,64 грн.
20.03.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № Д1-03/85 від 19.03.2019 р. на позов, в якому відповідач просить зменшити розмір нарахованого штрафу та пені (неустойки) у десять разів, оскільки низький рівень оплати споживачів підприємства призвів до застосування з боку НКРЕКП санкцій у вигляді щоденних утримань, в результаті відповідач не отримував коштів на свій поточний рахунок від продажу активної електроенергії. Крім того, відповідач зазначає, що складний фінансовий стан обумовлений тим, що частина споживачів ДП “Регіональні електричні мережі”, які мають заборгованість за спожиту електроенергію у попередніх періодах, знаходяться в зоні АТО на непідконтрольній Україні території, у зв'язку з чим надходження коштів припинилося. За твердженням відповідача, нарахування штрафних санкцій призведе до накопичування боргів підприємства та подальшого збільшення розміру кредиторської заборгованості у значних розмірах. Крім того, відповідач посилається на те, що він не міг впливати на перерахування коштів позивачу та їх обсяг у зв'язку з особливим порядком здійснення розрахунків між членами оптового ринку електроенергетики, а саме: розрахунки між відповідачем та позивачем здійснюються на підставі алгоритму, встановленого НКРЕ, та через поточні рахунки із спеціальним режимом використання; перерахування коштів здійснюється виключно АТ “Ощадбанк”. Таким чином, відповідач вважає, правовідносини, які виникають з виконання зобов'язань між позивачем та відповідачем - особливими та винятковими.
27.03.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь № 01/44-5948 від 26.03.2019 р. на відзив Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», в якій позивач зазначає, що обов'язок відповідача сплатити в повному обсязі вартість купованої у позивача електроенергії не обмежується наявними коштами на його поточному рахунку із спеціальним режимом використання та відповідач має і зобов'язаний розрахуватись і зі своїх поточних господарських рахунків з метою повного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань. Щодо прохання відповідача про зменшення розміру нарахованого штрафу та пені у десять разів позивач зазначає, що недодержання своїх зобов'язань контрагентами боржника або відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 25.04.2019 р.
Представник позивача у підготовчих засіданнях 21.03.2019 р., 09.04.2019 р. та у судовому засіданні 25.04.2019 р. позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у підготовчі засідання 21.03.2019 р., 09.04.2019 р. та у судове засідання 25.04.2019 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце підготовчих засідань та судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103267604014, № 0103267915524 та № 0103268430524.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
15.05.2008 р. між Державним підприємством “Енергоринок” (ДПЕ - позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Укренерговугілля”, яке згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.11.2008 р. № 557 було реорганізовано в Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” (ЕК - відповідач) укладено договір № 3/08-ЕЕ/4695/01 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого ДПЕ зобов'язалося продавати, а ЕК - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 4.10 договору ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.
Відповідно до п. 4.13 договору документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.
Згідно з п. 6.1 договору оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.
Відповідно до п. 6.4 договору остаточний розрахунок за куплену електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.
Договір укладено на термін з 01 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати договір за один місяць до дати закінчення строку дії договору (п. 11.6 договору).
Як вбачається з матеріалів справи жодна з сторін договору не заявляла про розірвання договору від 15.05.2008 р. № 3/08-ЕЕ/4695/01 за один місяць до дати закінчення строку дії договору.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність факту продовження дії договору від 15.05.2008 р. № 3/08-ЕЕ/4695/01.
На виконання умов договору позивач за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. передав відповідачу електроенергію на загальну суму 2581255951,91 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами купівлі-продажу електроенергії за січень-грудень 2018 р., копії яких у кількості 12 шт. наявні в матеріалах справи.
Однак відповідач, в порушення вимог п. 6.1 та п. 6.4 договору за отриману в січні - грудні 2018 р. електроенергію розрахувався частково у сумі 1064431782,92 грн., решта вартості отриманої електроенергії у сумі 1516824168,99 грн. залишилась несплаченою, що підтверджується підписаним та завіреним печатками сторін актом звірки розрахунків № 01/100 від 17.01.2019 р. станом на кінець 31.12.2018 р.
Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 1516824168,99 грн. боргу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про електроенергетику», яка є чинною, купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України.
Закон України “Про електроенергетику” у ч. 8, 9 ст. 15 передбачає, що оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії; постачанням електричної енергії; розподілом електричної енергії; оптовим постачанням електричної енергії.
Суд встановив, що договором, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної електроенергії України, є договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 р., затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі за текстом: ДЧОРЕ).
Згідно п. “а”, “в” ч. 1 преамбули ДЧОРЕ, Державне підприємство “Енергоринок”, яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути стороною цього договору і виконувати положення цього договору, які поширюються на його діяльність як сторони цього договору; постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, має бути стороною цього договору і дотримуватися тих положень цього договору, які поширюються на його діяльність як сторони цього договору і/або як члена ринку.
Пунктом 1.1 ДЧОРЕ передбачено, що Державне підприємство “Енергоринок” є стороною цього договору та здійснює діяльність з оптового постачання електричної енергії. Постачальник електричної енергії сторона цього договору, що купує електричну енергію на оптовому ринку. Місцевий або незалежний постачальник, який діє відповідно до умов своє ліцензії. Місцевий постачальник - постачальник, який одержав ліцензію з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території.
Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, отже позивач та відповідач є членами оптового ринку електричної енергії.
Закон України “Про електроенергетику” у абз. 5 ч. 12 ст. 15 передбачає, що всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.
Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.02.2002 р. № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику) встановлено, що запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на оптовому ринку електричної енергії не порушує правову модель господарських відносин.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за отриману у січні - грудні 2018 р. електроенергію відповідно до договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. у сумі 1516824168,99 грн. не оплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1516824168,99 грн. боргу підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 58942910,24 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 22899205,64 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 22899205,64 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом купівлі-продажу окремо, з урахуванням дат виникнення заборгованості, за загальний період з 15.02.2018 р. по 31.01.2019 р.
Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 22899205,64 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача 58942910,24 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за актами купівлі-продажу з січня 2018 року по жовтень 2018 року, за кожним актом купівлі-продажу окремо за загальний період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 р.
Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, то позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 58942910,24 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 195164599,50 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожним актом купівлі-продажу окремо за загальний період з 20.02.2018 р. по 31.01.2019 р. з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та 1375510,11 грн. штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.3.2 договору сторони погодили, що ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.
Позивач просить стягнути з відповідача 1375510,11 грн. штрафу, нарахованого на заборгованість відповідача за період з січня 2018 р. по листопад 2018 р.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання понад 30 днів, наданий позивачем розрахунок 0,1 % штрафу від суми простроченого платежу є арифметично вірним, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1375510,11 грн. штрафу підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути 195164599,50 грн. пені нарахованої на заборгованість відповідача за кожним актом купівлі-продажу окремо за загальний період з 20.02.2018 р. по 31.01.2019 р. з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Оскільки наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, то позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 195164599,50 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як вже зазначалось, відповідач у своєму відзиві просить зменшити розмір нарахованих позивачем штрафу та пені (неустойки) у десять разів, на що суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Посилання відповідача на порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство не є винятковою обставиною.
Разом з тим, порушення відповідачем умов договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. щодо оплати купованої у ДП «Енергоринок» електричної енергії носять систематичний характер.
Крім того, відповідно до п. 1 та п. 6 Статуту Державного підприємства «Енергоринок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 р. № 145 державне підприємство «Енергоринок» утворено для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії, з метою запровадження ефективних механізмів організації оптового ринку електричної енергії та забезпечення його функціонування, а отже воно має стратегічне значення для держави.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що позивачем нараховано позивачу штраф та пеню за несвоєчасне та неповне погашення ним значної суми заборгованості, а наведені відповідачем обставини не є підставою для невиконання відповідачем господарських зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
З огляду на все викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код 32402870) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код 21515381) 1516824168,99 грн. (один мільярд п'ятсот шістнадцять мільйонів вісімсот двадцять чотири тисячі сто шістдесят вісім грн. 99 коп.) боргу, 195164599,50 грн. (сто дев'яносто п'ять мільйонів сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 50 коп.) пені, 1375510,11 грн. (один мільйон триста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот десять грн. 11 коп.) штрафу, 58942910,24 грн. (п'ятдесят вісім мільйонів дев'ятсот сорок дві тисячі дев'ятсот десять грн. 24 коп.) інфляційних втрат, 22899205,64 грн. (двадцять два мільйони вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті п'ять грн. 64 коп.) 3% річних та 672350,00 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят грн. 00 коп.) судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно з пунктом 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 03.05.2019 р.
Суддя О.О. Рябцева